Для огляду подачі кримського питання в новинах загальноукраїнських телеканалів не випадково обрали період 23 лютого — 23 березня. У цьому проміжку — одразу кілька знакових дат із історії захоплення півострова. Тож логічно було очікувати, що в новинах побільшає сюжетів про ситуацію в Криму та політику України щодо деокупації.

Упродовж місяця понад двісті сюжетів на восьми телеканалах у різних контекстах апелювали до теми Криму. Але найбільший сплеск спричинили не річниця окупації, а позов України до міжнародного суду ООН, заяви нардепа Андрія Артеменка та скандал довкола російської представниці на «Євробаченні» Юлії Самойлової.

Три роки окупації

Про річницю окупації півострова згадували ще 23 лютого — у Верховній Раді був день Криму. Але більшість сюжетів, присвячених третій річниці вторгнення, вийшли 26 лютого. Це неділя, а отже й підсумкові випуски новин, більше орієнтовані на розлогі сюжети з можливістю якісніше їх підготувати. Тим більше йдеться про наперед відому пам’ятну дату, а не раптові події, до яких журналісти готуються день у день.

Цього дня згадували доленосне засідання Верховної ради Криму, мітинги та сутички 2014 року. Містами України прокотилися пам’ятні акції, серед яких найактивнішими учасникам представлені кримські татари.

Канал «Україна» обмежився лише начиткою зі студії під архівні кадри та відеоряд із сучасних акцій у Києві та на адмінмежі з Кримом.

Найбільш змістовний сюжет цього дня був на 5-му каналі. У підводці не обійшлося без властивого 5-му пафосу: «Три роки анексії Криму — Україна зараз говорить про незламність тих, хто лишився на окупованих територіях, і розмірковує, як повертати ці території назад. Зараз керівництво держави наголошує, що повертатимуть не військовими, а дипломатичними механізмами. Коліщата цих механізмів, і цьому ми з вами всі вже три роки встигли неодноразово переконатися, є надзвичайно повільними, а значить головним рушієм їх обертання є послідовність дій влади, фаховість українських дипломатів і та сама незламність і кримських татар, і українців — всіх тих, байдуже яка національність, хто не зрадив Україну, а головне - не опустив руки».

Далі в сюжеті — історія родини переселенців із Криму. Згадали і про виш, що переселився, —  Таврійський національний університет, розпитали заступника міністра з питань тимчасово окупованих території Георгія Туку про вади блокади Криму. Але тут особливо не згадують про винуватців анексії, лише в синхроні героя сюжету Сергія Мокренюка лунає, що ворогом були росіяни.

Свої матеріали в підсумковому випуску новин річниці захоплення Криму присвятили «112», «Україна», «UA: Перший», «1+1» та 5-й канал. Майже всі вони, крім 5-го, не опускають у текстах факту російської агресії: «Втім зранку наступного дня будівлю парламенту захопив російський спецназ. Бійці без розпізнавальних знаків так звані зелені чоловічки, спорудили біля входів барикади та підняли прапори Росії» («112»); «Вскоре здание Крымского Совмина и Верховного Совета были захвачены российским спецназом. Потом появились зеленые человечки и начался захват военных частей» («Україна»), «На протестувальників під Радою чекали, зокрема учасники руху "Русское единство". Почалися сутички, а вже вночі російський спецназ захопив будівлю Верховної Ради» («UA: Перший»).

Цього дня на 5-му каналі також вийшов сюжет із засудженням «побутового сепаратизму» та висловлювань із запереченням фактів російської агресії. Журналісти розповіли, як працює в цьому напрямі СБУ.

Про захоплення Верховної ради та Ради міністрів Криму 27 лютого 2014 року через три роки у вечірніх підсумкових новинах згадали тільки «112» та «1+1». Це були короткі повідомлення зі студії під архівні кадри: «Рівно три роки тому Росія розпочала пряме військове вторгнення в Крим … В день до парламенту прибули кримські депутати, які оголосили про проведення так званого «референдуму щодо статусу Криму». Як зізнався згодом бойовик Ігор Гіркін, їх зігнали туди російські спецпризначенці» («112»); «Бойовики скрутили охорону урядових будівель, вивантажили із армійських фур зброю і, фактично, забарикадувались у багатоповерхівці Верховної ради Криму. Через певний час, стало відомо й про захоплення озброєними людьми ще й Ради міністрів. Над обома будівлями замість українських прапорів, вивісили російські триколори» («1+1»).

26–27 лютого в сюжетах теленовин також згадували про мітинг у Москві. У цих матеріалах наголосили, що до Маршу пам’яті російського опозиціонера Бориса Немцова долучилися кримські татари, а на антикремлівському мітингу лунали гасла й на захист українського Криму. Про це повідомили в новинах «UA: Першого» та ICTV.

Офіційний Київ про Крим

Головний посил української влади щодо Криму, який передають теленовини, — деокупація має відбуватися дипломатичним шляхом. А основним приводом для висвітлення дипломатичних заходів став позов України проти Росії в Міжнародному суді ООН.

Складається враження, що на 5-му каналі найчіткіше акцентують дипломатичність у питанні Криму. Не сказати, що це часто повторювана фраза, радше просто виразно артикульована. У теленовинах говорять про це різні топ-чиновники. Так, 26 лютого в інтерв’ю в ефірі «1+1» міністр внутрішніх справ Арсен Аваков також відповів, що повернення територій — питання дипломатів: «Решить быстро и дипломатическим путём, не военным путём».

Самодіяльність у цьому питанні — не жарти. Це доводить приклад нардепа Андрія Артеменка. Через скандал навколо його заяв опосередковано простежується позиція офіційного Києва. За пропозиції Артеменка провести у Криму референдум про передачу півострова Росії в оренду на сто років ГПУ відкрила кримінальне провадження.

У новинах «112», «1+1», ICTV акцентують на версії російського впливу на заяви Артеменка. На «1+1» у своєму коментарі Олег Ляшко пов’язує з цим планом і українських політиків Юрія Бойка та Сергія Львочкіна. А от канал Фірташа і Льовочкіна «Інтер» устами самого Артеменка переконував: «Я офіційно заявляю, що не пан Бойко, не пан Льовочкін не має ніякого стосунку до моїх мирних ініціатив, я ніколи з ними з цього приводу не зустрічався і не обговорював» («Інтер», 27 лютого).

Завдяки процесу в Гаазі, де Росію звинувачують у фінансуванні тероризму та расовій дискримінації, анексія Криму та репресії на півострові обговорюються у 20 % cюжетів із загального масиву повідомлень зі згадками про Криму. Слухання 6–8 березня в новинах висвітлили всі основні телеканали. Але якщо першого дня питання Криму було артикульовано досить чітко, то другого і третього дня слухань, коли журналісти вже додавали бекґраунд про суть позову, кримське питання звучало чимраз менш виразно. Наприклад, новина на «112» від 8 березня, на «UA: Першому» від 9 березня про Крим майже не йдеться.

Якщо про Міжнародний суд ООН щодня говорили абсолютно всі телеканали, то новини про окремі офіційні заходи, присвячені Криму, не завжди опинялися в ефірі. Про вже згаданий день Криму в парламенті 23 лютого подали репортажі тільки «Україна» та 5 канал. Хоча знімальні групи всіх телеканалів цього дня працювали в парламенті, де з трибун лунали заяви депутатів — представників Меджлісу, а в кулуарах влаштували ярмарок традиційних виробів.

25 лютого відбувся форум «Крим в умовах окупації: наслідки для країни та світу», який висвітлили тільки «112», «UA: Перший» та 5 канал. На «112» із цих заходів узяли тільки статистику наслідків репресій. Хоча тут говорили і про кроки для повернення півострова: «Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв висловив сподівання, що форум внесе свій внесок в де окупацію Криму і одним з важливих його завдання назвав інформування світу про події в Криму» («UA: Перший»); «Мустафа Джемілєв, Уповноважений президента України у справах кримськотатарського народу: Стратегия государства сейчас не предполагает какого-то военного решения в вопросе. Основная стратегия — это работа дипломатического характера. Это усиление санкций, информирование мировой общественности о том, что там происходит» (5 канал).

Про політику щодо Криму говорять і в новинах від 17 березня про спорудження телевізійної вежі на Чонгарі, яка може транслювати українські канали на 50 км углиб півострова. Про це теж повідомили не всі — тільки 5-й, «Україна», «Інтер» та СТБ.

А от що справді викликало ажіотаж — дискусія довкола участі росіянки в «Євробаченні» в Києві. Концерти Юлії Самойлової в Криму та окремі її заяви про «братні народи» стали причиною заборони в’їзду в Україну. І тут відзначився «Інтер». Близькі до «Опозиційного блоку» політтехнологи Руслан Бортнік та Андрій Золотарьов закликають «не грати на руку Росії», а саме закрити очі на порушення Самойловою українського законодавства.

Протягом місяця жоден із сюжетів не розповів, які державні структури були створені для втілення політики України щодо Криму. Звісно, назва міністерства з питань тимчасово окупованих територій, прокуратури Криму в сюжетах лунає, але про їхню роботу, повноваження і стратегії взагалі не йдеться. Наприклад, 21 березня МінТОТ представив план деокупації Криму, але ні 21, ні 22 березня жодні вечірні новини про нього не розповіли.

На підтримку дипломатичного фронту новини висвітлили кілька міжнародних заяв. 13 березня ЄС продовжив санкції проти Росії. У цих повідомленнях чітко лунає як одна з підстав анексія Криму. 16 березня ЄС закликав Росію звільнити українських заручників,  зокрема тих, кого утримують на території окупованого Криму.

Порушення прав людини та утиски кримських татар

Питання порушення прав людини в окупованому Криму найгучніше прозвучало в Гаазі. Але й під час заходів до річниці окупації політики та лідери кримських татар оголошували статистику репресій. Протягом місяця загалом близько десяти повідомлень на різних телеканалах повідомляли про факти репресій у Криму: затримання за дописи в соцмережах, звинувачення українців у диверсійній діяльності, неможливість роботи міжнародних спостерігачів, затримання журналістів, що висвітлювали акції російської опозиції на підтримку Криму тощо. За цей період про жоден із таких матеріалів не можна сказати як про новину, що «облетіла всі ЗМІ». Наприклад, про продовження арешту Євгена Панова розповіли тільки «1+1» та СТБ, а для решти телеканалів ця новина не стала в пріоритеті.

Коли йдеться про репресії, то найчастіше розповідають про кримських татар і заборону діяльності Меджлісу на півострові. Зокрема, в позиції України в Гаазі наголошено: «Гарольд Кох, адвокат України: В той час як Україна подала заяву до цього суду в січні, Росія обсипала ракетним дощем цивільних мешканців міст Авдіївки та Маріуполя на сході. Тим часом на півдні в окупованому Криму татари, українська громада опинилася віч-на-віч із дискримінаціями за етнічний ознакою. Росія позбавила кримських татар їхньої традиційної інституції, Меджлісу. Росія контролює й утискає за расовою ознакою неросійське населення» (СТБ, 6 березня).

Кримські татари в теленовинах — активні й патріотичні. Вони виглядають злагодженою, згуртованою спільнотою, представники якої змогли бути присутніми навіть на антикремлівському мітингу в Москві, попри заборону. Представники Меджлісу — в перших рядах на мітингах у Києві, Херсоні, Москві, Анкарі, Херсоні, а в 2014 році були рушійною силою протестів проти окупації Криму. У сюжеті від 26 лютого на 5-му, розповідаючи про татар — переселенців із Криму, автор згадує, що більшість із них воювали на Донбасі, але жоден не отримав статусу учасника бойових дій.

Представники Меджлісу в політиці відстоюють право на кримськотатарську автономію:

• «Рефат Чубаров, народный депутат, фракция партии "Блок Петра Порошенка": Найефективніший ключ щодо майбутньої долі Кримського півострова, щодо повернення Криму. Цей ключ —право кримськотатарського народу на самовизначення. Для того, щоби використати цей ключ треба вносити якомога скоріше зміни до Конституції України» (канал «Україна», 23 лютого);
• «Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу: Мы должны серьёзно готовиться к деоккупации Крыма и одним из этих серьёзных подготовительных моментов является переформатирование статуса сегодняшней автономий и необходимо вносить изменение и дополнение Конституцию Украины» («112», 26 лютого).

Але в новинах не показано, чи є це питання дискусійним, якою є позиція Президента України з цього приводу, чи є альтернативні погляди серед українських політиків і як до цього ставляться інші переселенці з Криму.

Як нині живеться в Криму?

Про це можна судити хіба що з сюжетів спецпроекту «Вікон» (СТБ). Кореспондентка Олена Лунькова зі знімальною групою протягом двох тижнів перебували на півострові. У спецпроекті вони показали, як українські журналісти перетинають адмінмежу та проходять «бесіду» зі співробітниками ФСБ, промоніторили ціни на продукти та походження товарів, розповіли про інфраструктуру, настрої кримчан, репресії кримських татар і нове життя проросійських українських політиків-втікачів.

Наголошують на здорожчанні продуктів і не замовчують, що пенсії також зросли. Тут би хотілося дізнатися, для кого загалом доходи збільшилися, а для кого ні, а отже кому саме ціни вдарили по кишені, а хто не відчув різниці. Журналісти дають думку як одних, так і інших, хоча негативних оцінок до сюжету потрапляє дещо більше: військові скаржаться на низьку зарплату, а потім і продавчиня у крамниці обмовилася: «Ну, если честно сказать, не лукавить, ну все-таки, вот, ну не знаю, в России немножко товар не такой, как был, даже вот привозили из Украины. Все-таки в Украине товар был вкуснее».

Зважено подають питання блокади та відключення від комунікацій — журналістка зображує проблему з водою та відключеннями світла на прикладі села Рисового, але й зазначає, що в містах вода і світло — без перебоїв. Після спілкування з місцевими селянами кореспондентка констатує: «Саме тут лише за кілька кілометрів від материка відчувається неймовірна образа на Україну. Розуміння того, що трапилося три роки тому, тут у людей на своєму побутовому рівні. Їм невтямки, чому, якщо Україна вважає їх українцями, влаштувала всі ці блокади». Далі — коментар міністра з питань окупованих територій Вадима Черниша, який пояснює, хто має нести відповідальність за мешканців окупованих територій, згідно з міжнародним гуманітарним правом.

Загалом у репортажах не бракує емоцій, але вони припустимі, враховуючи певну суб’єктивність жанру. Важливо, що авторка намагалася подавати враження зважено, а телеканал — єдиний із топових всеукраїнських каналів розповів у новинах про життя окупованого півострова.

До економічних наслідків анексії можна віднести повідомлення на «1+1», але його поява явно мотивована власником телеканалу: «Росія несе відповідальність за порушення прав інвесторів в окупованому Криму. Такий вердикт оголосив арбітражний трибунал в Гаазі за позовом українського бізнесмена Ігоря Коломойського, а також "Приватбанку" проти Росії. Позови стосуються банківських активів в Криму та аеропорту "Бельбек" в Севастополі, привласнених росіянами». Зрозуміло, що ця новина вийшла тільки на одному телеканалі, де наголошують, що рішення може стати прецедентом для інших інвесторів.

Усе, що можна віднести до теми екологічного стану півострова, — лише одне повідомлення від 22 березня на ICTV: «В окупованому Криму можуть запровадити надзвичайний стан через зсув ґрунту, який фактично розірвав сполучення півострова навпіл. На трасі Сімферополь — Севастополь утворився величезний обвал завглибшки з людський зріст». Під начитку зі студії ілюструють фото, вочевидь із соцмереж, але не вказують джерел інформації. Не йдеться і про причини цього зсуву. Тож можна сказати, що тема замовчується й не досліджується, в якому стані до нас повернеться курортний край.

Висновки

Навіть ретроспективу анексії Криму до річниці цих подій на каналах подавали неповно, не особливо приділяючи час підготовці тематичних матеріалів. Ще розмитіша в новинах картина щодо політики України в питаннях деокупації. Коли йдеться про російську агресію — набагато гучніше звучить питання Донбасу, але не завжди в цьому контексті рівнозначно поверненню окупованих територій сходу йдеться і про Крим. Чітко зрозуміло одне: влада налаштована йти дипломатичним шляхом, і в цьому її підсилює позиція ЄС та США.

Життя півострова нині — питання за сімома замками. Утім, як довели журналісти СТБ, висвітлювати соціальне життя, стан інфраструктури та погляди в Криму складно, але можливо. Жоден інший канал в інший спосіб не показав, як складається доля півострова під російськими триколорами.

Абсолютна більшість новин — подієві, а не тематичні. Тобто новина з'явилася як реакція на подію чи заяви незалежно від ініціативи самих журналістів. Тож сказати, що українські новинні редакції активно цікавляться долею Криму, на жаль, не можна. Хоча згадки про Крим упродовж кінця лютого — березня були в новинах щодня.

Огляд підготовленона основі текстових розшифровок вечірніх теленовин «Інтера», «1+1», СТБ, ICTV, «України», «UA: Першого», «112» та 5-го каналу впродовж 23 лютого — 23 березня 2017 року.