Читачі, певно, пам’ятають, що в минулу неділю підсумкові тижневики активно будували проекції трагедії в московському аеропорту «Домодєдово» на українську дійсність. І хоча їхні власні дослідження засвідчували, що підстав для побоювання немає, це не зняло питання можливості терактів в Україні з їхнього порядку денного. Минув тиждень, протягом якого увага всього світу була прикута до Єгипту. Мешканці цієї країни вийшли на вулицю, щоби висловити незгоду з намірами авторитарного президента Хосні Мубарака передати владу своєму синові.

Віддали належну данину уваги цій темі й телетижневики… Одначе цього разу більшості чомусь не спало на думку проводити паралелі між сьогоденням Єгипту та майбутнім України. Непрямі натяки дозволили собі канал ТВі («Сьогодні. Підсумки»), який заявив, що однією з причин, із яких українська влада не перешкоджає виїзду туристів у Єгипет, є бажання, щоб українці «жахів революційних подивились», і 5 канал («Час. Підсумки»):

«Як пояснюють це чи то російські, чи то українські туристи з відомого анекдоту, революція там уже закінчується, а тут ще й не починалася. Для революції, як свідчить близькосхідний досвід, іноді не потрібні не те що лідери, але й опозиція. Головне, щоб люди усвідомлювали – далі буде лише гірше. Влада ще більше залазитиме до них у кишеню. А це вже засвідчив і досвід українського податкового майдану».

В усіх інших «український вимір» найгарячішої міжнародної теми зводився до безпеки наших туристів і заробітчан. Справді, хіба в Україні можливі масові народні виступи проти влади?

Зміни до Конституції

У деяких державах основний закон залишається без змін століттями, або ж зазнає лічених поправок, кожна з яких має своє ім’я й вивчається в школі. В Україні, як відомо, Конституцію змінити – як чаю попити. І хоча під час ток-шоу народні обранці люблять вихопити з кишені Конституцію й вимахувати нею перед обличчями опонентів, інформувати своїх виборців про те, які саме зміни вони в черговий раз внесли до основного закону, політики воліють у найзагальніших рисах. І журналісти в цьому з ними солідарні – іншого пояснення тому, що жодна підсумкова програма не дала своїм глядачам такої простої речі, як текст нової редакції змінених статей Конституції, «Телекритика» знайти не може.

Перший національний, який присвятив цій темі навіть не сюжет, а повідомлення із двома синхронами (провладного і опозиційного депутатів, для дотримання формального «балансу»), дозволив собі м’яко іронізувати: «З огляду на можливість додатковий рік не перейматися своїм майбутнім, не дивно, що зміни до Конституції підтримали аж 310 депутатів. До провладної більшості приєдналися 41 представник НУНС і 7 бютівців». При цьому ухвалення Верховною Радою змін до Конституції було потрактовано як вирішення гострої суперечності, яке приносить суспільству полегшення: «Нову Верховну Раду будемо обирати 28 жовтня 2012 року, а Президента – 29 березня 2015-го. Депутати поставили крапку в одній із найбільших суперечок, що виникли після повернення до Конституції 96-го – коли саме українці мають ходити на виборчі дільниці». Цікава ситуація в цьому матеріалі із поданням точки зору опозиції. Її представляє Руслан Князевич із НУНС, одначе його слова стосуються лише одного аспекту проблеми й не є надто виразними: «Треба не дуже довго вчитися в школі, щоби порахувати, що в березні 15-го року – це вже шостий рік повноважень Президента. І хто-хто, а Конституційний Суд повинен був таку конституційну арифметику провести. Якщо не конституційну, то хоча би таку звичну арифметику». Натомість заочно відповідає йому голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов, досить упевнено, в чомусь навіть зверхньо, демонструючи, що точно не пригадує, які дати і терміни визначає нова редакція основного закону: «В результате разноса выборов получается таким образом, что выборы и Верховной Рады сдвигаются на осень 12-го года, и выборы Президента, по-моему, на полгода сдвигаются. Поэтому да, это заложено в этом механизме, это было публично озвучено, здесь нет никакого подвоха, и сознательно законодатели прописывали эту норму. Или конец пятого, или начало шестого, там небольшая разница».

Насамкінець ведучий «Підсумків тижня» Андрій Сміян зауважує, що опозиція протестувала проти голосування чужими картками, але… «Парламентська більшість ставиться до цього скептично. Каже: волевиявлення за однопартійця, хоч і заборонене законом, є в Україні буденною практикою. І саме так було ухвалено тисячі вітчизняних законів». Що ж таке «парламентська більшість»? Хто «каже»? З огляду на кричущий правовий нігілізм і цинізм цього твердження, вочевидь, глядачі хотіли б знати, кому конкретно воно належить, щоб урахувати цей момент на наступних виборах.

Про заяву депутата Володимира Ар’єва, що від його імені хтось проголосував, коли його картка перебувала з ним в Америці, «Підсумки тижня» не згадали. Натомість «ТСН. Тиждень» («1+1») цю історію переповів у своєму короткому, без синхронів, повідомленні з іронічним вступом: «Парламентський фенікс. Попри скандали і бійки нинішній склад Верховної Ради України демонструє дива інстинкту самозбереження». У повідомленні переказано головні новації змін до Конституції, одначе його завершення дивує: «Утім, – кажуть соціологи, – перекроювання Конституції українці проігнорували, надто багато важливіших для життя проблем – комунальні тарифи, податки, ціни на бензин. Хоча, як відомо, політична пам’ять повертається у дні виборів». Хто ці безіменні соціологи, коли вони встигли провести опитування, про що конкретно питали людей?

«Інтер» («Подробности недели») не припиняє дивувати сервільністю. Своєрідною підводкою до теми змін до Конституції стало таке повідомлення, ніби запозичене з радянської програми «Время»:

«Олег Панюта, ведущий: Киев рассчитывает на поддержку Варшавы в процессе евроинтеграции. Тем более что Польша будет председательствовать в ЕС во второй половине этого года. Об этом Виктор Янукович заявил во время государственного визита в эту страну. Он также отметил, что Украина готова использовать успешный опыт соседнего государства в развитии экономики, а также в реализации административной реформы. А совместная подготовка к проведению “Евро-2012” дают все предпосылки для закладки мощного фундамента эффективного сотрудничества между Украиной и Польшей в дальнейшем, – уверен Президент.

Виктор Янукович, Президент Украины: "Я включив всі можливості держави для того, щоб подолати те відставання, яке було в Україні щодо підготовки “Євро-2012”. І я вдячний нашим партнерам в Польщі, з якими ми постійно також консультувались і разом шукали різні рішення"».

Ми вже звикли, що в кожному випуску «Подробностей недели» має бути щонайменше одне повідомлення в стилі «відбулася подія за участі Президента, який зробив деякі важливі заяви з приводу особливостей реформ». «Перед визитом в Польшу Виктор Янукович принял участие в открытии очередной сессии Верховной Рады. Президент призвал все политические силы к сотрудничеству. А одним из первых результативных голосований нынешней сессии стало продление срока пребывания нардепов в здании на Грушевского на год», – вів далі Олег Панюта, підводячи сюжет Ольги Клюєвої про перший тиждень нової сесії Верховної Ради. Про змінену Конституцію тут згадано досить побіжно, є й перли на кшталт: «Депутаты подсчитали, что на эту сессию правительство внесло в парламент больше 100 реформаторских законопроектов». Цікаво, що «Інтер», подібно до Першого національного, вкладає думку про традиційність і прийнятність голосування чужими картками в уста абстракції, але вже не «більшості», а навпаки: «Оппозиционеры признают, что депутатская практика голосовать, отсутствуя в зале, давно стала традицией. Но в случае с изменениями Конституции требуют чистоты результата». Про казус Ар’єва в сюжеті згадано дуже стисло, без жодних натяків на спробу докопатися до правди – був депутат у залі, як стверджував Олександр Єфремов, чи ні.

Якісний і збалансований сюжет із спектром різних точок зору та спробою докопатися до мотивації того, що відбулось із Конституцією, зробив Олександр Візгін для «Фактів тижня з Оксаною Соколовою» ICTV. Ще розлогішим матеріал вийшов у Валентина Трохимчука з 5-го каналу («Час. Підсумки»), який приділив чимало уваги історії з карткою Ар’єва і дав ще більший спектр думок. Нарешті, на найвищому рівні в порівнянні з іншими каналами висвітлив цю тему ТВі. У підводці Володимира Павлюка та сюжеті Романа Недзельського були присутні ознаки аналітики, а не лише компіляції, до того ж, журналіст продемонстрував певні досягнення в активному пошуку інформації, а не тільки відтворенні синхронів, як його колеги з інших каналів. Зокрема, ТВі єдиний спробував самостійно шукати правди в історії з Ар’євим – і назвав прізвище людини, яка проголосувала його карткою: «А ТВі спробував знайти того, хто проголосував за нардепа. Ось на відео під час голосування місце Володимира Ар’єва вільне та там поруч сидить Давид Жванія. Нині він співпрацює з більшістю і його рука щось робить на сусідському пульті. На табло світиться "це місце голосує за". Додзвонитися за поясненнями до Жванії нам не вдалося. Сам Володимир Ар’єв розбиратися у ситуації збирається вже наступного тижня по поверненні з-за океану». Треба було всього лише подивитися відео! Одначе в головах наших журналістів, хоч вони й претендують на звання «аналітиків», занадто міцно ствердилася настанова не докопуватися самостійно до правди, а лише пропонувати кілька версій чийогось «бачення», щоби, мовляв, глядачі могли вибрати найсимпатичнішу з них.

Реформа освіти

Освітня реформа, яку запропонував Верховній Раді Дмитро Табачник, протягом уже не першого тижня є темою гострих суперечок – від акцій протесту й петицій в інтернеті до заочної перепалки між міністром та заступником глави Адміністрації Президента Ганною Герман. Одначе про повернення Табачникові законопроекту, за яким Могилянка мала би стати коледжем, і загалом про спроби влади реформувати сферу освіти підготували матеріали лише три підсумкові програми. Ці матеріали дуже різняться за тональністю.

З-поміж каналів провладного пулу цю тему підняв тільки «Інтер». Головна думка, яка прочитувалась із перших фраз підводки – «нікуди ви від закону Табачника не дінетесь»: «Систему высшего образования в Украине ждут серьезные перемены. Пока – в виде проекта нового закона. Рекордное во всей Европе количество университетов должно уменьшиться, мелкие вузы будут вынуждены объединиться или исчезнуть, а оставшиеся получат более широкую автономию, то есть смогут самостоятельно принимать решение о вступительных экзаменах в вуз, повышать плату за обучение, менять учебные программы». Матеріал вочевидь незбалансований – журналіст Максим Урлапов знайшов одинадцятикласника, який підтримує запропоновані Табачником зміни, ректора, який відкидає побоювання противників закону, процитував і самого Табачника; чималий шмат позиції міністерства подано непрямою мовою. З іншого боку – коментарі студентів-протестувальників. Єдиний експерт, якого залучено до коментування теми – Ольга Айвазовська, яка каже лише про один аспект: іспити на додачу до зовнішнього незалежного оцінювання. Найсмішніше ж те, що про відхилення законопроекту профільним комітетом у сюжеті нічого немає. Глядачі «Інтера» дізнаються лише те, що депутати «собираются принять его в ближайшее время. Протесты авторов документа не волнуют».

Станіслав Ясинський у «ТСН. Тижні» підготував збалансований і досить критичний сюжет, із якого глядачеві стає зрозуміло, що опір пропозиціям Табачника є невипадковим і досить системним. У сюжеті сказано про те, що депутати «заморозили» законопроект Табачника. ТВі зосередився на інших аспектах діяльності міністра – поверненні російської літератури та інших змінах у шкільній програмі.

«Євро-2012»

Розвиток теми, яку так нервово висвітлили в минулу неділю канали провладного пулу, опинився поза полем їхньої уваги. А дарма, адже вони мали нагоду розвіяти побоювання глядачів щодо втрати Україною права на проведення «Євро-2012». Із близьких до влади каналів про це коротко повідомив лише ICTV: «Україна не втратить “Євро-2012”. Президент УЄФА Мішель Платіні повідомив, що українській Федерації футболу вже не загрожує дискваліфікація, ситуація нормалізувалася. Нагадаю, що минулого тижня європейські чиновники висунули Україні фактично ультиматум через спроби змістити з посади Григорія Суркіса. Очевидно, українська сторона надала гарантії того, що Григорій Михайлович лишиться на чолі Федерації футболу України до проведення європейського чемпіонату» (далі у повідомленні – про перебування Януковича в Польщі). Дивно, що «Факти тижня» роблять припущення замість запитати в уповноважених українських чиновників, чи було надано гарантії. Але вони, принаймні, не залишили своїх глядачів у розпачливому чеканні розв’язки конфлікту, як це зробили інші канали.

До слова, про перебування Януковича в Польщі (на відміну від візиту в Японію) підсумкові не дуже розводились, але ICTV вмудрився в короткому повідомленні змішати гуцульських коней і демократію: «Будівництво стадіону у Варшаві цього тижня оглядали президенти двох країн. Віктор Янукович перебуває у Польщі з державним візитом. Це найвищий ранг, якого протягом року удостоювався лише Китай. Ранг візиту підкреслює важливість намірів. Віктор Янукович провів зустрічі з найвищим керівництвом Польщі, поспілкувався з підприємцями на економічному форумі і навіть отримав несподіваний подарунок – польські конезаводчики передали Україні двох елітних коней гуцульської породи, сподіваючись, що українські колеги зможуть цю породу відродити. На зустрічах не оминули і питання демократичних свобод в Україні. Віктор Янукович вважає заяви про їх порушення намаганням корупціонерів та бюрократів захистити себе від переслідування і завадити новій владі боротися з корупцією». Без двох останніх речень матеріал міг би бути черговим зразком «паркетного» висвітлення діяльності влади, одначе непряма мова Януковича вимагає балансу – якого немає. Натомість, тема хабарництва і корупції продовжується в наступному матеріалі інформацією про затримання одного з заступників керівника Львівської митниці (читаємо підтекст: корупціонери – таки корупціонери, і боротьба з ними – не політична). Із поступовим переходом до пошуків бютівця-втікача Михайла Поживанова, який знайшовся в Австрії і дав інтерв’ю ICTV через скайп.

Для порівняння, ось як – коротко, ясно і з прямою мовою Януковича – висвітлив розв’язання футбольної проблеми ТВі: «Поляки показали Януковичу як вони готуються до євро. Той оцінив і розказав як втихомирив українських футбольних функціонерів, які хотіли зняти Суркіса, через що Україна могла взагалі лишитися чемпіонату.

Віктор Янукович, Президент України: "Я висловив свою точку зору, в тому числі звернувся до всіх цих організацій 38 і до Федерації футболу України, що це буде на їх совісті, на їх відповідальності тих конкретних людей, хто затіяв цю метушню навколо цього питання. З’ясовувати стосунки як кажуть треба було в інші часи вигадувати"». Це фрагмент сюжету, присвяченого саме тому, про що ICTV сказав двома реченнями – критиці дій української влади з боку Євросоюзу, який стурбований згортанням демократії в нашій країні.

Цей синхрон Януковича використано і в розгорнутому матеріалі Андрія Жигуліна («Час. Підсумки», 5 канал) про футбольний скандал, у якому наведено повноцінний бекґраунд та пряму мову керівників футбольних асоціацій. Отже, мовчання «Інтера» й Першого на цю тему не можна пояснити браком відео чи прямої мови – все це було доступним. Але чомусь не знадобилося.

Різне

Перший національний, який зазвичай не лізе в міжпартійні розбірки, ні з того ні з сього вирішив висвітлити конфлікт у середовищі Комуністичної партії. Матеріал для Першого більш ніж нетиповий, і деякі акценти, зроблені ведучим у підводці, свідчать про його спрямованість на шкоду союзникові Партії регіонів Петрові Симоненку: «Своєрідне сидіння на двох стільцях вилізло боком українським комуністам. У подвійних стандартах червоних звинувачували давно. З одного боку, симоненківці називають себе єдиною справжньою опозиції в країні, а з іншого – в парламенті як один за всі ідеї влади голосують. Увірвався терпець у кримчан, тож тепер комуністичних партій в Україні має стати на одну більше». І тут же посилання на найкращих друзів телеманіпулятора – анонімних експертів: «Реальною ж причиною політологи називають боротьбу за головне комуністичне крісло. Експерти вважають: сповна наслідки розколу комуністи відчують уже на наступних виборах. Партія, чий рейтинг ненабагато перевищує прохідний бар’єр, ризикує просто не потрапити до парламенту». У сюжеті Тетяни Кухоцької тема втрати відсотків з’являється знову, вже з посиланням на конкретного (але досить специфічного) експерта:

«З-поміж усіх комуністичних завоювань останніми роками у неї була лише єдина проблема – відсотки на виборах невпинно зменшувалися. За Грачем сьогодні стоїть Крим. І, можливо, цей скандал нічим би не загрожував його червоним опонентам, якби на півдні не була сконцентрована більшість комуністичного електорату. Політолог Михайло Погребинський багато років допомагав партіям отримувати на виборах такі омріяні ними відсотки. Він пояснює: те, що сьогодні відбувається у комуністів, – не просто черговий скандал, яких так багато бачила українська політика, а крок до розпорошення прихильників і, значить, загроза зникненню самої партії». На завершення журналістка збивається на агітпроп: «Специфіка комуністів полягає в тому, що їхній електорат насправді вірить своїм лідерам. Ці люди на демонстрації ходять не за гроші, а за ідею. Для них корупційний скандал серед лідерів – це втрата останнього ідеалу, який зберігався ще з радянських часів. Сьогодні комуніст Симоненко і комуніст Грач – вже обидва починають готуватися до парламентських виборів 2012 року. Проте, якщо раніше вони боролися з націоналістами, потім – з капіталістами, то тепер змагатимуться між собою, переконуючи бабусь і дідусів, що одні червоні червоніші за інших».

Підводку до наступного сюжету, присвяченого пенсійній реформі, ведучий Андрій Сміян починає знову з комуністів: «Якщо комуністичні чвари навряд чи хоч якимось чином вплинуть на долю більшості людей, то наступна новація торкнеться всіх українців, незалежно від їхніх політичних смаків. Реформа, що нині чи не найперша на черзі, – пенсійна». Повторюся: цей сюжет можна було б уважати не дуже вдалою спробою гострої політичної аналітики, якби він не був першим у новітній історії тижневика «Підсумки тижня» намаганням влізти у внутрішні справи політичної сили. Безапеляційність оціночних суджень і очевидність меседжу «комуністи пересварились і не пройдуть на наступних виборах» викликає підозри в замовному характері цього матеріалу. В якому, до речі, немає коментарів однієї з двох головних дійових осіб – Симоненка, що теж навряд чи випадково.

5 канал – єдиний, хто підняв у підсумковому тижневику тему ухвалення в першому читанні закону про скасування квот на українську музику в радіоефірі. Знахідка ТВі – тема сланцевого газу, який Янукович запропонував видобувати в Україні корпорації Shell. Єгор Гаврилов розтлумачив глядачам, що це за газ (зазвичай цю тему, разом із газотранспортним консорціумом, відносять до тих, від яких у телеаудиторії в’януть вуха, і намагаються її уникати), хто ще може схотіти видобувати цей газ на нашій території, чим він може допомогти Україні і чим його видобуток може їй загрожувати.

Резюме

Головною темою для всіх підсумкових телетижневиків стали події в Єгипті. Однак цього разу, на відміну від висвітлення теракту в Москві, журналісти були значно менш сміливими у проведенні паралелей між подіями в Єгипті та українськими реаліями.

Жоден телеканал не навів конкретного тексту змін до Конституції, ухвалених Верховною Радою 1 лютого. Близькі до влади канали м’яко іронізували щодо того, що депутати продовжують термін своїх повноважень, натякаючи на те, що це вигідно як владі, так і опозиції. Ситуацію з голосуванням картки Володимира Ар’єва, який перебував за межами України в день голосування, докладно висвітлили 5 канал, ТВі та ICTV, тоді як Перший національний взагалі про неї не згадав. ТВі – єдиний канал, який спробував розслідувати цю ситуацію та навів відео, на якому видно, як карткою Ар’єва голосує його колишній однопартієць Давид Жванія.

Провладні телеканали промовчали про розвиток ситуації з претензіями футбольних асоціацій до України, які загрожували нашій країні позбавленням права на проведення чемпіонату Європи з футболу. Інформацію про те, що ФІФА та УЄФА відкликали свої претензії, дали ICTV, 5 канал і ТВі.

«Інтер» та «1+1» присвятили матеріали реформі освіти, причому перший вклав у сюжет меседж «закон все одно буде ухвалено» і не повідомив про те, що законопроект було відхилено профільним комітетом Верховної Ради. У матеріалі «Інтера» також бракує балансу.

У «Підсумках тижня» Першого національного з’явився сюжет про розкол у Комуністичній партії, який має ознаки політичного замовлення.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Засади моніторингу дивіться тут.