Видимість аналізу
Катастрофічний землетрус у Японії став темою №1 для всіх телевізійних тижневиків. Позаяк тема мала надзвичайний характер та досить стрімкий розвиток у часі, попередній погляд телетижневиків мав радше репортажний характер. Якщо ICTV запропонував глядачам відео без коментарів, то «ТСН. Тиждень» (і це був найбільш повний погляд на тему) крім фахового сюжету міжнародника запросив до студії двох гостей, атомника й економіста.
Очевидно, що тема Японії матиме ширший резонанс у подальших телетижневиках, коли телевізійники опрацьовуватимуть тему детальніше, в тому числі з місця події, коментарями та прогнозами міжнародних експертів. Та головне, надзвичайно важливо, щоби телепідсумки, виходячи з японської ядерної аварії, показали реакцію української влади та інших країн до питання ядерної енергетики. Тим більше, що невдовзі Україна відзначатиме річницю Чорнобильської трагедії.
Огляд підсумкових програм 13 березня.
«Куди вас іще поцілувати?»
ICTV замість якісного аналізу річниці уряду Миколи Азарова підготував інтерв’ю з прем’єром. Ведуча Оксана Соколова, абстрагувавшись від критичного сприйняття, акцентувала на плюсах урядової політики: «Зростання внутрішнього валового продукту до понад 4%, а приріст промислового виробництва взагалі на 12%». А перше ж питання прем’єр-міністру: «Яку ви оцінку поставите за роботу собі і колегам?» фактично задало тон усієї подальшої розмови. Не мета цього огляду аналізувати висловлювання прем’єр-міністра, але компліментарний і самозадоволений тон інтерв’ю було би професійно врівноважити точкою зору опозиції, експертів і, зрештою, громадян, які відчувають політику уряду на власній шкірі. На жаль, цього творці програми не зробили.
Записав інтерв’ю з Азаровим і ведучий «Подробиць тижня» Олег Панюта. А кореспондентка Ольга Клюєва підкріпила розповідь про досягнення уряду сюжетом. За допомогою тріщин у будівлі Кабміну кореспондентка проводить паралель із господарністю уряду, який проводить капітальний ремонт у нашому спільному домі – державі.
Траекторія відеосюжету: в’їзд нового уряду та позбавлення від енергетики старого; Податковий кодекс, який очорнили опоненти; скорочення чиновників, що «примушує мобілізуватися»; амплуа «уряду непопулярних реформ», який зайняв кругову оборону; заслуги Кабінету міністрів; особистий прогрес Азарова щодо української мови і насамкінець райдужні урядові перспективи.
Компліментарний сюжет, у якому ані закадровий текст, ані синхрони винятково владоможців (в основному Азарова) не містили жодних альтернативних аргументів. Принципів повноти інформації, неупередженості, балансу думок тут не дотримано взагалі.
Мова сюжету «Інтера» наштовхує на підозри, що його писали взагалі на вулиці Грушевського, оскільки наступний витяг практично слово в слово повторює тези прем’єра Азарова: «К своим экономическим заслугам правительство Азарова относит стабильную национальную валюту, повышение доверия инвесторов, рост зарплат и пенсий и возвращение международных рейтингов Украины на докризисный уровень». Також на прикладі цього речення видно правове невігластво авторки сюжету (спричинене невіглаством пана Азарова), оскільки стабільність гривні – це справа не уряду, а винятково НБУ (Конституція України, ст. 99).
І, насамкінець, досить красномовна кінцівка сюжету (що свідчить на користь версії про вулицю Грушевського): «За год работы ему и его правительству не раз предрекали отставку, но Николай Азаров уверенно держит штурвал украинской экономики, и жёсткие посадки его, похоже, не смущают».
ТВі річницю Азарова, навпаки, відзначив суцільною критикою. Підводячи до сюжету, ведучий Володимир Павлюк схематично зображує набір претензій до Кабміну Миколи Азарова: зниження довіри, зростання урядових витрат, ручне регулювання цін, корупція. Така абстрактність, утім, грає проти ведучого, адже у зливі звинувачень ведучого немає жодної конкретної ілюстрації (графіків чи бодай цифр) або ж посилання. Це знижує довіру до поданої інформації, оскільки виглядає як політичні звинувачення в стилі опозиції.
Траекторія сюжету Катерини Раци така: до чого дохазяйнувався уряд, і як це пояснює Азаров; цифри подорожчання продуктів VS оптимістичні реляції Азарова; дефіцити — відмовки уряду; стурбованість ручним керуванням економіки з боку соратників; харківські угоди — звинувачення на адресу Тимошенко; статистика Азарова щодо покращення життя — статистика зубожіння людей на тлі підвищення тарифів; «покращення життя післязавтра» — знищення бізнесу та невтішні міжнародні рейтинги.
Концепція сюжету ТВі подібна до задумки згаданого сюжету на «Інтері» — кореспондентка VS прем’єр (хоча, як зазначалось, у випадку з «Інтером» було лише намагання покритикувати). Невеликі вкраплення опозиції (один синхрон Тимошенко й один синхрон Єханурова) не мали смислового навантаження — лише емоції. Вагові категорії прем’єр-міністра України й молодого голосу кореспондентки незіставні. Продовжуючи стиль ведучого, Катерина Раца воліє оминати конкретні посилання, хоча за бажання відповідну інформацію знайти неважко. Наприклад, ось тут.
Дивує небажання опозиційного телеканалу запросити до річниці уряду тіньовий Кабмін (такий в Україні є) або принаймні експертів-економістів. Та найголовніше, і це притаманно всім телеканалам, – немає оцінки діям уряду з боку людей – джерела влади.
Не вигадував велосипеда й Перший національний. Ведучий Андрій Сміян у підводці чітко оголосив напрямок сюжету імені Азарова: «Про здобутки його команди». Сергій Сиволап традиційно звинуватив попередницю нинішнього прем’єра, розповів ледь не про «космічні кораблі, що борознять простори Большого театру» завдяки діям нинішнього уряду, проспівав про збагачення людей та злі цінові підступи «комерсантів». Укотре пролунав психологічний маячок про «уряд непопулярних реформ» і тяжкі майбутні реформи. Синхрони самого Азарова було гармонійно доповнено одами експертів і жодного аргументу всупереч.
Загалом вітчизняні телеканали (за винятком ТВі), оцінюючи річницю уряду Азарова, керувалися принципом: «Про уряд або добре, або нейтрально» (5-й канал).
«Все» про бензин
Зважаючи на попереднінедільні випуски, тема здорожчання бензину була лише питанням часу. Тож телеканали мали достатньо часу для аналізу теми. Пришвидшив появу відповідних сюжетів різкий ціновий сплеск на пальне протягом тижня.
ICTV, слідуючи питанню ведучої Оксани Соколової, намагався розібратися, де межа зростанню цін. Олександр Візгін каже про внутрішньоукраїнські причини здорожчання пального — згадує про світову кон’юнктуру — ілюструє закордонними контрзаходами подорожчанню — торкається наслідків для української економіки — завершує регулюванням цін на пальне з боку уряду й реакцією нафтотрейдерів.
Виклад сюжету Олександра Візгіна викликає низку зауважень. Враховуючи, що бензинова тема йшла в програмі після висвітлення подій у Японії, цілком природно було би почати сюжет із цілісного аналізу світових подій, що впливають на вартість нафти і нафтопродуктів.
Було би логічно не розривати коментарів, що стосуються певного питання, сюжетними відхиленнями (скарга нафтотрейдера щодо збитків — на початку сюжету, опонуюча позиція уряду щодо надприбутків нафтотрейдерів — чомусь наприкінці сюжету).
Логічно не відволікати увагу глядача на ілюстративні та позбавлені сенсу відступи: «Нову нафтову лихоманку на світових біржах спровокували події в Лівії. В країні розгорілася справжня громадянська війна із застосування танків і ракет. Запеклі бої між повстанцями та вірними полковнику Каддафі військами точаться і в нафтових районах країни – горять нафтопроводи і сховища», – оскільки це спокійно можна замінити кількома словами. Якщо ж Лівії хотілося приділити більше уваги, то ця тема заслуговувала на висвітлення в окремому сюжеті. Тим більше, що там є про що розповісти.
Логічно було б також проаналізувати наслідки подорожчання пального та його вплив на подальше ціноутворення, зокрема в АПК (стратегічній галузі для України), а не ілюструвати розвагами джиперів: «Я доехал до Львова условно за 100 долларов, или доехал до Львова за 120 долларов. Ну, для меня это большая разница».
Врешті, логічно нагадати, що будь-яке регулювання цін з боку уряду веде або до дефіциту, або до зниження якості продукції.
І насамкінець, Олександр Візгін так і не відповів на питання ведучої перед сюжетом.
N.B.:Тема: «питання в підводці — відповіді в сюжеті» заслуговує на невеликий відступ. Як можна сприйняти людину, яка не відповідає на поставлене питання? Або людину, яка відповідає на конкретне питання довго та плутано? Чи людину, яка взагалі говорить про своє? Навряд чи з такими особами буде цікаво спілкуватися. Перенесімо ці моделі на телебачення.
Ведучий ставить питання. Глядач відповіді не отримує. Навіщо ведучий ставить питання?
Ведучий ставить питання. Глядач, завантажений відео та відгалуженнями від сюжету, швидко питання забуває. Навіщо кореспонденту збивати глядача з пантелику?
Алла Мазур у «ТСН. Тижні» («1+1») також ставить запитання з бензинової теми: «Що ж таке задумав Кабмін?». Було б цілком природно, якби кореспондент Григорій Жигалов дав би стислу відповідь на це запитання і далі розповів би про підґрунтя теми, ілюструючи це як вітчизняними, так і закордонними реаліями. Натомість кореспондент починає про Іспанію, переходить до України, а подекуди в межах одного абзацу вільно жонглює географією (Україна – світ – Україна). Вже потім у сюжеті йдеться про реалії української нафтопереробної промисловості, ініціативи української виконавчої влади та дається огляд питань, що потребують вирішення, і все це, знову ж таки, із вкрапленнями іноземних рецептів. Баланс позицій нафтотрейдерів та уряду умовно дотримано, але не вистачило відстороненої експертної оцінки ситуації. Втім, Григорій Жигалов, на противагу колезі з ICTV, взаємини «нафтотрейдери – уряд» по сюжету не розкидав.
До бензинової теми «1+1» долучив сюжет Олександра Моторного про альтернативні види пального. Втім, матеріал виявився збиранкою архівних цікавинок про вітчизняних умільців. Вони могли би продавати біопальне, але ніхто не дає їм ліцензії. Синхрон урядовця, який каже про своє, подано «для годиться». Хоча тема вітчизняного біопального та умільців – надзвичайно резонансна. Фахівці могли би розповісти багато цікавого про українські можливості: про потенціал АПК; про ті ж спиртзаводи (які здатні виробляти біопальне і які комусь вигідно знищувати); про ціну питання для нафтотрейдрів, щоб не допустити жодної конкуренції; про зарубіжний досвід (наприклад Бразилії, де 50% транспорту заправляється спиртом). Потенційно цікаву тему Олександр Моторний не реалізував, справді слідуючи підводці Алли Мазур: «Подивіться, що накопав мій колега».
ТВі найбільш повно і якісно розповів про подорожчання пального. Ведучий Володимир Павлюк стисло розповів про суть питання та якісно проілюстрував розвиток теми інфляційними перспективами: «Якщо бензин дорожчає на 1%, продовольчі товари у наступному кварталі дорожчають на 0,3%. Це формула з практики. З осені бензин в Україні подорожчав на 26%. Відповідно, вже маємо подорожчання продуктів у порівнянні з осінніми цінами, десь відсотків на 8, а це інфляція, відповідно, перерахунок пенсій та мінімальних зарплат». Щоправда, не вистачило конкретного посилання на «формулу з практики».
Виклад кореспондента Ігоря Андрющенка в даному випадку є взірцевим, оскільки і структура, і логіка викладу, і повнота опитаних учасників ринку (від уряду і нафтотрейдерів до власника АЗС і водіїв) не викликають запитань. Єдине зауваження — коли українську ціну на бензин прирівняно до європейської, зарубіжну ціну варто зазначати не в євро, а в гривні, адже навряд чи глядачі здатні на слух порівняти вартість.
ICTV
З-поміж інших тем «Факти тижня» тлумачили новий закон про виконавче впровадження, коли боржників позбавлятимуть нерухомості чи права виїзду за кордон. Володимир Соколов подав досить розлогу інформацію, але не проаналізував лобістської складової закону з боку банків. Окрема заувага до мови сюжету. Це досить тонкий інструмент, використання якого зрештою легко перевірити в інтернеті («тепер банкірам взагалі лафа»).
Говорячи про катастрофу Ан-148 у Росії, Тетяна Пруднікова намагається розібратися в причинах аварії та спекуляціях навколо дітища українських конструкторів. Кореспондентка перераховує версії за відсутності чорних скриньок і нечіткою «пташиною мовою» розповідає про іміджеві війни навколо Анів, де найчіткіше чомусь лунають звинувачення на адресу українців. «Факти тижня» з наявного відео, синхронів та інформації могли зробити власне якісне розслідування. Адже якщо немає чіткої офіційної інформації, поштовхами для вибудовування професійних версій є свідчення очевидців аварії: «Заходила до сельской администрации, и услышала, от как колесо лопается, и резко что-то голову вверх, и вижу – самолет летит, уже крыла нету, горит. Кружится вот так. Он летел на школу. Я забежала в сельскую администрацию, девчатам крикнула, что, наверное, на школу упадет. Все выскочили, и он также и дальше крутился и дальше полетел». Натомість Тетяна Пруднікова не звернула уваги на технічний аспект падіння, а… полегшено зітхнула, що літак не впав на школу.
Підводка Оксани Соколової до сюжету Христини Коціри проголошувала, що йтиметься про «чергову новацію – вступити до інституту через інтернет». Натомість згадка про цю «новацію» з’явилася в дев’ятому абзаці сюжету. Сам досить довгий сюжет містив принаймні дві теми, які спокійно можна було «розвести»: мутація та ускладнення вступних процедур (про майбутніх студентів), протести проти політики Міносвіти (про нинішніх студентів).
«1+1»
Сюжет Станіслава Ясинського про воду містив низку підтем: зникнення річок, забруднення водойм, непридатність води, прогнози щодо конфліктів за воду. Розповідаючи про надзвичайно гостру тему, кореспондент подає цікаву інформацію: «За охолодження однієї лише Запорізької атомної станції щосекунди випаровується 5 кубометрів прісної води. В рік зникає більше 74 мільйонів кубометрів. Це маленьке море у ваших рахунках за електроенергію. Як і будівництво самих нових атомних енергоблоків, що будуть охолоджуватися водою». Вже така постановка питання, зважаючи на ситуацію в Японії, заслуговувала на те, щоби поставити сюжет на одне з перших місць у випуску.
«Інтер»
Сюжет Артема Альошина про «батоги і пряники» щодо виведення зарплат із тіні здебільшого оповідає про батоги. Про «пряники» зазначено мало. Хоча, нарікаючи на нечесних роботодавців, кореспондент не аналізує причин, що примушують роботодавців оптимізувати свої витрати: корупція, податковий тиск, бюрократизація й адміністративний тиск на бізнес.
Аварію на миколаївському заводі, коли довколишня місцевість виявилася покритою «всією таблицею Мендєлєєва», а селяни страждають на захворювання, висвітлено радше як незначну НП. Аналогії з нещодавньою екологічної катастрофою в Угорщині присутні, але Веніамін Трубачов обмежився фактично відмовками влади.
ТВі
Роман Недзельськийу сюжеті про особисте голосування кнопкодавців у парламенті та запуск сенсорної кнопки досить збалансовано подав суть питання, думки експертів і досвід зарубіжних демократій. Однак для повноти картини забракло vox populi.
Перший національний
Ксенія Поважна,розповідаючи про психологічну і маркетологічну природу цінових ажіотажів, тонко натякнула, що ноги нинішніх збурень ростуть із попереднього уряду (синхрон екс-міністра економіки Богдана Данилишина). Принципу об’єктивності й балансу в цьому випадку не дотримано.
Андрій Сміян, підводячи до теми Шевченківської премії й останньої історії з її присудженням Василю Шкляру, зробив фактологічну помилку, коли зазначив, що письменник «відмовився від 250 тисяч нагороди».
Дивно виглядав сюжет про річницю нових правил паркування авто. Маркіян Перетятко зробив цей сюжет фактично з Хрещатика, що досить незвично для загальнонаціонального каналу. Зрештою, подаючи думки чиновниці, власного інформатора й експерта, кореспондент не поцікавився коментарями ДАІ чи самих водіїв. Врешті картина вийшла неповна.
5-й канал
Ольга Сніцарчуканалізувала сплеск бажань українців емігрувати з України. Кореспондентці не вистачило критичного ставлення до теми, бодай з огляду на простий крилатий вислів: «Не плутайте еміграцію з туризмом». Подаючи позитивні враження від еміграції до Туреччини свого колишнього колеги, було би більш об’єктивно показати й зворотний бік медалі – людину, яка не спромоглася соціально адаптуватися в чужоземному середовищі. Таким чином, принцип об’єктивності було порушено.
Сюжет про виконавче впровадження, коли держвиконавці матимуть доступ до всіх баз даних боржника, було скомпоновано достатньо якісно, тут було подано й фахові коментарі, й щемливі життєві історії. Однак у сюжеті Азата Сафарова забракло статистики – скільки в Україні бодай приблизно боржників, у яких будь-коли можуть відібрати власність. Також не вистачило хоча б приблизної структури претензій до боржників, оскільки нововведення можуть стосуватися навіть неплатників штрафів за порушення ПДР.
Чого не побачив глядач?
Окрім короткого повідомлення 5-го каналу, телевізійники не згадали про рішення пленуму Верховного Суду України, який не підтримав висловлення недовіри голові ВСУ Василю Онопенку.
Телеканали проігнорували переговори партії «Наша Україна» щодо об’єднання з партіями «Фронт змін», «Громадянська позиція» і «Собор».
Всі дружно вирішили не псувати річниці уряду Азарова закликами лідера «Фронту змін» Арсенія Яценюка до опозиційних депутатів відставити уряд.
Також телевізійники оминули заяву заступника міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Макухи про можливість зростання вартості газу для населення.
Резюме
Підсумкові телевізійні випуски містять надзвичайно мало аналізу. Це радше розширені інформаційні сюжети. Намагаючись розкрити тему, кореспонденти часто «додають» до тексту відверто «ліву» інформацію.
Підводки, як уже зазначалося, часто неузгоджені із сюжетами, що порушує цілісність випусків.
Мова ведучих і сюжетів бідна. Часто трапляються грубі русизми, невиправдане використання іншомовних слів. Відчувається нестача професійних літредакторів. З коментарів експертів зрозуміло, якою мовою спілкуються кореспонденти за кадром. Адже очевидно, що експерт Леонід Косянчук спілкувався тією мовою, якою йому ставили питання, говорячи в ефірі ICTV російською, а на «1+1» – українською.
Зазначені систематичні помилки можуть бути наслідком занадто ліберальних взаємин усередині колективів, коли кореспондент отримує чи знаходить тему, працює поза увагою редактора і з’являється для вичитки тексту. Такі помилки можуть бути наслідком відсутності щоденних нарад, коли всі кореспонденти мають розповісти про опрацювання теми й почути обов’язкову реакцію від кожного члена колективу, редактора, ведучого. Такі помилки можуть бути за відсутності жорсткого і критичного розбору польотів після ефіру та, врешті, за відсутності детального аналізу роботи конкурентів.
Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Засади моніторингу дивіться тут.