Верстка тижневих випусків мала такий вигляд:

ICTV. «Факти тижня» (18:45)

Президент України підписав пакет антикорупційних законів.

Випробуванням залишається ціна на газ.

Тоні Блер прочитав лекцію українським студентам.

Гість студії ─ Тоні Блер, прем’єр-міністр Великобританії у 1997─2007 рр.

За рік до відкриття Євро-2012 в Україні влаштували ґрунтовну інспекцію усіх об’єктів.

«1+1». «ТСН. Тиждень» (19:30)

Триває суд на «макіївськими терористами».

Робоча зустріч Азарова і Путіна виявилася безплідною.

Красти чиновникам відтепер буде трохи складніше.

Загроза четвертої кримінальної справи для Юлії Тимошенко.

Юрій Луценко вважає, що суддя Печерського райсуду йому мстить і вимагає його відводу.

Віктор Ющенко готовий знову здати кров для перевірки на отруєння діоксином.

Експертизу тіла В’ячеслава Чорновола можуть провести за кордоном.

Леонід Кучма попри серйозність кримінальних звинувачень проти нього отримав-таки дозвіл виїхати за кордон.

Сувору резолюцію щодо України ухвалив Європарламент.

Не вдалося відсидітися за кордоном голові земельної комісії Київради Олексію Євлаху.

Голосування в Донецькій облраді сторонніми.

Захисників громадянських прав може поменшати.

Європа з тривогою стежить за переміщенням смертоносних бактерій.

В Росії заборонили петрушку.

Обурені цінами на бензин водії у Мінську заблокували центр міста.

Рік, що залишився до початку Євро-2012, тепер буде відраховувати спеціальний годинник на головній вулиці Києва.

На півдні Чилі прокинувся вулкан.

Українські знаменитості можуть собі дозволити майже все.

«Интер». «Подробности недели» (20:00)

Судьба пенсионной реформы ─ в руках народных депутатов.

Сергей Тигипко: Избежать пенсионной реформы невозможно.

Азаров усиленно ищет выход из газовой ловушки.

Янукович создаст орган по борьбе со взятками.

В США продолжается суд по делу о вакцинах Тимошенко.

Студенческие общежития готовятся принимать гостей Евро-2012.

Пакистан пережил кровавую ночь.

В Румынии реки вышли из берегов.

Европа переходит на консервы и полуфабрикаты.

Мариуполь оправляется от холеры.

Крымские отели начали борьбу за звезды.

ТВі. «Сьогодні. Підсумки» (20:30)

«Газпромівський» апетит поклав край українсько-російській дружбі?

Як ніколи близько до Межигір’я.

Міністерство закордонних справ вирішило не використовувати Спритка та Гарнюню в іміджевих компаніях України.

Микола Азаров тепер їздить як всі.

Сергій Тігіпко буде переконувати нардепів підтримати розроблену у Кабміні пенсійну реформу.

Донецьким чиновникам починає бракувати ідей.

УТ-1. «Підсумки тижня» (21:00)

Із середи нових хворих на холеру в Україні не реєстрували.

Певний прогрес у боротьбі з інфекцією, але з дещо іншою і в європейців.

Україна, на відміну від Росії, імпорту європейських овочів не забороняла.

Український прем’єр їздив до Москви на переговори з російським колегою.

Президент вважає: за деякі економічні злочини треба карати не ув’язненням, а штрафами.

Українська опозиція склала свій чорний список.

Поліпшити імідж країни і діалог влади зі ЗМІ ─ така мета глобального саміту світової преси.

Землетруси можливо попередити.

Світом прокотилося справжнє інформаційне цунамі.

У Києві традиційно влітку активізуються грабіжники.

5 канал. «Час. Підсумки» (21:00)

До Євро-2012 залишилося менше одного року.

Публічною суперечкою між Володимиром Путіним та Миколою Азаровим закінчилося засідання російсько-української комісії з економічних питань.

Резолюцію із нищівною критикою та звинуваченнями на адресу України ухвалив Європарламент.

Парламентська асамблея НАТО заявила про згортання свободи слова за рік президентства Віктора Януковича.

Ухвалити закон про громадські організації закликають Верховну Раду самі ці організації.

Ні купатися, ні ловити рибу досі не можна в Азовському морі.

Найстрашніше позаду ─ вважають європейські медики, коли говорять про кишкову інфекцію.

Прорив у сприйнятті українського мистецтва закордоном.

Тема, яку не оминув жоден телеканал недільного вечора 12  червня, ─ переговори прем’єр-міністрів України та Росії щодо ціни на газ в рамках українсько-російського комітету з питань торгово-економічного співробітництва.

ICTV присвятив темі газу сюжет. Стурбована інтонація ведучої «Фактів тижня» Оксани Соколової передалася і сюжету. Переповідаючи про хід переговорів М. Азарова і В. Путіна, кореспондент Олександр Візгін подав досить невиразний на тлі, наприклад, «ТСН. Тижня», натяк Путіна про інтеграцію до Митного союзу взамін нижчих цін на газ. Заради об’єктивності в сюжеті не вистачало позиції російської сторони ─ якою ж може бути ціна на газ у разі приєднання до МС?

Розвиваючи тему українсько-російських взаємин і торгових санкцій з боку Москви, Олександр Візгін нагадав, що такі випадки були, і це лише сприяло знаходженню нових ринків збуту для української продукції. А що стосується енергетики, то уряд готовий диверсифіковувати енергопостачання. Останнє твердження варто було би розглянути з критичної точки зору і попитати фахівців, чи в стані Україна швидко зіскочити з «газової голки» Росії.

До неточності сюжету також слід віднести твердження кореспондента, що «Російський уряд вже фактично закрив імпорт української карамелі і досі не скасував мито на наш цукор», у той час як Москва вводитиме мито на всю карамель.

Сюжет Григорія Жигалова в ефірі «ТСН. Тижня», якби була така номінація, варто було б назвати «найбільш патріотичним». Кореспондент ТСН єдиний, хто подав питання журналіста Путіну і суперечку прем’єр-міністрів щодо ціни за транзит. Також більше ніхто не надав пряму мову Путіна про «…активное подключение Украины к многосторонним интеграционным процессам, прежде всего, конечно, к Таможенному союзу и к Единому экономическому пространству». Григорій Жигалов також єдиний, хто припустив серйозність переоцінки проросійського вектора з боку політичного крила владної Партії регіонів (В. Лук’янов) після ультимативних однобоких вимог росіян. Як ілюстрація «братерської любові» Москви ─ приклад Білорусі: «Лукашенко готується здати усі прибуткові підприємства країни. Свого часу в пошуку дешевого газу білоруси продали також і трубу. Однак отримали лише короткострокові знижки, які вже закінчилися. Тепер Москва, як в тому анекдоті, «має час і натхнення». З цікавістю споглядає за спробами України вибратися з газової пастки».

Питання диверсифікації, про яку без тіні критичності йшлося в ефірі ICTV, Григорій Жигалов досить справедливо піддав серйозним сумнівам і спільно з експертами шукає шляхи виходу зі скрутної ситуації: «Метан, вугілля, розробка шельфу і сланцевий газ ─ ось куди мають піти наші гроші. Дешевого російського газу не буде. Оголошена керівником «Газпрому» Міллером ціна в 500 доларів означає, що в 2011 Україна віддасть Росії рекордну суму в 91 мільярд гривень, частину з яких вже давно можна було би залишити в Україні».

Як і з ICTV в сюжеті «ТСН. Тиждень» для балансу позицій не вистачало позиції російської сторони ─ бодай на рівні експертів. Зважаючи на можливості каналу, це було би не важко зробити.

Дещо цікаво виглядає на тлі попередніх сюжетів «газова подача» «Подробиць тижня». Обмежившись усно/ВМЗ + синхрон Азарова, ведучий Олег Панюта заявив, що:

1. «Россия согласилась начать переговоры касательно формулы ценообразования на газ для Украины, предварительно сравнив ее с расчетами цены на газ для других европейских стран»

і 2. «…уже до конца года Украина построит мощнейшую в Европе солнечную электростанцию, а также начнёт возведение морского терминала для сжиженного газа. Его объём ─ это треть того, что Украина покупает у России».

Якщо згадані телеканали всіляко підкреслювали переговорний процес з української сторони лише за участю Азарова, то ТВі справедливо зауважив: питання ціни ─ це відповідальність президента України В. Януковича. Кореспондент Єгор Гаврилов слушно починає тему з Харківських угод, коли ціну на газ було обмінено на присутність російських військових у Криму. На відміну від інших телетижневиків, «Сьогодні. Підсумки» надали точку зору російської сторони (Олексій Урін, радник, керівник групи економічної політики Посольства РФ в Україні), не обмежуючись протокольними синхронами Путіна. Це додало сюжету ваги та об’єктивності. Однозначний плюс сюжету ─ озвучення росіянином «економії» від інтеграції з Росією («5-6 миллиардов долларов… в год»). Однак цю позицію варто було би врівноважити перспективами інтеграції до ЄС. Зрештою, таке порівняння досить легко знайти самому в Мережі і порахувати, куди Україні варто орієнтуватися: до ЄС, чий ВВП становить майже чверть всього ВВП Землі, чи РФ з її майже 2,5 відсотками?..

Попри згадані переваги, сюжет має низку суттєвих недоліків. Так, з легкої руки кореспондента, газова економічна суперечка (завершення якої невідоме), вже «схожа на холодну війну» або невідомо чому «…підштовхує український уряд до ескалації конфлікту».

Беручи коментар у колишнього міністра ЖКГ О. Кучеренка, де той розповідає про непрозорий розподіл газу між населенням і промисловістю, Єгор Гаврилов замість того, щоб в тексті підвести до синхрону, вдається до політичного популізму: «українське населення має перестати бути заручником газового контракту з Росією». Схожа помилка повторюється в сюжеті згодом, коли той же О. Кучеренко говорить про потребу запровадити облік енерговитрат. Замість того, щоби прямо сказати, що йдеться про потребу тотально встановлювати лічильники, кореспондент вдається до загальних сентенцій: «…на українському газовому ринку квітне корупція. Основна причина ─ відсутність систем обліку палива. Наприклад, норма споживання газу в Україні у 1,5 рази вище, ніж у Польщі». Більше того, зазначений текст не відповідає відео, де замість лічильників зображені кореспондент із співбесідником.

Графічно зображено схему розподілу 18 мільярдів кубометрів газу «Нафтогазом України» («…з цього обсягу дві третини палива дійсно ідуть на обігрів наших помешкань. Третина палива може бути продана, наприклад, промисловості, для якої ціна на газ у  4 рази вище. При цьому розрахунки за це паливо ідуть у тіньовому режимі. Таким чином, через відсутність системи обліку газу населення сплачує за всі 18 мільярдів кубометрів, хоча насправді споживає лише 12…»), але жодне посилання на джерела відсутнє.

Безапеляційність сюжету простежується і наприкінці: «Мета Росії очевидна ─ дістати можливості вкотре представити Україну як ненадійного транзитера газу в очах європейської громадськості». Проте така мета не очевидна, а є лише варіантом розвитку подій.

На відміну від комерційного рупора влади «Інтера», державний рупор Перший національний підсумок переговорів Азарова-Путіна подав об’єктивно. Ведучий Андрій Сміян: «Вартість газу для України завищена. Європа платить менше. Таким був головний аргумент Києва. Дивуються такій ситуації навіть закордонні експерти. Адже формула розрахунків для України суттєво відрізняється від інших. Однак на Кремль цей аргумент, схоже, не вплинув. Поки що. Єдине, про що вдалося домовитися, ─ над переглядом газових угод має працювати новостворена міжурядова група».

Далі зміст сюжету кореспондента Сергія Сиволапа досить стандартний: винна Тимошенко, ціна для різних країн рахується по-різному, а Росія з Україною нікуди не дінуться. Власне, в сюжеті відображений погляд уряду на переговори Азарова-Путіна: «Наша держава має потужну газотранспортну систему та газосховища. Наша промисловість є найбільшим споживачем російського газу. Відтак взаємозалежність вимагає і взаємопорозуміння». Не більше.

5 канал, вустами ведучої Тетяни Даниленко, обмежився лише коротким підсумком суті переговорів Азарова-Путіна.

Загальний підсумок: попри всі акценти, газова тема не дотягує до рівня аналітичного матеріалу. Схематично це можна зобразити так: інформаційна прив’язка (зустріч Азарова-Путіна) ─ «товчіння в ступі» загальновідомих фактів щодо шляхів виходу з енергозалежності зі стандартним набором: ощадливе споживання, диверсифікація, енергоефективність і т. ін.

Впадає у вічі (окрім ТВі) уперте небажання згадувати Януковича в контексті Харківських угод, що шкодить повноті викладу передісторії питання.

Чомусь всі телеканали, говорячи про газ, не спромоглися подивитися на тему значно ширше. Ніхто не згадав про погрози Путіна відмовитися від транзиту взагалі. Окрім легких натяків «ТСН. Тижня», ніхто навіть не згадав цілий арсенал економічних «братерських» принижень, який Кремль останнім часом застосовує проти України (від сирів до перебування росіян в Криму та членства України у світових організаціях). 

Локально було би цікаво та пізнавально для глядачів, якби телеканали звернули увагу на рейтинг друкованого тижневика «Кореспондент», за яким статки бізнесмена, пов’язаного з газовим бізнесом Д. Фірташа, збільшилися на 540%.

Також кореспонденти не змоделювали прогнози розвитку ситуації, зокрема, перспективи осені, коли потрібно буде віддавати гроші за газ, плюс підвищиться потреба в закупівлі газу у зв’язку з підготовкою до опалювального сезону.

Корупція

Тему корупції ініціював президент В. Янукович. На тижні він підписав пакет антикорупційного законодавства. У більшості телеканалів такий крок викликав шал захвату. Ведуча «Фактів тижня» Оксана Соколова настільки перейнялася праведним гнівом президента, що раз по разу цитувала лише його: «В. Янукович неодноразово називав корупцію ганебним явищем. Заявляв, що вона заважає провести модернізацію економіки. Він переконаний, що підписаний пакет документів дасть результати вже ближчим часом…», «За підрахунками президента, від корупції держбюджет втрачає щороку 20 мільярдів гривень, і лише на оборудках із державними закупівлями у кишенях чиновників осідає до 50 мільярдів гривень…»

А заяву Януковича, що «награбоване потрібно повертати державі, причому в потрійному розмірі» (а не садити!), «журналісти» проковтнули як і належить.    

Ведуча «ТСН. Тижня» Алла Мазур обмежилася переліком деяких норм «антикорупційного пакету».

Ведучий «Подробиць тижня» Олег Панюта подав інформацію в позитивно-діловому тоні, де президент бере на себе ініціативу. «Встик» до цієї інформації ─ чергове нагадування про корупційну схему закупівлі вакцин урядом Тимошенко.

Більшість телеканалів одягнули рожеві окуляри і «не помітили» жодного натяку (крім ТВі, кореспондентка Юлія Банкова) на корупційну складову в темі Межигір’я. Так само (окрім 5-го каналу, кореспондент Олександр Аргат) «не помітили» і свіжий випадок з сумнівною закупівлею обладнання для «Чорноморнафтогазу».

З інших зауваг:

ICTV. Під час інтерв’ю Оксани Соколової з Тоні Блером склалося враження, що запитання ведучої записували окремо, бо слова ведучої лунають, як у порожній кімнаті, а звук Тоні Блера ─ бездоганний.

«1+1». В сюжеті Станіслава Ясинського про бажання провладних депутатів заборонити фінансування громадських організацій з-за кордону не вистачає бодай схематичного пояснення, чому іноземні держави дають гроші на доброчинні програми в Україну. А фінальний стендап кореспондента дивує невідповідністю слів і того, що автор робить у кадрі (говорить про голку, показує повітряну кульку). Щоб перевірити цю невідповідність, варто передивитися стендап із вимкненим звуком.

Окрім того, інформаційний привід на тему заборони фінансування громадських організацій з-за кордону з’явився ще наприкінці квітня.

Невідповідність відео тексту проглядається і на іншому прикладі «ТСН. Тижня», коли на словах ведучої Алли Мазур «…згрібають чорний попел» в кадрі чилійці прибирають попіл, що кольором нагадує сірий сніг.

«Інтер». Ведучий «Подробиць тижня» в сюжеті про ситуацію з холерою в Маріуполі головним питанням несподівано ставить: «Не останется ли юг Украины в этом году без сушёного бычка?»

ТВі. В сюжеті Юлії Банкової про президентську резиденцію Межигір’я, коли йдеться про «будинок на воді», відсутнє посилання на першоджерело. Окрім того, говорячи про юридичних власників межигірських територій, автор в сюжеті не згадує про конкретного фігуранта (тим більше що він записаний на відео).

Чого не побачив глядач:

В контексті взаємин з Росією досить симптоматично пролунала інформація про одеського функціонера УПЦ МП Агафангела, де він порівняв Львів із Чечнею з наступним тиражуванням цієї інформації недружніми до України інформаційними ресурсами.

Традиційно телетижневики ігнорують опитування громадської думки, особливо якщо це стосується прав громадян і політичних репресій. Рівень недовіри до політиків теж у телевізійників не в пошані, як і рейтинги партій.

Взаємини «владоможці − громадяни», коли під прикриттям відомих осіб б’ють людей, також не в пошані у телевізійників.

Практично відсутня на телеекранах в неділю була одна з лідерів опозиції ─ Юлія Тимошенко зі своєю кримінальною справою.

Питання мови і фактичної ліквідації україномовного викладання у 8 одеських школах, що могли би спонукати до більш детального погляду на питання, не знайшли жодного відгуку в телевізійних серцях.

Телевізійні тижневики також продемонстрували небажання дивитися бодай на пару кроків вперед, адже ініціатива українських правозахисників, яку одразу підхопили опозиціонери з проханнями санкцій до українських чиновників, може мати серйозний розголос у світі і відповідні наслідки.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Засади моніторингу дивіться тут.