00:00
П'ятниця, 9 Березня 2012

Хто боїться Володимира Путіна?

850
Перспективи «довгого» президентства В. Путіна дозволяють українській владі розігрувати «російську карту» у внутрішньополітичних справах. Огляд маніпулятивних технологій 2 – 5 березня 2012 р.
Хто боїться Володимира Путіна?

Перспективи «довгого» президентства Володимира Путіна дозволяють українській владі з успіхом розігрувати «російську карту» у внутрішньополітичних справах. Розгортання теми нової хвилі російської експансії дозволяє позиціювати Януковича «захисником національних інтересів» України  та замовчувати проблеми і прорахунки влади.

Усі без виключення ток-шоу протягом 2 – 5 березня сконцентрували увагу на оцінюванні перспектив розвитку україно-російських відносин після обрання Володимира Путіна Президентом РФ.

Автори «Великої політики» на «Інтері» вирішили звести на умовному віртуальному рингу росіян–представників різних політичних поглядів і різних політичних біографій, як нам здається, з єдиною метою. Євгеній Кисельов, явно співчуваючи представникам російської опозиції, зміг створити ситуацію, коли «дурь каждого видна».

З одного боку, різкі заяви і випади представників команди В.Путіна (Костянтина Затуліна і Максима Шевченко) підтверджували підозри щодо агресивного характеру російської політики стосовно України. З іншого, палкі промови діячів, що позиціювалися опозиціонерами (Ілля Яшин, Ксенія Собчак і навіть Борис Березовський) мали показати, що Україна порівняно з Росією – це єдиний заповідник демократії на пострадянському просторі.

Окрім того, слухаючи яскравих опонентів Путіна, глядач мимоволі міг порівняти їх із опонентами Януковича (про що ми вже писали). Гострота, рівень аргументації та  їхнє вміння тримати удар з боку прибічників російського режиму свідчили явно не на користь українських опозиціонерів. Тим більше, як вдало зазначила Ольга Мусафірова з «Нової Газети», після запевнень Євгенія Кисельова щодо збереження відносин між Заходом і Росією після обрання Путіна, українській опозиції треба перестати дивитися на Європу в пошуках допомоги, а все робити самотужки.

«Велика політика», «Інтер», 2 березня 2012 р.

Ольга МУСАФІРОВА: Евгений Васильевич, а я в отличии от Сергея, позволю себе вас покритиковать. Вы знаете, я очень рассчитывала, что будет возможность задавать вопросы Борису Березовскому. Я бы хотела у него выяснить, я понимаю, что уже нельзя сделать.

Євгеній КИСЕЛЬОВ: В следующий еще раз пригласим Бориса Абрамовича.

Ольга МУСАФІРОВА: Специально для меня?

Євгеній КИСЕЛЬОВ: Специально для вас.

Ольга МУСАФІРОВА: Вот, как к эксперту: в Украине и России очень много говорят о реакции Запада. Насколько европейские лидеры, насколько европейское общество готово, если мы уже говорим об избрании Владимира Владимировича, как о свершившимся факте. Я не думаю, что здесь питают, то есть надежду-то питать можно, но реалистами надо быть. Понятно, кто будет президентом России. Как они воспримут нового «старого» Путина? Вот это долгое, возмущенное бормотание «мы перекроем миллиардерам из Кремля доступы в Европу, мы арестуем счета»...

Євгеній КИСЕЛЬОВ: Это кто говорит, простите?

Ольга МУСАФІРОВА: Это концентрированная точка зрения прогрессивных европейских политиков. Это будет релизованно?

Євгеній КИСЕЛЬОВ: Вы это у меня спрашиваете?

Ольга МУСАФІРОВА: Нет, это вопрос, который уходит в пустоту.

Євгеній КИСЕЛЬОВ: Я готов ответить, изложить свою точку зрения, с вашего позволения. Мне кажется, что европейские политики, тем не менее, прагматики, они имели дело с Иосифом Виссарионовичем Сталиным, они имели дело с Брежневым, они были готовы закрывать глаза на очень многие вещи, которые проходили в Советском Союзе накануне войны, после войны. Хотя с чем-то, на словах, они отказывались мириться, например, с оккупацией Прибалтики. Соединенные Штаты не признали тогда аннексию трех балтийских государств, но, тем не менее, они Советский Союз не бойкотировали. Был бойкот Олимпиады, но дипломатические отношения не рвали, торговля шла, в том числе и газом. И, думаю, будет продолжаться точно так же. Другое дело, что, на мой взгляд, есть разочарование, на мой взгляд, существенное разочарование есть на Западе тем, что Россия не оказалась тем партнером, которого Запад хотел видеть в ее лице. Вот мой ответ. 

Ольга МУСАФІРОВА: Я думаю, что это должно быть, уж сколь вы отреагировали сегодня так мельком, и украинскую, то, что мы говорим все-таки о российских выборах, вспоминая об Украине. Видимо, и украинской оппозиции следует на будущее подумать о возможной реакции Запада и не питать никаких иллюзий. Если делать, то здесь и самим.

У Савіка Шустера (Перший національний) задумка обіграти російські президентські вибори в українському контексті виглядала примітивніше і простіше. Замість обговорення центральних тем україно-російських відносин: газове питання, вибір між ЄС і Митним союзом, російський гуманітарний тиск в мовній та церковній сферах, Шустер вдався до нав’язування маргінальних тем з присмаком сенсаційності.

По-перше, це повідомлення про підготовку замаху на В.Путіна терористами, затриманими на території України. Причому Шустеру довелося для цього вдатися до створення «ефекту присутності» шляхом демонстрації цілого сюжету ОРТ на цю тему. Оскільки в Україні ця тема широко не висвітлювалася через мовчазність СБУ і глядачі точно не могли знати всіх подробиць, Шустер вирішив їх «занурити» у подію з допомогою російського державного телеканалу та відповідних пропагандистських штампів.

Проте ведучому і цього здалося замало, щоб обґрунтувати «важливість та актуальність» (як колись писали у темниках) цієї теми, тож одразу після сюжету він вдається до «гіперболізації» проблеми постановкою запитання до радника Президента, екс-міністра оборони Олександра Кузьмука:

«Шустер- live», Перший національний, 2 березня 2012 р.

Савік ШУСТЕР: Итак, начнем с главных событий прошедшей недели. Ну, если идти по классике, реально, вот, по классике журналистики, то главное событие – это покушение на Владимира Путина, которое готовилось в Украине. И любой мировой телеканал начал бы именно с этого. Как граждане России узнали об этом событии? Большинство людей в России, как и в Украине, в ночь с воскресенья на понедельник смотрели церемонию «Оскара» в Лос-Анджелесе. И это тоже, кстати, событие недели. Лучший фильм года получил фильм «Артист». После 1929 года это первая немая черно-белая картина, которая получает «Оскар». Лучшим актером стал Жан Дюжарден, который как раз играл в этом фильме, и лучшая артистка года, эту статуэтку получила Мерил Стрип в третий раз за роль в фильме «Железная леди». Это о Маргарет Тетчер. Так вот, граждане России смотрели себе церемонию вручения «Оскара» и сразу по завершению без рекламной паузы пошел информационный выпуск новостей, и вот с чего этот выпуск начался.

РЕПОРТАЖ: Спецслужбам Украины и России удалось сорвать планы террористов, готовивших покушение на Владимира Путина. Участники банды, находившиеся в международном розыске, были задержаны в Одессе в начале этого года. Судя по обнаруженным доказательствам и показаниям преступников, до взрыва в Москве оставались считанные недели. Теракты были запланированы сразу после выборов. Расследование еще продолжается, его первые результаты в материале Антона Верницкого.

Репортаж. - Самый обыкновенный одесский дворик, когда сразу после новогодних праздников 4 января в одной из квартир здесь произошел взрыв, пожарные, приехавшие на место, первым делом подумали, что взорвался бытовой газ. Но уже через 2 дня после этого, 6 января, СБУ направило срочную телеграмму своим коллегам из ФСБ России. Один из тех, кто снимал квартиру, при взрыве погиб, и еще одного обгоревшего удалось спасти. Его сразу же допросили, так как среди вещей нашли части взрывных устройств. Судя по показаниям выжившего Ильи Князева, вместе с погибшим Русланом Ямадаевым они прилетели на Украину из Арабских Эмиратов через Турцию с четкими инструкциями от представителей Доку Умарова. Они сказали, значит, что «для начала поедете в Одессу. Научитесь изготавливать бомбу. А потом уже дальше, в Москве будете делать диверсии на экономические объекты. В дальнейшем - это покушение на Путина». Потом мы прилетели в Одессу, Руслану дали номер человека, который должен был встретить». Так стало известно о третьем человеке, который скрылся во время пожара. Далее спецслужбы Украины и России работали уже совместно и очень эффективно. Третий участник банды был задержан украинским спецназом.

 «Голову подними, представься». Следственный изолятор СБУ в Одессе. Осмаев, с 2009 года находящийся в международном розыске, охотно сотрудничает со следствием. Надеясь, что это поможет избежать экстрадиции в Россию. «Конечная цель была поехать в Москву и попытаться совершить покушение на премьера Путина». «Ну, какой-то план у вас был?». «Вообще, есть такие мины военного образца, которые называются противобортные мины, так что это необязательно даже там». «То есть смертники даже не искали, сами не пошли бы». «Я не пошел бы». «А вот ваши?». «Ну, вот погибший готов был пойти смертником». Именно Осмаев, до этого долгое время живший за границей в Лондоне, был связником террористов в Одессе и инструктором. Он должен был обучить их и отправить в Москву. Весь план подготовки оперативники нашли в его ноутбуке. «Среди файлов было видео с проездом кортежа. Ну, чтобы было понятие, как садится охраняемое лицо, сколько машин сопровождает. С разных ракурсов, с разных улиц. То есть люди обучались не просто на одном примере, а на нескольких». Часть детонаторов и пластида была завезена в столицу заранее вместе с той взрывчаткой, которой была начинена машина, разминированная сотрудниками ФСБ на Профсоюзной улице в Москве еще в мае 2007. Рассчитывая на снисхождение, место схрона вблизи Кутузовского проспекта в Москве указал сам Осмаев. «Ну, это мощный был бы взрыв?». «Да, приличный взрыв, достаточно, чтобы было бы разворотить грузовую машину». Адам Осмаев не отрицает, что досконально изучал пути передвижения правительственных кортежей по Москве и признался, что подготовка к теракту уже завершалась. «Дедлайн был после выборов президента России». Спецслужбы России и Украины продолжают расследовать это дело.

Савік ШУСТЕР: Мы специально не сокращали совершенно ничего. Вот так миллионы граждан Российской Федерации увидели этот сюжет и поняли, что в Украине готовился теракт на Владимира Путина, и что СБУ предоставило все возможные материалы и предупредило ФСБ российское, более того, руководитель пресс-центра СБУ Марина Остапенко подтвердила информацию о том, что украинские, российские спецслужбы предотвратили этот теракт. У нас в студии Александр Кузьмук, советник Президента Украины, министр обороны с 1996 по 2001 и с 2004 по 2005, самый военный человек в студии. Превращается ли Украина в такой центр международного терроризма таким образом?

Другою темою стало посилання на появу в Інтернеті переписки між аналітиками американського аналітичного центру Stratfor щодо ситуації в Росії та зв’язків між Путіним, Тимошенко, Медвєдєвим та Януковичем. Головний лейтмотив оприлюдненого листа: Тимошенко – найбільш продажний політик в Україні, а Янукович, зі свого боку, у 2009 р. погодився обміняти підтримку на виборах на згоду призначити керівниками СБУ, армії та важливих міністерств тих, на кого покаже Путін.

Савік ШУСТЕР: Я пытаюсь, сказали про интернет, про Добкина, что все это смотрят. Интернет – очень важный механизм доставки информации, мы все это знаем. Так вот, на этой неделе сайт WikiLeaks опубликовал пять миллионов внутренней переписки, пять миллионов писем такой организации под названием «Стратфорд». «Стратфорд» – это аналитическая организация, которая базируется в Техасе, и которую называют «теневым «ЦРУ». В истории так произошло, что в 2004 году, когда произошли изменения в ЦРУ и убрали всех аналитиков, сказав, что они не видят мировые тренды, руководство «Стратфорда» сказало, что это их исторический шанс. И вот они реально стали аналитическим отделом, в том числе и для ЦРУ. Так вот, оказалось, что взломали их серверы, и опубликовали на этой неделе пять миллионов электронных писем, которые их источники, не знаю, как называть можно, называть их агентами, которые передают им, а они этим делятся за деньги, это платная услуга, в том числе и с ЦРУ. Так вот, оказывается, что и Украины это тоже касается, и было опубликовано вот такое письмо. Появилась переписка. В письме аналитика Евразии Лорен Гудрич, датированным, дату запомните, 14 сентября 2011 года, там говорится, почему и на каких условиях Владимир Путин и Президент Медведев поддерживали экс-премьера Тимошенко или не поддерживали Президента Януковича. Вот это письмо. «За суперечкою між Києвом і Москвою дійсно було весело спостерігати. Але Янукович може зайти надто далеко з Кремлем, якщо продовжить у тому ж дусі. Він вже реально дістав Путіна, якому, в принципі, він не подобався. Ви вже достатньо добре знаєте цю історію. Путін не хотів, щоб Янукович  був при владі без противаги, щоб тримати його під контролем. Путін знав, що Янукович може виграти і сам, але, щоб зміцнити вплив Кремля в Києві, йому потрібна була перемога з великим відривом. Він хотів, щоб це була Тимошенко, але не тому, що вона була проросійська, а  тому, що її було легше купити з провідних політиків. Звичайно, через це у неї почалися проблеми, через це її заарештували. Але Медвєдєв ніколи не любив Тимошенко, в основному тому, що ні на одній зустрічі вона не ставилося до нього з повагою і домовлялася особисто з Путіним. Медвєдєв вирішив, що Тимошенко не можна давати владу, тому він домовився з Путіним. Медвєдєв заприсягнувся, що буде тримати Януковича в узді, якщо Путін перестане підтримувати Тимошенко. Путін погодився за умови, що він складе список тих, хто очолить СБУ, армію, міністерство і так далі, також, якщо Росія отримає продовження бази, за що вона так довго боролася. Тому, коли Тимошенко і Янукович наприкінці 2009 року з’явилися в Москві, тандем повідомив Януковичу в приватній розмові, що вони готові припинити підтримку Тимошенко, якщо він схвалить список вимог Путіна. Звісно, Янукович за це схопився. Тепер, коли Янукович викаблучується, Путін затягнув поводок на Медвєдєві, який повинен з цим розібратися. Це свого роду тест для Медвєдєва. Ось чому Медвєдєв, а не Путін, почав огороджуватись від України. Питання тільки в тому, які важелі використовує Медвєдєв, щоб повернути контроль над Януковичем».

Савік ШУСТЕР: Мы специально, и вот, я смотрю: рожденные в Украине – 92% доверяют и 50% пластических хирургов. Источники и уровень доверия, я скажу, и обсудим это письмо.

Марина СТАВНІЙЧУК: Не доверяют.

Савік ШУСТЕР: Почему не доверяют?

Марина СТАВНІЙЧУК: Чему доверяют? Сказанному, написанному, ситуации?

Савік ШУСТЕР: Написанному, написанному, этому сообщению. Итак, письмо американского аналитика Лорен Гудрич от организации «Стратфор», исследовательского центра, который называется «теневым ЦРУ». Я думаю, в правительствt Соединённых Штатов, особенно в ЦРУ, о том, что происходит между руководством РФ и будущим кандидатами, ну, это уже нет. Это уже Виктор Янукович был Президентом, Юлия Тимошенко уже была арестована, но тем не менее, это нас отбрасывает туда обратно во взаимоотношения между Кремлем и тем, что происходило в Киеве. Ну, будущее посмотрим. Значит, я ещё расскажу. Так как, в этих письмах всё указывается очень точно, значит, источники информации: высокопоставленный прозападный дипломат в Киеве. Кто это – вопрос. Значит, уровень надёжности: градация в самом «Стратфоре»: от А – высший уровень, до F – низший уровень. Так вот, этой информации даётся уровень B. Значит, надёжная, но не очень надёжная, но надёжная. Сергей Соболев, пожалуйста. Не очень лестные слова говорятся в этом сообщении, если ему верить, в адрес Юлии Тимошенко.

Таким чином, представникам команди Януковича (І.Богословська, М.Ставнійчук, О.Кузьмук) були створені комфортні умови для того, щоб, по-перше, уникати розгляду найважливіших тем україно-російських стосунків та оцінок дій влади на цих напрямках протягом 2010-2011 років.

По-друге, заміть дискусії щодо того, як українська влада  буде реагувати на виклики, пов’язані з обранням Путіна, спікери влади та опозиції продовжували з’ясовувати в ефірі, хто більш продажний і хто більше поступився національними інтересами – Янукович чи Тимошенко. За два останні роки ця «вічна тема» вже добряче набридла громадянам, тим більше що із жодного боку не лунає нових фактів чи аргументів, але все частіше йде обмін безпідставними твердженнями та звинуваченнями, які треба приймати на віру. Треба сказати, що владі вигідний саме такий беззмістовний конфлікт з опозицією, якій не вдається вийти на протиставлення власної позитивної програми дій прорахункам влади (у внутрішній політиці, на російському чи європейському напрямках).

По-третє, подібно до того, як у Кисельова демонстрація авторитарності режиму Путіна тишком-нишком протиставлялася «ліберальності» режиму Януковича, у Шустера це протиставлення відкрито висловлювалося спікерами Банкової. Спочатку Богословська мало не назвала Януковича породженням Майдану і взагалі позитивно оцінила його роль в історії України (хоча ще в жовтні 2011 повністю відхрещувалася від нього), а потім Марина Ставнійчук за допомогою навідного запитання Шустера протиставила ситуаціюв Україні ситуації в Білорусі та відкинула можливість застосування санкцій до України через ув’язнення Ю.Тимошенко та Ю.Луценка.  

Причому Ставнійчук навіть закликала до співпраці опозицію з «благородною» метою – посприяти інтеграції України до ЄС і виконати вимоги ПАРЄ. Відповідь представників опозиції в студії була очікуваною: В’ячеслав Кириленко і Олесь Доній (політики з НУ-НС)  та Сергій Соболєв (БЮТ) відкинули пропозиції, наводячи факти «подвійної гри» команди Януковича з європейцями і з вимогами опозиції.

Савік ШУСТЕР: Такое достаточно серьёзное обвинение в адрес, скажем, того же Бориса Березовского и других, которые живут в Лондоне. Но дело в том, что появились разговоры на этой неделе, что чеченские полки будут стягиваться в Москву, полки МВД, потом это было опровергнуто всё и одновременно в двух газетах сразу: The New Times, это российский еженедельник, и New York Times, сегодня появились статьи о том, как обогащаются друзья Путина и как обогатился Владимир Путин. Поэтому это не такая уж простая предвыборная кампания, и чем это закончится совершенно непонятно. Единственное, что мэр Москвы сказал: «У нас Майдана не будет, точка».

Марина СТАВНІЙЧУК: Ну, митинг на понедельник, по-моему, разрешил, так что не знаю как.

Савік ШУСТЕР: Митинг разрешил, но разрешил на Пушкинской площади, если они будут заходить на проездную часть, а там не зайти на проездную часть практически не возможно, поэтому…

Марина СТАВНІЙЧУК: До речі, Савік, Майдан - ненайгірше суспільне явище в історії. І насправді, якби на цьому не відігравали, ще не спекулювали ті чи інші політики, український Майдан, свідомість людей, рівень культури людей у 2004 році, я не кажу про політиків, бо зараз тут студія розділиться і почнеться дискусія.

Савік ШУСТЕР: Почнеться, почнеться.

Марина СТАВНІЙЧУК: Рівень культури у 2004 був височайшим. І тому,  я вважаю, що для України Майдан – це дуже корисне явище, бо багато речей, над чим працює сьогодні влада, має коріння саме там, з Майдану.

Савік ШУСТЕР: Но я вам скажу, что те люди, которые выходят в Москве на Болотную, на Сахарова – это тоже очень высокий уровень людей.

Петро МАГА: Дозвольте, Савік, Гарі Каспаров про вибори сказав, коли його запитали: чи правда, що купують палатки, що планують залишатись там…от зараз пряма мова, і потім маленький коментар.

Гарі КАСПАРОВ, російський політик: Безусловно, если люди будут уверены в том, что Путин нелегитимен, что их 4 марта снова обманули, грязно обманули, как это делали раньше, я полагаю, что акции могут продаться, и в какой-то момент люди могут просто остаться на улице. Все-таки, очевидно, что в Москве средний класс, вот, такие «рассерженные горожане» категорически не желают мириться с Путиным в качестве президента в ближайшие шесть лет.

Марина СТАВНІЙЧУК: І от він порівнював ситуацію в Росії і в Україні, каже: в Україні навіть не наближалось до того, щоб був введений силовий варіант, на відміну від Росії, а там вже Собянін заявив, що ніяких акцій не буде, і він боїться того, що почнуть бити, почнуть стріляти, почнуть розганяти.

Савік ШУСТЕР: Инна Богословская.

Інна БОГОСЛОВСЬКА: Совсем недавно у нас был разговор с нашими друзьями, которые в начале 90-ых уехали в Москву, очень хорошо там устроились, работают, у них уже там дети родились. Они говорят: ребята, ну, если здесь начнется, то мы будем возвращаться в Украину. Потому что русский бунт может победить над вот тем, что мы называем «Майданом». Майдан - это был выход действительно среднего класса украинского, который подтянул и богатых, вы помните, это даже шутили, что это «Майдан миллионеров против миллиардеров», когда и киевские бутики, и днепропетровские, и харьковские привозили сюда одежду высших марок мировых, и, кроме того, и валенки везли, и мой весь киевский офис стол в этих палатках, но это было другое. И, несмотря на то, поддерживали Майдан, не поддерживали, но никто не мог не признать вот этого духа, который там был. Не дай Бог, какая-то капля крови прольется, не дай Бог, какая-то агрессия. Даже когда, помните, в снегопад застревали машины: их тут же все подбегали, выталкивали, провожали, и все прекрасно понимали, что мы не имеем права, чтобы в Украине пролилась капля крови. Вот есть все-таки это отношение к человеку, к человеческой жизни, что это - ценность. В России, к огромному сожалению, мне кажется, до сегодняшнего дня вот это переоценка, что все-таки на первом месте человеческая жизнь, а не государство, не произошла. Кода мы делаем замеры одинаковые социологические, что на первом месте для украинца, и что на первом месте для россиянина. Для россиянина 60-80% - стандартно, государство, могущество России на первом месте. Человек и семья – четвертое-пятое. В Украине всегда абсолютное большинство на первое место всегда ставят семью, человеческую жизнь, а потом государство. Вот это наше величие, то, на чем мы держимся...

...Савік ШУСТЕР: Я не думаю, что нуждается в комментарии это чтение приговора, я думаю, что это без комментариев. Значит, что сказал судья Европейского суда и прав человека с 1996 по 2008 год, то есть 12 лет Владимир Буткевич, украинец, который дал интервью радио «Свобода», там украинской редакции, и вот что он сказал про Европейский суд.

СИНХРОН: Володимир БУТКЕВИЧ, заслужений юрист України, суддя Європейського суду з прав людини (1996-2008 роки): «Суд не дозволить жодній державі, щоб вона не застосувала хоча б мінімальних стандартів. У цій справі, як і в справі Юлії Тимошенко, я чую дуже часто пояснення, що у нас таке законодавство, і вони всі нібито співчувають, але вони повинні дотримуватися закону. Парламентська Асамблея просто чекає рішення Європейського суду. Вони не хочуть випереджати суд, вони не хочуть приймати рішення, які могли б вплинути на цей суд, але вони будуть виконувати ті рішення суду, які цей суд прийме. Я не сумніваюся, що там будуть знайдені порушення. Далі підуть санкції. І коли у нас думають, що санкції це буде так, що зобов’язують прийняти у національних справах інше рішення, то це не так, тому що санкції будуть серйозніші, у тому числі й до тих, хто брав участь у цих справах».

Савік ШУСТЕР: Я считаю, что приговор должен был читаться примерно в такой же интонации, в таком же ритме, чтобы мы поняли каждое слово, а тут мы поняли каждое слово. Так вот, на этой же неделе 27 февраля Европейский Союз включил в черный список еще 19 белорусских судей и 2 представителей руководства силовых структур, численность фигурантов черного списка для Белоруссии, таким образом, возросла до 231 человека. Этим персонам запрещен въезд в Евросоюз. Если они имеют банковские счета в Европе, то деньги на них подлежат замораживанию. Во вторник Беларусь отозвала 28 своих послов из Брюсселя и Польши, так же было принято решение запретить въезд на свою территорию лицам, которые способствовали введению санкций Евросоюза против Беларуси. И в тот же день во вторник вечером в Брюсселе на экстренном совещании Комитета по политическим вопросам и вопросам безопасности Европейской Службы внешнего действия было принято решение отозвать из Минска послов всех 27 стран Европейского Союза. Марина Ставнийчук, пожалуйста, к микрофону. Вот, я по поводу санкций. Это разговор серьезный, как говорит Владимир Буткевич.

Марина СТАВНІЙЧУК: Якщо говорити про те, що ми зараз побачили, власне про оголошення суду у справі Юрія Луценко і про інтерв’ю шановного судді Європейського суду від України у відставці. Я бачу тут серйозну проблему, проблему подальшого реформування правосуддя в Україні. Якщо ви хочете, Савік, почути от про санкції, мені здається, що Володимир Буткевич говорив про санкції не стосовно, насамперед, держави, а стосовно тих осіб, в діях яких Європейський суд може встановити ті чи інші порушення. Мені здається, що по справах, які пов’язані з розглядом питання, питань української держави у Європейському суді, краще вам було би запросити до цієї справи Міністра юстиції і урядового Повноваженого зі справ людини. Вони, з рештою, відповідають за цю ділянку роботи і могли би дати тут фахову, насамперед, інформацію для всього українського суспільства з цих питань. Те, що відомо мені, – це те, що 17 березня, дійсно, Велика палата Європейського суду буде розглядати позив Юрія Луценко до української держави у питаннях порушення окремих статей Конвенції з прав людини. Я думаю, що сьогодні, можливо, нам зарано ще випереджати події, тому що Європейський суд такий саме, як і всі інші суди, з точки зору принципів організації його діяльності. І будь-які розмови, якась попередня інформація, як буде розглядатися, яке буде рішення, хто яку позицію займає, все-таки дає підставу якщо до впливу на певну ситуацію, як самого суду в цілому, так і суддівської палати, яка буде приймати це рішення. От власне все, що я хотіла з приводу санкцій сказати. Якщо говорити про санкції для української держави, мені здається, що остання резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи не дає нам підстав говорити про вжиття санкцій щодо держави Україна.

Савік ШУСТЕР: Абсолютно. Поэтому я и прочитал белорусскую ситуацию. Там конкретно против людей.

Марина СТАВНІЙЧУК: Я думаю, що все-таки, все в порівнянні, але я завжди говорю про те, що українська ситуація далека від тієї ситуації зі станом демократії, яка є сьогодні в Білорусії. Я в Україні чиновник, я би не хотіла далі, і не політик на теперішньому етапі, я би не хотіла далі коментувати білоруську ситуацію, а хотіла би сказати, що якраз у Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо України, дається цілий ряд рекомендацій, які потрібно здійснити Україні, в тому числі і у сфері правосуддя, в тому числі, чи перед усім, на конституційному рівні для того, щоб правосуддя в Україні дійсно було незалежним і ефективним. І тут, я думаю, це ще одне питання, за якого повинні об’єднатися і українська влада, і українська опозиція. З тим, щоби нам мати можливість розпочати повноцінний конституційний процес і мати можливість принаймні по цих актуальних питаннях, які є важливими і очевидними для всіх людей, які живуть в Україні, так і для органів Ради Європи, Європейського Союзу.

Проте, схоже на те, що влада принаймні в очах українців намагається позиціюватися готовою на діалог та «конструктивну співпрацю» з опозицією. Зокрема, ті самі нотки про «об’єднання на основі національних інтересів» прозвучали у виступі Олени Бондаренко на «Свободі слова» (ICTV). Цього разу звернення стосувалося лідера «Свободи» Олега Тягнибока. Невідомо, для чого це було зроблено Бондаренко, яка знає про реальне ставлення керівництва «Свободи» до керівництва країни. Проте, не виключено, що таке фальшиве запрошення до співпраці мало на меті спровокувати критику Тягнибока, щоб вже за кілька хвилин звинуватити його, по суті, в екстремізмі і постати таким чином «жертвою» свого опонента.

Андрій КУЛИКОВ: Я дякую Андрію Сенченку, народному депутату з фракції БЮТ-«Батьківщина». Запрошую до центрального мікрофона Олену Бондаренко – народного депутата з фракції «Партії Регіонів». Пані Бондаренко, експерти зазначають, що через боротьбу з опозиційними лідерами Президент Віктор Янукович опинився сам на сам із керівництвом Росії, без можливої підтримки з боку європейських організацій. І оттепер в Росії заявляють, ми вже цитували сьогодні, що відмова України від пропозиції Росії - вступити до Євразійського союзу стане для Президента Януковича і його і вашої Партії регіонів початком кінця. Які перспективи розв’язання цієї ситуації ви бачите за нинішніх умов?

Олена БОНДАРЕНКО: Спасибо больше, но, прежде всего, хочу сказать всем добрый вечер, и сказать, что в этой аудитории наиболее интеллигентной, сама аудитория. Потому что не перебивают, внимательно выслушивают, и дают возможность высказаться. Спасибо. Андрей, что касается тех высказываний в отношении Партии регионов, в отношении Виктора Федоровича Янковича, как Президента. Вы знаете, пусть говорят. Там много наговорено, и много написано того, что вызывает возмущение не только у нас, а и даже в нашей оппозиции, которая в данном случае даже с нами в единении. И мы можем долго спорить о том, что там сказал Михалков, что написали в книжке у Говорухина, что сказал Медведев, что сказала Европа. Всегда, прежде всего нужно исходить, и я здесь не услышала ни одной не сходной, тому что я сейчас скажу, идеи. Нужно исходить из собственных интересов. И если ситуация с Россией позволит нам объединиться в усилиях за отстаивание наших национальных интересов даже с такой партией, как «Свобода», мы это сделаем. Мы сделаем это со всеми, потому что других партий у нас нет...

Олег ТЯГНИБОК: Знаєте, я навмисно не реагував на ту, таку цікаву, в лапках, дискусію між такими відвертими лобістами Кремля тут в Україні. Що Корнілов, який є таким собі, відкритим шпигуном Москви, і відстоює інтереси Затуліна, що пані… я перепрошую, пане Андрію…

Андрій КУЛИКОВ: Пане Смешко, відкриті шпигуни бувають?

Олег ТЯГНИБОК: Ну, він відкритий шпигун. Це ж відверто видно. Що пані Бондаренко, яка своїми законами знищує українську музику, українське слово. І оце зараз, ви зверніть увагу, вибрали знов Путіна, і вони так всі перелякалися, що вони вже готові та ви, ви. Та вам вже приходить кінець в цій державі. Невже ви цього не розумієте? Якщо ви зараз кажете за свободу, то ви маєте знати, що саме тому, що у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській обласних радах домінує «Свобода». І є голови обласних рад – «свободівці». Це єдиний організований спротив сьогодні…

Олена БОНДАРЕНКО: Реклама…

Олег ТЯГНИБОК: … в Україні проти…

Олена БОНДАРЕНКО: Реклама…

Олег ТЯГНИБОК: … проти бандитської, антиукраїнської, українофобської Партії регіонів, які керує. І запам’ятайте собі, українських націоналістів ніхто не використовуватиме. Українські націоналісти будуть на своїй Богом даній землі робити те, що вони будуть вважати за потрібним. А ви, ті, які собі дозволяють сьогодні топтатися по ідеалах української нації

Володимир КОРНІЛОВ: По своей родной донецкой земле….

Олег ТЯГНИБОК: … викинете на смітник історії. І це зробить народ, який вас ненавидить вже. Бійтеся, ваш шанс завершується.

Олена БОНДАРЕНКО: Андрей, ну между нами такая позитивная… Нужна позитивная…

Андрій КУЛИКОВ: А от Олені Бондаренко ще є час. Вам репліка. Олено.

Олена БОНДАРЕНКО: Ну, вы знаете, в любом случае, мы тут много говорили, и я лично о том, что на ненависти ничего конструктивного не построишь, поэтому «Свобода» никогда не возьмет больше, необходимое, больше чем 5% голосов для попадания в парламент. Потому что вся их политика – это ненависть. Все, на чем они строять, это ненависть. Более того, все, что сейчас Олег делал по отношению ко мне, или по отношению к Владимиру, которые являются вашими же земляками, и вашими согражданами. Это есть просто бичевание и навешивание ярлыков. Олег, это вам не к лицу, и я бы вам не рекомендовала просто исключать из списка тех, кто живет на этой земле, нас, потому что это тоже наша земля. Это тоже наша родина. Вы ее не приватизировали.

Олег ТЯГНИБОК: Олено, а ви, будь ласка, не лікуйте…  

Олена БОНДАРЕНКО: Не перебивайте меня, пожалуйста…

Олег ТЯГНИБОК: … не лікуйте мене, а будьте народний депутатом України…

Олена БОНДАРЕНКО: … говорю это от имени юго-востока Украины…

Олег ТЯГНИБОК: … а не депутатом Державної Думи Росії тут в Україні …

Олена БОНДАРЕНКО: А вы не умеете себя абсолютно вести…

Андрій КУЛИКОВ: Пане Тягнибок.

Олена БОНДАРЕНКО: … и сейчас демонстрируете наихудшие образцы бабского поведения на базаре. Вы меня перебиваете.

Олег ТЯГНИБОК: Я вас перебиваю, тому що я реагую на ваші провокаційні речі…

Андрій КУЛИКОВ: Пане Тягнибок, а я перебиваю вас.

Олег ТЯГНИБОК: Ви ж бачили, як я сьогодні спокійно сидів і слухав, слухав, що вони тут виговорюють.

Андрій КУЛИКОВ: Ви накопичували, так?

Олег ТЯГНИБОК: Накопичував.

У цій ситуації Бондаренко сама себе викрила: стало зрозуміло, що подібні заклики до «об’єднання» чи «співпраці» є лише засобом провокування опозиції на критику,  з подальшою метою навішування ярликів та звинувачень опонентів у деструктивності. Банковій насправді не потрібні партнери, їй потрібні «вороги», на яких можна списати всі негаразди. Вчора – це Тимошенко, сьогодні – Путін, а завтра, наприклад, Тягнибок. Головне – це змусити громадян повірити в те, що в порівнянні з такими «ворогами» – Янукович та Партія регіонів просто янголи. Чим спрацює ця технологія, яка застосовувалася й  2004 р. – питання до Вас з нами.



У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
www.i-g-t.org
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
850
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2021 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
DMCA.com Protection Status
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду