Великий лох

1 Червня 2012
1556

Великий лох

1556
Влада за допомогою мовного питання піймала опозицію в технологічну пастку заздалегідь програшного протистояння і радикалізації. Огляд маніпулятивних технологій у ток-шоу за 24–27 травня 2012 року.
Великий лох

Влада за допомогою мовного питання піймала опозицію в технологічну пастку заздалегідь програшного протистояння і радикалізації. Але якщо в опозиції стане розуму вийти з цієї гри, то в Банкової не вистачить жодних інформаційних ресурсів, щоби самій виборсатися зі створеної «мовної пастки». Огляд маніпулятивних технологій за 24–27 травня 2012 р.

Перш ніж перейти до аналізу політичних змагань навколо української та російської мов, які після сесійної зали Верховної Ради продовжилися в студіях суспільно-політичних ток-шоу, зробімо невеличкий філософський відступ. Це, на нашу думку, необхідно для того, щоб показати, наскільки далекі від суті мовного питання політики й наскільки деструктивними є методи як влади, так і опозиції.

Німецький філософ Мартін Гайдеґґер визначив мову як «дім буття» людини. Зважаючи на те, що, за його ж уявленнями, людину «закинуто» в буття напризволяще, мова слугує головним інструментом творення смислів і перетворення цього «чужого» буття на своє «буття-тут». Іншими словами, як ми говоримо, так ми й живемо: в мирі чи війні із собою й іншими людьми та навколишнім світом.

Якщо відштовхнутися від цього, стає зрозумілим, що втручання у мовну сферу є водночас зазіханням як на індивідуальні, так і на колективні права якоїсь спільноти. І якщо мова з інструменту буття перетворюється на інструмент «ніщо», «не-буття», на засіб символічного приниження чи зниження Іншого (людини чи спільноти), то що більших зусиль ми докладаємо в цьому напрямі, то менш комфортно почуватимемося.

Але, як відомо, в політиці часто-густо більше значення має не сутність питання, а гра у сутності. І якщо на сцені з’являється маска темного персонажа, з ним у двобій обов’язково має вступити маска позитивного героя, і навпаки. Біда лише в тому, що в умовах телебачення дуже небагатьом політикам зрозуміло, яку ж маску на них бачать глядачі.

У четвер, 26 травня, коли законопроект Колесніченка – Ківалова про засади державної мовної політики мав розглядатися в сесійній залі, Партія регіонів вустами Олександра Єфремова заперечувала намір запровадити в такий спосіб «другу державну мову – російську», а опозиція, слідом за Юлією Тимошенко, звинувачувала команду Януковича у «злочині проти України, проти нації, проти історії і проти народу» чи щонайменше, як учасники Ініціативи Першого грудня, в «зазіхання на основи конституційного ладу в Україні».

Під стінами парламенту відбувсся протестний мітинг, президії блокували то представники Партії регіонів, то опозиційні депутати. А надвечір бютівець Микола Томенко повідомив про прибуття в парламент Секретаря РНБОУ Андрія Клюєва для «профілактичної роботи з тими депутатами, які не хочуть голосувати за мовний закон».

І менш ніж через 20 хвилин після цього спікер Володимир Литвин оголошує про закриття засідання через бійку між регіоналами та опозиціонерами. Сухий залишок: усі телеканали обходять кадри, як співавтора законопроекту Вадима Колесніченка товчуть та шматують декілька опозиціонерів, однак довелося сказати й про те, що бютівцю генералу Петруку в бійці до крові розбили голову.

Що можна припустити? Зважаючи на чисельну перевагу регіоналів і досвід проламування силою потрібних рішень через парламент, важко повірити в те, що цього разу вони в такому надзвичайно «принциповому» для них питанні відступили й навіть дозволили безкарно познущатися зі свого колеги. Попри те, що Колесніченка били, не прозвучало жодних погроз про порушення кримінальних справ.

Тому це дуже схоже на добре сплановану провокацію, в якій регіонали мали виступити в новій та незвичній для себе ролі «жертв радикальної опозиції». Ревними захисниками інтересів своїх виборців, яким послідовники Тимошенко і Яценюка не дають виконати передвиборних обіцянок.

Однак цього не сталося через дві обставини: набагато серйозніше травмування бютівця Петрука і відсутність у залі хоча б одного рейтингового лідера опозиції (Тимошенко, Яценюка, Тягнибока у крайньому випадку), на кого можна було б «повісити» організацію «розправи».

У разі провалу плану А, Банковій довелося терміново шукати варіанти плану Б. Нічого кращого, ніж вмикати стару, заїжджену платівку 2005–2009 рр. про «утиски російської мови», тіньові радники команди Януковича не вигадали. Однак займати позицію захисту для того, щоб контратакувати опонентів, як це вони робили у нетривалі часи опозиційного буття, було досить важко. Для цього ведучим доводилося створювати навмисну асиметричність у представленості спікерів опозиції та влади у студії

Тепер регіоналам ледве вдавалося тролити нинішню опозиції на мовній тематиці. Та й то лише тоді, коли спарринг-партнерами їхніх спікерів виступали представники опозиції, які користувалися ще дрімучишим арсеналом аргументів зразка 2002–2004 рр. Наприклад, Андрій Парубій у «Великій політиці» («Інтер») та «РесПубліці» (5 канал) жодного разу не скористався сильними фактологічними контраргументами проти законопроекту Колесніченка – Ківалова, які навели в своїй записці бюрократи з Головного науково-експертного управління Ради.

Іншим прийомом влади було запрошення в ефір явних псевдоопозиційних трикстерів і фріків на кшталт Олега Ляшка. Зокрема, його присутність у студіях «Великої політики», «Шустер live» (Перший національний) та «Свободи слова» (ICTV) при обговоренні тем мовної політики, занепаду парламентаризму та бійок у стінах Верховної Ради мала би підштовхнути хоча б когось із опозиціонерів до публічного й рішучого відмежування від самозваного лідера опозиції та Радикальної партії. Епатажне втручання Ляшка у промови спікерів влади створювало доволі негативне тло для виступів самих опозиціонерів. І якщо вже В’ячеслав Кириленко й мав покинути студію Шустера, так це не після хамства Колесніченка, а після хамства Ляшка, щоб показати незгоду брати участь у цій заздалегідь програшній для опозиції виставі.

Зовсім іншою була ситуація на «Республіці», де регіоналу Владиславу Лук’янову доводилося не стільки відбиватися від штампів, ярликів і безпідставних тверджень Андрія Парубія, скільки демонструвати фальшиву згоду чи просто обходити мовчанням незручні й сильні аргументи журналістів та експертів.

До Анни Безулик у нас лише одне серйозне зауваження. Ведуча чи її помічники мали би знати, що запрошена від Університету Шевченка Людмила Кудрявцева вже неодноразово фігурувала на інших ток-шоу (Шустера, Кисельова й Куликова) як жорсткий і відкритий прихильник двомовності. Безулик мала б це відкрито пояснити глядачам, коли давала їй слово. А натомість у кадрі була представниця університету, яка спростовувала негативний висновок експертів цієї ж установи щодо законопроекту Колесніченка, чим підважувала професійність такої критики.

Однак і Лук’янов, і Кудрявцева виглядали цілком пристойно й толерантно на тлі експресивно-маніпулятивних спічів Олени Бондаренко. У її особі глядачі «Свободи слова» побачили Партію регіонів, яка, особливо не криючись, намагається за будь-яку ціну переагітувати своїх зневірених виборців на сході та півдні. Для цього вони готові без вагань іти на приниження опонентів, затикаючи їм рота, на голослівні безпідставні звинувачення і просто брехню. І, до речі, в цьому спікери Партії регіонів як дві краплі води схожі на таких своїх «керованих» опозиціонерів, як Олег Ляшко.

«Шустер live», Перший національний, 25.05.2012

Епізод 1. Ляшко повторює й нівелює аргументи Ірини Геращенко в суперечці з Олександром Єфремовим

«Ірина Геращенко, народний депутат, НУНС: "Дякую. Я хотіла почати з України. Все-таки почну з Франції. От сьогодні французький Президент Олланд сказав, що прийнято рішення виводити французькі війська з Афганістану. Рішення про ввід цих військ приймав Саркозі. Переконана, що всі в цій студії переконані, що Саркозі не сяде у в’язницю за своє політичне рішення. Тому ви, будь ласка, беріть приклад з ваших європейських колег, соціал-демократів, і будьте ближче до народу. Тому що насправді Партія регіонів перед виборами говорила про абсолютно інше з суспільством. Не про підвищення пенсійного віку, а про підвищення пенсій і таке інше. І от якби Партія регіонів була трошечки ближче до народу, а не з’являлась як герой русских народных сказок Дед Мороз и Снегурочка с гречкой раз на 5 років, то ви би знали, що людей в Донецьку, в Луганську, у Львові цікавлять абсолютно інші питання: зарплати, пенсії, ціни на харчі. І саме тому у ваших цих продуктових наборах ви даруєте не томики Пушкіна і не русские народные сказки, а носите отим нещасним пенсіонерам гречку, щоби хоч трошечки перед виборами їх купити. Знаєте, аби члени Партії регіонів, оці захисники російської мови, читали хоча б якщо не книжки, а хоча би періодику українську, а не тільки останню сторінку з оголеними дівчатами, то вони би знали, що 90% української преси – це російськомовна преса. І у нас насправді… Ми зараз знаходимося на ефірі. Савік, ви хоч раз як ведучий, який веде цю програму російською мовою, відчували дискримінацію по відношенню до себе щодо російської мови?"

Савік Шустер, ведучий: Нет.

Ірина Геращенко: "У нас немає ксенофобської країни. Але абсолютно очевидно, що коли в парламенті цього тижня ми мали обговорювати питання резолюції Європарламенту відносно України для того, щоб підняти імідж України, питання з газом російським що ж у нас відбувається, питання, чи будемо ми все-таки з СНД підписувати зону вільної торгівлі. На ці питання немає відповіді в партії влади. І от тому, знаєте, такі речі закидаються. Я хочу задати конкретне вам запитання. Перше: коли ми в парламенті перейдемо до нормальної законотворчої роботи з соціальних питань? І друге. Що мене лякає – що російську мову у нас захищають Шарікови і Швондєри, які в житті нічого не читали з російської літератури. Тому що якби ви читали, наприклад, Толстова, то ви би знали філософію Толстова, толстовства, що це означає "що ти дав світу, щоби світ тебе проситв", і менше б тирили "Межигір’я". Аби ви розуміли Пушікна, а не тільки цитували "У Лукоморья дуб зеленый", то ви би знали, наприклад, що історична місія Пушкіна не тільки в тому, що він геніальний поет, а в тому, що він був тією першою людиною, дворянином, який показав, що російська мова – це мова не лише конюшень і кріпаків, а що це мова дворян. Він підняв російську рідну мову на інший рівень. І тоді би ви отак захищали вашу українську рідну мову. Ви знаєте, навчалися б у Шевченка, що і свого не цурайтеся, і чужого навчайтеся. Але у нас російську мову захищають в косоворотках люди рівня Швондєра і Шарікова з лексикою рівня Елки-Людоєдки з виглядом просто Остапа Бендера. І от в цьому є оця грандіозна проблема вашої далечі від народу".

Олександр Єфремов, народний депутат, Партія регіонів: "Вы знаете, вот прекрасная речь. Я не хожу в косоворотке. Я не являюсь Швондером. Если по поводу образованности или начитанности, мы сможем с вами отдельно где-то поспорить. Мне, допустим, нравится тот же самый Милтон "Потерянный" и "Возвращенный рай" с гравюрами Дюрера. Я с удовольствием читаю такие книги. Не знаю, какие вы читаете. И так далее и тому подобное. Поэтому не надо ставить печати и клейма на людей, которых вы совершенно не знаете. Теперь что касается по ситуации, которая находится в наших регионах. Вы, по всей видимости, давно не были в восточных регионах и рассказываете еще социологию, которая была год или полтора. Сегодня проблемы другие в государстве. Они есть, они серьезные. И на первое место сегодня выходит, к сожалению, это безработица. Если спрашиваешь людей "Что вас больше всего волнует?", то волнует людей первое рабочее место среди молодежи и так далее и тому подобное. Поэтому и задачи поставлены решать прежде всего эти задачи. И в ближайшее время в парламенте будет зарегистрирован законопроект по первому рабочему месту. Вы знаете прекрасно, если интересуетесь, что Министерство социальной политики работает над этим вопросом. Сейчас работает над серьезным документом по привлечению инвестиций в наше государство, что необходимо сделать для того, чтобы сделать соответствующий климат в этом направлении. А теперь следующее. Я бы согласился с вами и с вашей критикой, если бы у вас на это было моральное право. Но давайте не забегать далеко".

Ірина Геращенко: "У нас в оппозиции ни на что нет прав, только пинки получать".

Олександр Єфремов: "В 2009 году…"

Ірина Геращенко: "И вы все время это так странно комментируете: он сам упал, она сама упала с дивана, Тимошенко, этот сам упал".

Олександр Єфремов: "Вы развалили государство до такой степени, что у нас падение…"

Ірина Геращенко: "Кто вы?"

Олександр Єфремов: "Ваша власть – ту, которую вы избрали, ту, которую вы представляли".

Ірина Геращенко: "Ваша власть? Янукович с 2007 года был премьером".

Олександр Єфремов: "Я же вас не перебивал, уважаемая".

Ірина Геращенко: "Просто ваша власть, вы скажите, кто это?"

Олександр Єфремов: "Вы же культурный человек. Я же вас не перебивал. Или только претендуете на эту роль?"

Ірина Геращенко: "Претендуем только".

Олександр Єфремов: "Претендуете, да? Тогда поучитесь, еще и будете такой".

Ірина Геращенко: "Куда мне до вас! Безусловно".

Олександр Єфремов: "Так вот…"

Савік Шустер: Смотрите, мы – очень цивилизованное пространство. У нас все микрофоны включены и мы их не отключаем.

Олександр Єфремов: "И спорить со мной на тему экономики уважаемым мною депутатом…"

Олег Ляшко, народний депутат, БЮТ: "Олександр Сергійович, ви 14 років керували Луганською областю. Шахт нема, заводів немає, масове безробіття. І ви замість того, щоб відновити шахти, відбудувати заводи, які ви везли на металолом, ви розказуєте нам про мову. Замість того, щоб людям дати роботу. Поїдьте в Зимогор’є, поїдьте в Старобільськ, поїдьте в Лисичанськ, поїдьте в Сіверодонецьк. Ви в Лисичанську НПЗ зупинили. 3 тисячі людей залишилися без роботи з 1 червня. Їм трудові книжки віддали. І ви розказуєте про безробіття? Ви розвалили за 14 років губернаторства на Луганщині все. І ви людям розказуєте про безробіття? Вас луганчани дивляться і сміються з вас. Я розумію, що ви працевлаштували себе, ви працевлаштували Тихонова, свого колегу, який номінально посол в Білорусі, а реально працює в окрузі на Донбасі. Я розумію, що ви хочете. Ви хочете задурити людям голови, замість хліба ви даєте їм зрєліща у вигляді так званої боротьби за російську мову. Опитування показують, що на вашій рідній Луганщині питання російської мови…"

Савік Шустер: Стойте.

Олег Ляшко: "Савік, дозвольте закінчити".

Савік Шустер: Нет. Эта программа не будет вашим шоу. Вашим шоу эта программа не будет. Вот вы превращаете это в…

Олег Ляшко: "А от на Луганщині питання російської мови – на 18 місці по пріоритетності. На першому – робота, зарплата, житло, ліки, пенсії, діти війни. От що на першому місці по всій країні. А вони замість того, щоб вирішувати ці проблеми, вони розказують про мову, про НАТО і ще чорт знає про що. Гнати в шию вас надо, дармоїди".

Савік Шустер: Это вы аплодируете тому, что он сказал, или потому, что он закончил?

Олег Ляшко: "Тому, що він сказав. Так чи ні? Ще раз. Отак. Особливо прораби. Подивіться, як прораби аплодують".

Савік Шустер: Я вас сейчас к ним посажу.

Олег Ляшко: "З задоволенням".

Савік Шустер: Пойдите. Давайте идите туда.

Олег Ляшко: "Хлопці, посуньтеся, я з вами сяду. Давайте. Чим ближче до людей, тим краще, на відміну від Єфремова, від Януковича, від Азарова, які ховаються від людей за охороною".

Савік Шустер: И у меня к вам просьба. Если вам не нравится, что он говорит – бейте.

Олег Ляшко: "Я думаю, що це швидше туди".

Олександр Єфремов: "Савик, я ж понимаю так, что я должен ответить на те вопросы, а не на эмоциональные высказывания, которые есть. Правильно?"

Савік Шустер: Но если вы нам сейчас начнете рассказывать про Луганск – мы отсюда никогда не уйдем.

Олександр Єфремов: "Нет, я не начну рассказывать про Луганск. Я начну рассказывать про события, о которых вот Ирина в начале сказала. 2003=2004 год, Янукович – Премьер-министр государства. Рост ВВП самый высокий в Европе – 12,5%. 2005 год. Падение сразу в 2… Какие в 2 – почти в 10 раз – до 2% с 12%, и потом в течение 5 лет мы только теряли. А в 2009 году мы потеряли 15% ВВП, что не было даже в Великую Отечественную войну. И когда я говорю, что те коллеги не имеют права сегодня нам задавать эти экономические вопросы, потому что они фактически развалили наше государство. Я прав. Теперь что касается по Луганску. Я пришел работать губернатором Луганска в 97 году заместителем по промышленности, а в 98-м стал губернатором. Проработал почти 8 лет. Принял область, когда у нас к 91 году объемы производства составляли 32%, а оставил область – 82% к 91 году. И когда я пришел, я честно сказал: я не рвался туда, меня пригласили. И пригласили восстановить производство. И те коллеги, которые знают только названия предприятий, я знаю, как я их восстанавливал. Я знаю, как я восстанавливал Лисичанский нефтеперерабатывающий завод, я знаю, как я восстанавливал Алчевский металлургический комбинат. Я знаю, какие проблемы у нас был на "Севородонецком "Азоте", я знаю, какие проблемы у нас были на "Интерсплаве". Я на сегодняшний день знаю каждое предприятие, практически всех руководителей, которые работают в Луганской области. И для меня лично оскорбительно, когда люди, которые не имели никакого и не будут никогда иметь никакого отношения к этому региону и к процессам, которые там происходят, не зная положения дел, высказывают совершенно придуманные вещи. Я стал губернатором и сказал: мне нужно 10 лет, чтобы восстановить все то, что разрушено, что было. Я отработал 8 – сдал на 82%. И я позволю себе напомнить, что когда я уходил из губернатора по своей собственной инициативе. Когда Ющенко стал Президентом, я в ночь, в 2 часа написал честно заявление о том, что согласно статьи Конституции такой-то я работать с этим Президентом не буду. И отослала это заявление Ющенко. Я честен перед своими людьми, никогда их не обманывал и на сегодняшний день мне есть что сказать. Спасибо"».

«Велика політика», «Інтер», 25.05.2012

Епізод 2. Ляшко цитує й цинічно перекручує слова Тараса Шевченка. Конструктивне запитання ведучого тоне у взаємних образах опозиціонерів та регіоналів:

«Євгеній Кисельов, ведучий: А можно вопрос ко всем представителям оппозиции. И не только у меня он возникает. Украинский язык пережил русских царей с Эмскими указами, украинский язык пережил сталинизм. Неужели вы думаете, что какой-то законопроект может уму всерьез угрожать?

Кирило Куликов, народний депутат, Вперед, Україно”: "Язык то может пережить. А вот с государством есть большие проблемы. Этот вопрос специально вбрасывается сейчас. Можно выиграть электорат, но проиграть государство. Потому что вы правильно сказали, что на сегодняшний день эта проблема связана с мобилизацией электората. Страна делится на две. Если мы хотим поставить одну часть страны против другой – это специально делается".

Євгеній Кисельов: Этот закон половинчатый. Радикальные сторонники Партии регионов, которые жаждут статуса второго государственного языка, будут все равно этим законом недовольны и будут опять говорить о том, что регионалы нас обманул.

Кирило Куликов: "Это было записано у них в программе. Они ничего из своей программы не выполнили. Сейчас выполняют политические обязательства

Юрій Гримчак, народний депутат, “Народна самооборона”: "Знаєте, в чому різниці між нами і ними? Бо сьогодні треба визнати, що російська мова є домінуючої на території України. 90% журналів, газет. Ви у нас тут російською мовою виступаєте на Першому каналі. Більш частина телевізійного контенту російськомовна. І на сьогоднішній день, коли ми кажемо, що мова не вмре, ми не дамо їй померли. Але цей закон він переводить регулювання сфери державної мови на ринок".

Інна Богословська: "Це неправда. Ви відверто брешете".

Юрій Гримчак: "Та ви брешете весь час. Спочатку народилась брехня, потім – Партія регіонів. На сьогоднішній день чому наші колеги були проти дубляжа Україною? Бо це дешевше. Взяти російський серіал і пустити його по телевізору. Те, що він трохи дурнувати і проти України – це ж немає питання. Але він є і він дешевший. І на сьогоднішній день як тільки це прийде, сфера мовного застосування буде знищена. Чому? Тому що на сьогоднішній день ані шкоила, ані дитячі садки не можуть конкурувати з телевізором, з радіо".

Інна Богословська: "Треба робити продукт якісний. Тоді будуть його і українською, і російською дивитись".

Кирило Куликов: "Держава повинна підтримувати якісний український продукт, а не бізнес Партії регіонів".

Андрій Парубій, народний депутат, НУНС: "Я вам зачитати офіційний документ ОБСЄ, який подав верховний комісар у справах національних меншин ОБСЄ. Це людина, яка займається захистом мов, і меншин.

Вадим Колесніченко, народний депутат, Партія регіонів: "Только национальных меньшинств. Не врите, это разные вещи".

Андрій Парубій: "Я зачитаю висновки. Пункт 33, де визначається, що цей законопроект…"

Вадим Колесніченко: "Вы сказали, что это комиссия ОБСЕ. Вы соврали".

Андрій Парубій: "Комісар ОБСЄ говорить, що прийняття цього закону може призвести до скорочення використання державної мови і може розширити існуючий мовний поділ всередині країни. Це є думка ОБСЄ. Вони рекомендують органам української влади утриматись від розгляду цього проекту. Європа категорично заперечує".

Олег Ляшко, народний депутат, БЮТ: "Шановні депутати, давайте нехай за нас скаже Тарас Григорович Шевченко, роковини перепоховання якого ми нещодавно відзначали. 1843 рік, вірш Шевченка…"

Вадим Колесніченко: "Есть официальная позиция ОБСЕ, размещенная на сайте ОБСЕ, которую выразил от имени ОБСЕ Кнут Воллебек, который сказал, что государства, в которых люди используют кроме государственного региональный язык обязаны обеспечить использование этого регионального языка не только в местах компактного проживания людей, а на территории государства, для того чтобы обеспечить интеграцию этих людей в политическую нацию государства. Зайдите на сайт ОБСЕ и на сайте ОБСЕ вы прочтете реальную правду".

Кирило Куликов: "В стране масса вопросов, которые надо решать сегодня. Надо решать пенсии, надо решать зарплаты, надо решать рабочие места".

Олег Ляшко: "Шановні колеги, про те, що відбувається зараз з нами, за таких як Колесніченко в 1843 році сказав наш великий пророк Тарас Григорович Шевченко: Світе тихий, краю милий, моя Україно, за тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш. Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась, чи ти діточок непевних звичаю не вчила. Молилась, турбувалась, день і ніч не спала, малих діток доглядала, звичаю навчала. Виростали мої квіти, мої добрі діти, панувала і я колись на широкім світі. Панувала. Ой, Богдане, ой, Колісниченко, нерозумний сину, подивись тепер на матір, на свою Вкраїну. Що колишучи співала про свою недолю, що співаючи ридала, виглядала волю. Ой, Богдане, ой, Богословська, якби була знала, у колисці б задушила, під серцем приспала".

Євгеній Кисельов: Давайте выдохнем, небольшая пауза, потому что страсти сейчас выплеснутся через край.

Інна Богословська: "Это хамство элементарное".

Євгеній Кисельов: Я прошу прощения. Мы прервемся на нашу традиционную рубрику, без которой не проходит ни один наш эфир. Комментарии к важнейшим событиям минувшей недели. А потом продолжим разговор».

«РесПубліка», 5 канал, 27.05.2012

Епізод 3. Фальшива критика і підміна понять від Владислава Лук’янова

«Анна Безулик, ведуча: На "5-му" – "Республіка". Ми продовжуємо. Вадим Леонтійович Скуратівський, будь ласка, про "Перше грудня" згадали. Ви – один з ініціаторів.

Вадим Скуратівський, культуролог: "Шановне товариство, відверто кажучи, я не знаю, що я маю сказати про це законотворче хуліганство у нашому парламенті. Але як історик я всіх закликаю подивитися на все це трохи по-іншому. Бачите, відтак як Николай І сказав "Говорите по-русски", з цього починається абсолютно деспотична мовна політика Петербурга. Вслід за тим що робилося з неросійськими мовами в Російській імперії – це спеціальна розмова. Ну доволі вам сказати, що десь 1912 року в Польщі, в царстві польському якийсь великий князь інспектував якусь школу польську. Зрозуміло, там заняття тільки російською мовою. І вчителька на перерві нахилилися до якогось маляти і заговорила польською мовою. Скандал от Лібави до Владивостока. Вірменські школи початкові і інші, вони працюють в горах подалі от "всевидящего ока" цих самих губернаторів. А про українську мову і говорити не доводиться. Розумієте, нічого не було, крім удару адміністративно-деспотичного кулака по цій самій мові. І в романовські часи, і в слід за тим в ленінсько-сталінські часи. Щось там було іншого в 20-х роках, але на початку 30-х всі філологи-україністи не тільки високого класу, а взагалі будь-якого класу, вони були знищені, фізично знищені. Вслід за тим все це продовжилося десь після війни в зовсім уже драматичних формах. Пригадую 51 рік, мій батько, зав школою, він здає в банку гроші. І раптом йому кажуть десь там в цьому самому глухому Поліссі ця сама касирка: "Заполняйте на русском языке". Він одразу почав кричати: "Я до самого Йосипа Віссаріоновича дійду". Не дай бог, як він дійшов у тому самому напрямі. Тому що потім, десь після Сталіна, воно розпочалося ще гірше. Бачите, у мене був приятель-кінознавець Корогодський. На вулиці, де перебуває цей самий комітет держбезпеки, він заговорив по-українському в коридорі з якимось чиновником напередодні допиту. Підбігає до нього якийсь мерзотник з криком "А-а, я сразу вижу, что вы украинский националист, говорите на украинском языке". Це 1984 рік. Себто ми зі страшного світу, де цю мову пригнічували впродовж 2,5 століть, але саме поліційним чином. Що трапилось після 91 року? Якесь історичне диво – ця мова раптом стає державною мовою. Але інерція недоброго ставлення до неї продовжується. І продовжується тепер уже в інших формах. Тепер все це переповідається не поліційним ударом комуністичного гестапівця, а з допомогою якоїсь політично-юридичної риторики. З якою метою? А з цією: бачите, коли ця мова після 91 року попала в ринковий простір, зрозуміло, вона почала вигравати. А як же інакше? В’язень, який вийшов із тієї самої тюрми, він програє, як Єгор Прокудін у великому фільмі "Калина красная". І тепер цього в’язня намагаються добити ось саме такими засобами. Але все ж таки я прихильник одного мовного закону – захисту російської мови від ваших колег-парламентарів. Я дуже прошу, поясніть пану Чечетову і пану Єфремову, що є языковая проблема, а языковой може бути лише ковбаса. Обов’язково передайте їм. Пощадите наши русскослышащие уши".

Владислав Лук’янов, народний депутат, Партія регіонів: "Пане Вадиме, я вдячний вам за вашу небайдужу позицію, тому що дійсно, досить багато людей можуть щось заявляти, але зробити вчинок і щось зробити на підтримку рідної мови, то на те потрібно мати не тільки бажання, але якусь волю і потратити якісь зусилля. І ви це робите. Але ви самі прислухайтесь до себе. І ви бачите, в якій ситуації ми опинились. Дійсно, українську мову досить тривалий час утискали, я вас в цьому підтримую і розумію. Але ж ми не повинні ставати на роль ката і не давати можливості відігратись на інших мовах: і на російській, і на інших мовах національних меншин. Ми повинні ставитись з повагою. Ось ваш приклад. Ви кажете: прийшов до каси заповнювати якусь довідку або касовий ордер. Йому кажуть: "Пишіть російською". Але ж було б нормально, якби йому сказали: якою вам зручно, так і робіть. Так давайте робити так, щоб людям було зручно".

Вадим Скуратівський: "Пане депутате, після цього закону поступово, але неухильно Україна може перетворитися на Ірландію. На Ірландію, що в ній 400 років британський імперіалізм стріляв на кожне ірландське слово. Чим це скінчилося? Скінчилося тим, що Ірландія стала англомовною і тамтешній лютий ірландський націоналізм, люта англофобія, вона говорить тільки англійською мовою. Ви цього хочете? Не чіпайте українську мову. Шукайте якісь інші юридичні шляхи. Але йдеться про те, що зрештою ви робите не просто велику політичну помилку, ви ведете цю саму країну не просто до мовної, ви ведете до світоглядної катастрофи. Будь ласка, передайте це вашим колегам, окрім оцієї самої ситуації довкола языковых проблем, насправді языковых проблем. Дякую за увагу"».

«Свобода слова», ICTV, 28.05.2012

Епізод 4. Олена Бондаренко й Олег Ляшко принижують опонента – професора Олексія Гараня:

«Андрій Куликов, ведучий: Госпожа Бондаренко, а готовы ли вы, готова ли ваша политическая сила так же рьяно отстаивать права тех, кому в городах на востоке и на юге Украины бросают и в спину, и в лицо "Говори по-русски"?

Олена Бондаренко, народний депутат, Партія регіонів: "Еще раз скажу, что это все является предметом низкой политической культуры и с одной стороны, и с другой. Я сейчас говорю о том, что такие вещи в демократической стране недопустимы. Очень часто…"

Андрій Куликов: Так все-таки украиноязычных права вы тоже готовы отстаивать? Или как?

Олена Бондаренко: "Безусловно. И вы знаете, когда говорят наши оппоненты о том, что закон о языках, законопроект о языках, который вносят Кивалов и Колесниченко, совершенно убивает украинский язык, честно говоря, мне не хочется подавать этим людям руку, потому что я понимаю, что этот документ они не читали. Языком обороны остаётся украинский, языком законодательной деятельности остаётся украинский. Всё, что связано с национальными масштабами – украинский язык остаётся в законе, украинский язык остаётся единым государственным. Всё, что касается других региональных языков, а у нас их 13, им предлагается дать статус регионального официального языка. Ни более и не менее. Мы понимаем, что сейчас, на нынешний момент у нас в парламенте, к сожалению, нет 300 голосов для того, чтобы внести изменения в Конституцию и сделать, например, русский вторым государственным".

Андрій Куликов: Олексій Гарань.

Олексій Гарань, політолог: "Пані Олено, давайте все-таки факти не пересмикувати или не передёргивать, как говорят на русском языке. Ви сказали приклад Європи. Значить, я вам перерахую країни, де є офіційно багатомовність: Іспанія, Бельгія (дві нації), Ірландія, Фінляндія…"

Михайло Погребинський, політолог: "Швейцарія".

Олексій Гарань: "Швейцарія".

Дмитро Джангіров, публіцист: "Франция. Бретонский язык".

Олексій Гарань: "Не треба. Державна мова є одна. Не треба кричати. А можна, щоб та сторона не…"

Андрій Куликов: Шановні, до порядку. До порядку.

Олексій Гарань: "Я перепрошую. Я кажу про державні мови. Вибачте, Партія регіонів весь час пропагувала…"

Олександр Чаленко, журналіст: "Давайте на референдум вынесем этот вопрос".

Олексій Гарань: "У нас ведучий Чаленко чи Джангіров?"

Андрій Куликов: Пане Чаленку, зараз приїде ревізор у моїй особі і зробить щось таке, ревізує. Олексій Гарань продовжує, Олена Бондаренко відповідає.

Олексій Гарань: "Я дякую за надану можливість продовжити. Я казав саме про державні мови, тому що Партія регіонів постійно експлуатує тему другої державної мови. Ви давали обіцянки своїм виборцям другої державної мови, хоча прекрасно розуміли, що це не можна зробити навіть в силу конституційних особливостей. Зараз ви, не можучи зробити те, і знаючи, що ви це ніколи зробити не зможете, ви витягаєте карту регіональних мов".

Олена Бондаренко: "Ніколи не говори "ніколи".

Олексій Гарань: "І реально будете робити російську мову другою державною на більшості територій України. Коли ви говорите про 13 мов, вибачте, які це мови ви збираєтесь зробити регіональними? Мову караїмів, ідиш…"

Михайло Погребинський: "Румунську, угорську. Навіщо брехати?"

Олексій Гарань: "Михайле, давайте не будемо. Йдеться конкретно про російську мову. Частково це румунська і угорська".

Михайло Погребинський: "Це брехня. Просто брехня".

Олексій Гарань: "Михайле, давай не будемо. Юпитер, ты сердишься, ты неправ".

Андрій Куликов: Я гадаю, що питання поставлено. Олена Бондаренко на нього відповість.

Олена Бондаренко: "Господин Гарань, мне очень искренне жаль, что вы не читали законопроект. Если бы вы его прочитали, вы бы не видели… вы бы увидели там, что в данном случае русский язык стоит в одном ряде с 12 другими языками: крымско-татарский, румынский…"

Олексій Гарань: "Тільки вони цих прав не отримають".

Олена Бондаренко: "…молдавский и так далее. То есть языки, которые могут себе позволить принять общины, живущие компактно в том или ином регионе. Вы хотите отказать в праве этим людям выбирать язык?"

Олексій Гарань: "Їм – ні, абсолютно. Я хочу, щоб наші депутати нарешті вивчили українську мову".

Андрій Куликов: Пане Гарань, утримайтесь від відповідей бодай на риторичні запитання.

Олена Бондаренко: "Послухайте, ми з вами доволі довго спілкуємося. Я можу і розумію українську мову. І якщо вже говорите про екзамен, ви знаєте, що я на 10 балів написала диктант з української мови. Поэтому говорить о том, что я не знаю язык или его не знают на востоке – це свідома брехня. Більше того, я скажу, что по тестовым заданиям ученики с восточных школ выглядят более достойно иногда, чем западные".

Олексій Гарань: "Правильно. Для них це не проблема, а для вас це проблема. Це проблема для чиновників".

Олена Бондаренко: "Це не проблема. Це проблема для вас".

Андрій Куликов: Пане Гарань, у вас потім може виникнути бажання поставити запитання до когось іншого, а я вас позбавлю слова, бо ви вичерпуєте свій регламент.

Олексій Гарань: "І Чаленка позбавите слова з Погребинським теж".

Олена Бондаренко: "Господин Куликов меня вообще удивляет, вы знаете, посыл. Вот господин Гарань сказал, и вот честно, не знаю, считать его после этого демократом или нет. Он говорит: это будет составлять сложность для чиновников. А вы что, хотите сложность для людей, для граждан? Чиновнику вы хотите облегчить жизнь? Послушайте, у нас государство для людей или люди для государства? Я как-то не понимаю".

Андрій Куликов: Я думаю, что чиновники тоже люди. Ігор Жданов…

Андрій Куликов: Олексій Гарань.

Олексій Гарань: "Ви знаєте, пане Олеже, у мене до вас моральне питання".

Олег Ляшко: "Да, будь ласка".

Олексій Гарань: "Ви свого часу стали "тушкою". Ви піддалися на тиск, я не знаю, що вам там запропонували на Банковій, можна по-різному ставитися до Тимошенко, но ви кілька років були її таким палким прихильником, потім взяли – здали, втекли. Яке ви зараз взагалі маєте моральне право щось тут розповідати про мораль, кому де бути? Ну сидіть собі тихенько вже до кінця вашого строку, будь ласка".

Олег Ляшко: "Пане Олексію, хтось вам радив поздавати дипломи, я хочу підтвердити, вам варто здати ваші дипломи, бо ви дуже великий політолог, який не володіє ситуацією. Перше, я нікого не здавав, мене виключили з фракції. Сказать вам, за що? За те, що Іван Кириленко пішов до Юлії Володимирівни і запропонував мене на посаду керівника бютівської фракції. Бо він сказав після поразки Тимошенко на президентських виборах, що зараз час не дипломатів, а революціонерів, бютівську фракцію має очолити Ляшко. Після цього Турчинов, Кожем'якін зробили все, щоб виключить мене з фракції. Раз. Далі, покажіть, будь ласка… Дозвольте, я закінчу, потім ви скажете, чий я проект. Покажіть мені, будь ласка, хоча б один факт, який показує те, про що ви стверджуєте. Немає таких фактів. Кожні мої…"

Олексій Гарань: "Ми будемо піднімати…"

Олег Ляшко: "Піднімайте. Кожні мої дії в парламенті, у Біблії написано: по ділах їх судіть. От дивіться, як я голосую, як я виступаю, давайте проведемо опитування, є отута в студії хоча б одна людина, яка може сказать, що Ляшко служить Партії регіонів, крім Гараня? Є чи немає? Немає".

Олексій Гарань: "А хто вам оплачує білборди? Хто вам оплачує білборди? Білборди по всій Україні хто вам оплачує?"

Олег Ляшко: "Ото сидіть і мовчіть, "ппрофесор" з двома "п". Навіть не з двома, а з трьома. Янукович – з двома, а ви – з трьома".

Олексій Гарань: "Хто вам оплачує білборди?"».

Але, на нашу думку, в кінцевому підсумку, не все так безнадійно й похмуро. Маніпулюючи мовним питанням і не йдучи на конкретні рішення, влада втрачає можливість нав’язати нову реальність: двомовну чи одномовну. Більшість нормальних людей узагалі-то не любить безладу у своїх домівках, що вже там казати про безлад, який влада провокує в «домі буття». Тому врешті-решт витівки Банкової призведуть до того, що в україномовних чи російськомовних громадян залишиться лише одна стійка реакція – відраза до тих, хто провокує конфлікти в мовній сфері. І якщо Російська імперія, яку Тарас Шевченко метафорично зобразив «великим льохом», таки впала під тягарем вад самодержавства, фальшивої релігійності та панславізму, то наша нинішня влада ризикує опинитися головною жертвою свого власного мовного «лохотрону».

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не збігатися з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено тут.

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Корреспондент
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1556
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду