Аналізуючи те, як щотижневі підсумкові програми висвітлюють центральну тему тижня – футбольний чемпіонат Євро-2012, – можна побачити, як вони чітко поділилися на дві частини: тих, хто старанно виконує настанову «не мішати футбол із політикою», й тих, кому в чемпіонаті ввижається насамперед політика. Візьмімо хоча б казус шестирічного Тимура, чию радість із нагоди перемоги української збірної зафіксували камери, зробивши хлопчака своєрідним символом євро-оптимізму й футбольного свята. «1+1», ICTV й «Україна» показують кадри з Тимуром, говорять про те, що він став «зіркою інтернету», але не згадують, що хлопчик – син депутата Валерія Шаманова, одного з так званих тушок. Два з трьох названих каналів навіть не називають прізвища хлопчика. Натомість ТВі робить наголос саме на цьому, таким чином демонструючи амбівалентність ситуації – точніше, того, якою вона бачиться мешканцям інформаційної резервації, утвореної навколо цього каналу. «Всі захоплювалися хлопчиком, доки не з’ясувалося, що його тато – народний депутат. І виявився він не просто депутатом, а депутатом із тих, яких називають "тушками", і він, власне, голосував за скандальний законопроект про мови. Ну і тут захоплення переросло у політичну вже площину і в питання, чи може йти мова про щирість футбольного патріотизму», – розповідає Юлія Банкова… На жаль, забуваючи, що змальовує перипетії бурі у склянці води – дискусій і скандалів, які не виходять за межі резервації політизованого сегменту українського Facebook і пари маргінальних сайтів із «фотожабами».

Як і тиждень тому, головними героями матеріалів, присвячених футбольній тематиці, поруч із футболістами та фанатами є українські можновладці: Віктор Янукович, Микола Азаров і Борис Колесников. А позаяк жодних дій, що перебували б у межах їхніх посадових обов’язків і були пов’язані з футболом, ці достойники не вчиняють, інформаційними приводами стають їхні заяви та висловлювання щодо того, як успішно проходить чемпіонат. Або ж парі, яке Микола Азаров уклав із шведським уболівальником. Для одних це невинне й миле дивацтво, для інших – мало не посадовий злочин. Але й ті, й інші визнають азаровську показуху вартою уваги. Тим часом майже ніхто – власне, крім «України», – не наголошує на питанні, яке вже сьогодні мало би хвилювати ті проекти, що прагнуть дивитися на ситуацію панорамно: як жити далі? Що буде з українською економікою після чемпіонату? Як вона переживе передвиборну «роздачу слонів»? Із яких резервів оплачуватиметься підготовка до зими? І так далі. Відповіді керівництва держави та експертів на ці питання могли би стати значно цікавішими інформаційними приводами, аніж азаровське пиво.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

У досить своєрідний спосіб поєднує футбол, політику й кримінал «1+1». Говорячи про стрілянину в буковинських Вашківцях, Алла Мазур робить наголос на політичній складовій (яку тут же заперечує міліція): «Уже згодом у надзвичайної події з’явився політичний присмак – що стріляли в їхніх депутатів, заявив опозиційний "Фронт змін". Пораненим в око виявився і депутат від "Нашої України"». Також ведуча називає постраждалих футбольними вболівальниками, хоча, звісно, це лише випадкова обставина і футбол тут ні до чого. У наступному матеріалі – огляді подій Євро-2012 – з’являється неконкретний фантом «дванадцятого гравця»: «Кількість заявок на прийом чартерів, кажуть там, в усіх аеропортах росте. В уряді сподіваються, що так позитивно впливають враження фанів, що тут уже побували і переконалися: в Україні безпечно». Хто сподівається? Чому їхнє сподівання аж настільки важливе, щоб про нього повідомляти?

Тут же, без надмірних подробиць, кажуть про намір Європарламенту розслідувати непрозоре застосування коштів, виділених на Євро-2012: «Польсько-український турнір уже став найдорожчим єврочемпіонатом, – підрахували британські аналітики з компанії Capital Economics. За їхніми даними, Україна і Польща витратили на підготовку 11 і 25 мільярдів євро відповідно, тоді як Австрія і Швейцарія – господарки попереднього чемпіонату – лише 750 мільйонів. У чиї ж кишені пішли гроші від Євро-2012, після його фіналу обіцяють дізнатися депутати Європарламенту». Журналістам, до речі, також давно пора поцікавитися цією темою, не конче чекати для цього розслідування Європарламенту.

З’являється у випуску й порожнє «паркетне» повідомлення у стилі каналу «Інтер», яке не може мати іншої мети, аніж просто згадати й показати Януковича: «Футбольні пристрасті перетворюють у звичайних уболівальників наших чиновників. На рівні з іншими фанами радів успіху української збірної у матчі зі шведами і Віктор Янукович. А вже на зустрічі з кандидатами у голови райдержадміністрацій президент розказав своє враження від перших днів чемпіонату.

Віктор Янукович, Президент України: "Перші дні чемпіонату показали, що ми здатні забезпечити порядок, безпеку, і та традиційна українська гостинність, яка є на нашій землі, вона подобається нашим гостям"».

Наступний сюжет (автор – Сергій Швець) присвячено неформальній виборчій кампанії в Києві, зокрема намірам міської влади провести референдум щодо нового плану розвитку міста. Автор досить критично каже про дії Олександра Попова – несхвальний тон простежується на рівні прихованих оцінкових суджень і відвертих оцінок: «У новому генплані забудовані зелені зони і відчужені землі, які за старим генпланом все ще зеленіють і належать киянам, пропонують узаконити і жити далі. І це є найдражливішою частиною нового документу. Новий план розбудови міста у питаннях референдуму – на останньому місці. Перше, про що питають киян – чи хочете ви більше грошей. Якщо ви – пенсіонер або бюджетник, референдум пропонує вам отримувати 20% надбавки до пенсії чи зарплатні. І коли ви на це погоджуєтесь, значить, автоматично згодні з усіма іншими пунктами опитування. Загалом їх три: підвищення соціальних виплат, утворення муніципальної міліції, новий генплан Києва. Агітаційні намети і роздруковані матеріали майбутнього місцевого волевиявлення зустрічаються буквально на кожному кроці», або це: «Та залишаючи політичним суперникам багато простору для маневру, Попов усе ж планує референдум провести. На початку тижня ініціативні групи вже мали на руках 154 тисячі голосів киян. Для оголошення референдуму треба 216 тисяч. До понеділка їх обіцяли назбирати. Вже після цього будуть втілювати симпатичне гасло соцреалізму "Кращому Києву бути"». Формально сюжет збалансований, хоча його пафос – явно не на користь Попова. Інші канали теми прийдешніх київських виборів цього разу не торкалися.

У «Тижні за хвилину» дуже стисло розповідають про заяву Януковича щодо можливості помилування Тимошенко, не уточнюючи, що ця «заява» – лише відповідь на запитання іноземного журналіста. Цю новину поєднують із рішенням комітету парламентської співпраці Україна – ЄС: «Єдиний варіант для звільнення екс-прем’єра Тимошенко – це надання їй помилування, – заявив Віктор Янукович. При цьому він хоче помилувати Тимошенко, запевняє президент, але не може вийти за рамки закону і відпустити підсудну. Тим часом стежити за справою екс-прем’єра, а також її колишніх підлеглих Луценка та Іващенка будуть спостерігачі від ЄС: екс-президент Європарламент Пет Кокс і екс-президент Польщі Олександр Кваснєвський». Не зайвим було б подати позицію захисту Тимошенко щодо цих слів Януковича, та й про рішення комітету розповісти детальніше. Тут же два повідомлення із розряду «свідчень покращення»: про те, що уряд скасував наказ Фонду держмайна про порядок оцінки майна та пообіцяв покарати тих, хто цей наказ лобіював, і про президентське вето на закон про повернення інституту прописки. Обидві теми «1+1» досить уважно відстежував раніше, й вони справді заслуговують на згадку в підсумках тижня – ну, принаймні, не менше, ніж думка Януковича про його власні успіхи в проведенні чемпіонату з футболу.

«Україна», «Події тижня»

Андрій Данилевич цього разу виявився найоригінальнішим. Поки інші канали розпочинали свої випуски або з соціалки, або з футболу, «Події тижня» розпочалися з макроекономіки, а саме загрози дефолту, яка начебто висить над Україною. «Две новости на этой неделе – хорошая и плохая. Обе – про дефолт. Начнем с плохой. Украина – на четвертом месте в списке стран, которым в ближайшее время грозит дефолт, то есть банкротство. Об этом пишут на популярном американском сайте "Бизнес Инсайдер". А вот хорошая новость – мы не видим угрозы дефолта вообще. Это сказал первый вице-премьер Валерий Хорошковский, а до него не раз повторял глава правительства Николай Азаров», – ідеться в підводці. Також у ній ідеться про можливу загрозу економіці Кіпру – країни, якій значна частина українського бізнесу довірила значну частину своїх тіньових грошей. Починаючи з кризи в Греції та загрози економіці ЄС та стабільності євро, яку вона створила, автор першого сюжету Борис Іванов переходить до ситуації в Україні: «Когда вокруг все рушится, в Украине спокойно. Курс гривны по отношению к доллару уже давно практически не меняется. Об этом говорят украинцы, когда говорят об экономической стабильности в стране. Вот только в Украине валютный курс уже давно не экономическая, а политическая категория, тем более – накануне выборов. К тому же западные агентства прочат Украине дефолт следом за Грецией, Аргентиной и Кипром. И не потому, что в Европе кризис». Матеріал компетентний, побудований на коментарях експертів, а головне – «Україна» справді змогла виділити й поставити на чільне місце у випуску найважливіше, хоча, напевно, можна було зробити вибір на користь більш експресивних футбольних подій.

Із цим ґрунтовним та доречним матеріалом болісно контрастує наступний – огляд передвиборних заходів та обіцянок політиків, зокрема Сергія Тігіпка, Наталії Королевської та Арсенія Яценюка. Усі троє – в умовній п’ятірці джинсодавців українських медіа, і причин, із яких поважний телетижневик мав би переказувати їхні агітаційні зустрічі та промови з власної редакційної ініціативи, просто немає. А тим більше анонсувати (хоч і без зазначення назви телеканалу) реаліті-шоу «Народний список», яке демонструватиме Перший національний. Це не формат для тижневика (і для теленовин узагалі), це не потрібно й не цікаво глядачам, натомість показати це потрібно й цікаво політикам.

Далі стисло цитують слова Януковича в інтерв’ю Time про те, що він хотів би відпустити Тимошенко на волю. А насамкінець – Євро. З Євро в Україні все гаразд: «Итак, в страну продолжают пребывать болельщики – почти по 100 тысяч человек в сутки. Первые впечатления от Украины: дороги нравятся, фан-зоны удобные, пиво дешевое, вкусное, и его много, есть где и с кем провести досуг после матчей, и на цены на жилье уже никто не жалуется. Украинцы поражают своим гостеприимством: несколько тысяч болельщиков просто приютили у себя в квартирах, бесплатно. Недоделки если и есть, то о них уже все забыли». І для контрасту: «А вот в Польше – не братание – чистый мордобой. Там врукопашную сошлись польские и российские фанаты. Теперь кое-кто Евро будет досматривать в тюрьме, а кто-то может надолго забыть о шенгенской визе».

У переліку «зупинених миттєвостей» Євро знаходять собі місце і Янукович, і Азаров: «Виктор Янукович, президент Украины болеет за сборную страны во время игры со Швецией. Тимур Шаманов, 6 лет, впервые в жизни пришел на футбольный матч. Среда. Шведский болельщик Ола Сиостед принес проигранное в споре пиво украинскому Премьер-министру Николаю Азарову». Позитивний символ чемпіонату, хлопчик Тимур, дивним чином «запакований» між Януковичем і Азаровим. Хочеться сподіватися, що це випадковість, а не спроба створити цим двом персонажам штучний позитивний контекст.

ТВі, «Підсумки з Вахтангом Кіпіані»

Випуск розпочинається з новин, пов’язаних із Росією: виступів тамтешньої опозиції, а також не підтвердженої офіційно інформації про те, що з Севастополя до Сирії вирушив російський військовий корабель. Перша українська політична тема у випуску – результати опитування Київського міжнародного інституту соціології, які Вахтанг Кіпіані озвучує без коментарів. Далі – розмова в студії з членами Комітету парламентської співпраці Україна – ЄС про конфлікт, що відбувся в цьому комітеті 14 червня. Приємно, що Вахтанг Кіпіані ламає традицію своїх попередників запрошувати до студії лише одну сторону конфлікту (найчастіше – опозиційну): в розмові взяли участь регіонал Леонід Кожара та опозиціонерка Ірина Геращенко. Ведучий ставив депутатам коректні і стримані запитання, але Леоніда Кожару вочевидь розлютив цитатою з європейської депутатки Ребекки Хармс: «Зараз часто говорять, що спорт, політика, економіка та корупція зовсім не пов’язані між собою. Але після чемпіонату ми звернемо особливу увагу на корупцію і на те, як взагалі вдалося за настільки короткий час побудувати такі великі стадіони, і чому це відбувалося без тендерів, і куди пішли ці гроші», змусивши депутата виправдовуватись і заочно критикувати авторку цієї заяви, ба навіть її політичну силу.

Менш безстороннім Вахтанг Кіпіані виявився у коментуванні слів Януковича, який фактично звинуватив Юлію Тимошенко в причетності до вбивства Щербаня: «На цьому тижні президент Віктор Янукович, який нечасто дає інтерв’ю, особливо українським журналістам, розговорився. В розмові з кореспондентом американського агентства "Блумберг" він зробив заяву щодо подальшої долі свого найголовнішого конкурента на останніх виборах, Юлії Тимошенко. Цитую: "Злочини, скоєні в різних кримінальних справах, було вчинено за участі Тимошенко, це не секрет для всього світу, це сталось, включаючи вбивство Щербаня, були мотиви". Це, здається, вперше людина, яка за логікою є гарантом Конституції, не чекаючи вироку суду, обвинувачує політичного опонента в найтяжчому зі злочинів. Про яку безсторонність слідства можна говорити, якщо Віктор Янукович, громадянин, який не фігурує в цій справі і не мав би володіти таємницями слідства, якщо, припустимо, такі справді є, робить скандальні заяви? Справді, звичайне і дуже логічне питання: кому вигідно? Тобто хто отримав вигоду з убивства відомого донецького бізнесмена? Хто став володарем його власності? Така постановка питання виводить не на Тимошенко, а на інших, зокрема й тих, хто нині входить в депутатську фракцію Партії регіонів». Фактично тут переважають оцінки та коментарі ведучого, а не інформація. А також в іншому повідомленні/коментарі (з огляду на насиченість оцінковими судженнями, відокремити одне від іншого тут важко): «Інше інтерв’ю, яке дав Янукович цього тижня американському тижневику "Тайм". Воно відрізняється від попереднього миролюбним посланням. Єдиний варіант про звільнення екс-прем'єра Юлії Тимошенко – це надання їй помилування, він цього нібито, цитата, "дуже хоче". Янукович наголосив: "Я не можу вийти за рамки закону, президент не має таких інструментів і має робити все згідно букви закону". І закликає чекати, коли всі судові процеси закінчаться, включно з Європейським судом з прав людини у випадку, якщо екс-прем'єрка туди звернеться. Як відомо, рішення про помилування застосовується, як правило, за особистим клопотанням засуджених, тобто Тимошенко, в даному випадку. Можна припустити, що Юлія Володимирівна навряд чи напише таке клопотання, про це вона вже заявляла». Вслід за останнім повідомленням в ефірі «з натяком» пролунало інше – про те, що Олександр Лукашенко випустив на волю кількох ув’язнених опозиціонерів.

Вочевидь, змирившись із Євро-2012 як із доконаним фактом, ТВі зменшив градус критичності своїх повідомлень на цю тему – цього разу ситуація в Україні, хоч і не ідеальна, виглядала порівняно непогано у зіставленні з фанатськими війнами в Польщі: «Україні пощастило – поки що жодних серйозних сутичок. Поодинокі скарги на крадіжки, 25-годинні добирання з Харкова до Львова, місцями дороге житло й пиво – ото й усі невдачі. Натомість важче довелося Польщі, там атмосфера була напруженою…». А в рубриці «Кухонна політика» Вахтанг Кіпіані з Андрієм Сайчуком покепкували з прем’єра Миколи Азарова, який заклався зі шведським фанатом на пиво, що виграє Україна. Приділивши цьому курйозу, як на смак вашого автора, в кілька разів більше уваги і часу, ніж він заслуговував.

Наступна тема – важлива, масштабна і проігнорована іншими каналами: антитерористичні законодавчі ініціативи влади, зокрема указ Віктора Януковича про посилення заходів, спрямованих на боротьбу з тероризмом, та законопроект на цю тему, ініційований регіоналами. У підводці Вахтанга Кіпіані – недостовірне посилання на «експертів»: «Експерти заговорили про те, що такий указ може бути використаний і спрямований не тільки проти справжніх терористів, яких, до речі, українці ще не бачили, а проти політичних опонентів влади, яких навпаки хоч греблю гати. Прикметно, що майже синхронно у Верховну Раду внесли проект законопроекту, який розвиває думку антитерористичного указу. Чому регіонали демонструють занепокоєння проблемою, яку суспільство не помічає?». Матеріал Андрія Сайчука не можна назвати безстороннім – зокрема, він дає негативну оцінку мотивам відмови авторів законопроекту від коментарів: «Автори законопроекту виявилися надто заклопотаними важливими справами людьми, тому відмовилися від подальших коментарів. Коновалюк лише додав, що документ є надто складний, аби його коментувати». Тож більшість коментарів, наведених у сюжеті, є критичними щодо ініціативи ПР. Обговорювати цю тему до студії запросили німецького політолога Андреаса Умланда, який, на противагу журналістам ТВі, був обережним у судженнях і зумів зберегти коректність і безсторонність, висловивши припущення, що в Україні не дійде до білоруської чи російської ситуації.

І на завершення – геть не збалансоване (думка представників Партії регіонів або хоча б регуляторного органу у сфері телебачення і радіомовлення – Нацради – просто відсутня) повідомлення про наміри влади створити «супутниковий “Зеонбуд”» і примусово закодувати сигнал усіх супутникових телеканалів. «…Всі українські супутникові канали у примусовому порядку зобов’язані будуть закодувати свій телевізійний сигнал. А у випадку, якщо телеканал цього не зробить, пропонується карати мовників найвищою мірою покарання – позбавлення ліцензії. Якщо це не цензура, то що? Якщо ця ідея, яка суперечить міжнародному праву, буде реалізована, кожен п’ятий українець, який сьогодні дивиться супутникове телебачення, втратить можливість дивитися українські телеканали. У селах таких громадян ще більше – 33%. Кому вигідна ця лобістська затія?», – вслід за шефом ТВі Миколою Княжицьким запитує ведучий. У влади, як свідчить нещодавно опублікований «Телекритикою» матеріал Ореста Муца, є відповіді на ці запитання, одначе ТВі не схотів їх вислухати та поділитися ними з глядачами. Натомість не забув на додачу ще й синхрон Миколи Княжицького.

«Інтер», «Подробиці тижня»

Перша частина випуску складається всуціль із кримінальних та соціальних тем. Розпочинають із міжнародного криміналу – справи Максима Шинкаренка, звинуваченого в США у поширенні дитячої порнографії. Характерно, що, хоча в матеріалі зазначено, що Шинкаренко своєї провини не визнає й українське МЗС також виступає на його захист, тут також констатовано «незаперечну причетність України» до цієї справи. Другий матеріал також «кримінальний» – про «небезпечну тенденцію» самосуду, проілюстровану прикладом справи «ніжинських Робінгудів». На відміну від опозиційних каналів, які говорять про самодіяльних борців із наркоторгівлею як про народних месників, «Інтер» явно менше симпатизує такій практиці. Наступний сюжет – про «земельний дерибан» у Криму, одначе викривальним його назвати важко, адже навіть спроби відповісти на питання «кому вигідно» в матеріалі немає, лишень констатація, що Верховна Рада Криму робить спроби зробити щось із певними санаторіями, та емоційні коментарі цього факту.

У другій частині переходять до футболо-політики – у матеріалі про Євро-2012 констатують, що чемпіонат подобається Януковичу: «Проведение Чемпионата в Украине оценил на этой неделе и Виктор Янукович, сказав, что всё – на достойном уровне.

Виктор Янукович, Президент Украины: "Поки що перші дні чемпіонату показали, що ми здатні забезпечити порядок, безпеку. І та традиційна українська гостинність, яка є на нашій землі, – вона подобається нашим гостям"». На цьому політичну тематику вичерпано – перейшли до дослідження психології футбольного фанатизму. Події навколо парламентського комітету співпраці Україна – ЄС та звинувачення Тимошенко в убивстві Щербаня у «Подробицях тижня» відображення не знайшли.

5 канал, «Час. Підсумки тижня»

Починають із «Євро» в Україні, зображаючи чемпіонат такою собі діжкою меду, якої не псує ложка дьогтю: «І хоча деякі закордонні вболівальники забронювали неіснуючі готелі, хтось із них губився, хтось зловживав алкоголем і опинявся в лікарні, Євро в Україні без явних проколів. Віктор Янукович зізнався, "прийшовши до влади був готовий відмовитися приймати матчі, але зараз вважаю чемпіон дуже важливим іміджевим проектом, щоправда обійшовся імідж не дешево – 5,5 млрд доларів". Таку суму оприлюднив профільний віце-прем’єр Борис Колесніков. Про покращення реноме услід за Президентом каже і прем’єр Микола Азаров, він сподівається, що Євро прорве завісу обману та антиукраїнської пропаганди». Втім, попри згадки про можновладців, перший матеріал випуску авторства Ольги Петрів – чистий лайф, до того ж, як на 5 канал, незвично позитивний. Схоже, й на 5-му вирішили, що псувати футбольний настрій аудиторії не варто – принаймні, з самого початку програми.

Втім, трохи підперчити проблемами можна, але – чужими. Наступний матеріал у випуску присвячено футбольній агресії, зокрема фанатським бійкам у Польщі. У підводці наголошено: в Україні нічого такого немає. «В Україні ж єдиний інцидент, на який звернули увагу футбольні функціонери – це поведінка англійських фанатів на НСК "Олімпійському". Підтримуючи своїх, вболівальники намагалися вискочити на футбольне поле. В Україні не було зіткнень фанатів, але клопотів із безпекою від того не менше», – під клопотами, втім, мається на увазі така дрібнота, як фальшиві повідомлення про замінування та крадіжки. У подальшому сюжеті той самий акцент: усе не безхмарно, але українська міліція тримає ситуацію під контролем, тоді як у Польщі – жах. Тут же потішна історія про зникнення іноземця, який насправді просто загуляв, від самого міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. Звісно, якщо великий футбол в Україні проходить без значних кримінальних інцидентів, це можна констатувати, але, як на програму Тетяни Даниленко, акцент досить дивний. Про Ігоря Індила ще не забули?

Втім, таки не забули на 5 каналі про конфліктний аспект теми, дотичної до Євро: міжнародних відносин, зокрема тиску на Україну з боку європейських владних інституцій через справу Тимошенко. «Євродепутати Ребека Хармс та Вернер Шульц відвідали матч Німеччина-Голландія у Харкові, але із владою там вирішили не перетинатися. Ці політики обоє "зелені" і обоє з Німеччини розгорнули на стадіоні "Металіст" плакати на підтримку Тимошенко. А відвідавши її в лікарні, зробили низку різких заяв, зокрема і про бажання перевірити, як вітчизняна влада освоювала гроші, готуючись до чемпіонату. Проте в Україні за словом в кишеню не полізли. Євро-2012 свято не для політиків, ніхто їхати не просить, заявив італійським журналістам міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. Не мовчав і президент. Віктор Янукович не полишає сподівань переконати світ у небезпечності своєї опонентки», – йдеться в наступній підводці, що передує сюжетові Наталії Жижко. В матеріалі доволі детально проаналізовано як слова Януковича, так і виступи, демарші й заяви західних політиків і журналістів на тему Тимошенко. Також висвітлено тут і конфлікт на засіданні комітету парламентської співпраці Україна – ЄС. Виявляється, що ця тема, яку з такою легкістю ігнорували провладні канали, має чимало цікавих аспектів і подробиць. Процитовано тут і скандальну, фактично антиєвропейську заяву міністра закордонних справ Костянтина Грищенка: «В 2009 году естественно наши европейские партнеры были заинтересованы в том, чтобы как можно скорее возобновились поставки газа в Европу, и это было естественно. И, наверное, их мало интересовало то, за чей счет и каким образом этот вопрос будет решен, а он был решен за мой, ваш газовый, украинского гражданина, счет. Поскольку мы сейчас платим больше, чем немцы». У матеріалі згадується про виставку фотографій Мустафи Найєма з судового процесу Юлії Тимошенко «Один суд із часів Віктора Януковича», що відкрилась у Франції. Завершується сюжет твердженням, що лідерам європейських держав, чиї команди будуть фіналістами Євро-2012, доведеться визначатися, чи бойкотувати чемпіонат далі, чи приїхати в Україну підтримати своїх. Матеріал якісний і сміливий, зважаючи на те, що владі тепер має бути особливо неприємно, коли поруч із активно розкручуваними євро-успіхами ЗМІ констатують їхні євро-поразки.

«Факти тижня з Оксаною Соколовою» ICTV не ввійшли цього разу до моніторингу з технічних причин. Втім, один момент у випуску програми Оксани Соколової слід зауважити – у вкрай позитивному, насиченому мажорною оцінковою лексикою матеріалі про футбол хлопчика Тимура і дідуся Миколу Азарова з виграним пивом згадано поруч.

Можливо, ця аналогія й надмірна, але влада у своєму прагненні витягнути і привласнити якомога більше позитивної енергії та емоцій із футбольного свята нагадує казкового упиря. Журналісти ж займаються постачанням упиреві свіжих немовлят.

Верстка підсумкових телетижневиків 17 червня 2012 року

«1+1», «ТСН. Тиждень»

На Буковині розстріляли вболівальників

Хроніка Євро-2012

Україна та Польща підготували цілу армію волонтерів для Чемпіонату Європи з футболу

Президент розказав своє враження від перших днів Євро-2012

В Києві хочуть провести міський референдум

Для олімпійського містечка в російському Сочі руйнують український Крим

Тиждень за одну хвилину

72-річний одесит не може 20 років отримати вигране авто

Мешканка Ірландії допомогла хлопцю з полтавського села зібрати гроші на операцію

На Прикарпатті дві жінки загинули на власному городі

Дніпропетровськ здригнувся від страху нових терактів

Андрій Шевченко потрапив у ДТП

6-річний Тимур із Києва в одну мить став відомими на всю країну

На просторах Інтернету з’явилася нова зірка

«Інтер», «Подробиці тижня»

33-річний харків’янин Максим Шинкаренко постав перед американським судом

Майже половина українців схвалюють самосуд і вважають його необхідним заходом

Кримські санаторії знову в облозі

В Києві викрили дві клініки, де наркозалежних підсаджували на голку

Єврочемпіонат перейшов екватор

Українки все частіше хочуть заміж за іноземця

ТВі, «Підсумки з Вахтангом Кіпіані»

Російські опозиційні політики та громадяни вийшли на Марш мільйонів

Американська розвідка засікла, як з українського міста Севастополь у напрямку сирійського порту Тартус вийшло військово-транспортне судно «Николай Фильчинков»

50 мільйонів єгипетських виборців вирішують, хто саме очолить країну після 30-річного правління Хосні Мубарака

«МММ-2011» не відновиться

Міжнародний інститут соціології оприлюднив результати опитування громадської думки

Гості студії – Ірина Геращенко, народний депутат, НУНС, та Леонід Кожара, народний депутат, ПР

Шестирічний Тимур – нова зірка соцмереж

Нелегкі будні польських журналістів з футбольного поля бою

Янукович відкрито звинуватив Тимошенко у вбивстві

Гарант «хоче» помилувати опонента

Нещодавно Олександр Лукашенко випустив на волю кількох політиків

Різні культури вболівання під час «Євро-2012»

Кухонна політика

8 червня президент підписав указ про заходи щодо посилення боротьби з тероризмом в Україні. Гість студії – Андреас Умланд, політолог

Закодоване телебачення

5 канал, «Час. Підсумки тижня» (відео)

Новини Євро-2012

Вулиці Варшави перетворилися на пекло

Віктор Янукович не полишає сподівань переконати світ у небезпечності своєї опонентки

«Україна», «Події тижня»

Україна – на четвертому місці в списку країн, яким найближчим часом загрожує дефолт

Політичні мандри тижня

Президент був би радий відпустити Тимошенко

Причиною падіння під’їзду в Луцьку могло стати перепланування

У падінні літака під Києвом звинувачують погоду

Деякі українці навчилися заробляти на поганій погоді

Огляд подій Євро-2012

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.