«Традиційно у своїх випусках ми намагаємося не торкатися політичних тем. Однак…», - так розпочав Андрій Сміян випуск «Підсумків тижня» на Першому національному 4 листопада. Справді, вдавати, що політики не існує, коли ЦВК рахує останні відсотки, в ОВК у прямому сенсі слова б’ються за перемогу на мажоритарці, опозиція погрожує скласти мандати, а партія влади рапортує про найкращі вибори в історії України, вже просто непристойно. Тож, якщо останній передвиборний тиждень залишився без підсумків через те, що у вечір голосування більшість телеканалів запустили спецпроекти, то цього разу «мирні» події просто не витримували конкуренції. (Адже знайти «труп Мазурка» тоді ще не придумали).

Конкуренція була шаленою навіть серед самих післявиборних тем, подій і фактів: чого вартий один факт – Наталія Королевська, яка була надзвичайно цікавою новинам і деяким тижневикам до 26 жовтня включно, попри свій феєричний провал на тлі величезних зусиль, сподівань і грошей, вкладених у кампанію, згадується в підсумкових програмах 4 листопада одним словом два рази, на «1+1» і 5 каналі (і ще один – партія «Україна – Вперед!» на «Україні»). Та ще й у якому контексті! «У прольоті бютівець Андрій Шкіль і екс-бютівка Наталія Королевська», - хіба ж можна так нешанобливо про людину, яка ще вчора обіцяла взяти шість, якщо не сім відсотків? Принаймні, Андрій Данилевич, який так завзято годував «підбар’єрною дамою» (епітет Ірини Бекешкіної) свою аудиторію, мав би вчинити по-джентльменськи, розповівши, як мужньо вона вирішила залишатися в політиці й боротись за президентське крісло 2015 року.

Зрозуміло, що джинси більше немає – адже разом із виборами скінчились і передвиборні бюджети, а марнувати гроші на коригування громадських уподобань назавтра після того, як волевиявлення здійснилось, не потрібно нікому. До того ж, як свідчить моніторинг, джинса на громадську думку все одно не впливає. Хочеться вірити. А поки що у зв’язку з хаосом в інформаційному просторі та зосередженістю уваги політичних кураторів телеканалів на насущніших проблемах, журналістам можна все. Ось, наприклад: «На этих выборах Партия регионов одержала победу. Казалось бы, власть мощно подтвердила своё политическое лидерство в стране. На самом деле, за Партию регионов проголосовали на два миллиона граждан меньше, чем на предыдущих выборах». Якби не російська мова, ви б нізащо не вгадали, який це канал! А це, на хвилиночку, «Інтер». Підводка до сюжету Геннадія Вівденка, який услід за насмішниками з опозиційних каналів вирушив до музею Партії регіонів у Харкові. Він упевненим іронічним тоном сповіщає речі, яких у «Подробностях недели» двотижневої давнини не могло пролунати й близько:

«…количество приверженцев синих тонов в украинской политике - резко пошло на убыль. Минус почти два миллиона голосов. Цифры, как известно, вещь упрямая, а верность избирателя, как оказывается, - непостоянная. Политический счетовод Виктор Таран уверен - региональные партийцы перестарались. Теперь большинство придётся сколачивать с помощью мажоритарщиков. Его подсчёты свидетельствуют: вместо приверженности у многих избирателей регионалы вызвали неприязнь».

І навіть насміхається з половинки мозку регіонала, яку після низки знущальних публікацій прибрали з харківського музею. Звісно, елемент маніпуляції (можливо, за звичкою) є й тут – «перемогою» на парламентських виборах відносну більшість голосів називати некоректно, якщо вона не передбачає шансів сформувати однофракційну більшість. Але це вже не так важливо, якщо глядачам «Інтера» пропонують послухати думку Романа Шрайка, людини, якої ще вчора не існувало й не могло існувати в їхній картині українського інформпростору.

А як вам наступна тема – тушки!? Із називанням прізвищ, наприклад, Таріела Васадзе та Олександра Фельдмана. І з похмурим резюме «Судьба тушки, обычной мясной тушки, складывается так, что подрумяненной и ароматно пахнущей - ее съедают. Жизнь парламентской - часто заканчивается так же». Нагадую, ви все ще читаєте про телеканал «Інтер».

Коли вже медіавасали ПР так розперезались, то що казати про відносно незалежних (на «відносно» після того, як їхнє начальство попроходило до Верховної Ради за списками «Батьківщини», нехай не ображаються)? Прагнення рубати правду-матку затьмарило тут усі професійні інстинкти. Ось, наприклад, цікаве словосполучення – «кандидат від влади» (варіант – «провладний кандидат»). Як переконливо звучить: «Округи, де провладні кандидати з незначним відривом програють представникам "Батьківщини", "УДАРу" чи "Свободи", досі лихоманить. Київ, Канів, Обухів, Вінниця, Первомайськ – гарячі точки виборів-2012». Ну, припустімо, щодо Вінниці журналістам 5-го краще знати, - власник каналу Петро Порошенко міг поділитись із ними інформацією щодо сокровенних планів переможця тамтешніх виборів Олександра Домбровського. Але Губський (Канів) і Пилипишин (Київ) формально є самовисуванцями, і їхня «провладність», - авжеж, якщо не лукавити, вельми ймовірна, - в цьому випадку є необґрунтованим оцінковим судженням авторів. І «не позиватися до суду пообіцяла провладна кандидат Галина Герега з 215 округу, щойно стало відомо рішення окружкому» - так само. На відміну від політичних партій, які повинні бути в парламенті або у владі, або в опозиції, мажоритарник-самовисуванець цілком може опинитись у нейтральному «болоті».

Безперечно, в журналістиці буває межа, після перетину якої слід назвати кішкоподібний об’єкт, щодо якого немає офіційного підтвердження видової належності, кішкою. Проте журналістика, особливо телевізійна, дає вичерпний арсенал інструментів, за допомогою яких це можна зробити елегантно й коректно, без навішування ярликів і звинувачення в речах, які, нехай і очевидні, але не доведені. (Якісь – поки що не доведені, як «фальсифікація», інші, як от «провладність» тих, хто не пройшов, неможливо перевірити в принципі.) Подібних ярликів, звинувачень та виявів емоцій цього разу найбільше було в «Підсумках із Вахтангом Кіпіані» ТВі та тижневику 5 каналу. Найменше – в «Событиях недели». Ці два екстремуми досить несподівано об’єднала одна тема – представлена Елліною Шнурко-Табаковою наукова система оцінки чесності виборів, уже добре відома в Росії, але дотепер не популярна в нас. Олександр Бондаренко в «Событиях недели» навіть побіжно пояснив, що таке ці формули Гаусса, а також навів синхрон пані Шнурко-Табакової «Я скорее склоняюсь к тому, что искусственный фактор был более системным, потому что, чтобы быть на всем массиве данных настолько заметным, должен быть системный фактор», від якого в легендарного барбоса мав би відпасти хвіст.  Але це радше виняток. Аналітики, пов’язаної з виборами та їх результатами, в підсумкових тижневиках 4 листопада було набагато менше, ніж страшних картинок із Первомайська.

А втім, якщо вслухатись в деякі зразки тієї аналітики, що все-таки була, то з’являється думка, що краще б її не було. Ось, наприклад, ті ж таки «События недели»:

«Если учесть, что Партии регионов в голосовании по самым сложным вопросам, как правило, помогают коммунисты, и поверить на слово "УДАРу", "Свободе" и "Батькивщине", что среди них ни перебежчиков, ни тушек нет, и голосовать в унисон с регионалами они не будут, то вот какая арифметика складывается: Партия регионов плюс коммунисты – это 219 голосов, "Батькивщина" плюс "УДАР" плюс "Свобода" – 180 голосов. Остается 51 депутат – это представители "Единого центра", которые прошли в Раду, 3 человека, Народной партии – 2 человека, партии Олега Ляшко – 1 человек, и партии "Союз" – тоже один. Остальные 44 – самовыдвиженцы, за каждым из которых можно рассмотреть флаг той или иной партии. Но именно они, эти 51 мажоритарщик, и есть обладатели золотых акций в парламенте, потому что именно их голоса нужны и власти, и оппозиции, чтобы сформировать большинство в Раде. Вот почему сейчас в мажоритарных округах продолжается самая настоящая драка за победу».

Звучить поважно, але по суті нічим не відрізняється від розмови на лавочці: от дивися, Семенівно, якщо Хвронт змін не одділиться од Батьківщини, то цей по телевізору обіцявся, що в них триста депутатів буде і Януковича вони к чортовій матері посодють. В усіх випадках протистояння на ОВК опозиція захищає не самовисуванців, а своїх. А якщо вбачати за спиною висуванців ПР і самовисуванців, яких захищає міліція і на користь яких переписують і псують протоколи, саму верховну владу, то їй би значно дешевше було купити десяток тушок, аніж ставити під загрозу імідж «найкращих виборів в історії», нацьковуючи «беркут» і «журналістів» на людей. Очевидно, є тут ще ціла низка чинників – інтереси регіональних еліт, незламна воля переможених опозиційними кандидатами багатіїв, великі гроші. Хоча, без сумніву, значно простіше округлити все, що не влізає у прокрустове ложе уявлень бабці на лавочці, й зобразити конфлікт у 223 окрузі як битву Януковича з Тягнибоком за один депутатський багнет у ВР.

До речі, ви помітили, як безапеляційно Андрій Данилевич видав комуністів заміж за Партію регіонів? Те саме бачимо в «ТСН. Тижні»: «Щоб самостійно ухвалювати рішення потрібно мінімум 226 голосів. Тож доведеться збирати союзників. Опозиція чекає на вже обіцяні загони "Свободи", а це десь 37 нардепів і сподівається на резерв із 40 ударівців, які угоду про коаліцію іще не підписали. Якщо усі опозиційні сили таки дійдуть згоди, то разом у низ буде 182 голоси. І які б антибуржуазні ідеї не вирували у КПУ, але їхні 32 комуністи без проблем можуть пристати на пропозиції Партії регіонів. На двох тоді у них буде 218 голосів. Але в парламенті є ще 50. Самовисуванці та п’ятірка депутатів від інших партій. Власне від їхніх голосів і залежить, які настрої перемагатимуть у новому сезоні. Хоча досвід підказує, ці народні обранці частіше обирають владу. Таким чином, Партія регіонів може зібрати більшість, що буде коливатися у межах 260 депутатів. Але 300 голосів, що можуть міняти Конституцію, не набирається». Іще один приклад аналітики для хазяйки барбоса: мовляв, якщо раніше комуністи завжди йшли на альянс із владою на певних взаємовигідних умовах (за руку ніхто нікого не хапав, але є підозра, що мерседеси в них з’явились не просто так), то й зараз охоче проспівають свою звичну пісеньку про захист трудового народу і об’єднаються з буржуями. А якщо врахувати той факт, що комуністи, дистанціювавшись від влади (не цілком і не надто переконливо, але) і побудувавши кампанію на опозиційних (карикатурних на вигляд, але) гаслах, підвищили свій рейтинг у кілька разів? І той, що, ймовірно, той орган, яким комуністи чують напрямок вітру політичної кон’юнктури, приніс їм запахи розчарування совкового електорату в ПР і роздраконив апетит на 2015 рік? А ось, наприклад, Тарас Березовець, якого цитують «Підсумки тижня» Першого каналу, каже так: «Комуністи – це бідні родичі в цій ситуації. Вони б і хотіли зайти до коаліції, але нічого ніхто пропонувати не буде. Тому Комуністична партія залишиться і не в опозиції, і не у владі». Теж варіант. До того ж, комуністи (цікаво, звісно, хто саме – але з достовірністю проблеми) сказали Першому, що з регіоналами не лигатимуться і крапка.

Коли з власною аналітикою не складається, журналісти зазвичай звертаються до людей, які на це вчилися. Важко не погодитись із Інною Долженковою в тому, що, співставивши деякі прогнози з деякими результатами, до багатьох політологів, соціологів і просто експертів неясно яких навколополітичних наук, які не вилазять з українського телеефіру, можна сміливо присобачити префікс «псевдо». Але дехто з авторів підсумкових програм уже, схоже, просто не в змозі усвідомити сказане експертом та викласти це у двох-трьох реченнях, які б не суперечили одне одному й самі собі:

«Як будуть домовлятися політичні сили, ані вони самі, ані експерти не прогнозують. Радять дочекатися остаточного оголошення результатів. Утім, на думку Тараса Березовця, вже ясно, що більшість вперше буде однопартійна, тобто Партії регіонів, бо їм вдалося зі свого традиційного електорального поля на сході та півдні України просунутися в центральні області. Тож для створення більшості обійдуться своїми силами».

Це той-таки Перший, «Підсумки тижня». Якщо експерти не прогнозують (хоча в інших тижневиків із готовими робити прогнози експертами проблем не було), тоді хто такий Тарас Березовець і чому в нього є думка? Чи ця думка – не прогноз? І як Партія регіонів може обійтися своїми силами, якщо в неї не набирається навіть 190 мандатів? Замість пояснення маємо ще одну надзвичайно важливу й предметну сентенцію: «Зробити висновки про остаточну розстановку сил експерти планують у грудні – після прийняття Верховною Радою присяги».

Якось воно, Семенівно, в політиці буде, бо ще ніколи так не було, щоб ніяк не було.

І ще одна тема, яка кричуще вимагала аналізу – несподівані результати «Свободи». Особливо у співставленні з цифрами соціологічних прогнозів, деякі з яких за два тижні до виборів віщували навіть не вдвічі, а втричі нижчий показник. У «ТСН. Тижні», об’єднавши це питання з менш загадковим успіхом КПУ, тему розкрила Ольга Кашпор, знайшовши «нетипових» виборців обох партій. Щоправда, підводять ярлики. Вони, звісно, не лише Олю (і її, напевно, в останню чергу) підводять, але в загалом цікавому й пізнавальному сюжеті ці речі справді ріжуть вухо:

«На Кіровоградщині у порівнянні з 2007-им комуністи підросли у двічі. Такий же приріст червоні здобули у всіх своїх традиційних регіонах. Але для Кіровоградщини, яка завжди тяжіла до опозиції це нонсенс». Десять років тому відносна більшість виборців абсолютної більшості округів Кіровоградської області віддала голос за Комуністичну партію України. Тож Кіровоградщина – цілком традиційний регіон «червоного поясу». Щоправда, тоді, як і тепер, номінально КПУ була опозицією. Ось вам і нонсенс.

«Те, що несподіваний виборець у несподіваних регіонах готовий підтримати радикальні сили, це промовистий сигнал для влади і для суспільства. Про це в один голос кажуть усі експерти, бо для чверті виборців радикальні ідеї і дії сьогодні вже не табу», - а про що, власне, сигнал? Чи він один і той самий для влади і для суспільства (при тому, що виборець – це і є частина суспільства)? І в кого це радикальні ідеї і дії, в комуністів? Схоже, внаслідок виборчої перевтоми реальні комуністи почали плутатись у журналістських головах із тим, що вони кажуть про себе в рекламі.

Досить непогано про несподіванки результатів виборів розповіли в програмі Вахтанга Кіпіані. Проліт Королевської, остаточне підплінтусне падіння «Нашої України» та несподіваний відсоток партії Ляшка – це ті результати голосування 28 жовтня, які журналісти, ті ж такі творці тижневиків охоче обговорювали на своїх сторінках у соціальних мережах… Але чомусь більшість каналів уникали цієї теми, натомість охоче перелічуючи прізвища мажоритарників, які не пройшли до ВР. Володимир Соколов на ICTV навіть узявся стверджувати, що «Оксану Білозір з Ольгою Герасим’юк ми більше не побачимо в сесійній залі». Навіщо так песимістично – вони ще молоді, а вибори, дасть Бог, іще будуть…

Та все ж ризикну припустити, що чимало виборців, чиї вуха скручувались у трубочку від щохвилинного «у мене є мрія» в телеефірі, а очі роз’їдав рекламний креатив про Україну в шостому ступені, було б цікаво поглянути, як поводяться після виборів Королевська і Ющенко, й почути міркування щодо причин їхнього провалу та, - ще цікавіше, - мотивів марнування на їхні кампанії таких великих грошей. Виникає враження, що телеканали, більшість яких не втримались від спокуси поширювати в новинах добру звістку про Королевську та її зіркову підтанцьовку, просто хочуть якнайшвидше вмити руки і вдати, що це було не з ними. У випадку Ющенка, можливо, йдеться про звичайну гидливість.

На тлі навколовиборного українського рейваху вихід Павла Лазаренка з американської тюрми зацікавив вітчизняні ЗМІ на трієчку з мінусом (американські, втім, і взагалі його не помітили), і то переважно як таблоїдний сюжет – спіткання з молодою дружиною й дітьми, сльози. Серед тижневиків про Лазаренка на волі (вірніше, вже знову за ґратами, але цього разу з формального приводу) згадали «ТСН. Тиждень» «1+1», «Факти тижня» ICTV, «Час: підсумки тижня» 5 каналу і «События недели» «України». Повноцінний матеріал із спробою нагадати українським телеглядачам, хто такий Павло Іванович і чому ним варто цікавитись, підготувала тільки остання. Це ґрунтовний – старої інтерівської школи – матеріал Ірини Юсупової із усіма необхідними атрибутами, від коментарів дружини та адвоката до поїздки в село до батьків і навіть спілкування з представником занепалої, але не загиблої Лазаренкової партії «Громада». І, що головне, зі спробою з’ясувати, що буде, якщо екс-прем’єр таки повернеться, примусово або добровільно, на батьківщину. І ненав’язливим натяком на те, що Лазаренко має дещо спільне з «Батьківщиною». Про зв’язок Лазаренка з ув’язненою лідеркою останньої в контексті затримання Миколи Мельниченка також згадали на «1+1», узявши з цього приводу коментар в Олега Єльцова. Інші, певно, вже й самі забули, хто такий  Павло Іванович. 

Та й сама ув’язнена номер один виявилась поза увагою тижневиків. Якщо перед виборами вони ще цікавились питанням, де їй дозволять голосувати і який вибір вона зробить, зважаючи на те, що кандидат-мажоритарник від її партії знявся з виборів, то оголошене Юлією Володимирівною голодування на знак протесту проти фальсифікацій не вразило зовсім. Про цей демарш або не повідомили зовсім, або визнали його вартим пари фраз в огляді подій тижня:

«Слово з-за ґрат. Реакція на вибори ув’язнених лідерів опозиції у нашому "Тижні за одну хвилину". Голодування як протести проти фальсифікації результатів виборів оголосила Юлія Тимошенко, попри заклики своїх одно партійців цього не робити. Мета екс-прем’єра – не перевибори в Україні, а лише привернути увагу до масових порушень, пояснив її захисник. Водночас, Юрій Луценко, ще один ув’язнений лідер опозиції, з-за ґрат закликав визнати результат виборів, хоч і вважає його сфальсифікованим і перетворити нову Раду в плацдарм для демократичних сил у 2015-му році», - «1+1».

«На знак протесту проти фальсифікацій голосування Юлія Тимошенко оголосила голодування, її колеги – лідери Об’єднаної опозиції Яценюк, Турчинов просили лідерку БЮТ не вдаватися до таких кроків, берегти здоров’я, запевняли, що зуміють відстояти кожен мандат. Але Тимошенко їх не послухала, і продовжує голодувати та відмовлятися від послуг українських лікарів. У Харківській лікарні знову чекають на німецьких спеціалістів», - ICTV.

Схоже, вже примарна політична постать Юлії Тимошенко не цікавить уже навіть проопозиційно настроєні канали – 5 канал присвятив її поточному стану аж три слова в переліку буремних подій тижня: «голодування Юлії Тимошенко».  Цікаво, чи ловить телевізор у Качанівській колонії ТВі? 

Верстка підсумкових телетижневиків 4 листопада 2012 року

Перший національний, «Підсумки тижня»

На деяких окружних виборчкомах і досі не можуть порахувати голоси       

Агітацію досі можна зустріти на стовпах і парканах    

Аня Сторчак потребує допомоги небайдужих   

Миколі Кубинцю потрібна нова пересадка печінки     

На одній зі столичних заправок з’явилася зарядна станція для електромобілів        

Під ніж пластичних хірургів все частіше лягають і чоловіки  

«1+1», «ТСН. Тиждень»

У Первомайську триває протистояння    

На 9 мажоритарних округах досі визначають переможців      

Опозиція заявила про можливість онулити свої списки          

Спостерігачі розбіглись в оцінці українських иборів    

"ТСН-Тиждень" аналізує результати КПУ та "Свободи"          

До парламенту потраплять 5 політичних партій

В Україні заговорили про подорожчання хліба 

"Тиждень за одну хвилину"           

Луна ще двох політичних скандалів повернулася в Україну   

"1+1" вперше впустили на працюючий спиртзавод      

«Інтер», «Подробности недели»

ЦИК до сих пор не подвел итоги выборов         

На некоторых мажоритарных округах продолжается борьба за голоса         

Гриценко призвал обнулить списки        

Началась встреча лидеров 8 оппозиционных партий   

Бойкот оппозиционерами новой Верховной Рады приведёт страну в правовой тупик     

Кетрин Эштон и Штефан Фюле обеспокоены промедлением в подсчёте голосов  

Партия регионов теряет поддержку украинцев 

"Подробности недели" попытались выявить возможных будущих "тушек" 

Страна всё глубже залезает в долговую яму       

Кабмин разработал законопроект о продовольственной безопасности         

Во всём мире катастрофически растет число детей, вовлечённых в секс-индустрию         

ICTV, «Факти тижня»

Виборча кампанія скінчилася сюрпризами і запеклими боями           

В округах досі не порахували голоси виборців 

"Факти тижня" поглянули в обличчя нового парламенту        

Опозиція думає над обнуленням своїх списків  

Рейтинг подій тижня          

PinchukArtCentre представив нову виставку      

На ICTV триває другий сезон шоу "Останній герой"   

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Підрахунок голосів подекуди став справжньою м’ясорубкою

В столиці триває боротьба за перемогу в мажоритарних округах      

Влада та спостерігачі розійшлися в оцінці виборів       

600 порушень під час голосування зафіксували на виборах в МВС   

Політичний розклад нового парламенту 

Чимало відомих персон не потраплять до складу новообраного парламенту           

«Україна», «События недели»

Украина подводит итоги парламентских выборов       

В мажоритарных округах продолжается самая настоящая драка за победу   

Лидеры оппозиционных сил заявили о готовности обнулить партийные списки  

Наблюдатели дали свою оценку выборам в Украине   

Ученые придумали формулу оценки честности выборов        

Павел Лазаренко вышел на свободу        

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.