Телеекспорт. Туди, де нас не чекають

Телеекспорт. Туди, де нас не чекають

2 Жовтня 2013
5959
2 Жовтня 2013
15:22

Телеекспорт. Туди, де нас не чекають

5959
Як закріпити перші успіхи українського телеконтенту за кордоном, що може зацікавити зарубіжних партнерів і які нові країни відкривають вітчизняні телевиробники?
Телеекспорт. Туди, де нас не чекають
Телеекспорт. Туди, де нас не чекають

Бурхливий розвиток власного телевиробництва за останні роки набув нових обертів, і тепер продукт made in Ukrainе не лише заполонив основні прамові лінійки вітчизняних каналів, але й націлився на зовнішні ринки. Найближчим постійним партнером, як і раніше, залишається Росія. Й сьогодні це не лише первинний ринок для серіалів - північно-східний сусід уже цікавиться українськими талантами у виробництві реаліті та інших телевізійних шоу.

 

Вітчизняний продукт потрапляє й далі від Росії - у Казахстан, Білорусь, Молдову, Польщу, Литву, Фінляндію, Італію, Китай, Норвегію, Японію, Ізраїль, Францію, він цікавий навіть у США. Найбільші українські виробничі студії Star Media та Film.ua продають продукт у 30-40 країнах. Але сприймати ці перші кроки як міжнародний успіх українського контенту передчасно. Адже системних продажів наразі немає, і на згаданих ринках, за словами продюсерів, «нас ніхто не чекає». Як зробити, щоб чекали - розмірковують телеменеджери.

 

 

Експорт як одна з моделей монетизації телебізнесу

 

Продюсер, медіаменеджер та власник медіакомпанії A.R. Films Олександр Роднянський переконаний, що Україна вже дозріла для інших ринків. «Дивитися на російський ринок, як на єдино можливий, - неправильно, варто спробувати відкрити для себе і східноєвропейський, і, якщо вийде, турецький. Іншими словами, думаю, що однією з моделей монетизації телебізнесу є виробництво якісного контенту, здатного експлуатуватися і за межами України», - сказав він на прес-конференції, що передувала Kiev Media Week.

 

За цією схемою вже діють продакшни, які прагнуть залишати собі права на фільмо-серіальний продукт і пропонувати його в різні країни. Нещодавно до них приєдналися телеканали: на початку року про тверді наміри заробляти на експорті заявила телегрупа «1+1».

 

У пошуках можливостей бути представленими на міжнародному ринку вітчизняні виробники укладають угоди з великими дистрибуторськими мережами. Зокрема, Film.ua, «Студія Квартал-95» і Star Media співпрацюють зі шведською компанією Sparks Network, президент якої Нікола Зюдерлунд під час «Формат-шоу» навіть хвалився вдалим продажем кварталівського формату «Розсміши коміка» за кордон. Про співпрацю з великою міжнародною компанією з дистрибуційною мережею вже домовилася й група «1+1», однак поки не розголошує подробиць угоди. На думку генерального директора «1+1 медіа» Олександра Ткаченка, така співпраця дозволить розширити можливості для пропонованих телегрупою форматів.

 

Олександр Ткаченко вважає хорошим прикладом розвитку телеринку для України турецьку модель. «Турецький ринок такий же маленький, як і український, там є такі ж збиткові телекомпанії. Але задумайтеся: турецький експорт удвічі більший за турецький пелеринок», - наголошує він. Олександра Ткаченка підтримує і власник Film.ua Сергій Созановський, який звертає увагу на те, що продаж «Величного століття. Роксолани» і ще цілої низки турецьких серіалів на 78 територій - це значне досягнення (в Україні турецькі серіали транслює «1+1», де вони виходять в основних праймових та передпраймових лінійках).

 

Однак із ними не згоден Олександр Роднянський. На його думку, Туреччина своїм телеринком подібна хіба що до Росії: «Тому що це колишня метрополія - Османська імперія, що продає свій контент на території колишніх колоній, які на сьогодні є самостійними державами. Вони діють, використовуючи свій потенціал, як це намагається робити російське телебачення, поширюючи свій контент на території колишнього Союзу».

 

Український телеринок, звісно, програє російському в плані експорту. Адже російські правовласники в разі вдалого продажу відбивають вартість серіалів, телемувіків, художнього кіно. Експорт однієї лише компанії СТС до України становить $30 млн щорічно. Якби кожна українська компанія заробляла на експорті в Росію стільки, наш ринок не був би збитковим, наголошує Олександр Ткаченко.

 

Олександр Ткаченко й Олександр Роднянський

 

Сергій Созановський оцінює прибутки від продажів українського контенту в мільйони доларів. Але заявляти про комерційну успішність поки що рано. «Продаж формату "Розсміши коміка" до Росії, Казахстану і Литви несе для нашої компанії більше іміджевий інтерес, ніж комерційний, - розповідає «Детектор медіа» керівник «Студії Квартал-95» Володимир Зеленський. - Але, тим не менш, величезний успіх "Коміка" в Прибалтиці та Казахстані з точки зору рейтингів призвів до того, що Європа і така компанія, як Sparks, зацікавилися цим продуктом».

 

При цьому, зі слів пана Зеленського, кошти від продажу ліцензії на виробництво формату «Розсміши коміка» до Європи та інших країн ідентичні сумі угоди з однією лише Росією. Саме тому ця територія залишається найбільш привабливою для наших виробників.

 

 

Спершу для себе

 

Керівник телегрупи StarLightMedia і телеканалу СТБ Володимир Бородянський, який має досить потужний інхаус-продакшн на базі СТБ, стверджує, що продавати контент у Росію вкрай важко. Адже на її внутрішньому ринку сильна конкуренція з боку виробничих компаній.

 

«Дійсно, нас не жадають бачити в Росії, - підтверджує директор із розвитку медійного напрямку бізнесу компанії СКМ Катерина Лапшина. - "Медіа Група Україна" досить давно займається виробництвом власного контенту. Але те, що завжди було ліквідним на російському ринку, чомусь не дуже хочуть купувати з України. При тому, що його якість і собівартість від російських каналів не надто відрізняється. Але потрібно мати великі амбіції, щоб виходити на всі ринки і створювати щось, що адресується до широких аудиторій».

 

Катерина Лапшина, позаду - Сергій Созановський

 

За словами Володимира Зеленського, не всі проекти вигідно продавати в Росію, і саме форматні проекти мають великий потенціал у Європі та світі. Приміром, у Таїланді придбати формат «Розсміши коміка» виявили бажання одночасно кілька каналів. Це на додачу до продажів у Росію, Казахстан, Литву та опціону на формат у Фінляндію, Китай, Італію.

 

Російський ринок має досить схожу за ментальністю з українцями аудиторію, але з виходом на інші території з'являються нові виклики, орієнтація на міжнародного глядача, зауважує екс-президент компанії Sony Pictures Television International Майкл Гріндон. «Такі виклики були свого часу й у США, тому що навіть там, незважаючи на великий ресурс рекламодавців, не всі проекти окуповуються», - нагадує він. Продюсер наголошує, що велика небезпека з'являється тоді, коли канали хочуть орієнтуватися на абстрактну міжнародну аудиторію й задовольняти всі смаки. «Варто зосередитися на якості продукції: коли ти щось робиш для власного глядача, це може споживатися і за кордонами країни», - радить він.

 

Тієї ж думки й Олександр Роднянський. «Принциповим завданням є створення власного здорового телебачення, яке передусім відповідає на запити власної аудиторії. Я вірю в те, що українське телебачення має піклуватися найперше про знаходження власної мови та хімії відносин із глядачами України. А далі, якщо цей контент щось із себе являє, його можна продавати за межі країни. Але поставити перед собою завдання реалізовувати продукт кудись і при цьому не досягти успіху у відносинах із власною аудиторією - означає вбити компанію», - впевнений він.

 

Песимістично на перспективи експорту дивиться Володимир Бородянський. Він вважає, що успіх продукту українського виробництва за кордоном - це поодинокі випадки, тоді як системного експортного потенціалу наразі немає. «Треба взагалі зрозуміти, хто ми і що хочемо робити. Ми збираємося виробляти Amazing Race (українська адаптація реаліті-квесту виходила на «1+1» під назвою «Великі перегони». - ТК) для інших країн? Тоді питання: для яких? Тому що потрібно розуміти й відчувати аудиторію, для якої ти виробляєш. Ти не можеш прийти до Америки і щось виробити, не розуміючи американського глядача», - зауважує керівник СТБ.

 

Майкл Гріндон, Катерина Лапшина, Володимир Бородянський

 

 

Польща, Казахстан, на черзі США?

 

У Сергія Созановського оптимістичніший погляд. «У хорошої історії немає аудиторії, вона подобається всім», - сказав він у коментарі «Детектор медіа». Такою історією, яка сколихнула на початку року телебачення в Польщі, став серіал Star Media «Анна Герман». Стрічка вийшла в прайм-таймі (20:30) на каналі TVP1, який приурочив показ до 77-річчя з дня народження польської співачки. За інформацією Star Media, показники прем'єри за загальною аудиторією (4+) сягнули 17,78% (рейтинг) / 38,81% (частка). За комерційною аудиторією (16-49) - 8,89% / 25,04%, відповідно. Показ фактично подвоїв загальну аудиторію каналу в згаданому слоті й у півтора рази збільшив комерційну аудиторію.

 

«Фантастичні цифри! Коли дорослий поляк із Disney, із яким ми вечеряли, розповідав мені про цей серіал, і в нього на очі наверталися сльози, це було дивовижно. Я відразу передзвонив Владу Ряшину і розповів про це. Це дійсно справжній прорив: отже, модель працює , і треба пробувати», - переконував пан Созановський на конференції. А згодом у коментарі «Детектор медіа» додав: «Я впевнений, що "Анна Герман" - це перша ластівка. Якщо ми знайдемо хорошу історію, ми прорвемося на інші ринки - східноєвропейський, західноєвропейський, азіатський».

 

Володимир Зеленський наводить у приклад ще один серіал - «Свати», який став не лише безумовним хітом в Україні та Росії, а й після того, як посів третє місце за популярністю серед комедійних серіалів у 2012 році на фестивалі телевізійних фільмів у Монте-Карло, викликав великий інтерес серед західних і східних компаній-виробників. Наприклад, Казахстан придбав формат «Сватів» і вироблятиме свою історію про казахську родину. Німеччина й Туреччина також зацікавлені в реалізації цього формату.

 

Можливо, невдовзі українському контенту вдасться пробити собі шлях не лише в Європу, а й за океан. Принаймні, «Студія Квартал-95» зараз веде переговори з великою американською кіностудією (інформацію про неї пан Зеленський поки не розголошує) щодо продажу формату повнометражного фільму.

 

«Ознайомившись із фільмом "Кохання у великому місті", вона (кіностудія. - ТК) виявила інтерес до виробництва однієї з трьох повнометражних історій, розробкою якої ми на даний момент займаємося. Йдеться про купівлю формату фільму, який за жанром нагадує "Похмілля у Пегасі". Цілком можливо, що наша картина вийде відразу на американський ринок із американськими акторами», - розповів пан Зеленський.

 

Фото з Kiev Media Week надані організаторами - компанією MRM

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
5959
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду