Цього року на конференції «Формат-шоу», що відбулася в межах Kiev Media Week, було представлено понад 40 нових форматів, ще не презентованих каналам. Здебільшого проекти продовжили тенденції каннського телеринку MIP TV: останнім часом у центрі уваги замість японських та ізраїльських розробок опинилися скандинавські. Які новинки були представлені на київському скринінгу та які перспективи у форматів в Україні - в огляді «Детектор медіа».

Скандинавські формати

Найбільше потішив аудиторію скринінгу форматів норвезький проект Slow TV («Повільне телебачення») від дистриб'ютора DRG, кандидат у Книгу рекордів Гіннесса як найдовший документальний прямоефірний проект. «Повільне телебачення» - це трансляція наживо якоїсь тривалої події. Наприклад, 134-годинної подорожі круїзного судна. Глядачі мають змогу вдосталь насолодитись усіма аспектами подорожі, краєвидами та гармонією. Приміром, 18 годинами ловлі лосося, 8 годинами споглядання багаття тощо. «Отаке б шоу в наш прайм», - жартували українські закупники. Жарти жартами, а цей проект транслювався на норвезькому телебаченні цілодобово, в тому числі в праймі, де взяв удвічі вищу за середню частку. Чи ризикнуть українські канали випробувати український темперамент «Повільним телебаченням»?

Енн Крістін Сільян, директор із закупівель і продажів норвезької компанії Nordic World, яка представляла незалежних продюсерів, презентувала формат Drunk («П'яні»). У ньому молоді люди випивають «убивчий коктейль», і на них проводять наукові експерименти про дію алкоголю на організм людини та розвінчують міфи про пияцтво. Проект досить суперечливий, оскільки досліди проводять на реальних нетверезих молодих людях, які, розважаючи публіку, турбуються лише про те, як після веселої вечірки на ранок не мати похмілля.

Деякі українські виробники зацікавилися цим форматом. Наприклад, керівник компанії Friends Production Олексій Гончаренко в коментарі «Детектор медіа» зазначив: «Мені сподобався формат про алкоголь. Мені здається, що всілякі експерименти щодо впливу алкоголю цікаві, адже такого дослідження ще не було. А нашу країну такою, що п'є мало, не назвеш. Тому цей формат міг би з'явитися».

Безумовно цікавим, але, ймовірно, найбільш складним у реалізації в Україні є формат Jailhouse Cook («Тюремний кухар»), у якому відомий кухар намагається навчити в'язнів кулінарної справи. По завершенню шоу ресторан у в'язниці продовжує функціонувати, а в'язні намагаються застосувати здобуті навички в житті на волі.

Celebs on Skis («Зірки на лижах») - черговий формат, який свідчить, що зірок можна не лише навчити співати, танцювати, кататися на ковзанах і стрибати у воду, а й кататися на лижах. За п'ять днів схвильованих знаменитостей намагаються поставити на лижі й підготувати до проходження крутою трасою.

У шоу The Fan («Фанат») фанати йдуть на різні випробування, щоб зустрітися з кумиром. «Симпатичне шоу про знущання з фанатів, де щаслива зірка спостерігає за тим, як її/його прихильники виконують складні трюки, щоб зустрітися з нею. Це хороший формат для молодої аудиторії. Дещо подібна ідея до "Співай, якщо зможеш" на Новому каналі», - зазначив пан Гончаренко.

Є в норвежців і свій «Доктор Хаус» - серіал Dag («Даг»). Головний герой - сімейний терапевт, який не дуже й дбає про збереження родин, тому пар, що розлучаються, серед його клієнтів найбільше.

Талант-шоу

Шоу талантів на цьогорічному скринінгу було небагато. Здебільшого від класичних форматів вони відрізнялися наявністю ігрових особливостей. Так, приміром, у данському проекті Mentor («Наставник») від дистриб'ютора Banijay International глядачі оцінюють і, відповідно, виганяють із шоу не учасників, а самих зіркових наставників.

Схожі правила характерні й для інших подібних форматів. У проекті Talent Hunters («Мисливці за талантами») від турецького дистриб'ютора Global Agency учасники змагаються в кілька етапів: на першому - сольний виступ, на другому учасники співають із тренерами-суддями. Відповідно, проект за результатами глядацького голосування залишають дуети: наставник і талант.

Шоу Dreaming to Sing («Мріючи співати») від мексиканського дистриб'ютора Televisa Internacional вирізнялося тим, як проходить відбір співочих талантів. Біля кожного із суддів розміщені важелі. Після першого натискання зі сцени зникає підтанцьовка, після другого - вимикається світло, після третього - замовкає музика й учасник співає а капела.

Невокальне талант-шоу представила компанія Shine International - The Face («Обличчя»). У ньому три знамениті топ-моделі (Наомі Кемпбелл, Кароліна Куркова і Коко Роша) шукають талановитих дівчат, одна з яких має стати обличчям відомого бренду.

Ідея зміни ролей, коли зірки виступають звичайними учасниками та отримують вердикт безпосередньо від глядачів, сподобалася директору продакшн-компанії «Теле про» Єгору Некрушеву. «Придумати щось нове в цьому жанрі практично неможливо. Але проекти Mentor від компанії Banijay, Talent Hunters від турецької компанії Global Agency та I Can Do від ізраїльської компанії Armosa дають глядачеві найголовніше - безпосередню залученість у події, можливість впливати і вирішувати, кого він хоче бачити. Це дуже чесно по відношенню до аудиторії», - зазначив він у коментарі «Детектор медіа».

Ігрові формати

Досить багато було представлено ігрових форматів, хоча успішно адаптувати шоу в цих жанрах українським каналам удається рідко. «Але, як бачимо, на заході їх дивляться», - звертає увагу пан Гончаренко. Особливістю ігрових форматів, представлених у Києві, було використання новітніх технологій та інтеграція із соцмережами й додатками на різних платформах.

Зокрема, таким є ігрове шоу Catch («Лови»), яке ізраїльська компанія Armoza вже встигла продати у США та Африку. В цій фізичній вікторині учасникам ставлять запитання, й вони на ігровій дошці стрибають на відповіді, намагаючись зловити їх, суперника та гроші.

Норвезький формат The Wall («Стіна») демонструє гру на сенсорній стіні. При цьому глядачі можуть грати паралельно на своїх планшетах. Ігри доступні в додатках.

Шоу Reflex («Рефлекс») від творців «Кубу», представлене британським дистриб'ютором All3media International, позиціонувалося як найшвидше ігрове шоу. В ньому змагаються дві родини з трьох осіб, учасники виконують різні завдання, де переможця визначають секунди, а в ефірі їхні дії демонструють в уповільненому темпі.

Також All3media International запропонувала на «Формат-шоу» масштабний проект Million Second Quiz («Вікторина за мільйон секунд») - цьогорічну осінню прем'єру американського телеканалу ABC. У центрі Нью-Йорка встановлюється велика клепсидра, біля якої й відбувається гра в оточенні глядачів. Інтелектуальне змагання учасників триває без упину 1 млн секунд, тобто понад 11 днів. Проект транслюється наживо на сайті й у додатках для ґаджетів, а в телеефірі демонструються 11 годинних епізодів.

На студійні гейм-шоу Reflex і Million Second Quiz звернув увагу пан Некрушев. «Перш за все, вони видовищні. Глядач не може весь час тільки співпереживати, йому потрібно видовище й подив. Високий рівень продакшну цих шоу, використання інтерактивних і дуже сучасних технологій зйомки - для українського глядача це має бути не тільки цікаво, але й захопливо», - пояснює телепродюсер.

Ще одне ігрове шоу зі США - Hollywood Game Night («Голлівудська ігрова ніч») від NBC Universal International - характерне тим, що ведучі запрошують зіркових друзів на вечірку в студію, де вони грають у різні ігри.

Особливістю формату Take One for the Team («Візьми один для команди») від Red Arrow International є кумедні костюми, в яких члени команди друзів відповідають на запитання.

Японське шоу The Noise («Шум»), представлене дистриб'ютором FremantleMedia, перевіряє, наскільки учасник здатен робити прості речі тихо. У студії встановлюється шумомір, і гравці намагаються якомога тихіше за обмежений час розкрити сумку на липучках чи на застібці-блискавці, з'їсти суп із локшиною, відкрити пляшку з газованим напоєм тощо.

У ще одному японському проекті Chameleon («Хамелеон») від цього ж дистриб'ютора учасники мають проникнути в чуже середовище, бути там невпізнаними й прийнятими за свого, при цьому виконуючи різні завдання, за кожне з яких сума виграшу зростає. Наприклад, гравець виходить на футбольне поле разом із професійною командою і навіть бере участь у матчі, віддає передачі, приймає паси. Або гравець непомітно потрапляє на кухню дорогого ресторану та видає себе за кухаря.

Бабці в головній ролі

Популярними виявилися шоу з колоритними літніми жінками. Найперше слід згадати реаліті The Gran Plan («Бабусин план») від компанії Armoza, у якому три бабці допомагають молодим людям долати життєві труднощі. Цей формат свого часу відзначив генеральний директор «1+1 медіа» Олександр Ткаченко. Відповідно, й права на нього - у «Плюсів».

А дистриб'ютор Global Agency бачить перспективу в шоу Grannies Hit the Road («Бабусі вирушили в дорогу»). У ньому шестеро жінок старшого віку (бабусями учасниць проекту, показаного на скринінгу, язик не повертається назвати), які ніколи раніше не подорожували за кордон, їздять різними країнами, вивчають тамтешні традиції та змагаються в різних конкурсах (наприклад, у майстерності танцювати індійські танці).

«Бабці були всюди - і в шоу перевтілень, і в реаліті, і в подорожах по світу тощо, - перелічує Олексій Гончаренко. - Але мене лякає те, що наші бабці не такі цікаві, як британські чи французькі. Тому що ті не були радянськими жінками. Наші бабусі не настільки розкуті, тому що в СРСР була інша мораль і їх інакше виховували. Я не кажу, що в нас взагалі немає таких цікавих персонажів, але знайти їх - складно. До того ж, це має бути не роль, а природна поведінка. Вона має бути такою смішною, безпосередньою, натуральною. Я сам люблю такі формати, але не розумію, де шукати цих харизматичних бабунь. ТЕТ робив проекти зі старшими жінками, але там були актори».

Протистояння поколінь

Як продовження попереднього тренду з бабцями популярним є контент про стосунки між різними поколіннями. Такі шоу робляться на контрастному протистоянні: батьки - діти, люди старшого віку - молодь.

Ізраїльський дистриб'ютор Dori Media представив реаліті The Caravan («Фургон»). У проекті родину, члени якої живуть окремо й до того ж не дуже ладнають між собою, на тиждень відправляють у подорож 10 країнами. Вони їдуть у фургоні, обладнаному камерами, які фіксують усе, що відбувається з ними, акцентуючи на взаєминах у родині.

Ще один формат цієї ж компанії - Family Restart («Сімейний перезапуск») - на ту ж тему. Діти, які вже довгий час живуть окремо, на два тижні повертаються в родину. Перший тиждень вони мають виконати три бажання своїх батьків, а на другий - міняються ролями й батьки живуть за правилами дітей.

У проекті Forever Young («Навіки молоді») від дистриб'ютора Eyeworks International п'ятеро літніх людей і п'ятеро молодих і впертих поселяються під одним дахом і змагаються в різних конкурсах. Шоу теж акцентує на конфліктах, що вирують між поколіннями, та порозумінні, якого вони зрештою досягають.

Ця тенденція зворушила Єгора Некрушева. «Зіставлення похилого та молодого покоління представлене такими проектами, як Forever Young від Eyeworks, турецький Grannies Hit the Road від Global Agency, ізраїльський формат The Gran Plan від Armoza Formats. У проектах присутній певний конфлікт взаємин і порозуміння між різними поколіннями. Ця тема близька кожному, адже на різному етапі життєвого шляху ми спочатку молоді, пізніше стаємо батьками, а з часом і людьми похилого віку. Кожен по-різному сприймає себе в цих різних ролях і зможе порівняти себе з екранними героями, окремі ситуації прожити знову й переоцінити», - вважає він.

Розмаїття реаліті

Американський проект My Big Fat Revenge («Моя велика жирна помста») від творців «Зважених і щасливих» (дистриб'ютор Eyeworks International) - прем'єра цієї осені. В цьому реаліті повні жінки навчаються боротися зі своїми комплексами, контролювати свої емоції, перемагати свою вагу і змінювати життя. Розради їм додає можливість помститися тим людям, які їх кривдили.

Також Eyeworks пропонує ще одне реаліті 13 Nights in Vegas («13 ночей у Вегасі»). В ньому четверо друзів, один із яких незабаром одружується, влаштовують холостяцькі вечірки у Лас-Вегасі - місті, повному спокус. Щоб не було нудно, кожен із них по черзі бере на себе організацію розваг. Тим часом щаслива наречена готується до весілля, яке, відповідно до інтриги в анонсі, опиняється під загрозою.

Російський телеканал ТВ3 продовжує популяризувати містичний контент і цього року привіз формат «Людина-невидимка». Зірковий гість приходить у потаємну кімнату, яку бачать лише глядачі. Тим часом у студії шестеро експертів (криміналіст, маг, ворожка, психолог, хіромант і шаман) намагаються з'ясувати всі таємниці невідомого гостя.

Достатньо було представлено і форматів, у яких телевізійники, так би мовити, знущаються з жінок. Наприклад, за умовами німецького шоу Wild Girls («Дикі дівчата») від FremantleMedia, 12 гламурних дівчат намагаються вижити в африканському племені. А в проекті Mom International («Міжнародна мама») від Endemol німецьких домогосподарок відправляють господарювати в родини країн третього світу (наприклад, в Індію чи Монголію). Шоу чимось подібне до міжнародної версії «Міняю жінку».

У реаліті Whose Closet Is It Anyway («Чий це гардероб, зрештою») ізраїльського дистриб'ютора Keshet International три учасниці обмінюються своїми гардеробами: йдуть на роботу, вечірку, прогулянку в одязі одна одної.

Емтівішне реаліті Catfish («Сом») від американської компанії Viacom створено на основі спілкування в соціальних мережах. Ведучі шукають віртуальних друзів героїв. Фінал може бути досить несподіваним, особливо тоді, коли подружка по Facebook виявляється хлопцем, або навпаки.

Психологічні формати

У соціальному форматі Get a Life («Отримай життя») компанії Absolutely Independent BV складні підлітки, залежні від власних пороків (нерозважливе статеве життя, ігроманія, алкоголізм тощо) разом із психотерапевтом їдуть за місто, щоб займатись екстреним лікуванням. Таким чином їх виводять із зони комфорту туди, де немає звичних спокус, спрямовують зусилля на фізичні вправи та роботу тощо.

Проект Marathon («Марафон»), представлений ізраїльським дистриб'ютором Keshet International, розповідає про 8-місячну підготовку п'ятьох звичайних людей до участі в Берлінському марафоні.

Формат Compare Your Life («Порівняй своє життя») від Zodiak Rights дає можливість парі, яка втомилася від звичного рутинного життя, змінити умови проживання та професію в різних містах. Спробувавши «три варіанти» життя, учасники обирають той, що захопив їх найбільше.

Італійське реаліті The Light of a New Day («Світло нового дня») від телекомпанії RAI теж дає змогу героям налагодити стосунки з близькою людиною. Кожен із учасників має у своєму житті історію з відкритим фіналом у взаєминах із коханим, дитиною, другом чи батьком. Потрапляючи на острів із маяком, вони мають одну ніч, щоб поставити всі крапки над «і»: вибачитися, зізнатися, помиритись або розлучитися назавжди.

Дейтинг-шоу

Цього жанру теж було вдосталь. У форматі Nobody's Perfect («Ніхто не досконалий») від ізраїльської компанії Armoza потенційна пара зустрічається на шести побаченнях, на кожному з яких вони відкривають по одному секрету.

Дистриб'ютор Red Arrow International презентував подібний до переможця пітчингу ідей «1+1» (шоу «Сім'я») формат Married at First Sight («Одружені з першого погляду»). У проекті 8 самотніх людей, які шукають свою половинку, одружуються з незнайомцями і живуть із ними упродовж шести тижнів, а далі мають або розлучитись, або продовжити сімейне життя.

Жіночу версію «Холостяка» представив дистриб'ютор Eyeworks International - це іспанський формат A Prince for Corina («Принц для Коріни»). У ньому за серце/руку дівчини змагаються сучасні «принци», розділені на чотири групи: красунчики, симпатяги, оригінали та ботани. Вони по черзі ходять із героїнею на побачення, спілкуються, влаштовують їй сюрпризи. Робити вибір «холостячці» допомагають сестра і найліпший друг, а її батько в ролі «психолога» спілкується з потенційними зятями, викриваючи їхні таємниці.

Ще один досить кумедний формат The Dating Office («Офіс побачень») представила мексиканська компанія Televisa Internaсional. У ньому колеги холостяка шукають йому пару на роботі. Для цього вони проводять кастинг і працевлаштовують трьох потенційних кандидаток, які й змагаються за головного героя в офісі. Ту, яка, на думку колег, не пасує героєві, вони звільняють. Далі вони розкривають холостяку свій план, і він має провести 48 годин із двома дівчатами за межами офісу, після чого робить остаточний вибір.

Шоу ремонтів

Мегашвидкий ремонт пропонує формат 60 Minute Makeover («Перетворення за 60 хвилин») від ITV Studios. Відповідно до назви, команда професіоналів разом із господарем перетворюють три кімнати лише за 60 хвилин.

Формат Rebuild My Life («Відбудуйте моє життя») від компанії Zodiak має соціальну складову. В ньому відбудовують будинки, зруйновані стихійним лихом, пожежею тощо. Команда шоу намагається до дрібниць відтворити оселі тих родин, які їх втратили.

В австралійському форматі House Rules («Домашні правила») компанії Red Arrow International шестеро сімейних пар за один тиждень роблять ремонт в оселі один одного. При цьому вони не беруть участі в ремонті власного будинку. Переможець змагань отримує гроші на ремонт своєї мрії.

Розмовні формати

Досить нетиповим для форматної адаптації є жанр ток-шоу. Зазвичай українські канали запускають подібні проекти за оригінальними ідеями. Втім, деякі розробки в розмовних жанрах було представлено на скринінгу.

Італійське ток-шоу Wars of Ages («Війна поколінь») від телекомпанії RAI вирізняється активною участю в студійній дискусії глядачів, які представляють різні покоління. Аудиторія розміщується з різних сторін та обговорює соціальні проблеми.

Ще один досить незвичайний формат - особистісне інтерв'ю How to Be («Як бути»). Проект не схожий на класичну розмову із зіркою. Адже в ньому ведучий перевтілюється у свого героя (переймає його звички, одяг, образ) і дає змогу гостям поставити запитання своєму віддзеркаленню.

Незважаючи на значну кількість представлених проектів, не всім продюсерам вистачило цікавих ідей. Наприклад, Єгор Некрушев звернув увагу на досить невелику кількість свіжих проектів про стиль життя. «Наша робота - це не тільки ефір прайм-тайму, це ще й усі інші дні тижня. Ми повинні запропонувати й щось нове для аудиторії, яка втомилася після роботи й хоче відпочити, хоче добра, почуттів і прикладів зі звичайного життя. Таких проектів мені не вистачило», - сказав він.

А що ж Україна?

Директор із продажів Keshet International Синтія Кеннеді та старший віце-президент із продажів і розробки форматів Small World IFT Люсі Барнлі з Великобританії переконані, що український ринок цікавий як для пошуку нових ідей, так і для продажу міжнародних форматів. Зазвичай форматники задоволені якістю українських адаптацій.

Нікола Зюдерлунд, президент компанії Sparks Network (Швеція), звертає увагу, що українські мовники купують ліцензії на нові формати й не бояться ризикувати, стаючи піонерами пострадянського простору. Адже якщо раніше критерієм для вибору формату був успіх трансляції російської версії, то зараз в усьому СНД адаптують ті шоу, які стали хітами на українському телебаченні.

Оскільки міжнародний ринок переживає певну кризу ідей, продюсери в пошуках цікавих проектів в останній рік дедалі уважніше придивляються й до українського регіону. Пан Зюдерлунд хвалився форматом «Студії Квартал-95»: «Ми продали "Розсміши коміка" на міжнародний ринок. І нам це сподобалось». Опціон на цей формат придбали Фінляндія, Китай, Італія, також проект продано в Росію, Литву й Казахстан.

При цьому українські канали ще не до кінця звільнилися від запозичень ідей відомих проектів, хоча такий плагіат зустрічається рідше, кажуть міжнародні продюсери. Форматників непокоїть і те, що українські канали часто купують права, однак локальної адаптації за ним не створюють. Мовники так чинять, коли хочуть убезпечити себе від конкуренції схожих шоу і скуповують одразу кілька подібних форматів.

Форматний бум в Україні, за даними консалтингової компанії MRM, припав на 2011 рік - тоді було адаптовано 41 проект за рік. Відтоді динаміка знижується, бо мовники знайшли формати, які несуть їм золоті яйця. Утім, інтерес до зарубіжних історій залишається високим, адже, на думку вітчизняних телеменджерів, без якісних адаптацій на телеринку працювати не комільфо.