7 лютого стало відомо, що голова Адміністрації президента Сергій Льовочкін стане партнером бізнесмена Дмитра Фірташа в купівлі у Валерія Хорошковського 100% акцій компанії Inter Media Group Limited, якій належить 71% акцій телеканалу «Інтер» і його міжнародної версії «Інтер+» (решта 29% належить російському ВАТ «Первый канал»), а також телеканали НТН, К1, «Мега», Enter Film, К2, «Піксель» і «MTV-Україна», інформагенція «Українські новини» і низка компаній у сфері продакшну, реклами, маркетингу, дистрибуції. Мажоритарним акціонером медіагрупи буде компанія Дмитра Фірташа, а частка Сергія Льовочкіна становитиме 20%. Однак після завершення угоди він передасть акції телегрупи, що належать його компанії, в управління GDF Media Limited Дмитра Фірташа.

За словами нових власників, історія придбання каналу розпочалася ще в січні 2006 року, тривала весь цей час і пройшла через декілька етапів. «Сьогодні угода про придбання "Інтера" завершена, володіння медіаактивом приведене до зрозумілої структури, спрощено юридичний бік питання. Взагалі, український медіабізнес має бути транспарентним і зрозумілим з точки зору власності. Відкритість і прозорість - головні принципи, на яких має будуватися медіавласність», - підкреслив пан Льовочкін.

Голова Адміністрації президента одразу ж заявив, що виступає за запровадження редакційної угоди між менеджментом і журналістами та «категорично проти підходу, коли разом із новим власником або з новим витком політичної кар'єри акціонера відбуваються кардинальні зміни у підходах до інформаційної політики каналу». «Телеканал не може бути піар-агенцією власника», - наголосив пан Льовочкін і додав: «Як людина, яка зараз належить до влади, зі свого боку, я гарантую повне невтручання в творчу роботу журналістів і медіаменеджерів».

Сергій Льовочкін уже заявив, що «Інтеру» потрібні зміни в бізнес-підходах до роботи, оскільки падіння рейтингів відбилося на показниках усієї медіагрупи. Завданням менеджменту каналу, на його думку, є розширення аудиторії та виведення нових актуальних продуктів. При цьому мірилом успішності та професійності творчої команди для нього будуть фінансові показники й рейтинги телепрограм. У свою чергу Дмитро Фірташ заявив, що розвиток власного виробництва - це стратегічний пріоритет для телевізійної групи.

Хто втілюватиме завдання, поставлені новими власниками, стане відомо 14 лютого - на цей день призначено позачергові збори акціонерів із порядком денним про зміну голови правління, складу правління, наглядової й редакційної рад.

За інформацією «Дусі», замість голови правління Ярослава Порохняка канал можуть очолити власник Film.ua Group і колишній голова правління «Інтера» Сергій Созановський, голова правління групи компаній Star Media і колишній голова правління «Інтера» Влад Ряшин, голова Федерації роботодавців медійної галузі, директор із зовнішніх зв'язків і комунікацій Group DF Дмитра Фірташа, колишній генеральний продюсер «Інтера» Ганна Безлюдна або генеральний директор Національної телекомпанії України, колишній виконавчий продюсер телеканалу «Інтер» Єгор Бенкендорф (у якого, до речі, 14 лютого день народження). За останньою інформацією, одним із топ-менеджерів каналу (наприклад, керівником інформаційного мовлення) може стати екс-ведучий «Великої політики» Євгеній Кисельов, який уже не виключає свого повернення на канал, на якому три з половиною роки вів політичне ток-шоу.

Звісно, редакційна політика приватного телеканалу визначається керівництвом багато в чому залежно від позиції власника. Відповідно, «Детектор медіа» й поцікавилася в експертів не лише думками з приводу входження пана Льовочкіна до числа акціонерів «Інтера», а й прогнозами змін редакційної політики.

Як ви оцінюєте те, що до складу власників «Інтера» увійшов голова Адміністрації президента Сергій Льовочкін? Ваш прогноз стосовно редакційної політики «Інтера»? Топ-менеджменту? Відповідають Ольга Герасим'юк, Оксана Романюк, Володимир Грановські, Андрій Куликов, Лаврентій Малазонія, Тетяна Лебедєва, Олег Наливайко і Вікторія Сюмар.

Ольга Герасим'юк, колишній генеральний продюсер «1+1» та ISTIL Studio, народний депутат 5-го і 6-го скликань:

- Прозорість власності, свобода слова й власне якість телебачення - це три найважливіші речі, що їх активно й довго, із критичною масою песимізму в оцінках обстоюють глядач, професійне середовище й громадські організації. Що ми маємо на цій цікавій картинці на сьогодні? З цієї точки зору я би й аналізувала заяву Сергія Льовочкіна про партнерство у власності на «Інтер»...

Партнери - співвласники «Інтера», власне, публічно заявили про себе, за повідомленнями, глава АП невдовзі зустрівся з журналістами. Випередивши тим самим вічне питання про схему власності, на яке досі ніхто не відповідав. У ВР одразу ж знову заговорили про відповідні законопроекти, що регулювали би цю сферу. А надалі, можливо, й до всіх власників пролунає заклик взяти приклад з «Інтера». Адже ми маємо це питання до всіх, та не маємо відповіді. На це нам неодноразово вказували всі європейські експерти у всіх документах щодо виконання Україною зобов'язань перед Радою Європи.

І в тому, що нові власники зробили цей крок, можна бачити багато речей, зокрема й конспірологічні (я й такі читаю), але тут є й усі ознаки реакції на суспільні настрої й наполегливу роботу громадських організацій. Принаймні, ми цього прагнули, маємо результат - можна робити подальші кроки: обговорювати, будувати стосунки. пропонувати та обстоювати стандарти.

В оприлюдненій заяві я зафіксувала для себе декларацію невтручання у творчу роботу журналістів та медіаменеджерів, оголошення про намір прозорої розробки редакційної угоди й тезу: «Телеканал не може бути піар-агенцією власника». Крім того, зробивши цю заяву, новий співвласник фактично свідомо окреслив напрямки контролю над каналом з боку суспільства і його повпредів - громадських організацій: «виведення на світло» структур власності й роботи з командою.

До речі, знаючи про те, що Сергій Льовочкін останніх років сім так чи інакше був присутній у сфері «Інтера» - хай не як власник, - було б цікаво почути відверту думку журналістів, а також медіаактивістів: чи здійснював він тиск на політику ньюзрумів? І чи були з його боку спроби перешкоджати роботі громадської ради впродовж останніх п'яти місяців, коли на каналі, як стверджується, було змінено інформаційну політику в бік більш критичної? Чи втручався він у рішення створити на каналі інше політичне ток-шоу? Мені поки що, попри уважне перечитування всіх критичних виступів останніх днів, не трапилося про це нічого. І будувати свої передбачення про можливий розвиток подій варто з урахуванням цього факту.

Ну й щодо очікувань. Тут, як на мене, дуже важливо говорити про нову якість. Якщо б нові власники вклали немалі гроші в купівлю заржавілого танка в час нових медійних можливостей і збиралися просто поїздити на цьому агрегаті старим методом по мізках вцілілої ще подекуди аудиторії, тоді можна говорити про повернення до спроб тупого одурманення вже й так очманілого глядача.

Але всі сьогодні бачать, що брутальна джинса не працює, так зване приховане політичне програмування давно глядачем виявлено, тож дає воно зворотній ефект... Сьогодні, за соціологічними опитуваннями, люди, які ухвалюють рішення - чи то топ великої компанії, чи то глава сім'ї, що планує, як витратити домашній бюджет, - перестали дивитися телевізор. Сьогодні мільйонні аудиторії крім грошей і хліба потребують самоповаги. А завдяки шаленому розвитку нових медійних можливостей аудиторія телеканалів сама невдовзі обиратиме, що їй дивитися - за прикладом того, як вона френдиться у Facebook. Тобто сьогодні - час вибудовування діалогу, а не заманювання віслюка морквиною.

І коли нові власники думали би про можливості величезного й недешевого «Інтера» лише як про механізм впливу на соціально маловідповідальні верстви глядацтва, які лишаються біля екрана традиційно, то я б це назвала їхнім марнотратством і дрімучим нерозумінням процесів сучасного моменту.

На мій погляд, тут, безумовно, є план на розвиток. Лише змінивши сьогодні саму якість телебачення, можна говорити про історію успіху. Решта - гроші на вітер. Новий прогресивний менеджмент і при зафіксованих власниками підходах до сьогоднішніх викликів у світі ТБ цілком може відкрити для «Інтера», а з ним і для вітчизняного телебачення, нову сторінку - з власним продуктом, із власним стилем у нових медійних реаліях, із власною й відданою аудиторією, яку поважає.

Оксана Романюк, представник «Репортерів без кордонів» в Україні:

- Відтепер будь-які зміни в інформаційній політиці «Інтера» як у гірший бік, так і в кращий, як-от збалансована подача новин на цьому каналі, асоціюватимуться з іменем Сергія Льовочкіна. Жодні загравання із Заходом не допоможуть, якщо він особисто стане душителем свободи слова в очах того ж ЄС. Але ситуація цікава ще й тим, що в даному випадку йдеться не лише про особисту репутацію Льовочкіна. Відтепер будь-які ознаки тиску на свободу слова на телеканалі «Інтер» будуть означати вертикальну цензуру з боку Адміністрації президента, прямим доказом якої слугуватиме той факт, що власником телеканалу є зацікавлена особа. У Сергія Льовочкіна прямий конфлікт інтересів: не можна одночасно обіймати високу державну посаду і бути власником загальнонаціонального телеканалу. І лише від нього залежить, чи зможе він витримати баланс і не погіршити ставлення до української влади як у Європі, так і в цілому світі.

Тепер відповідальність за збалансованість інформаційної політики «Інтера» лежить особисто на Льовочкіну. Його заяви про невтручання в інформаційну політику телеканалу «Інтер» можна лише вітати. Він також заявив, що головним мірилом успішності чи неуспішності телепрограм для нього будуть фінансові показники. Звідси можна зробити висновок, що принаймні найближчим часом ток-шоу Анни Безулик нічого не загрожує, адже її попередня програма перевершила рейтинги ток-шоу Шустера, яке йшло в той же час. З іншого боку, така орієнтація на бізнес-показники неминуче рано чи пізно призводить до пожовтіння ЗМІ і вихолощення його інформаційної політики. Сподіваюся, з «Інтером» цього не станеться. Хотілось би, щоб нові власники декларували серед своїх пріоритетів не лише фінанси, а й соціальну відповідальність перед суспільством та дотримання журналістських стандартів. Зі свого боку, «Репортери без кордонів» уважно стежитимуть за подіями на телеканалі «Інтер», які стануть безпосереднім індикатором ставлення влади до свободи слова.

Після призначення топ-менеджменту одразу стане зрозуміло, чи відповідають заяви Льовочкіна дійсності та наскільки зміниться інформаційна політика телеканалу, яка стала набагато ближчою до журналістських стандартів протягом останніх кількох місяців. Якщо топ-менеджером стане Євгеній Кисельов, який публічно заявляє, що не запрошував лідерів опозиції на свої ток-шоу, бо вони ставили неприйнятні умови, це означатиме повернення до старих практик обмеження свободи слова на «Інтері». От тільки цього разу цензура буде вже безпосередньо вказувати на Адміністрацію президента.

Володимир Грановські, політичний консультант, колишній член правління телеканалу «Інтер»:

- Если смотреть на ситуацию сквозь призму сложившейся в Украине практики, то вопрос нужно ставить иначе: а возможно ли обратное? На сегодняшний день только очень обеспеченные люди (причем их состояние является легальным, точнее, легитимным) могут занимать высокие посты в государстве! Уровень состояния чиновника обеспечивает ему объемы возможностей выстраивания собственной независимой позиции. Это уже факт состоявшийся, и ситуация вокруг телеканала «Интер» не имеет, да и не имела никогда особой специфики. Предыдущий собственник также был чиновником высокого ранга. В этом смысле, если мы берем конкретную историческую ситуацию, то это уже является нормой, а не отступлением от нее.

Что касается редакционной политики, на телевидении никогда не было и не будет новостей, абсолютно независимых от интересов собственника, и это тоже норма и существующая практика, и на Западе в том числе. Формы этого влияния разнятся, но суть та же! Сегодня полная свобода мнения автора возможна исключительно в интернете, где субъект не зависит от государства или наличия финансового патрона (инвестора).

Также хотел бы обратить внимание, что понятие «редакционная политика» используется не по назначению. Сегодня ни один телеканал не имеет редакционной политики в буквальном значении этого слова. А слова типа «свобода слова» используются исключительно в контексте возможности критиковать власть. То есть мы имеем ситуацию, когда альтернативная политическая сила, прикрываясь «правильной» идеологией, выдает свою политическую агитацию в форме независимого мнения журналиста или эксперта. Ни один канал не титрует журналистов, политологов, экономистов, политтехнологов в плане их личной заангажированности, и зритель получает как бы независимую точку зрения! Независимой и объективной точки зрения не существует по определению. Телевидение всегда будет заангажированным ровно в той мере, в какой это допустимо зрительской аудиторией! Если зритель смотрит и плюется, это лучше, чем когда хвалит и не смотрит! К тому же надо добавить профессиональную способность исполнять ту или иную новостную политику, на центральных каналах такие люди есть, и «Интер» не исключение.

Я думаю, что «Интер» останется в группе лидеров вещания, но есть основания полагать, что через 10 лет интернет станет основным источником информации или телевидение должно будет менять свою политику в отношении подачи информации. Среди моих знакомых уже нет ни одного человека, который смотрит телевизор. Из телевидения ушло содержание, а на форме (формате) можно ехать только в направлении развлекательности. Некоторые смотрят политические шоу, да и то в основном себя или своих знакомых. Конечно, я не беру зрителя в маленьком поселке, у него ТВ - это единственное развлечение.

Андрій Куликов, ведучий «Свободи слова» на телеканалі ICTV:

- На мою думку, неприпустимо, коли державні службовці будь-якого рангу є власниками повністю або частково засобів масової інформації. Принаймні, на час, поки вони обіймають ці посади, їм потрібно заборонити це робити. У мене немає підстав не довіряти заяві Сергія Льовочкіна, що він передає свої акції в управління компанії Дмитра Фірташа, але я вважаю, що присутність такої людини в складі акціонерів у той чи інший спосіб впливатиме на редакційну політику, навіть якщо вони самі й не втручаються. Тому що часто редактори й керівники засобів масової інформації мислять наперед і враховують інтереси власників. Я ж не роблю секрету з того, що я сам у цьому сенсі мислю наперед.

Лаврентій Малазонія, телепродюсер:

- Если коротко - оцениваю положительно. Причем положительно это не только для «Интера». Сергей Левочкин - системный политик и менеджер, и к тому же в этой системности есть место определенной системе ценностей. Некоторых их наличие, ещё более определённо, удивляет :) Тем не менее, в медиакругах признают - она есть, и вполне качественная... Правда, пока медийщики отдают ей должное в основном офф-рекордс, через какое-то время отдадут и под запись... Катализатором будет вот этот факт вхождения Левочкина в «Интер».

Я не пророк и не «Укргидрометцентр», но почему-то подозреваю, что редполитика «Интера» претерпит изменения, и в лучшую сторону. В худшую вряд ли. Хотя бы потому, что ТК, из двух посылов Сергея Левочкина - «...успішний медіабізнес і професійна робота творчої команди. Мірилом тут будуть цифри: фінансові показники та рейтинги телепрограм», ключевым, достойным вопроса, признала третий - «...телеканал не може бути піар-агенцією власника... Як людина, яка зараз належить до влади, зі свого боку я гарантую повне невтручання в творчу роботу журналістів і медіаменеджерів». Именно тут и помещена часть той самой системы ценностей СВЛ. Поместятся ли туда системы ценностей других акционеров, менеджеров, журналистов «Интера»? Подозреваю, что да.

Тетяна Лебедєва, почесна голова Незалежної асоціації телерадіомовників:

- Структура медиасобственности всегда «горячий» вопрос, вызывающий дискуссии и обсуждения. И чем менее прозрачным образом строится бизнес, тем больше спекуляций возникает вокруг него. Оценки некоторых экспертов порой напоминают мне сказку «Кот в сапогах»: «Чьи это земли? Маркиза Карабаса». Прозрачность и открытость в этом вопросе - один из индикаторов европейскости и цивилизованности страны. На украинском медиарынке сделки совершаются, но часто о реальных суммах и конечных бенефициарах можно только догадываться. Поэтому публичность при изменении собственников группы «Интер» можно только приветствовать. Теперь известна и сумма сделки, и имена, и доли. И нет почвы для слухов.

Сергей Левочкин - молодой перспективный политик. И, думаю, он хорошо понимает и роль медиа, и необходимость в новых подходах к диалогу с обществом.

В опубликованном пресс-релизе написаны правильные основополагающие вещи. И я не думаю, что в интересах новых собственников резко менять редакционную политику, снова ставить канал под удар критики, уменьшать уровень доверия к информации. Это ведь всегда плохо сказывалось и на уровне смотрения. Но сейчас мы должны набраться терпения и подождать. Канал нуждается в перезагрузке, но за один день это не произойдёт. А я всегда предпочитаю судить по делам.

Новый состав топ-менеджмента, думаю, станет известен на следующей неделе. Все имена, которые называются в этой связи, вызывают безусловное уважение. Это профессионалы и яркие личности, способные, каждый по-своему, вывести канал из кризиса. Если они смогут вернуть зрителя - это будет мегапрорыв! Если будет нормальное редакционное соглашение - это успокоит коллектив и создаст условия для работы. Думаю, многое станет понятно, когда мы узнаем состав правления группы.

Олег Наливайко, голова Національної спілки журналістів України:

- Якщо Сергій Льовочкін буде дотримуватися тих принципів, які вчора (7 лютого. - ТК) озвучив на зустрічі з журналістами, і буде саме так діяти, то в цілому оцінюю позитивно.

Що стосується топ-менеджменту, то поки що важко сказати. Але проаналізувавши інформацію з медіа, можна припустити, що канал може очолити Ганна Безлюдна як досвідчена людина і відомий телевізійник. А що стосується редакційної політики на каналі, то поживемо - побачимо. Але знову-таки, якщо вчорашня заява одного зі співвласників буде виконуватися, то ми й надалі бачитимемо оновлений «Інтер», який ми бачимо останнім часом.

Вікторія Сюмар, виконавчий директор Інституту масової інформації, член громадської наглядової ради телеканалу «Інтер»:

- Це зайвий раз підтверджує, що ЗМІ в Україні - не бізнес, а політика.

Останнім часом «Інтер» показує досить хороші показники не опозиційного, а якісного телеканалу, зокрема, за визначенням професора Валерія Іванова, який проводить на «Інтері» моніторинг. І мені дуже хочеться, щоб отака якісна журналістика на каналі залишалася.

Я думаю, що нові акціонери розуміють репутаційні ризики в тому разі, якщо відбудеться різкий відкат від якісної журналістики і від нового формату, зокрема програми Анни Безулик і тих результатів, яких досягнуто в новинах. Зважаючи на те, що серед акціонерів є представник влади, у разі, якщо ми побачимо відхід від журналістських стандартів, закриття прямоефірних ток-шоу або звільнення незалежних ведучих означатиме пряму волю політиків прибрати критичні новини з ефіру. У мене є сподівання, що, усвідомлюючи ці ризики, різких рухів не власники не робитимуть.

Наразі ми бачимо, що новини і «Справедливість» Анни Безулик - це найрейтинговіші програми телеканалу «Інтер». Тому й із точки зору бізнесу їхнє закриття або переформатування були б нелогічними, що теж є важливим аргументом. Відхід від таких форматів може диктуватися винятково одним - політичним тиском. Думаю, що Льовочкін і Фірташ спроможні захиститися від політичного тиску.

Щодо топ-менеджменту, то, можливо, одним із керівників стане Ганна Безлюдна, яка давно працювала з Дмитром Фірташем. Вона є абсолютно досвідченим телеменеджером, попри історію зі звільненням людей з «Інтера» кілька років тому. Я би сказала, що новини, які робив «Інтер» у часи керування каналом Безлюдною, були достатньо якісними. Тому сподіваюся, вона розуміє, що перекоси в той чи інший бік більше шкодять бізнесу, аніж допомагають.

Мені здається, чутки про призначення якихось російських «найманців» у новини будуть не дуже позитивним знаком, зважаючи на імідж цих людей і на те, що вони вже робили в Україні. Але поки що це чутки, а остаточні рішення буде ухвалено 14 лютого.