У новий 2013 рік Київська державна регіональна телерадіокомпанія (КДР ТРК) увійшла з новим логотипом: «Центральний канал», коротко - ЦК. Й одразу ж генерального директора компанії Олександра Савенка колеги позаочі охрестили генсеком ЦК :) «Генсек» тим часом має амбітну мету перетворити канал на центральний не тільки за назвою, а й по суті.

Олександр Савенко очолює КДР ТРК з літа 2010 року, маючи значний досвід роботи на державних каналах і в системі Держкомтелерадіо. Свого часу він працював і президентом Державної телерадіомовної компанії України (УТ-1), а згодом її наступниці - Національної телекомпанії України, і генеральним директором Державного інформаційного агентства України (нині - «Укрінформ»), і першим заступником генерального директора державної телерадіокомпанії «Культура», і заступником, а згодом головою Держкомтелерадіо. Тому він добре обізнаний зі специфікою роботи в умовах обмеженого бюджетного фінансування. Незважаючи на те, що грошей обмаль і на зарплати, і на технічне переоснащення (торік було з держбюджету виділено 19,5 мнл грн, а цього ще менше), Центральний канал знаходить змогу запускати велику кількість нових проектів соціального і культурологічного спрямування.

«Детектор медіа» розпитала Олександра Савенка не лише про ребрендинг КДР ТРК, розвиток мережі, нові програми, фінансування, а й про його думку з приводу роздержавлення і суспільного мовлення.

«Наша амбітна мета - стати справді центральним каналом серед обласних»

- Пане Олександре, ви справді вважаєте, що КДР ТРК може стати Центральним каналом? Чия ідея саме так назвати канал?

- Чия ідея - не пам'ятаю, можливо, навіть моя. Рішення було ухвалено на художній раді. Зауважу, що назва організації залишилася такою ж, як і раніше, - Київська державна регіональна телерадіокомпанія.

Ідея змінити назву виникала й у моїх попередників. До того ж, це практика не нова, зокрема, Полтавська ОДТРК має назву «Лтава», Вінницька - «Вінтера».

Ми змінили назву каналу, бо він раніше ніяк не називався - КДР ТРК (Київська державна регіональна телерадіокомпанія), а логотип - стилізоване написання «ТРК», що в народі називали «Крабик». Мені часто було образливо за канал, бо на заходах нас часто плутали з каналом «Київ».

Нам потрібна була назва, яка б запам'ятовувалась і відповідала суті. Було дуже багато варіантів, десь до 15: «Славутич», «Хрещатик», «Хрещатик, 26» тощо. Ми розуміли, що це має бути не тільки географічне поняття. Таких компаній, як ми, в системі Держкомтелерадіо 27. І ми повинні бути центральним каналом, бо знаходимося на центральній вулиці столиці. І сам Бог велів, щоб наша компанія стала центральною.

Наша амбітна мета - стати справді центральним каналом серед обласних. Тим паче, що в нашій системі ми (всі ОДТРК) вже більше року працюємо за уніфікованою сіткою мовлення. Скажімо, новини виходять в один і той самий час, є 9 спільних проектів. А ще будемо робити телемости, прямі включення. І так чи інакше це проходитиме через Київ, де сконцентрована інтелектуальна еліта: вчені, політики, митці. І нам як столичній телекомпанії простіше висвітлювати якусь подію через сприйняття її моральними і культурними авторитетами держави.

- Скільки у вас глядачів? Чи зростає їхня кількість і за рахунок чого? Раніше по суті обласний канал в ефірі не бачило півобласті, проте через супутник бачили на Півночі Європи чи на Близькому Сході. Як нині справи з покриттям Київщини?

- Ми унікальна компанія, бо працюємо в чотирьох стандартах: в аналогу, кабелі, супутнику і цифрі - так працює лише кілька ОДТРК. Коли я сюди прийшов, то в нас був супутник і аналог. І я з жахом довідався, що аналоговим сигналом ми покриваємо всього-на-всього 19% території Київської області. Нас, приміром, не було в найбільшому місті Київської області - Білій Церкві, де майже 300 тисяч жителів. І сказати, скільки було глядачів, дуже проблематично.

За сприяння Київської обласної держадміністрації ми провели багато зустрічей із мерами міст, кабельними операторами. Наразі покриття на Київщині - 72%. Ми підписали понад 100 угод із кабельними операторами в усіх районних центрах Київської області.

Крім того, сьогодні нас дивляться в кабельних мережах у Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Сумах, Чернігові, Черкасах, Одесі, Ялті, Львові, Івано-Франківську. У мережі кабельного телебачення по всій Україні у нас 9,5 млн потенційних глядачів. Це ж як населення Чехії! А по супутнику нас бачать від Фінляндії, Швеції, Норвегії до Ізраїлю й Марокко.

- Як ви збираєтеся розвивати радіомережу КДР ТРК?

- За інтелектуальним насиченням у нас класне радіо. Але ми працюємо у дротах - 2 год. 18 хв. на добу. FM-мовлення за ліцензією в нас на частоті 72,08 МГц. Тобто на радіоприймачі в машині ви нас не впіймаєте. Це одна з наших найбільших проблем. ФМ-частоти в хорошому діапазоні є в 14 обласних радіокомпаній, а нам доводиться тільки скрушно розводити руками.

У нас є постійний слухач, прекрасні національно спрямовані програми, українська музика. Дехто не вірить, що нас узагалі слухають. Але коли приходить цікавий співрозмовник у прямоефірну інтерактивну програму, то за час програми у нас до 20-30 телефонних дзвінків.

- Як ви оцінюєте нинішній стан телерадіокомпанії: технічний, творчий, кадровий? Скільки у вас штатних працівників, зокрема журналістів, заступників? Чи були скорочення після вашого приходу?

- Якщо говорити про інтелектуальний потенціал людей, які в нас працюють, то він надзвичайно високий. Такої кількості розумних, красивих, талановитих і досвідчених ведучих немає навіть на головних каналах країни. Приміром, Яна Іваницька, Юля Симеонова, Світлана Вишневська, Валерія Парпара, Тетяна Кулик своїми програмами могли б прикрасити будь-який канал. Навіть у НТКУ немає стількох потужних ведучих культурологічного напряму.

У нас у штаті - 360 працівників, хоча я вважаю, що оптимальна кількість - до 280. 30% із них - журналісти. В мене чотири заступники: перший - із творчих питань, і ще троє - з фінансово-господарських, технічних і питань радіомовлення.

Коли я прийшов у 2010 році, то були незначні скорочення в межах 10-12%.

- Раніше КДР ТРК була консолідованим замовником технічного переоснащення обласних ТРК. В якому стані наразі перебувають регіональні ТРК? Чи займався Держкомтелерадіо їхнім технічним переоснащенням?

- Щоб займатися переоснащенням, треба мати кошти. Для мене було потрясінням, коли ми приїхали в Іран і почули, що тільки для технічного переоснащення їхньої національної ТРК виділяється щороку 20 млн доларів.

Сьогодні та техніка, яка була отримана нашою компанією за «японським кредитом», уже застаріла. Тепер наш технічний стан потребує поліпшення. У нас є вісім камер, з них робочих - 5-6. У нас є ПТС, але не на ходу. Хоча переконаний, що так чи інакше ПТС у нас буде. Торік уперше за історію існування каналу нам вдалося зробити ремонт у студії: поміняли підлогу, світло, зробили нові декорації. Бо техніка хоча б якось оновлювалася, а будівля - ні. Цей будинок зводили полонені німці ще у 50-х роках минулого століття. Після ремонту маємо вже сучасну європейську студію, в яку не соромно запрошувати людей. У нас є «плазми», використовуємо сучасні технології. Ще хочемо купити камери, зробити кілька монтажних, поміняти пульти.

- Які основні проблеми каналу?

- По-перше, рівень зарплат. Ми залишаємося кузнею кадрів. Оператор донедавна в нас отримував 1093 грн, а ведуча, яка виходить у прямий ефір, - 1400 грн. Водночас двірник у Києві заробляє вдвічі більше, ніж телевізійник. Це ненормальна ситуація. Спеціалісти високого класу в нас є, але це або патріоти, які тут давно працюють, або молодь, яка надовго не затримується. Тому ще одна проблема - плинність кадрів. Але кістяк тримається.

- Влітку 2010-го у КДР ТРК забирали приміщення на вул. Гоголівській, 1/3 і вимагали сплатити збитки у розмірі 103 тисячі? Що з цим приміщенням тепер?

- Це були перші дні моєї роботи в якості керівника компанії. У нас тоді через це приміщення були заблоковані рахунки. Для того, щоб не завалилася компанія, нам довелося згідно з рішенням суду відмовитися від приміщення на Гоголівській.

- Яке у вас державне фінансування на 2013 рік?

- Із прикрістю мушу констатувати, що фінансування як завжди недостатнє. Скажімо, коштів на трансляцію маємо менше половини від потреби. Тепер думаємо, яким чином виходити з цієї ситуації. Ну, приміром, мені не зрозуміло, чому в період фінансової скрути всі державні канали працюють 24 години на добу, зокрема вночі? Заради кількох сотень глядачів о 3-й ночі? На мою думку, ефект сумнівний. Треба подумати, чи варто здійснювати нічне мовлення й іншим телеканалам, бо це ж витрати на трансляцію, електроенергію, зарплату за роботу в нічні зміни, тощо. Я вважаю, що достатньо працювати до першої години ночі, а тоді треба робити перерву на 4-5 годин. Але якщо ми не будемо виходити вночі, то порушимо умови ліцензії, і тоді нам можуть в ефір додати сусіда, як Першому національному.

- А який у вас відсоток рекламного часу на каналі? Ви самостійно продаєте рекламу чи користуєтеся послугами рекламної агенції? Який відсоток доходів від реклами?

- Реклами в нас, на радість глядачів, небагато і рекламний час ми самі продаємо. У нас великий відсоток соціальної реклами. Коли я сюди прийшов, то був здивований і збентежений, що тут (правда, в літній період) заробляли на рекламі 6-9 тис. грн на місяць. Сьогодні - близько 60-80 тис. грн. У Києві величезна конкуренція. Завдячуючи виборам, ми непогано заробили минулого року. Прибутки від реклами становили близько 18,6% від бюджетного фінансування, соціальна реклама - 64% від використаного рекламного часу.

- Колись у Держкомтелерадіо заявляли, що всі ОДТРК будуть вимірювати свою аудиторію. Чи замовляє ЦК вимірювання?

- Ми його замовляємо вибірково, бо на це треба кошти, яких не маємо в бюджеті Але, наскільки мені відомо, Держкомтелерадіо планувало проводити вимірювання обласних державних каналів. Ми беремо дані GfK за аудиторією «18+». Але моє ставлення до системи вимірювання негативне, бо, на мою думку, не можна за одним піплметром у тому чи іншому населеному пункті судити про рейтинг програми чи каналу. І тим більше після тих скандалів, які були в GFK торік. На жаль, іншої системи вимірювання у нас немає. І коли до тебе приходить рекламодавець, то розумієш, що вимірювання потрібне.

«Нині, подивившись українське ТБ, можна подумати, що вся наша культура і мистецтво - це Свєта Лобода, Діма Коляденко і "Пающие трусы"»

- Які нові проекти побачить глядач ЦК цього року? Які з них вироблятимуться на державне замовлення? Скільки всього годин власного мовлення?

- У нас буде 37 програм: власних - 28, обмінних - 9 (раніше їх було 16). У нас щодня приблизно до 6 годин власного виробництва. Ми виробляємо дві програми для обміну між ОДТРК: «Економічне коло» і «Час країни». Хочу зауважити, що деяким випускам «Часу країни» я аплодую. Бо в той час, коли на інших каналах випуски новин схожі на зведення про катастрофи, в нас це справжня панорама життя країни. Нашими, з дозволу сказати, власними кореспондентами є журналісти всіх ОДТРК, які розповідають про найважливіші події того чи іншого регіону.

Ми запустили соціальний проект «Рикошет». Це публіцистична програма, яка стосуватиметься життя конкретних людей. Глядач втомився від безладу в українському телеефірі, суцільної розважалівки, бандитських серіалів. Тому в цій програмі ми намагаємося говорити про те, що найбільше цікавить просту людину. Це прямоефірна щотижнева майже годинна програма, з ведучими, сюжетами про головних героїв.

Ще працюємо над проектом про юридичну освіту «Наше право». Перші програми вже почали виходити в ефір. Глядачі звернули увагу і на нову програму «Про завтра». Це своєрідна передача-прогноз. У січні в нас стартує щотижнева вечірня програма «Час сови» з кількома ведучими. У нас є все для того, щоб розпочати блок вечірньо-нічного мовлення, ми зробимо все класно й інтелектуально. Але маємо банальну проблему: як уночі розвезти додому людей, маючи 5 літрів бензину на добу на одну машину?

Також вийде модернізована програма «Браво, маестро!» про людей, які є духовними камертонами української нації. Її ведуча - народна артистка України Алла Попова. Ми хочемо, щоби з нашого екрану звучало пряме живе слово наших класиків і метрів, таких, як Ліна Костенко, Ніна Матвієнко, Іван Драч, а також молодих талановитих митців, які завтра стануть гордістю нації. А то нині, подивившись українське ТБ, можна подумати, що вся наша культура і мистецтво - це Свєта Лобода, Діма Коляденко і «Пающие трусы». У нас міняються жінками, здають дітей в оренду, проводять якісь ідіотичні конкурси. Це як «бенкет під час чуми». Де людина на екрані? Сьогодні, на жаль, наше телебачення загалом не виконує своєї соціальної функції, не дає поживи для душі, розуму й серця. Тож протистоїмо навалі безкультур'я та бездуховності на екрані.

Ще з нового року ми запустили щотижневу 52-хвилинну програму «Музичні телевечори», у якій розповідаємо про високе мистецтво.

- Скільки у вас інформаційного мовлення?

- У нас два 5-хвилинні випуски в ранковому блоці з 6:00 до 8:00. Потім о 10:00, 12:00, 14:00, 16:00 по 10 хвилин. О 19:00 - основний 30-хвилинний випуск (о 23:30 - його повтор). Плюс «Час країни» о 20:30 тривалістю 30 хвилин. Тобто загалом 10 інформаційних випусків.

- Скільки у вас прямоефірних програм?

- За показниками прямоефірних програм ми на перших позиціях у системі Держкомтелерадіо. У прямому ефірі виходять: «Запитай у влади», «Економічне коло», «36,6», «Київський форум», «Свобода думки», «Рикошет», «Місце зустрічі - Хрещатик, 26», «Браво, маестро!», «Український клуб», новини та інші.

- Чи втручаються Київська обласна держадміністрація, Держкомтелерадіо у програмну політику каналу, контент новин? Чи не сприймає керівництво Київської області обласне телебачення як свою власність? Чи відвідуєте ви, наприклад, обласні колегії?

- Можете не вірити, але не втручаються. Навіть під час виборів жодного дзвінка до нас не було. Мені комфортно працюється і з керівництвом області, і з керівництвом Держкомтелерадіо Ми зараз розробили програму розвитку інформаційного простору Київської області на кілька років.

Голова облдержадміністрації завжди нам допомагає. Приміром, здає в оренду за 1 гривню приміщення на Хрещатику, 6, де розташоване наше радіо. Прямого фінансування, як це було за часів Засухи чи Омельченка, які виділяли по 1-1,5 млн щороку, зараз немає. Але Анатолій Йосипович Присяжнюк допоміг зробити ремонт у приміщенні нашого радіо. Він допомагає нам із транспортом, коли треба поїхати в якийсь район, або бере наших журналістів до себе в машину на заходи обласного рівня.

Я - депутат облради, беру участь у роботі обласних колегій, президії облради тощо.

- Що з проектом «Перший громадський», який передбачав об'єднання всіх регіональних державних ТРК? Хто нині його керівник?

- Залишилася назва об'єднання, яке виробляє «Час країни» й інші передачі: публіцистичні, дитячі - такі як «Мандрівка в дивосвіт», «Музичні телевечори», «Світ особистості», «Києвотека» тощо. Керує ТО художньо-публіцистичних програм «Перший громадський» Сергій Валентинович Комісаров. Сьогодні ми підписали угоди з усіма обласними компаніями, маємо золотий обмінний фонд. І «Час країни» - одна з цих програм.

«Зі створенням суспільного мовлення ми запізнилися років на двадцять»

- Що ви думаєте про роздержавлення ЗМІ? Про створення суспільного мовлення? Чи не хотіли б ви очолити канал суспільного мовлення?

- Мені здається, що питання роздержавлення не на часі, бо тоді держава зовсім втратить свій інформаційний ресурс, хоча нині він і незначний. Із понад 800 ТРО загалом близько тридцяти - державної власності. Сьогодні в інформаційній сфері України система державного телебачення і радіо загалом становить 1,7%. Комусь дуже не терпиться розвалити навіть це. Мені здається, у нинішній політичній та економічній ситуації держава повинна мати свій інформаційний важіль.

Про суспільне мовлення в нас у країні дуже люблять говорити, але ніхто нічого не робить. Мені здається, політики в цьому питанні хитрують, а телевізійники мовчать. Зі створенням суспільного мовлення ми запізнилися років на двадцять. Його треба було робити в 1994 році, коли були УТ-1, УТ-2, УТ-3, а сьогодні тільки ефірних телеканалів із загальнонаціональною сферою розповсюдження близько двадцяти. Такого немає ніде в світі. Нині інформаційний простір так щільно укомплектований, що поява СМ уже нічого не змінить. Якщо ж створити СМ у тому вигляді, як це описано в законопроектах, які знаходяться у Верховній Раді, то я собі просто не можу уявити цього каналу. До того ж, що це за суспільне телебачення, яке буде фінансуватися з держбюджету? Хіба система державного телебачення сьогодні не виконує соціальної функції?

Я не хочу бути директором суспільного мовника, якщо там буде наглядова рада на тих засадах, що прописані в законопроектах. Бо це буде Верховна Рада в мініатюрі, не буде прийнято жодного рішення. Не хочу бути заручником цієї ситуації..

- Чи аналізували ви законопроекти про СМ: урядовий (розроблений Держкомтелерадіо) та Андрія Шевченка? Який, на вашу думку, більш реалістичний?

- Я думаю, що прагматичніший у Держкомтелерадіо.

- На вашу думку, суспільне мовлення варто робити відразу на базі НТКУ, НРКУ, УТР, каналу «Культура» і ОДТРК? Чи в два етапи?

- Мені здається, що СМ треба робити не замість державного телебачення, а паралельно з ним. Це зовсім різні історії. СМ - існуватиме виключно на кошти, які заплатить глядач. І це не повинен бути обов'язковий примусовий збір.

- Хто нині очолює громадське об'єднання директорів ОДТРК? Чим займається це об'єднання?

- Це об'єднання називається Рада директорів, яку очолюю я. У нас є президія. Оскільки я є членом колегії Держкомтелерадіо, то представляю там і своїх колег з ОДТРК. Спеціально ми не збираємося, лише при нагоді, скажімо, перед нарадами Держкомтелерадіо. Ми приймаємо рішення, які мають рекомендаційній характер.

- Хотілося б дізнатися вашу думку про те, які реформи конче назріли в українському медіапросторі. Які потрібні передумови, щоб вони здійснилися?

- Треба посилити відповідальність медіа перед суспільством. На моє глибоке переконання, нині те, що відбувається в нашому інформаційному просторі, становить загрозу національній безпеці України.

- Ви працювали керівником Національної телекомпанії України. Чи подобається вам Перший національний сьогодні? Що ви могли зробити тоді, а не зробили?

- Це канал, який розвивається. Подобається, але не в усьому. Я не розумію деяких речей у програмній політиці. Навіщо там, приміром, старе «Криве дзеркало»?

Не встиг тоді багато, скажімо, зробити програму, яка б закарбувала пам'ять про великих українців. Хоча там у мене було значно більше можливостей це зробити, ніж тут. Але я спробую це здійснити на ЦК.

- Українське телебачення звинувачують у дебілізації країни, яке добре було видно в програмуванні на новорічні свята. Що показував ваш канал на Новий рік?

- На Новий рік на українських каналах чого тільки не було: два чоловіки однієї Пугачової, «Кролики», Діма Коляденко, «ВІА Гра». Я не проти цього, але я проти того, щоб було тільки це.

У нас позаминулого року була доволі невдала спроба провести свій новорічний вогник. Цей досвід було визнано невдалим. З телемонстрами ми тягатися не можемо, тому на цей Новий рік поставили багато хороших концертів: у нас був і Паша Зібров, і Іво Бобул, Володимир Гришко і ностальгійний концерт групи «Цветы» Стаса Наміна, класні впізнавані українські мелодії й пісні.

- Це правда, що ви пишете вірші? Маєте збірки? Чим узагалі захоплюєтесь?

- Правда, іноді пишу. Захоплююся - внуками, у мене їх двоє: Арсен і Марко. Страшенно люблю куховарити. Так трапилося, що мама в молодому віці потрапила в катастрофу, була прикута до ліжка і, звісно, готувати не могла, тож мені змалку довелося навчитися стояти біля плити. Зараз на вихідні зі старшим онучком балуємо свою родину смаколиками.

Збірок у мене немає, пишу для себе. Ось що написав на ювілей подружнього життя:

А ти, як і раніш, така ж чарівна і жадана.

Життя без тебе - смерть, облуда і омана.

Як чорно-білий фільм. Німий. Без фарб.

Ти - Всесвіт мій. А я - твій скарб.

Біографічна довідка:

Олександр Миколайович Савенко народився 23 лютого 1955 року в місті Лубни Полтавської області в сім'ї службовців. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка (1973-1978 роки).

У 1978-1980 роках - редактор періодичних видань Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном.

У 1980-1990 роках - завідувач відділом, відповідальний секретар газети «Ньюс фром Юкрейн».

У 1990-1991 роках - редактор Київської міської профспілкової газети «Спілка».

1991-1992 роках - перший заступник головного редактора тижневика Спілки журналістів України «Дума».

З листопада 1992 року - головний редактор газети «Київський вісник».

З 8 серпня 1994 року - президент Державної телерадіомовної компанії України.

З лютого 1995 року по серпень 1996 року - заступник голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України - президент Національної телекомпанії України.

З грудня 1996 року по квітень 1999 року - заступник міністра інформації України - генеральний директор Державного інформаційного агентства України.

З квітня 1999 року по лютий 2000 року - голова Держкомітету телебачення і радіомовлення України.

З лютого 2000 по березень 2003 року - керівник управління з питань взаємодії із засобами масової інформації та органами державної влади Адміністрації Президента України.

З березня 2003 по лютий 2005 року - президент Національної телекомпанії України.

З лютого 2005 по липень 2009 року займався зв'язками з громадськістю, ЗМІ й органами державної влади.

З 1 липня 2009 року по липень 2010-го - перший заступник генерального директора державної телерадіокомпанії «Культура».

Світлана Остапа, «Детектор медіа»

Фото Андрія Звягіна