В листопаді у Львові з'явилася нова щотижнева газета «Блискавка». «Перша в Україні газета скандалів і сенсацій», роздрібна ціна якої в перші тижні становила 1 гривню, а в середині грудня була підвищена до 1,5 грн, за ступенем «жовтизни» значно перевершує «Експрес», який дотепер був найближчим до таблоїдного формату виданням регіону. Конкурентами ці газети назвати важко, адже видавець у них той самий - ТзОВ «Фонд "Свобода слова"». Тож закономірно було б уважати «Блискавку» новим проектом групи видань «Експрес». Однак керівник останньої Ігор Починок, до якого ми звернулись із запитаннями щодо нової газети, відмовився на них відповідати саме під приводом небажання «коментувати конкурентне видання».

Натомість на наші запитання погодилася відповісти співредактор «Блискавки» Оксана Пахолко. До 2008 року вона працювала в «Експресі», відтоді й до осені 2011 року була співредактором (разом із Юрієм Грициком) газети «Інформатор», яка належала власникові ринку «Південний» Петрові Писарчуку, а згодом переродилася в газету ZIK (її закрили після парламентських виборів). За словами Оксани Пахолко, «Блискавка» - видання зовсім нового для України типу, а «Експрес» їй не брат, а конкурент.

- Оксано, з яким тиражем стартувала ваша газета і якого сподіваєтеся досягти?

- Сьогодні тираж «Блискавки» становить 105 тисяч. Але у своїй редакційній політиці ми орієнтуємося на такі сенсаційні та впливові європейські таблоїди, як німецький Bild чи данський Ekstra Bladet. Тому в майбутньому плануємо досягти тиражу в чотири мільйони примірників.

- Чи є (буде) передплата? Одна чи півтори гривні - досить невисока ціна для повноколірної газети. Заробляти сподіваєтеся на рекламі чи роздрібному продажі?

- Передплату на «Блискавку» можна оформити вже зараз за ціною 75 гривень на рік. Звісно, що роздрібний продаж має бути високий, але й без реклами жодна газета нині не може обійтися.

- Чому видавець вирішив, що на таке видання є попит?

- Досвід закордонних періодичних видань такого штибу свідчить, що люди хочуть отримувати і читати гарячу інформацію. Не те, що потрапило в кадр, а те, що часто залишається поза ним - приватне життя політиків, чиновників, зірок, публічних людей, їхні смаки, захоплення, вподобання. Якщо порівнювати «Блискавку» з іншими газетами, то ми, так би мовити, копаємо глибше. Відходимо від традиційного коментування чи аналізу подій, а констатуємо факт, розглядаємо його в усіх подробицях, подаємо матеріал із нетрадиційної точки зору. Це газета про життя, яким воно є - без прикрас і замовчувань, в усіх його дражливих, не завжди приємних проявах. І є певна суспільна ніша, в якій цей формат працює.

- Якою є цільова аудиторія вашої газети? Вона не накладається на цільову аудиторію газети «Експрес»?

- Це два зовсім різні видання. Ми вважаємо «Експрес» нашим прямим конкурентом. Будемо намагатися відвойовувати в них читацьку аудиторію. Хоча, треба визнати, це завдання непросте, адже аудиторія «Експреса», як випливає з наших маркетингових досліджень, дуже лояльна, віддана цій газеті. Але беручи до уваги, що читачі «Експреса» сповідують консервативні погляди, схильні до традиційних цінностей, ми робимо ставку на більш розкуту аудиторію. Тому сподіваємося, що швидко займемо власну нішу й матимемо якнайширше коло читачів.

- Де поширюватиметься газета? Чи плануєте виходити на всеукраїнський рівень?

- Зараз плануємо розповсюдження в дев'яти західних областях України. Східна і Центральна Україна - на перспективу.

- Тоді для газети будуть пріоритетними теми, події та герої з Західної України?

- Ні, не обов'язково. Адже життя всієї політичної еліти, істеблішменту, тих, хто впливає на сьогодення, зосереджене в Києві. Тому столиця з її героями, як і все цікаве, неординарне, що відбувається в країні, не залишатиметься поза увагою «Блискавки».  

- Чи буде інтернет-версія «Блискавки»?

- Обов'язково. Наразі працюємо над її проектом. Це буде окреме інтернет-видання.

- Який матеріал ви ніколи не опублікуєте з етичних міркувань?

- Відверту брехню, неправду, неперевірену інформацію, будь-що, що принижує людську гідність чи зумисне може її очорнити. Етичного кодексу журналіста ще ніхто не скасовував.

- Кілька схожих за форматом видань («Блик», «Газета киевская» тощо), що виходили в Києві, не досягли успіху, і їх було закрито. Чи врахували ви їхні помилки? Що допоможе «Блискавці» уникнути такої долі?

- Якщо правильно вести промоційну політику, реагувати на побажання читачів, помилок можна уникнути. Саме тому ми з першого пілотного номера вийшли на зв'язок із читачем - до нас в редакцію можна зателефонувати напряму, а не через приймальню, нам можна написати на поштову скриньку, висловити свої думки й бачення. Ми відкриті для спілкування і, чесно кажучи, були вражені - перші відгуки були дуже добрими. Нам телефонували, дякували, бажали вдалого старту й успіхів. Звісно, є певна категорія людей, які в принципі завжди і все критикують. Та на загал враження від нашої газети дуже позитивне.

- Чи готові ви до критики - мовляв, замість підносити планку якості примножуєте жовту пресу?

- Ми готові вислуховувати критику й робити висновки. Для просвітницьких функцій є безліч інших видань, тому ми свідомо пішли в іншу нішу. «Блискавка», як газета скандалів і сенсацій, самою своєю назвою та змістом повинна вражати читача. Адже під потоком одноманітної інформації, яка ллється з телеекранів і потрапляє на шпальти газет, люди перестали реагувати на будь-які події. Ми хочемо вивести їх із цієї рутини, сплячки, з анабіозу - вдарити «Блискавкою», загострити увагу, змусити реагувати на те, що відбувається довкола, навіть якщо це щось аж надто шокуюче. І повірте, щоб людина замислилася над цією правдою життя, планка якості матеріалів у «Блискавці» має бути і буде дуже високою.

- Чи не є ризикованим випуск таблоїда українською мовою? Адже галичани - доволі консервативна аудиторія, яку ваш контент може шокувати.

- Думаю, якби ми на Галичині вийшли російською, тоді б справді шокували читачів. Взагалі не розумію, як в Україні можна обговорювати питання про мову виходу друкованого видання.

- Чи маєте ви достатньо журналістів, а головне - фотографів, здатних продукувати специфічний таблоїдний контент?

- Звісно, що так. Ми ретельно готувалися до виходу і відібрали кращих із професіоналів у своїй сфері. Тепер, на етапі становлення, вдосконалюємося і вчимося працювати однією командою.

- У вихідних даних газети зазначено двоє головних редакторів - ви та Юліанна Кандя. Чим це зумовлено?

- Досвід роботи редактором у різних виданнях переконав: якщо одна людина замикає на собі всі функції та повноваження, з часом це шкодить редакційній політиці. Робота у форматі двох головних редакторів, які розподілили між собою обов'язки, які можуть мати не схожі думки, але працюють заради однієї спільної ідеї, завжди йде на користь.

- Раніше ви працювали в Агенції журналістських розслідувань, яка випускала газету «Інформатор». Як вам після цього працюється в таблоїді? Чи проводитиме «Блискавка» розслідування?

- Формат розслідування ми не відкидаємо, адже без них журналістика не є повноцінною. Проте розуміємо, що читач нині втомився від політики, кризи, побутових проблем, тому ускладнювати йому життя глибокими розслідуваннями не будемо. Кожна варта уваги тема для розслідування подаватиметься у лайт-версії, легшій для сприйняття і розуміння.

- Отже, тут вам простіше, ніж в «Інформаторі»?

- Не скажу, що так. Радше навпаки. Я двадцять років у журналістиці, розслідування писати було легше - як завжди легко робити те, що добре знаєш і вмієш. «Блискавка» - це новий для України формат, нові стандарти та погляди. Доводиться переосмислювати свій досвід, міняти підходи. Робити щось нове завжди важче, складніше, зате - набагато цікавіше, ніж іти протоптаною стежкою.

Фото надані автором