Те, на що давно чекали, здійснилося: 26 січня вийшло друком перше число «Газеты Киевской». Як і було обіцяно, на суд читачів представили 32 сторінки включно з телевізійною програмою 16 каналів. Задекларований наклад першого номера - 115 тисяч примірників.

Перед цим головний редактор нової газети Олексій Газубей упевнено прогнозував, що 100 тисяч примірників - це реальна цифра для всеукраїнського тижневика. А також що редакція друкованого ЗМІ зробить усе, щоб не вантажити свого читача політикою та соціальними страшилками, зробивши ставку на корисну інформацію та історії з життя зірок шоу-бізнесу.

Виходити на ринок новому друкованому тижневику в нинішніх умовах, коли експерти, ніби змовившись, прогнозують поступовий занепад, а за десяток років - і фізичну смерть паперових носіїв інформації, - річ дуже ризикована. І треба хтозна-як бути впевненим у собі, щоб наважитися на штурм давно зайнятої ніші інформаційно-розважальних тижневиків із телепрограмою.

Якщо говорити про конкуренцію «Газете....» з боку подібних видань, то сам редактор нового видання вважає, що його дітищу є що протиставити в цій царині «Теленеделе», «Комсомолке», «Аргументам и фактам в Украине». Тож марно товктися на давно зайнятому п'ятачку він не збирається, а хоче підкорити нових читачів усієї України передусім ексклюзивними матеріалам, до яких колишній головред «Бліка» відносить журналістські розслідування з циклу «журналіст змінює професію» чи інформації, «витоптані ніжками й головою» репортерів, а не взяті з інтернету.

Втім, без останнього - ніяк, і про це свідчить інформаційна мозаїка на останній сторінці. Зрозуміло, що коли йдеться про «Панораму мира» (саме така її назва), то без мережі, враховуючи відсутність корпунктів за межами України, не обійтися. Але це можна було б подати коректніше, хоча б так, як це роблять в «МК» - «интернет-ассорти».

Про те, що на читача чекає суцільний ексклюзив, який годі побачити деінде, каже перша шпальта видання, де досить грамотно зверстано анонси головних матеріалів першого числа «ГК».

Гадаю, ні для кого не є таємницею, що нове видання неминуче порівнюватимуть із почилою в бозі «Газетой по-киевски». Так само це не було таємницею для редколегії «ГК», тож колективу довелося шукати компроміс між тим, як виглядала «ГПК», і графічним оформленням позиціонованої як нова «Газеты Киевской». Вийшло і досить упізнавано (червоний колір основного заголовку, чорний напівжирний - інших анонсованих матеріалів), що приверне увагу шанувальників «ГПК», і цілком своєрідно (логотип не червоний, а білий на червоному, більше анонсів та ілюстрацій на першій сторінці).

Політиці знайшлося місце хіба що в персоналіях, але аж ніяк не в процесах, за винятком судових. Це стосується і тексту про Юрія Луценка, і матеріалу про те, як українцеві отримати статус біженця за кордоном, де принагідно згадуються Олександр Тимошенко і Богдан Данилишин. Щодо останнього тексту, то в ньому є інформація про те, що чоловік Юлії Володимирівни задля отримання політичного притулку посилено вчить чеську мову. Ого, - подумалось, - а українська йому, значить, не потрібна? Бо казали ж, ніби в нього просто мовних здібностей катма, тому й державної мови не вчив...

З політичних питань «ГК» подає дуже толерантні, у стилі ні вашим ні нашим, коментарі політологів з приводу того, скільки протримається опозиція.

І на цьому з політикою газета покінчила, жваво перейшовши до соціалки, але не з серії «жахливчиків». Сповідувана головредом толерантність і тяжіння до максимально корисної інформації без копирсання в одвічних питаннях «хто винен?» і «що робити?» вилилася на шпальтах нового видання в маркетингове дослідження динаміки цін на основні продукти за два місяці, перевірку чуток про підняття процентних ставок за депозитами, а також великий блок із життя зірок американських та російських.

Щодо останніх, то тут варто вжити все-таки однину, бо цілий розворот присвячено одній-єдиній Примадонні. Здавалося, що про неї писано-переписано все вздовж і впоперек, але редакція все-таки знайшла інформпривід ще раз нагадати про Пугачову «Всія Русі» - Алла Борисівна має намір обвінчатися в Києві, та ще й у самій Лаврі! Не зрозуміло, на який сегмент читачів розрахована ця інформація, але паперові газети купують нині переважно старші люди, для яких, мабуть, пісні Алли Борисівни - неодмінний атрибут ностальгійних спогадів про молодість, тож вибір редакцією саме такої персони в якості зірки номера можна десь і виправдати.

Тим часом, коли уважно вчитатися в ексклюзивний матеріал «Таланты на морозе собирали деньги», стане зрозуміло, що нинішня публіка має зовсім інших кумирів, вихованих численними телевізійними талант-шоу. А взагалі цей розворот - ніби привіт із минулого життя, з тієї самої вже зниклої «ГПК», журналісти якої полюбляли такі експерименти. Але цей жанр охоче підхопили й інші газети, тож дорікати «ГК» за те, що вона експлуатує напрацювання попередників, не випадає.

Нарешті, центральний розворот числа, винесений на першу шпальту, «Богачи заказывают икру и селедку», однозначно приверне увагу шанувальників жанру «журналіст змінює професію». Знаючи, як складно домовитися з адміністрацією Бессарабського ринку навіть про фотозйомку, шаную авторів уже за сам факт працевлаштування кореспондента на цей елітний базар. Тут цікавий момент виникає: попри задекларовану політичну незаангажованість, матеріал газети може викликати цілком обґрунтовану «пролетарську ненависть» до сильних світу цього. Адже коли читаєш, як народні обранці купують рибку по півтори тисячі гривень, виникає бажання знести до бісової мами і саму Бессарабку, і джерело їхніх «трудових» доходів - Верховну Раду. Щоправда, народних артистів, на відміну від обранців, це не стосується, бо згаданий у тексті матеріалу Павло Зібров заробляє на сало з червоною ікрою своєю головою та голосом.

Ставка редколегії на лайф підкреслюється й великою подачею про Замок Барона (будинок №1 по вулиці Ярославів Вал). Це справжній ексклюзив із історії Києва. Автор не полінувалася і в найкращих традиціях київських репортерів зробила все можливе й неможливе, аби потрапити всередину легенди, де з 2005 року ніхто не живе, і провела для читача цілу екскурсію. Інформацію про один із найхимерніших і колись найкрасивіших будинків столиці доповнено розповідями колишніх мешканців, а також історичним екскурсом та коментарями науковців про те, хто був справжнім власником легендарного будинку.

Перед запуском накладу до друкарні в редакції випустили пілотний примірник й дізналися думку про нього в потенційних читачів газети - перехожих на вулицях Києва. Втім, здається, думки перехожих не зовсім відповідають контенту «ГК», бо використане як замануха для прихильників Юлії Тимошенко фото політика з родиною ніяк не кореспондується з матеріалом, що має до неї лише побіжний стосунок. Певні сумніви викликає й звернення редактора до читачів на тій самій шпальті, де вміщено опитування: воно, як на мене, занадто загальне й не містить нічого, окрім закликів та чергових обіцянок зробити життя в цій країні кращим.

Насамкінець про одну справжню прикрість, що спіткала редакторську групу газети. Кейт Бекінсейл, зірку вампірської саги «Інший світ», звуть аж ніяк не Кім. Тому коли йдеться про довгоочікуване повернення Кейт у четвертому фільмі франшизи, який скоро вийде на екрани, не варто псувати кіноглядачеві свято такими помилками. :)

У цілому в першому числі «Газета Киевская» йшла задекларованим напрямом: зірки-зірки, трішки про Київ, блок лайфу. Як бонус у першому числі читачі отримали глянцевий календар із драконом. От тільки політична частина вийшла якоюсь ну дуже вже толерантною. Стежмо, що буде далі...