Як повідомляла «ТК», завтра, 5 квітня, на брифінгу буде представлено звіт Робочої групи Національної ради з координації використання елетронних ЗМІ під час кампанії на виборах народних депутатів України у 2006 році. Напередодні події ми публікуємо дискусійну статтю нашого постійного автора, екс-представника Нацради в Одеській області Віктора Тимофеєнка, який ставить під сумнів рішення позавідомчого органу реагувати на порушення лише ПІСЛЯ завершення виборів.

«ТК», цілком розуміючи і логіку Нацради (небажання підігравати будь-яким учасникам виборчих перегонів), в той же час, вважає, що якщо є опонуюча цьому рішенню точка зору - її треба оприлюднювати і публічно дискутувати з нею. Що ми і пропонуємо зробити як членам Нацради, так і медіа експертам, думки яких ми вже завтра, одразу після брифінгу, й оприлюднимо. Отже, сьогодні - «затравка» для дискусії, завтра - продовження дискусії в коментарях. 

Оприлюднені наміри Нацради застосувати санкції до телекомпаній, що у той чи інший спосіб порушували виборче законодавство під час останніх виборів, є, безумовно, кроком вперед порівняно з попередніми (президентскими) виборами-2004.

Тоді безпорадність Нацради пояснювалась її чільниками тим, що під час виборів перевірки ЗМІ були заборонені. І взагалі, законодавство позбавило, на їх думку, Нацраду будь-яких важелів впливу. Та й рішення не можна прийняти, бо процедура голосування забезпечує право «вето» на колегіальне рішення з боку будь-якого члена Нацради .

Хоча відсіч порушникам не потребує глибокої перевірки в тому сенсі, як вони були “заборенені”, та й визначених Законом обов’язка і права реагувати на порушення Нацраду ніхто насправді не позбавляв і у 2004-му . А підбурювальна роль багатьох відеоматеріалів була абсолютно очевидна тоді і визнана пізніше.

Та все ж таки Нацрада обмежилась констатацією фактів порушень. Пригрозивши (див. там же), що коли-небудь хтось пригадає це порушникам.

Серед іншого й тодішній “внесок” Нацради в виборний процес був причиною негативної оцінки її роботи Комітетом Верховної Ради з питань свободи слова та інформації, який на своєму засіданні 2 лютого 2005 року розглянув звіт Національної ради з питань телебачення і радіомовлення за 2004 рік. Рішенням Комітету результати діяльності Національної ради були визнані незадовільними, такими, що засвідчили невиконання нею суспільно важливих функцій, покладених на Нацраду Конституцією та Законами України.

На засідані комітету йшлося про нереагування Нацрадою під час виборчої кампанії на порушення телеорганізаціями законів про вибори Президента, про рекламу (телеорганізаціями розповсюджувалася прихована передвиборча агітація, інформація, що містила заклики до розпалювання міжнаціональної ворожнечі, недостовірні відомості про суб’єктів виборчого процесу тощо).

І от вже у 2006-му черговий виборний спектакль.

Змінено Закон “Про Національну раду...”. Процедуру прийняття рішень вдосконалено , їх блокування унеможливлене.

Обов’язок наглядати за дотриманням ліцензіатами визначеного законодавством порядку мовлення під час проведення виборчих кампаній та референдумів залишився.

Закон “Про вибори...” не заважає Національній раді реагувати на порушення в межах її повноважень.

І от...!

З дитячою наївністю заявляється: "Нацрада свідомо не робила жодного кроку для покарання порушників до завершення виборів, щоб ніхто нас не звинувачував в заангажованості. Тепер ми маємо достовірні відомості щодо певних реальних фактів, і ми застосовуватимемо дисциплінарні санкції".

Шановна Нацрадо! Ви що, це й справді...?

Бо хіба ж не зрозуміло, що порушення виборчого законодавства засобом масової інформації означає, по суті, масову дезінформацію, деформує суспільне сприйняття учасника виборчого процесу, створює нерівність серед учасників. І, в цілому, заважає свідомому вибору! Невже ваша “цнотливість” варта того?

І Національна рада, мовчки “спостерігаючи” за порушеннями, фактично сприяла їх продовженню! Більше того, провокувала й інших на порушення! Якби була жорстка реакція на найперше зафіксоване порушення, то надалі їх було б набагато менше.

Між іншим, з точки зору Закону “Про рекламу”, який поширюється і на рекламу політичну, недобросовісна реклама - це реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

Тож дозвольте кілька припущень.

Припущення перше. Нацрада свідомо, як і завжди, ухиляється від безпосередньої участі в масштабних політичних подіях, уникаючи необхідності приймати однозначні рішення доки невідомо, хто буде зверху. Пам’ятаєте, як під час минулих президентськіх виборів Нацрада спочатку ставила питання про скасування ліцензій 5 каналу та “Ері” , а коли стало зрозуміло хто-кого, прийняла рішення щодо неприпустимості перешкоджання роботи 5 каналу в кабельних мережах одного з обласних центрів (зазначимо заради справедливості, що мова йде саме про рішення всієї Нацради, позиція окремих її членів тоді була-таки незмінною).

Припущення друге. У звіті, який, за законом, повинна подати Нацрада, неодмінно будуть посилання на труднощі в її роботі, викликані “ртутною диверсією”.

Припущення третє. Рішучість і сміливість Нацради не зайдуть надто далеко. В крайньому випадку, дістанеться “на горіхи” комусь з регіональних мовників і, можливо, комусь з мережевиків, які втратили політичну підтримку. Що дозволить відзвітувати.

Будучи послідовним прибічником застосування санкцій до порушників (1, 2, 3, 4), закликаю заперечити проти можливої розправи. Тільки розправою будуть вибіркові покарання "маленьких місцевих телекомпаній".

Бо призначення покарань - не помста, а, більшою мірою, - застереження потенційним порушникам. І якщо будуть покарані “маленькі місцеві”, “не маленькі” знову пересвідчаться в своїй безкарності. А от покарання “грандів” було б сигналом для всіх.

Віктор Тимофієнко, член Громадської ради при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, к.ф.-м.н., доцент

Юрій Сторожук, перший заступник голови Національної ради з питань телебачення та радіомовлення:

- Мене вже нічого в цьому житті мабуть не дивує. Коли я вчора в ввечері на «Детектор медіа» прочитав коментар пана Тимофієнка до звіту Національної ради щодо дотримання телеорганізаціями порядку мовлення під час виборів, то виявилось, що цей коментар шанованого пана стосувався звіту, якого він не бачив. Я дивуюсь позиції «Детектор медіа», яка його надрукувала, бо для мене це безглуздя, повне безглуздя друкувати коментар до того, чого ця людина не бачила. Не треба бути великим фахівцем, щоб казати, що в звіті будуть літери та сторінки і процитувати Віталія Федоровича (Шевченка – «ТК»), який казав про позицію Нацради щодо запровадження можливих санкцій до телерадіорганізацій.

Більш прикро те, що пан Тимофієнко є членом Громадської ради при Нацраді. Дивна ситуація – він, як член цієї Громадської ради, жодного разу не звернувся до членів Національної ради, до членів робочої групи з будь-якими пропозиціями ініціативами власними чи делегованими Громадською радою, щодо підтримки чи допомоги чи ще будь-чого. І після цього він як «чортик из табакерки» з’являється і каже, що він хитріший за всіх і знає як цей звіт буде виглядати. Для мене це не є прикладом фахового підходу «Детектор медіа». Де є редакційний аналіз і те сітечко, яке має пропускати тексти, які на чомусь базуються, і ті, що не мають жодного тла.

Для мене велике питання чому взагалі Громадська рада не працювала активно під час виборів. У певній мірі це компенсується тим, що найбільш фахові люди з Громадської ради входили до Незалежної експертної ради. Ці люди у двох іпостаціях не могли працювати в один і той же час, тому вони більш фахово працювали в межах Експертної ради.

Порушників не залишать без уваги