Якщо не «за», а «проти» - відмовляйся!
Перші застереження та поради у зв’язку з дією нового закону «Про вибори народних депутатів» давали медіа юристи на «круглому столі» «Передвиборча агітація – перший досвід застосування новвого законодавства», який відбувся 10 лютого.
«Закон „Про вибори” на практиці застосовується важко, бо багато положень залишаються нерозтлумаченими», - зазначив заступник генерального директора Української Асоціації Видавців Періодичної Преси Алі Сафаров. Він назвав основні проблемні питання, через які ЗМІ звертаються за консультацією: як відрізнити політичну агітацію від інформації, яким чином дотримуватись квоти на рекламу, як оплачувати передвиборчу агітацію, як і коли треба розміщувати відповіді суб’єктів виборчого процесу тощо.
Алі Сафаров наголосив на тому, що політичну рекламу і агітацію не варто ототожнювати: «Політична реклама – це один з видів агітації». За його словами, політична реклама відрізняється від агітації тим, що є менш інформативною, зате містить прямі заклики голосувати «за» чи «проти». Якщо ж це інтерв’ю чи інформація про якісь заходи, то це є агітацією, а не рекламою. А оскільки закон встановлює квоту на політичну рекламу, то Сафаров радить розміщувати такі матеріали під рубрикою «передвиборна агітація», оскільки це дає ширші можливості: «І у випадку судових позовів ЗМІ може сперечатися, чи є це політичною рекламою і чи перевищив ЗМІ встановлену законом квоту у розмірі 20%». За його словами, право на відповідь теж не слід вважати агітацією.
Додають проблем журналістам і певні неузгодженності в законодавстві: «26 березня вибори до парламенту, і вибори до місцевих рад. І тут теж виникають проблеми, оскільки ці процеси регулюють різні закони, положення яких інколи суттєво відрізняються. Приміром, закон про вибори депутатів передбачає створення окремої рубрики для агітації чи політичної реклами, а закон про вибори до місцевих рад такої вимоги не містить.», - зазначає Сафаров. Але юрист все ж таки радіть ЗМІ розміщувати матеріали під відповідними рубриками і таким чином «підстрахуватися».
«Великим позитивом є, що українським законодавством матеріали відносяться до агітації, якщо вони містять агітаційну мету», - вважає юрист Вячеслав Якубенко – «Тому що в Росії агітацією є будь-яка інформація, яка може, теоретично, спонукати до голосування. Агітаційну ж мету дуже важко довести, і журналісти цим можуть користуватися на свій захист».
Також на «круглому столі» навели і перші приклади конфліктів між ЗМІ та суб’єктами виборчого процесу.
Насамперед, це розгляд ЦВК скарги блоку «Не ТАК!» на дії каналу «1+1». Блок «Не ТАК!» надіслав на канал агітацію, яка містить певні висловлювання про помаранчеві сили. Юристи «1+1» звернулися до блоку з проханням переробити її. У відповідь блок подав скаргу до ЦВК. «За законом канал має або прийняти, або відмовити у її прийняті, а так ЦВК розцінила поведінку каналу як бездіяльність», - нагадав Сафаров.
На його думку, цей приклад є показовом, оскільки небезпека може критися у тому, що такі дії каналу можуть бути розцінені як порушення, а за законом «Про вибори депутатів» 71 стаття зазначає, що у випадку одного серйозного або повторного порушення дія ліцензії каналу тимчасово припиняється: «Якщо суди розцінять це саме як порушення, то у разі ще одного порушення канал може бути відключений від ефіру».
А Вячеслав Якубенко радить каналам не розміщувати «сумнівні ролики»: «Якщо це агітація не «за», а «проти» - краще підстрахуватися і не розміщувати, як зробив, приміром, і той же «1+1». Або ще один приклад. Ролик політичної партії «Свобода» Тягнибока містив відверті заклики «Україна для українців». Юристи Національної радіокомпанії теж попросили підредагувати його».
Але, якщо зважати на застереження Алі Сафарова, то Якубенко рекомендує каналам дійсно просто відмовлятися від розміщення таких роликів, оскільки це нестиме меншу небезпеку для ЗМІ: «За відмову розміщувати не передбачається ніяких жорстких заходів, максимум, що може статися, то це суд зобов’яже таки розмістити цю агітацію».
Велике значення для ЗМІ мають укладені договори з партіями про розміщення агітації та політичної реклами. Адже, за словами Сафарова, саме в них і зазначається дата розміщення тих чи інших роликів: «Все залежить від того, що записано у договорі. Якщо дата не конкретна, приміром: маємо розмісти ролик в кінці лютого, тоді є час віддати його на експертизу, не боючись звинувачень у бездіяльност. Але не всі партії хочуть підписувати такі договори, які ми пропонуємо, щоб якомога більше захистити журналістів. І тут виникає небезпека, що частина ЗМІ підпише одні договори, а інша - договори з іншими умовами. Що й може трактуватися як ненадання рівних можливостей різним політичним партіям».
Ще одним прикладом для консультацій юристів став ефір на «Інтері» з ведучою Світланою Леонт’євою, де у прямому ефірі в дискусії з Бондаренком Шуфрич, фактично, агітував за свою політичну силу. Що робити в такому випадку, і чи можна це назвати агітацією? На думку Алі Сафарова, у випадку відповідних звернень канал повинен надати можливість для виступу іншим суб’єктам виборчого процесу.
«За законом про телебачення та радіомовлення, канал не несе відповідальності за вислови в прямому ефірі, і не несе відповідальності за виступи народних депутатів. Я думаю, що у випадку якихось звернень юристи «Інтеру» могли б апелювати до цих статей», - наголосив, в той же час, Вячеслав Якубенко. А Павло Моїсєєв, юрист МГО «Інтерньюз-Україна» додав, що в подібному випадку велика відповідальність покладається на ведучого, який має все ж таки недопускати агітування в прямому ефірі.
Наталія Данькова, «Детектор медіа»
Дебати – агітація чи інформація?
Телеканали вправі проводити виборчі теледебати на власний розсуд
