Першого січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України (ПКУ). Наслідком нових податкових правил стане закриття багатьох видавничих компаній та чергова хвиля безробітних працівників творчих професій. І це вже спостерігається: протягом січня закриваються різні видання - як зареєстровані на СПД, так і видавані юридичними особами.

Нові обмеження ПКУ змусять видавців газет та журналів скоротити обсяги співпраці з незалежними журналістами, фотографами та іншими спеціалістами, що працюють як самозайняті особи. А відповідно - зменшити кількість різних точок зору, тобто збіднити різноманіття інформації на шпальтах видань. Окрім того, ПКУ суттєво скорочує можливості для випуску ліцензійних видань в Україні, оскільки закупівля у закордонних компаній авторських прав (на фотографії, ілюстрації та на використання знаку для товарів і послуг) тепер майже не вважатиметься виробничими витратами (діє обмеження на оплату роялті в обсязі 4% від виручки).

Такими чином, намагання законодавців збільшити суму податків, які збирає держава, призведе до знищення частини видавничої індустрії та скорочення кількості робочих місць у цьому секторі. Отже, чи буде зібрано більше податків у видавничому секторі - це ще питання. Зате достеменно можна сказати, що можливості «четвертої влади» стояти на сторожі дотримання законодавства та захисту прав громадян буде суттєво скорочено.

Щоправда, не для всіх видавництв прийняття Податкового кодексу є настільки руйнівним. Великі видавничі компанії постраждають менше, ніж дрібні. Ну а майже всі невеликі видання, особливо зареєстровані на СПД, мають докорінно змінити свою бізнес-модель. Отже, якщо дивитися глобально, ПКУ спричинить укрупнення у видавничій індустрії, і частка невеликих видавництв зменшиться.

Друковані засоби масової інформації - галузь економіки з особливою соціальною функцією

Видання друкованих ЗМІ, так само як і будь-який інший бізнес, має низку специфічних особливостей. Відповідно, державне регулювання (в тому числі оподаткування) мало б здійснюватися з урахуванням цих особливостей, щоб забезпечити стабільність та розвиток бізнесу і виконання ним своїх соціальних функцій. На жаль, запроваджені новим ПКУ загальні правила не враховують особливостей роботи видавців. Що ж це за невраховані особливості, що так серйозно пов\'язані з бізнес-моделлю преси?

ЗМІ виконують багато важливих функцій: від просвіти до розваг. На відміну від інших каналів інформації, друковані та онлайн-видання є основним джерелом отримання аналітичної інформації. Лише текст дозволяє повноцінно сприймати та обдумувати економічні показники, політичні програми та іншу важливу інформацію. Відповідно, преса формує уявлення свідомої частини населення про стан справ у державі, ефективність державного управління, допомагає приймати рішення у приватному житті тощо. Роль ЗМІ особливо відчутна і важлива в часи невизначеності - кризи, виборів тощо. Адже в такі часи людям потрібно більше інформації, щоб не лише розуміти, що діється, але й бачити варіанти (та наслідки) власних дій та рішень.

Виходячи з реального призначення, ЗМІ називають «вартовими демократії» - за те, що вони приділяють особливу увагу й від імені громадян «контролюють» роботу чиновників, політиків та бізнесменів. Без стабільної роботи ЗМІ неможлива реалізація інформаційної політики держави. Забезпечення доступності та високої якості друкованих ЗМІ для всього населення незалежно від рівня матеріального забезпечення та місця проживання є обов\'язком держави та необхідною складовою реалізації права на інформацію всіх громадян України.

Чим ПКУ шкідливий для друкованих ЗМІ?

Перш за все тим, що постраждають люди - незалежні журналісти, як позаштатні, так і штатні.

ПКУ позбавляє видавців можливості купувати послуги незалежних фахівців, які працюють на єдиному податку, а незалежні журналісти, фотографи, редактори та інші працівники змушені переходити на загальну систему оподаткування, що зменшує кількість авторських матеріалів, які за ті ж кошти, що й раніше, зможуть купити видавничі організації.

Чинний Податковий кодекс (стаття 139.1.12) забороняє підприємствам відносити до валових витрат платежі за придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок. Таким чином, тисячі журналістів, фотографів, дизайнерів та інших вузькоспеціалізованих фахівців видавничого ринку, які, за логікою нововведень проекту ПКУ, є самозайнятими особами і здійснюють свою діяльність як фізичні особи-підприємці на спрощеній системі оподаткування, не зможуть продати результати своєї роботи видавничим організаціям. Такі самозайняті особи, очевидно, змушені будуть перейти на загальну систему оподаткування. Проте грошей у видавничому секторі більше не стане - бо для цього немає економічних підстав. Отже, за ті ж саме гроші, що й раніше, видавнича компанія зможе купити менше авторських матеріалів. Наприклад, журналіст, який раніше був СПД та сплачував єдиний податок щомісяця, тепер отримає менше грошей - бо тепер податки на його дохід мусить сплатити видавництво, й ці утримання з доходу є більшими. Він, як приватна особа (або як СПД на загальній системі оподаткування), по-перше, житиме гірше, бо отримуватиме менший дохід та (б) сплатить менший податок із доходу, якщо взагалі сплатить хоч щось. Адже загальна система оподаткування дозволяє такому журналісту-СПД вести облік і доходів, і витрат, а податок сплачувати лише з отриманого прибутку. Оскільки витратами людини, яка працює вдома, є все, включаючи квартплату, дохід такої самозайнятої людини до оподаткування може складати нуль.

Хто від цього виграє - питання без відповіді. Бо автори нововведення навряд чи виконували цей нескладний розрахунок. Проте вони спромоглися збільшити податкове навантаження на дохід фізичних осіб порівняно з минулим роком у 3-5 разів.

Отже, тепер видавці не купуватимуть матеріали у вільних журналістів, які до цього часу працювали як підприємці на спрощенці. Та й інші компанії, які можуть бути зацікавлені в такій праці (аналітичні центри, відділи маркетингу та зв\'язків із громадськістю компаній тощо) не сплачуватимуть рахунки СПД. Оскільки більше ці послуги продати нікому, для журналістів та інших фахівців спрощена система відтепер закрита. Залишається два варіанти: або переходити на загальну систему оподаткування і вести бухгалтерський облік, що вимагатиме додаткових знань від самозайнятих осіб, або працювати за цивільними угодами як звичайні фізичні особи. Робота за цивільною угодою означає, що видавництво (підприємство-замовник) буде змушене сплатити до бюджету у вигляді податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску щонайменше 49,7% (15+34,7) від суми, яку раніше повністю могло перерахувати журналісту. Оскільки криза на ринку ЗМІ криза ще не минула, натомість держава забрала можливості отримувати дохід від певних видів реклами і продовжує забороняти рекламу в ЗМІ, то грошей для того, щоб не зменшувати виплати на руки, немає. Вочевидь, необхідні відрахування доведеться забрати в журналіста. Те саме справедливо для дизайнерів, фотокореспондентів та інших працівників творчих професій.

Отже, якщо порівняти податкове навантаження на вільного журналіста чи іншої самозайнятої творчої людини, яка до вступу в силу ПКУ мала статус фізичної особи-підприємця та сплачувала єдиний податок, із тим, що треба сплачувати тепер, вийде, що податковий прес збільшився в 10 разів!

Простий розрахунок: рік тому єдиний податок не перевищував 200 гривень. Журналіст, який працював на єдиному податку і заробляв у місяць 4 тис. гривень, фактично сплачував податок у розмірі 5% від доходу. Тепер він має віддати державі за цивільно-правовою угодою 50%.

Погіршує перспективи повна відсутність надії на покращення. Адже працевлаштування таких фахівців до видавничих організацій у штат сьогодні маловірогідне - після економічної кризи та введення низки заборон рекламувати певні види товару дохідність видавничого бізнесу є мінімальною, і питання полягає не в розширенні бізнесу, а в покращенні його економічних показників. Окрім того, багато журналістів є вузькоспеціалізованими і продають свої матеріали у різні видання, що періодично висвітлюють певну тему та не потребують такого фахівця на постійній основі.

Видавцям доведеться відмовитися від закупівлі фото, ілюстрацій та інших об\'єктів інтелектуальної власності за кордоном. Цей другий великий негатив ПКУ фактично звужує ринок преси.

Пункт 1.2.1 статті 140 кодексу не дозволяє включати до складу витрат підприємства нарахування роялті на користь нерезидента за придбані об\'єкти інтелектуальної власності, окрім літературних творів, у обсязі, що перевищує 4% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік.

Для прикладу: якщо видання зареєстровано як окрема юридична особа (а не входить до складу якогось великого видавничого холдингу), а його сумарний дохід від продажу тиражу та реклами, наприклад, склав 100 тис. гривень, таке видання не може витратити на придбання за кордоном контенту, ілюстрацій та дозволу на використання торгової марки більше, ніж 4 тис. гривень. При цьому всім відома загальна видавнича структура витрат: на купівлю лише контенту (авторських прав і дозволів на друк статей та ілюстрацій) витрачається від 40 до 70% усіх грошей. Для видань, які виходять за ліцензією, це, як правило, 40-50% витрат. І це лише витрати на контент!

Відповідно, новація, призначена для боротьби з виведенням коштів за кордон, спричинить закриття дуже багатьох ліцензованих видань. До речі, дуже дивно: чому суміжна галузь, телебачення, не має таких обмежень? Чи в Україні перед Євро-2012 мають закритися всі іноземні видання та видавничі компанії, що видають тут ліцензовані журнали?

Щоправда, слід зазначити: стаття 140.1.2 ПКУ передбачає винятки і дозволяє без обмежень закуповувати літературні твори - тобто статті. Однак вона не поширюється ані на ілюстрації чи фото до цих статей, ані на купівлю права використовувати знак для товарів та послуг на митній території України. Тож хочеться сподіватися, що це лише прикра помилка, спричинена дуже поспішним прийняттям Податкового кодексу, і її буде виправлено найближчим часом. Адже тексти, ілюстрації й торгівельні марки є невіддільними складовими одного й того ж видання! Але поки цю помилку не виправлено, неоднозначність ситуації призводитиме до різночитань з боку видавців та контролерів (податкових органів) і створить багато додаткових підстав для застосування санкцій.

Законодавці забули подумати про розвиток друкованих ЗМІ та стрімке збільшення кількості інтернет-видань.

За останні 5 років друковані ЗМІ значною мірою адаптувалися до існування в інтернеті. Наразі більшість друкованих видань виходять паралельно на папері та онлайн і, незважаючи на однакову назву, можуть суттєво відрізнятися за змістом (наприклад, журнал «Кореспондент» та сайт «Кореспондент»). При цьому їхня роль з точки зору донесення інформації до споживачів та виконання найважливішої соціальної функції ЗМІ - інформувати, попереджати та допомагати - не змінюється.

З огляду на соціальну значущість, задовго до прийняття ПКУ продаж і доставку преси було звільнено від ПДВ. Однак у прийнятий нещодавно кодексі не враховано, що соціальна роль видання не змінюється лише від того, що воно виходить не на папері, а в інтернеті - й дію цієї пільги на електронні видання не було поширено. Цей третій великий недолік кодексу є дискримінацією одного виду ЗМІ перед іншим, і буде логічно, якщо й цю помилку вдасться виправити під час внесення змін до Податкового кодексу України.

Результати ПКУ для видавничої галузі та бюджету

Поряд із недоліками ПКУ для преси як галузі негативний вплив новацій призведе до скорочення податкових відрахувань друкованими ЗМІ та погіршення економічної ситуації через нову хвилю звільнених працівників.

За оцінками експертів УАВПП, новий Податковий кодекс спричинить втрати друкованих ЗМІ та відповідне зменшення податкових відрахувань видавничих компаній до державного бюджету. А саме:

Крім того, він спричинить додаткове безробіття та закриття великої кількості компаній, які досі мали невеликі прибутки та сплачували податки державі. Збільшення податкового навантаження зробить їх збитковими, а відтак вони припинять своє існування. Таким чином, кризові явища в медіаіндустрії спостерігатимуться й у 2011 році. Можна прогнозувати, що саме Податковий кодекс стане причиною того, що

Зазначеним кризовим явищам сприяє ще й те, що за останній рік прийнято й готується до прийняття низка законів, які скорочують можливості ЗМІ у зароблянні грошей - оскільки забороняють певні види реклами у пресі.

Що індустрія зробить у відповідь на новації?

Поки що неможливо чітко окреслити повний набір варіантів, які буде задіяно у видавничому бізнесі для забезпечення економічної доцільності такому виду діяльності, як видання та розповсюдження газет і журналів. Адже протягом усього першого кварталу триватимуть випробування різноманітних механізмів. Крім того, є сподівання, що в результаті уважної роботи з нашвидкуруч проголосованим документом удасться внести корективи, здатні виправити його найбільші ляпи. Тому наразі варто звернути увагу саме на те, які ж ляпи потрібно виправити і як саме.

Протягом останніх шести місяців УАВПП скерувала більше 10 власних та колективних звернень із пропозиціями виправити зазначені недоліки та обґрунтуванням необхідності таких змін. Однак їх не було враховано (через поспіх та непрофесіоналізм під час прийняття законопроекту). Як наслідок законодавцям доведеться вносити зміни в уже затверджений документ.

На сьогодні УАВПП відстоює внесення таких змін у Податковий кодекс України:

1)                  розширити перелік видів діяльності фізичних осіб підприємців на єдиному податку, виплата винагороди яким може бути віднесена до валових витрат підприємства. А саме: дозволити видавництвам та іншим організаціям вільно купувати працю журналістів, фотографів, дизайнерів та інших творчих осіб, задіяних у видавничому бізнесі;

2)                 виключити з ПКУ обмеження на закупівлю фотографій, ілюстрацій знаків для товарів і послуг та інших об\'єктів інтелектуальної власності за кордоном і таким чином зберегти для українських читачів низку популярних міжнародних видань та забезпечити повноцінне висвітлення Євро 2012 у друкованих ЗМІ;

3)                 поширити пільги, передбачені для друкованих видань, на їхні електронні версії, розміщені на носіях та в інтернеті, та зробити нові ЗМІ доступнішими для читачів;

4)                 встановити, що податкові перевірки ЗМІ та видавничих компаній мають відбуватися виключно за планом-графіком, затвердженим ДПА України та опублікованим нею. Адже саме ЗМІ, з огляду на їхню важливу соціальну функцію та роль вартових демократії, за визначенням першими стають об\'єктом тиску з боку політиків, чиновників та олігархів. Тому видавничі організації потребують додаткового захисту від адміністративних важелів тиску. Найбільше можливостей для зловживань у цій сфері виникає тоді, коли вводяться в дію нові нормативні акти - поки процедури не відпрацьовано та немає сталої практики застосування зміненого законодавства. У зв\'язку з цим текст кодексу має бути доповнено забороною позапланових перевірок для друкованих ЗМІ, принаймні на визначений період - доки не буде напрацьовано чітку і зрозумілу практику тлумачення та застосування новоприйнятого Податкового кодексу. Тим більше, що саме ЗМІ допомагатимуть органам податкової служби боротися з ухилянням від сплати податків - адже саме в ЗМІ з\'являється найбільше інформації про те, які схеми застосовуються для такого ухиляння.

Ситуація розвивається. Обіцяємо докладати зусиль, щоб цей розвиток був на користь і ЗМІ, і державі. Адже видавці підтримують прагнення української влади зробити рівними умови для ведення бізнесу та, водночас, «закрити» головні канали ухиляння від сплати податків. Але заперечують проти погіршення економічного клімату в видавничій галузі, спричиненого спрощеним та надто загальним підходом до регулювання податкового клімату в економіці.

Олексій Погорєлов, генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси (УАВПП)