Питання реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації в Україні «заговорено» майже так само, як тему створення громадського мовлення. Роками пишуться й переписуються законопроекти, точаться дискусії, а тим часом зволікання з роздержавленням призводить до деградації й занепаду анахронічних дотаційних медіа. Може, дешевше провести в села інтернет, аніж роздержавлювати районні газети? Така думка пролунала під час слухань на тему «Реформування державної та комунальної преси», які відбулися 22 грудня 2010 року з ініціативи парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації.

Провести слухання Комітет спонукала реєстрація цього року двох законопроектів про роздержавлення (влітку - проекту №6468 «Про реформу державної та комунальної преси», автором якого є народний депутат Степан Купіль із фракції Блок Юлії Тимошенко - «Батьківщина», а восени - №7313 «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», внесеного Кабміном). Під час їх підготовки урядовий проект було відкликано, оскільки юристи парламенту й регламентний комітет виявили, що його зареєстровано з порушенням регламенту. Та все ж учасники слухань вирішили розглянути обидва проекти й визначитися, що робити далі.

Голова Комітету Андрій Шевченко (Блок Юлії Тимошенко - «Батьківщина»), відкриваючи слухання, зазначив, що наявність державної й комунальної преси заважає здоровій конкуренції на регіональних ринках, а з погляду задоволення потреби читачів у якісній інформації цей вид ЗМІ є не найкращим варіантом. «Мені завжди здавалося, що сам факт існування державних і комунальних видань є приниженням для людей, які працюють у цій системі. Головних редакторів, які вимушені випрошувати фінансування для своїх видань, для журналістів, що розриваються між обов'язком інформувати читачів та завданням висвітлювати діяльність органів влади. Зрештою, приниження і для самої влади, яка замість якісного висвітлення своєї діяльності часто отримує матеріали, в яких виглядає нецікавою», - сказав депутат. Частина комунальних обласних, районних і міських газет, за його словами, перетворилася на керовані рупори влади, що використовує цей ресурс для власного піару: «Комунальні ЗМІ - це здебільшого нечесна конкуренція, низькі стандарти журналістики, передпенсійний відстійник».

Андрій Шевченко 

Розглядаючи концепції обох законопроектів, учасники слухань акцентували на чотирьох питаннях: формі роздержавлення, долі приміщень редакцій, соціальних гарантіях для журналістів і термінах реформування.

Принципова відмінність між двома документами полягає в тому, що в законопроекті Степана Курпіля ініціаторами реформування виступають журналістські колективи, тоді як в урядовому роздержавлення є обов'язковим для всіх. Степан Курпіль вважає, що насильницьке реформування залишить Україну без регіональної комунальної преси і закликає, «допомагаючи журналістам стати вільними, зробити це в такий спосіб, щоб не зробити їх безробітними».

Степан Курпіль 

Друга відмінність полягає в тому, що законопроект Курпіля передбачає передавання приміщень у власність реформованим редакціям, тоді як в урядовому пропонується оренда за 1 гривню протягом семи років. На думку бютівця, якщо в ці роки видання доведуть аудиторії свою незалежність, критикуючи місцеву владу, договори на оренду може просто не бути продовжено. Його законопроект передбачає, що приміщення продаються за 1 гривню, але протягом наступних років редакція компенсує вартість цих приміщень за рахунок пільгової публікації інформаційних чи рекламних матеріалів колишніх засновників або співзасновників видання. «Мені здається, що така формула є вигідною як для редакцій, так і для органів влади, - каже Степан Курпіль. - У результаті п'ятдесятивідсоткової знижки органи влади матимуть змогу отримувати рекламні чи інформаційні послуги за менші гроші. З іншого боку, редакції отримають половину вартості своєї роботи і в такий спосіб підтримають свій поточний бюджет». За його словами, в деяких країнах влада підтримує місцеві друковані ЗМІ - приміром, у Швеції для створення конкурентного середовища існує дотація для другої за популярністю газети.

«Головне, що ми маємо мету - роздержавити друковані ЗМІ, - розпочав презентацію урядового проекту заступник голови Державного комітету телебачення і радіомовлення Володимир Горобцов. - Ми з Міністерством юстиції розробляли цей законопроект п'ять років. Він пройшов багато погоджень у різних міністерствах. Працювали й із Національною спілкою журналістів України, але змогли врахувати не всі зауваження, адже інакше нам не погодили б законопроект Фонд державного майна, Міністерства фінансів та економіки. Та врешті ми вийшли на компроміс». Автори урядового проекту запланували реформування в два етапи, щоби в разі виникнення проблем мати змогу внести зміни до законодавства. Проект передбачає збереження наявних соціальних гарантій для журналістів державних і комунальних ЗМІ, а також механізм створення офіційних видань органів влади без власних редакцій. Як і Степан Курпіль, пан Горобцов погодився, що урядовий проект не є бездоганним, і засвідчив готовність співпрацювати з експертами для його покращення.

Володимир Горобцов 

Керівник Інституту медіа права Тарас Шевченко вважає, що урядовий законопроект має більше шансів, хоча зі зняттям його з реєстрації постало питання, чи не потрібно урядові знову погоджувати документ (що може відтягнути його ухвалення ще на кілька років). На думку пана Шевченка, роздержавлення перш за все слід розпочинати не з районок, а з державних і міністерських видань, зокрема й друкованого органу Верховної Ради: парламенти європейських країн не мають своїх газет. «До речі, 28 грудня буде засідання Вищого апеляційного адміністративного суду за позовом Інституту медіа права проти ВР, яка не надала інформації на запит про те, яким чином витрачаються кошти на газету "Голос України"», - повідомив Тарас Шевченко.

Тарас Шевченко 

Юрист Інституту масової інформації Роман Головенко звернув увагу на проблему видань, які не потрапляють під дію майбутнього закону про роздержавлення, адже їхніми засновниками є не органи влади, а підприємства. «ЗМІ, засновані державним або комунальним підприємством, будуть підконтрольні суб'єктові владних повноважень, але під закон про реформування не потраплять. Тож пропоную поширити роздержавлення й на такі видання», - зазначив юрист. Інститут масової інформації виступає за обов'язкове роздержавлення, але також за допомогу редакціям, щоби вони могли вижити. Один із варіантів - злиття редакцій видань кількох депресивних районів. Строки реформування, на думку Романа Головенка, слід скоротити. Його підтримав народний депутат Володимир Ландик (Партія регіонів), який вважає, що «це має бути швидкий удар».

Заперечення в пана Головенка викликала й норма урядового законопроекту про те, що учасник господарського товариства, створеного після реформування державного чи комунального ЗМІ, не може отримати частку майна, якщо захоче вийти з цього товариства. «Треба просто встановити десятирічний мораторій на вихід учасників таких товариств, що не дозволить вилучати з них частки майна і створювати фінансові проблеми. Але учасник може продати, подарувати чи заповісти свою частку», - запропонував юрист ІМІ. На його думку, також варто укладати договори між редакційними колективами й інвесторами щодо невтручання у редакційну політику.

Не сподобався проект Степана Курпіля президентові Академії української преси Валерію Іванову. «Ми весь час говоримо про захист журналістів, - каже він. - Подумаймо трохи про захист суспільства. Адже люди платять за продукт, який не збираються замовляти». Пан Іванов вважає, що реформувати треба було ще п'ятнадцять років тому - тоді газетам було б легше вижити. Тепер ринкові умови інші: в багатьох регіонах є сильні приватні газети. «Мають залишитися тільки ті газети, які мають свою аудиторію. Вони зможуть стати сильними лише в конкурентній боротьбі з приватними виданнями. Чому це раптом держава і платник податків мають фінансувати інформаційний продукт, який не потрібен суспільству, неякісний і необ'єктивний?» - обурився він. За його прогнозами, дві третини газет після реформування не виживуть - «і не мають вижити, якщо вже тепер вони непопулярні».

Валерій Іванов 

Такої ж думки дотримується й генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси Олексій Погорєлов. Він уважає, що сьогодні люди часто працюють у державних і комунальних газетах лише задля отримання пенсії, як у державних службовців. Варіант передачі приміщення, запропонований у проекті Курпіля, пан Погорєлов прийнятним не вважає, адже з погляду бізнесу це угода, яка законсервує на сім років поточну ситуацію. «Якщо ми кажемо про формулу переходу видання з комунальної чи державної власності в приватну, ми маємо насамперед думати про читача та про рівність умов. Якщо ми кажемо про передачу приміщення, за яке редакція розраховуватиметься публікацією інформації чи реклами колишнього засновника, то це не є рівністю можливостей. Модель реформування має бути прозорою. Колектив, який довгі роки працював над створенням бренду, отримує приміщення за одну гривню і працює. Якщо не вижили, починається процедура банкрутства», - сказав Олексій Погорєлов.

«Чому вони за нас вирішують?» - обурювався головний редактор газети «Обрії Ізюмщини» Костянтин Григоренко, слухаючи виступи панів Іванова й Погорєлова. Він зазначив, що в Україні є комунальні та державні газети, готові реформуватися хоч сьогодні. Панові Григоренку більше імпонує урядовий законопроект, одначе він не згоден із положенням статті 13, за якою державна підтримка ЗМІ надаватиметься через місцеві органи влади.

Костянтин Григоренко 

Голова Національної спілки журналістів України Ігор Лубченко запропонував створити нову робочу групу, до якої мають увійти Степан Курпіль і представники Держтелерадіо, та підготувати спільний фундаментальний законопроект. В ухвалених за підсумками дискусії рекомендаціях учасники слухань порадили Верховній Раді прийняти за основу законопроект Курпіля та утворити робочу групу із зацікавлених сторін для створення компромісного проекту. Профільному парламентському комітетові рекомендовано контролювати виконання вимог закону про мораторій на відчуження приміщень і майна державної й комунальної преси, а також мораторій на розірвання договорів оренди приміщень, у яких розташовано редакції.

Згідно з рекомендаціями слухань, Державний комітет телебачення і радіомовлення має подати Комітетові з питань свободи слова та інформації та Кабінетові Міністрів пропозиції щодо реформування комунальних телерадіокомпаній. Також Держкомтелерадіо порадили попросити Кабмін переглянути фінансові розрахунки проекту роздержавлення, зроблені в кризовому 2009-му. НСЖУ рекомендовано долучитися до організації пілотного проекту роздержавлення.

Тепер Комітет має визначитися щодо законопроекту Степана Курпіля й внести його на розгляд ВР. Якщо парламент його відхилить, готуватимуть наступний законопроект, а роздержавлення буде відкладено на невизначений термін. «Є ще один варіант - внесення на заміну проекту з розширеним колом авторів, і якщо ми побачимо, що політично інших варіантів не залишається, подумаємо над цим», - сказав Андрій Шевченко.

Фото Івана Лисенка