Проект Податкового кодексу, що його (а точніше - їх, бо проектів було кілька) обговорювала громадськість протягом літа й осені, викликав у представників медіа чимало зауважень. Більшість побажань законотворці взяли до уваги. Але в останньому варіанті документу (зареєстрованому у Верховній Раді 21 вересня під номером 7101-1 та прийнятому в першому читанні 7 жовтня) запропоновано норми, які, фактично, призведуть до подвійного оподаткування роялті та посилять податкове навантаження на фрилансерів.

Позитивно оцінюючи саму ідею кодифікації податкового законодавства України та створення єдиного стрункого документу замість розрізнених нормативно-правових актів у сфері оподаткування, зауважу, що такий процес потребує тривалого часу та виваженого підходу.

Якщо брати до уваги сферу медіа, то на сьогодні одним із найболючіших питань, які зачіпає проект Податкового кодексу, є оподаткування роялті, нарахованих на користь нерезидентів. Якщо слідувати підходу, запропонованому проектом Податкового кодексу, телекомпанії, редакції друкованих засобів масової інформації, кінопрокатники та інші платники податків повинні сплачувати роялті, нараховані нерезидентам, за рахунок власного прибутку (ці виплати неможливо віднести до складу валових витрат). Така ініціатива фактично закріплює принцип подвійного оподаткування одного й того ж виду доходу - стягненню підлягає не тільки податок на репатріацію, але й податок на прибуток.

Згадане нововведення є дискримінаційним за своєю суттю та суперечить статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», яка закріплює рівні права для суб'єктів інвестиційної діяльності. Більше того, це суперечить також цілій низці міждержавних угод щодо взаємного захисту інвестицій, укладених Україною.

Особливо потрібно зазначити, що Україна, яка прагне інтегруватися в європейський простір, має важливі міжнародні зобов'язання щодо поширення європейського програмного продукту каналами мовлення. Принагідно згадаймо статтю 10 Європейської конвенції про транскордонне телебачення, що набула чинності для України 1 липня 2009 року. За вказаною статтею Україна зобов'язалася забезпечити такі умови, за яких телемовники приділяли б більшу частину свого ефірного часу європейському контенту (за винятком новин, спортивних подій та деяких інших категорій програмного продукту). Це знайшло відображення й у статті 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», яка встановлює обов'язок телерадіоорганізацій транслювати в проміжках часу між 7:00 та 23:00 не менше 80 відсотків програм європейського виробництва.

Відповідно до Порядку денного асоціації Україна - ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію, Україна прийняла на себе зобов'язання адаптувати національне законодавство в аудіовізуальній сфері до законодавства ЄС, зокрема впровадити положення Директиви 2007/65/EC про аудіовізуальні медіапослуги від 11 грудня 2007 року. Директива передбачає ще більш жорсткі зобов'язання щодо трансляції європейського продукту, ніж вищезгадана Конвенція, причому не тільки телемовниками, але і провайдерами аудіовізуальних медіапослуг на замовлення. Тобто, якщо Україна серйозно ставиться до свого європейського вибору, вона повинна створити недискримінаційні умови для поширення європейського програмного продукту як в ефірі телеканалів, так і за допомогою нових аудіовізуальних медіапослуг на замовлення, що тільки починають розвиватися в Україні.

Проблема оподаткування роялті, нарахованих на користь нерезидентів, стосується також сфери виробництва національних фільмів, серіалів, інших кінематографічних творів, про підтримку якого держава голосно заявила 18 лютого цього року, прийнявши Закон «Про внесення змін до Закону України "Про кінематографію" та інших законів України щодо підтримки виробництва національних фільмів» № 1909-VI. Зрозуміло, що в разі придбання певних музичних творів, сценаріїв тощо у зарубіжних правовласників продакшн-компанії повинні мати право віднести витрачені кошти на валові затрати.

У цій сфері Україна також має серйозні міжнародні зобов'язання, ратифікувавши 18 березня 2009 року Європейську конвенцію про спільне кінематографічне виробництво і підписавши велику кількість двосторонніх угод про культурну співпрацю із зарубіжними країнами.

Таким чином, на сьогодні в Україні можна виокремити певне коло господарюючих суб'єктів (телерадіоорганізації, виробники фільмів, кінодистрибутори, інформаційні агентства, редакції та видавці друкованих ЗМІ тощо), основна господарська діяльність яких пов'язана з використанням розмаїття об'єктів авторського права та/або суміжних прав, і таке штучне обмеження їх у використанні контенту, отриманого від зарубіжних правовласників, призведе до порушення гарантованих Конституцією України свободи слова та права на інформацію і створить дуже серйозні перешкоди у здійсненні цими суб'єктами господарської діяльності.

Зауважмо, що розробниками проекту Податкового кодексу вперше здійснено спробу прирівняти до роялті платежі за використання об'єктів суміжних прав (виконань, фонограм, відеограм, програм організацій мовлення), що є позитивним кроком, але тільки за умови вирішення проблеми з оподаткуванням роялті, нарахованих на користь нерезидентів, як згадувалося вище.

Саме визначення «роялті» ще потребує уточнень та приведення у повну відповідність до законодавства у сфері інтелектуальної власності. Принагідно слід зазначити, що хороше визначення терміну «роялті», яке враховувало європейський досвід вирішення цієї проблеми, було запропоновано в рамках Робочої групи під керівництвом віце-прем'єр-міністра Тігіпка.

У сфері ЗМІ існує також проблема фрилансерів, що надають послуги у сфері телерадіомовлення, - проект Податкового кодексу не відносить їх до кола суб'єктів, що мають право на сплату єдиного податку. Це призведе до значного збільшення податкового навантаження на цих суб'єктів (необхідності сплачувати податок із доходів фізичних осіб та збору до Пенсійного фонду) і, на мій погляд, не є виправданим.

Безумовними позитивними рисами проекту Податкового кодексу, проголосованого у першому читанні 7 жовтня, які засвідчили врахування думки громадськості й індустрії, є скасування податку з реклами (який визнано неефективним та який відсутній у більшості країн світу, включаючи наших найближчих сусідів) та закріплення певних податкових пільг для суб'єктів кінематографії України, які виробляють, демонструють та розповсюджують національні фільми. Сподіваюся, що такі важливі для ефективного розвитку галузі зміни буде підтримано народними депутатами також у другому читанні.  

Ірина Стройко, голова Комітету з питань ЗМІ Асоціації правників України

Фото - http://news.liga.net