Перевірок не буде!

Питання перевірок «Інтера», «1+1», Першого і ТРК «Україна», спливло з голосу Юрія Плаксюка на засіданні 21 жовтня. Він назвав конкретні факти: на «Інтері» замість 75% лише 60% програм українською мовою, а фільмів українською - лише 13%. На «1+1» програми національного виробництва становлять всього 20%. На Першому національному виходить реклама нелегальних лікарських засобів. ТРК «Україна» порушує закон про кінематографію.

На пропозицію Юрія Плаксюка призначити позапланові перевірки чотирьох каналів у січні 2010 року, категорично не приставали колеги. Тетяна Лебедєва апелювала до того, що перевірку Нацради можуть сприйняти як тиск перед виборами. Ігор Курус обурювався, що Плаксюк вибірково висмикнув чотири канали, і погрожував не голосувати, якщо не розглянуть інших порушників. Зрештою, помирилися на тому, що прийняли рішення «за основу».

Голосування «в цілому» на засіданні 28 жовтня було схожим на гарно розіграну комбінацію. До порядку денного були внесені питання про позапланові перевірки ТРК «Україна» і «1+1» та перевірку телеканалу «Інтер», яка в проекті рішення перетворилася на планову (як пояснили, в «Інтера» добігав кінця термін дії супутникової ліцензії). З голосу Андрія Мирошніченка до списку додалися ICTV, Новий канал та М1 (НТКУ зникла з переліку, поступившись місцем трійці зі StarLightMedia).

У цьому варіанті найпалкішими захисниками ідеї перевірок були Ігор Курус та Віталій Шевченко, а противниками - Тетяна Лебедєва та Владислав Лясовський («залізний» аргумент - інтерпретація перевірок як тиск на компанії під час виборів). Члени Нацради по черзі голосували за кожну компанію: «Україна», «Інтер», «1+1»... Усі «за», крім Лебедєвої і Лясовського. Спіткнулися на ICTV: до противників приєдналися Мокріді та Плаксюк, який вболівав за санкції тільки «першій», «другій», «третій» і «донецькій» кнопкам.

Решта запротестували. Здавалося, цілком щиро. Ігор Курус кинувся «відкликáти свій голос», Віталій Шевченко обурився «ганебному підходу», Вікторові Понеділку стало «дуже соромно». Утрьох вони добилися скасування результатів попередніх голосувань. Однак додати до порядку денного об'єднане питання про перевірку одразу всіх шести мовників не змогли, бо голоси знову розділилися порівну. Феєричним фіналом голосування стало призначення єдиної - планової - перевірки супутникової ліцензії «Інтера».

Хіба не нагадує це все постановку байки «Лебідь, Рак і Щука»? Один виступає за одне, другий за інше, третій взагалі проти всього. І віз, за задумом режисера, залишається на місці. Словесні, не підтверджені обов'язковими в бюрократичній справі документальними аргументами, спроби Віталія Шевченка повернутися до цього питання через раз завершуються нічим.

Ухвалення рішення про тимчасову відмову від позапланових перевірок на період виборів також приймалося в два етапи. Готував це питання на засідання 25 листопада Ігор Курус, який ще місяць тому обурювався, що Нацрада їх не призначила. Проти такого мораторію залишався Віталій Шевченко. Та до наступного засідання і його сумніви розвіялися, і вся Нацрада одноголосно зреклася перевірок.

Теоретично Нацрада може повернутися до порушників після виборів. Бо, як наголошують регулятори, «моніторинг все фіксує й усім членам Нацради надходить інформація». Але чи вистачить на це лібералізованій Національній раді так званої «політичної волі»?

Одним словом, з історії про обговорення  питання про перевірки великі мовники могли б зробити чіткий висновок: за недотримання умов ліцензії їм нічого не загрожує. Прикриваючись демократичним аргументом «тиск», регулятор умив руки. Коли приймалося це рішення, на той момент іще чинний член Нацради Владислав Лясовський нагадував колегам, як скрутно жилося компанії, яку він очолював («5 канал») у період виборів 2004 року, і йому не хотілося, щоб інші мовники відчули цю скруту на собі. Владислав Євгенович, звісно, перегнув палицю: блокаду єдиного опозиційного каналу в 2004-му та нинішні зміцнілі позиції найбільших телехолдингів - речі навряд чи порівнювані.

Позбавлені важелів впливу

Іще один чудовий сигнал надійшов до мовників після дня пам'яті жертв Голодомору. Нацрада дала зрозуміти, що оскільки її положення про мовлення в дні жалоби оскаржене в суді, то за гуморину в ефірі 28 листопада ніхто не відповідатиме.

Напередодні Дня пам'яті на брифінгу Андрій Мирошніченко нагадував мовникам про пам'ятну дату і сподівався, що вони змінять свої програмні сітки. Програмування було скориговано частково. Три канали StarLightMedia прибрали розважальні проекти, замінивши їх кінопоказом. ТРК «Україна» показала «Народну зірку». Очевидно, канал вважав тематичну стрічку Дмитра Харитонова «Творці Голодомору» індульгенцією за інші шоу. А от крайній прояв цинізму виявив «Інтер». Відкупившись спеціальним логотипом у кутку екрану, який сповіщав про День пам'яті, «головний канал країни» потішив свою аудиторію співами Миколи Баскова і жартами «Городка» та «Вечірнього кварталу».

Як пояснювала згодом Тетяна Лебедєва, Правила ведення мовлення на теле- і радіоканалах у дні трауру (скороботи, жалоби) та дні пам'яті скасоване судом, а отже, регуляторний орган позбавлений важелів впливу. Порушники лише отримають лист докору від Андрія Мирошніченка. Отож, на традиційний суботній розважальний вінегрет «Інтера», не стриманий днем скорботи, Нацрада розвела руками, мовляв, а що вона може зробити.

А тепер, погляньмо на найближчого сусіда: там стається аварія «Невського експресу», і три найбільші телемережі - «Первый канал», «Россия», НТВ - самостійно добровільно уникають розваг, хоча офіційний траур ще не оголошено. Ну я розумію, коли в Україні виправдовують  якість телебачення обсягами російського ринку: мовляв, у них рекламний ринок більший - тому й програми кращі. А мораль топ-менежджерів у них теж краща через обсяги рекламного ринку?

Проте, що стосується позиції регуляторного органу, то «безпорадність» перед гігантами ефіру видається радше удаваною. А може, Нацрада сама цього й хотіла? По суті, єдиний привід для оскарження даного положення - порушення процедури прийняття й оприлюднення рішення про правила мовлення в дні жалоби. Саме цим і скористалися в ІТК.

Проста зміна позиції

Іще зовсім недавно регуляторний орган жорстко й затято воював з великими комерційними каналами (у кожного правила є свої винятки, звісно). Нині в Нацраді панує здебільшого ліберально-поблажливе ставлення до загальнонаціональних мовників. Проти більшості часто виступають Віталій Шевченко й Ігор Курус. Але й вони, зрештою, стають на бік галузі. Наприклад, скандальне питання про переоформлення ліцензій «1+1» першого разу з голосу вносив саме Курус.

В інших, неукраїнських бізнес-реаліях пом'якшення регулятора до індустрії можна було б тільки вітати. Однак на наших теренах це означає не наближення їх одне до одного, а здавання державницьких позицій перед агресивним наступом комерційного телебачення, яке ніколи не демонструвало великої поваги як до держави, так і до глядачів, а лише відвойовувало зручний для себе статус-кво.

Схоже, Нацрада здалася й сама випустила всі важелі впливу зі своїх рук.

Але що показово, при цьому вона залишається вимогливою і «принциповою» щодо невеличких регіональних мовників і до кабельних провайдерів. Наприклад, на останньому засіданні Ігор Курус допитувався в представників «Велтон.Телеком», чого ж вони рік як отримали ліцензію в Полтаві, а мережу досі недобудували, хоча відомо, що закон не вимагає від провайдерів протягом року розпочати надання послуги.

У квітні наступного року добігають кінця повноваження двох членів Нацради з президентської четвірки - Андрія Мирошніченко й Ігоря Куруса (на думку Інституту медіа права, вони добігли кінця ще навесні цього року). Новий президент, очевидно, захоче бачити у складі регуляторного органу нових людей - своїх. Можливо, й Верховна Рада спроможеться звільнити Віктора Понеділка й Тетяну Лебедєву, строк повноважень яких давно скінчився. Спливають повноваження і Віталія Шевченка з Юрієм Плаксюком. А отже, склад Нацради наступного року має суттєво змінитися. Оновлений регуляторний орган повинен буде переламати тенденцію посилення індустріального лобі. Утім, враховуючи присутність в Нацраді нового члена, який представляє один з найбільших телевізійних холдингів, уже нині можна прогнозувати: симбіозу державного регулювання з бізнесом у Національній раді, як і у Верховній, уникнути не вдасться.

Фото - www.nrada.gov.ua