Збіґнєв Бжезінський: Путінська Росія – на шляху Сталіна і Гітлера
Всесвітньо відомий політолог розкриває цілі нової геополітичної гри Кремля і попереджує про загрозу нової «холодної війни».
Збігнєв Бжезінський – колишній радник з питань національної безпеки президента США. Нині – провідний експерт вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень. Головний радник з міжнародних питань кандидата в президенти від Демократичної партії Барака Обами. Жорсткий критик зовнішньої політики Джорджа Буша-молодшого, зокрема, війни в Іраку.
Бжезінський передбачив розвал Радянського Союзу і сприяв цьому своєю доктриною прав людини та втягненням його у війну з Афганістаном. Іншу з розроблених ним концепцій було покладено в основу розширення НАТО.
Бжезінський вітав появу на європейській мапі незалежної України як одну з найважливіших подій у новітній історії континенту. Водночас він передбачав виникнення нової дуги нестабільності, що охоплює й Крим, і можливість конфлікту між Росією та Україною.
З ексклюзивного інтерв’ю автору цих рядків:
«Вопрос: Возможно ли в исторической перспективе, что Советский Союз будет восстановлен?
Ответ: Я сомневаюсь в том, что он может быть восстановлен полностью. Однако считаю, что возможно его частичное восстановление, но ценой того, что Россия станет политической диктатурой и придет в экономический упадок. Поддержание империи или восстановление империи потребовало бы применения силы, дорого обошлось бы с экономической точки зрения и оказало бы деморализирующее влияние с политической точки зрения. Таким образом, восстановление Советского Союза обрекло бы русский народ на жизнь в бедности в условиях новой диктатуры».
(КОМПАС ИТАР-ТАСС, №254 , 31 декабря 1992 года)
А ось яке інтерв’ю днями дав пан Бжезінський американській інтернет-газеті The Huffington Post:
- Який висновок повинен зробити світ з вторгнення в Грузію?
- Головна ставка - у тому, яку роль відіграватиме Росія у новій міжнародній системі. На жаль, Путін вивів Росію на курс зловісно схожий на той, який наприкінці 1930-х років проводили Сталін і Гітлер. Міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт вдався до правильної аналогії між «виправданням» Путіним розчленування Грузії для порятунку «росіян» у Південній Осетії та гітлерівською тактикою щодо Чехословаччини з визволення судетських німців. Ще зловісніша аналогія між тим, що чинить Путін стосовно Грузії і тим, що чинив Сталін стосовно Фінляндії: для підриву маленької демократичної держави використовується сила. Насправді з морального й стратегічного поглядів Грузія – це Фінляндія наших днів.
Нині міжнародна спільнота зіткнулася з проблемою - як реагувати на дії Росії, що демонстративно вдалася до використання грубої сили, маючи на меті ширші імперіалістичні наміри. Йдеться про реінтеграцію під контроль Кремля колишнього радянського простору і про те, щоб відрізати Заходу доступ до Каспійського моря й Центральної Азії та встановити контроль на нафтопроводом Баку-Джейхан, що проходить територією Грузії.
Коротко кажучи, ставки дуже важливі. Йдеться про доступ до нафтових ресурсів, які вичерпуються і дорожчають, і про те, як велика держава поводиться у новому взаємопов’язаному світі, стосунки в якому мають базуватися на компромісах і консенсусі, а не на грубій силі.
Якщо Грузію буде знищено, Захід не тільки буде відрізано від Каспійського моря та Центральної Азії. Логічно передбачити, що Путін, не отримавши відсічі, використає ту ж самі тактику стосовно України. Путін неодноразово вже погрожував їй.
- Що може зробити Захід, аби стримати Росію, яка діє як колись?
- Не тільки Захід, а й уся міжнародна спільнота повинні чітко заявити: така поведінка в кінцевому підсумку призведе до остракізму, економічних і фінансових покарань. Зрештою, якщо Росія продовжить цей курс, вона зіткнеться з ізоляцією, з довгостроковим ризиком для власного благополуччя.
Саме на Сполучених Штатах лежить головний тягар з мобілізації колективної відповіді міжнародної спільноти. Вторгнення в Грузію – це дуже сумний коментар до самообману, який Білий дім упродовж восьми років плекав щодо Путіна та його режиму. Особливо запам’яталися два виловлювання. Перше – коли Буш, зустрівшись з Путіним, сказав: «Я заглянув йому у вічі – і побачив його душу». Друге – недавнє, коли Кондоліза Райс стверджувала, що стосунки Америки з Росією ніколи в історії не були кращими!
- Джон Маккейн вже запропонував виключити Росію з «великої вісімки». Це - те, що зробили б Ви?
- «Велика вісімка» - це у будь-якому разі безпомічна фікція. Треба зробити набагато більше. Необхідне спільне зусилля на усіх рівнях - в Об’єднаних Націях і в Північноатлантичній Раді, в ЄС і в НАТО, у погодженні з японцями, китайцями та іншими передати сигнал Росії. Якими б не були її образи, вона не може вирішувати їх зумисною політикою розчленування сусідньої держави і спробами домогтися політичного панування над нею.
- Чи зобов’язаний Захід допомогти Грузії протистояти російському нападу, надавши їй військову підтримку?
- Питання не в тому, чи має Захід зобов’язання саме зараз. Йдеться про наш довгостроковіший інтерес. Якщо Росія, не розрахувавши свої сили й можливості, задирливо обере націоналістичний, імперіалістичний курс, постраждаємо усі ми.
Тим важливіше зупинити Росю тепер, доклавши спільних глобальних зусиль, щоб протистояти російському вторгненню й засудити його. Зрештою, це може призвести до економічних і фінансових санкцій, хоча є надія, що інші російські лідери, зокрема, представники бізнес-еліти, - не такі гарячі голови і що вони краще усвідомлюють наскільки вразлива сама Росія. Вона не в змозі витримати нову «холодну війну».
- Чи слід Північноатлантичному альянсу у відповідь терміново прийняти Грузію в НАТО?
- Зваживши на заперечення Росії, Захід утримався від надання Грузії плану дій стосовно членства в НАТО, що є підготовчою стадією до вступу в організацію. Тепер очевидно, що повага, виявлена до Путіна, попри його очевидні амбіції, призвела до протилежних наслідків. Зважаючи на те, що сталося, НАТО має дозволити Грузії приєднатися до плану дій з членства в альянсі, підтвердивши тим самим зобов'язання, взяте у Бухаресті, що майбутнє Грузії в НАТО.
- Ви жодного разу не згадали російського президента Дмитрія Медвєдєва? Чи в нього є якась функція?
- Така ж як і та, що її виконував формальний глава держави – Радянського Союзу 1950 року в управлінні радянським урядом. Чи хтось пам’ятає його ім’я? Натомість більшість й досі пам’ятає ім’я справжнього правителя Радянського Союзу. Воно римується з Путіним.
Переклад і коментар – Аркадій Сидорук
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ