Проект під назвою «Перший громадський» не є самостійним каналом, як можна було б зрозуміти із початкової назви – «Перший громадський канал України»; його мовлення  поки що складається з півгодинного інформаційного блоку. «Обличчя будь-якого каналу чи блоку мовлення робить служба інформації або інформаційне наповнення. Наш проект ми теж вирішили розпочати з сильної інформаційної програми» – зауважила Людмила Король, керівник «Першого громадського», підводячи на нараді-семінарі перші підсумки роботи проекту.

 

Своє мовлення проект розпочав із новинної програми: 13 серпня в ефір обласних державних телерадіокомпаній і Київської державної регіональної телерадіокомпанії вийшов «Час країни» із колишньою ведучою «Інтера» Світланою Леонтьєвою. До кінця наступного року, за словами пані Король, мовлення «Першого громадського» має складатися уже з двогодинного блоку. Окрім інформаційної програми в ефірі з’явиться низка публіцистичних та пізнавальних проектів.

 

29 жовтня на семінарі-нараді з головними редакторами обласних державних телекомпаній дискутувалося питання, як удосконалити роботу програми «Час країни». Людмила Король назвала покращення якості програми тенденцією та закликала колег розглядати роботу над програмою як один із пріоритетних напрямків. На відміну від комерційних телекомпаній, за словами пані Король, «Перший громадський» не приділятиме багато уваги політичним подіям, а здебільшого висвітлюватиме життя місцевих громад: «В недержавних телекомпаніях пріоритетними темами є вибухи, вбивства, надзвичайні події. Робиться картинка, що охоплює світові події. У нас же такої можливості немає, і ми не ставимо це собі за мету. Ми маємо показувати ті проблеми, з якими живуть люди».

 

За словами головного редактора програми «Час країни» Анастасії Образцової, «містечкові події можуть бути цікавими всій Україні», саме тому вона закликала своїх регіональних колег ретельніше працювати над сюжетами і намагатися робити їх цікавими: «Нам приносять 7-8 сюжетів – звісно, ми їх не можемо втиснути в півгодинну програму. Тому ми надаємо пріоритет тим сюжетам, які мають інформаційну прив’язку. Сюжети, які не виходять в ефір, є невідповідними за якістю. Можна згадати інформаційний сюжет із Дніпропетровська, де було дев’ять синхронів Нестора Шуфрича. Я не розумію чому? Невже не можна було показати цю трагедію через людину?».

 

Також Анастасія відзначила роботу кількох телекомпаній. А далі керівники «Першого громадського» розповідали колегам про техніку стендапів та хронометраж сюжетів.

 

«ТК» звернулася до керівника проекту Людмили Король та першого заступника голови Держкомтелерадіо Олександра Курдіновича з запитаннями щодо роботи «Першого громадського».

 

– Найголовніше – те, що проект зреалізувався, інформаційна програма вийшла в ефір і працює вже понад два з половиною місяці. Багато скептиків у це не вірило, оскільки було багато організаційних і технічних причин, які тепер уже вирішені. Звісно, канал не обмежиться однією інформаційною програмою – наповнення цього блоку потребує часу, фінансування, узгодження тощо. Але підкреслю: головне – що проект стартував і програма «Час країни» вже має своє місце в ефірі.

 

До речі, ми робимо те, чого не можуть собі дозволити інформаційні служби на недержавних каналах. Програма має свій фіксований хронометраж, а ставку ми робимо на громадське мовлення. У нас немає чистої політики – є головні політичні події, які знімає київська редакція, а решта програми складається з висвітлення тих проблем, якими живе країна. У нас дуже велике регіональне представництво, в одній програмі може бути представлено 6-7 регіонів. Крім того, на 8-10 хвилин щодня включаються інформаційні студії почергово з обласних телекомпаній. У нас є свій графік. Для маленьких телекомпаній це велика відповідальність, вони мають готуватися і мобілізувати всі свої зусилля. Але ми його змінюємо, якщо виникає потреба. Наприклад, стався вибух у Дніпропетровську – і ми були вимушені робити включення з цього регіону.

 

– Тиску ніякого немає із жодного боку. На мене тисне лише брак кваліфікованих кадрів. Це той тиск, якого я зазнаю, і проблема пов’язана з фінансуванням. А в державних структурах, згідно з тарифною сіткою, дуже невисокі посадові оклади. Це смішні гроші, з якими люди працюють на телебаченні. Але це вже проблема Кабміну і ВР – переглядати всі нормативи і змінювати ті чи інші тарифні сітки. Кожен міністр має розуміти, що людина не може жити на 830 гривень...

 

– Програма має стати загальнонаціональним ньюзрумом. Це дуже непросто, але за бажання – можливо. Це має бути програма, яка цікавить людей. На інформаційному ринку дуже щільна конкуренція, адже в нас є нішеві інформаційні канали, та й на інших каналах багато інформаційної продукції. Я вважаю, що ми свою нішу знайшли: ми відмовилися від політики для політиків і намагаємося робити новини, які цікавлять людей.

 

– Можливо, це буде спільний серіальний показ, але для цього теж потрібно вирішувати багато питань. В тому числі й щодо уніфікації ліцензій. Бо учасниками проекту є 25 телекомпаній, у кожної з котрих є свої правила, які вони зобов’язані виконувати.

 

– Зараз це питання розглядається.

 

– Які програми мають з’явитися в рамках проекту наступного року?

– Я думаю, це буде публіцистика. Соціально-економічні ток-шоу, телемости, якісь пізнавальні програми. Можливо, нам вдасться зробити спільний серіальний показ. Але це все має бути узгоджено в юридичній площині. Оскільки і право купувати, і володіння правом показу має бути у 25-ти ОДТРК.

 

– Чи вимірюєте ви свої рейтингові показники?

– Ні, це дуже складена процедура. Бо всі 25 ОДТРК мають укласти угоду з GFK, заплатити гроші, не передбачені бюджетом цього року. Крім того, ще немає повноцінного блоку «Першого громадського», є лише інформаційна програма. Тому рейтинги ще зарано вимірювати. Їх можна оцінювати хіба що за відгуками глядачів. Якщо тебе побачили – значить, дивляться. Якщо цікавість посадила глядача на цю кнопку, то це ж не просто так – бо ж навіть жодної піар-кампанії не було. Все робилось дуже швидко. А глядач, мушу сказати, є: зворотній зв’язок триває постійно. А далі, я думаю, буде розроблено механізм вимірювання.

 

– Поки ніхто, реклами ніякої немає. У нас лише новини. Але дуже хотілося б.

  

Водночас, Олександр Курдінович розповів «ТК», що «Перший громадський» шукатиме альтернативу бюджетному фінансуванню, здебільшого через залучення спонсорських внесків.

 

–          Перше завдання – збільшення обсягів мовлення та наповнення його суспільно-важливим соціальним продуктом, якого не вистачає на комерційних телеканалах. Багато з них, на жаль, відмовляються від соціально-значимих програм, що не передбачають отримання доходів. Це можна зрозуміти, оскільки комерційні телеканали працюють за бізнес-моделлю. Проект «Перший громадський» працює за соціальною моделлю. Він не ставить на меті одержання прибутку, тому повинен бути спрямований, в першу чергу, на соціальний розвиток нашого суспільства: боротьбу зі СНІДом, наркоманією, туберкульозом, пропаганду здорового образу життя, освітньо-виховну роботу тощо.

 

З наступного року ми плануємо запустити декілька програм, метою яких є привернення уваги громадськості до соціальних проблем життя суспільства. Сподіваюсь, що у форматі вихідного дня запустимо також  «лінійку» дитячих пізнавальних програм.

 

Другим завданням, яке ми перед собою ставимо, є необхідність планування більш якісної та змістовної роботи «Першого громадського». Слід налагодити ефективну співпрацю між центральною студією в Києві та місцевими студіями в регіонах, відпрацювати чіткий автоматичний механізм прямих включень і організації проведення телемостів. Важливою складовою роботи над «Першим громадським» є також зміцнення його фінансового забезпечення.

 

–          Безумовно, в рамках бюджету наступного року фінансування буде збільшено. Я не можу зараз сказати наскільки, але хотілося б його принаймні подвоїти шляхом внесення змін до тематичних планів ОДТРК. Це необхідно зробити для того, щоб витрати на виробництво продукту «Першого громадського» йшли в рамках державного замовлення і фінансувалися з бюджету не гірше, ніж інші програми обласних державних телерадіокомпаній.

 

–          Ми не займаємось продажем реклами, оскільки не є рекламним агентством. Серед наших пріоритетів немає намірів з розміщення прямої реклами в рамках цього програмного блоку. З урахуванням обмеженості фінансування та соціальної спрямованості програмного наповнення більш доцільним є розгляд можливості залучення спонсорських пакетів. Спонсорами створення соціально-значимих програм можуть бути приватні інвестори, різні фонди, в тому числі, благодійні. До речі, ця модель активно використовується на суспільному телебаченні в інших країнах. Там не розміщується пряма реклама, лише в титрах або ведучим програми оголошується подяка організаціям, благодійним фондам та підприємствам за надання допомоги у створенні тих чи інших програм. Я думаю, що цей шлях буде нам близький.

 

–          Ще немає, оскільки спочатку треба розробити самі програми. Якщо не буде зацікавленості в їх спонсорстві, ми створюватимемо такі програми за рахунок бюджетних коштів.

–          Поки так. Проблема впровадження суспільного мовлення в нашій країні – це проблема відсутності коштів, тобто відсутності альтернативи бюджетному фінансуванню. Ми спробуємо поступово зменшити бюджетну частку з відповідним збільшенням обсягів позабюджетного фінансування. Багато країн вже пройшли цим шляхом і створили суспільне мовлення, яке фінансується не за рахунок бюджету, а за рахунок внесків приватних осіб.

 

–          Безумовно. Становлення та розвиток «Першого громадського» йде всередині великого і складного процесу впровадження суспільного мовлення, про який всі так багато говорять. Ми вирішили не говорити, а розпочати конкретні дії. Не очікуючи від парламенту прийняття відповідного закону, до створення суспільного мовлення ми підійшли шляхом організації громадського мовлення в рамках існуючих можливостей, тобто на тому технічному і частотному ресурсі ОДТРК, який сьогодні у нас є.

 

–          Я би не називав це «плюсами» чи «мінусами». Є певні проблеми і є об’єктивні досягнення. Серед останніх – отримання унікального практичного досвіду роботи зі створення громадського телемовлення. Нам вдалося відійти від звичного для державних компаній контенту. За два місяця від початку роботи «Першого громадського» ми підвищили якість виробництва телепрограм у регіонах. Сподіваюсь, що ця позитивна динаміка збережеться і надалі.

 

Головною нашою проблемою сьогодні є кадрова проблема, пов’язана з недостатнім кваліфікаційним рівнем співробітників: від керівного складу – до простих адміністраторів. На практиці ми в черговий раз переконалися, що телебачення роблять не стільки творчі одиниці, скільки менеджери, які можуть організувати ефективну роботу журналістів, редакторів, режисерів і т.д., тобто сформувати весь процес телевізійного виробництва. Треба визнати – сьогодні на державному телебаченні немає продюсерів, інститут продюсування в класичному розумінні цього поняття відсутній. До речі, ця проблема актуальна для всього вітчизняного телевиробництва.

 

Високі стандарти підготовки програм мають бути однаковими і в Києві, і в Запоріжжі. Скільки ще можуть регіони пасти задніх, відшукуючи причини свого невміння та відсталості, а ми – слухати «плачі Ярославни»?

 

Вирішення потребує також відсутність достатнього фінансування та нормальної матеріально-технічної бази для забезпечення роботи «Першого громадського». Сподіваюся, наступного року зі збільшенням фінансування ситуація зміниться на краще.

 

Крім того, певні ускладнення виникають через нерозуміння деякими місцевими керівниками факту, що «Перший громадський» потрібен і має бути в ефірі в «прайм-тайм». На їх погляд, ОДТРК слід бути виключно рупором місцевих органів влади. Потроху ми цей акцент намагаємось змістити та перевести в іншу площину – на висвітлення життя простих мешканців з їх проблемами та успіхами.

 

- Чи вдається долати такий тиск?

– Поступово, не напряму, через наших директорів. Я сподіваюсь на те, що вони зможуть переконати місцевих керівників у тому, що країні потрібен такий продукт.

 

–          Зараз ведуться переговори з «Інтерньюз-Україна» стосовно проведення тренінгової програми спеціально для журналістів «Першого громадського». Для цього буде задіяно технічну базу обласних державних телерадіокомпаній та Укртелерадіопресінституту, який знаходиться в структурі Держкомтелерадіо. Ми сподіваємось, що «Інтерньюз-Україна» не відмовить нам у допомозі. В планах також – організація курсів для продюсерів з регіонів.

В майбутньому «Перший громадський» лишиться проектом чи може бути переформатований в канал?

– Сьогодні це програмний блок. Зважаючи на наявний частотний ресурс, він не може бути перетворений у повноцінний канал. Однак головним є те, що таким чином відпрацьовуються необхідні технології: ми вчимося виробляти продукт в рамках громадського мовлення. Ми не чекаємо, поки законодавці вирішать зайнятися цим питанням. Ініціативу щодо потреб громадського мовлення слід просувати також і знизу.

 

Приміром, ми отримали пропозиції, – до речі, з кількох регіонів, – щодо створення на базі ОДТРК загальнодержавного громадського каналу новин. Для такого каналу «Перший громадський» вже міг би стати базовою моделлю.

 

Держкомтелерадіо опрацьовує різні проекти цих перетворень. Не очікуючи змін у законодавстві, необхідно ще визначитись з потребами та механізмами роботи, відносинами між журналістським колективом і керівництвом суспільного каналу.

 

Результати нашої роботи ми обговоримо на засіданні робочої групи, що створена в рамках Декларації про співпрацю з впровадження суспільного телерадіомовлення між Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, Національною комісією з утвердження свободи слова при Президентові України, Комітетом Верховної Ради з питань свободи слова та інформації та Держкомтелерадіо. Потім з усіма нашими напрацюваннями прийдемо до Кабміну та Верховної Ради і скажемо: «Для того, щоб запровадити в Україні повноцінне суспільне мовлення, нам потрібно зробити перше, друге, третє...». Законодавців ми проситимемо вберегти суспільне телебачення від впливу політиків та запровадити механізми стимулювання поступового переходу до недержавного, зрозумілого і прозорого фінансування цього великого проекту.

 

Від «ТК»: На жаль, представники Держтелерадіо не взяли участі у конференції «Суспільне мовлення: незалежність, свобода слова і програмна різноманітність», організованій 31 жовтня Академією української преси,  Посольством ФРН та Фондом Конрада Аденауера. Та сподіваємось, що представники комітету ще матимуть нагоду озвучити свою позицію у відновленій суспільній дискусії навколо необхідності створення суспільного мовлення в Україні.