Як змінився херсонський медіаландшафт під час повномасштабного вторгнення
Інфопростір Херсонщини за останні три з половиною роки зазнав змін. Безпекова ситуація та брак фінансування змусили медіа або змінити формат мовлення, або скоротити обсяги роботи. Найперше це торкнулося телевізійного та радіомовлення — місцеві телеканали так і не відновили свою роботу після деокупації. Друковані видання, які ще продовжують видавати, виходять із перебоями та змінили періодичність зі щотижневих на щомісячні. В умовах відсутності місцевого телерадіомовлення та стабільного й оперативного виходу друкованої преси ваги в інформаційному просторі Херсонщини набувають онлайн-медіа.
Що з телебаченням на Херсонщині
До війни у Херсоні було шість місцевих телеканалів: «ВТВ плюс», «Крату», «Суспільне Херсон», «ЯТБ», «Херсон плюс» і «Твій плюс». За словами представника Нацради з питань телебачення і радіомовлення в Херсонській області Сергія Мовчана, на грудень 2021 року було зареєстровано 21 ТРО, а загальна кількість виданих ліцензій становила 35. У Херсоні працювали загальнонаціональні мультиплекси «Зеонбуду» (МХ-1, МХ-2, МХ-3), МХ-7 державного оператора, а також МХ-5, на якому були представлені місцеві телеканали.
Як розповідає Сергій Мовчан, ситуація на Херсонщині у сфері телерадіомовлення ускладнилася після окупації Криму, тоді на південні райони області з боку Росії йшла «потужна навала пропагандистського мовлення».
«Вони суттєво посилили наприкінці 2021 року випромінювання передавачів із Красноперекопська (Яни Капу нині), Перекопа, Джанкоя, Армянська. Вони там побудували нову передавальну станцію, Солоне озеро. Вона була прихована, але ми знали про неї. Фактично вона була збудована на противагу нашій вежі в Чонгарі. Наша вежа була збудована, щоб давати сигнал українського мовлення на північні райони Криму. У відповідь на це окупанти побудували радіотелевізійну передавальну станцію, на яку вони навісили потужні передавачі. І завдяки цьому давали сигнал углиб Херсонської області на 60 км, наших же передавальних потужностей місцями було недостатньо, щоб закрити усі “білі плями” на території південної частини області. Ситуація була дуже складна», — говорить Сергій Мовчан.
Сергій Мовчан
Щоб перешкодити проникненню російського сигналу на територію Херсонщини, було встановлено 17 передавачів аналогового телемовлення в Лазурному, Скадовську, Чаплинці, Каланчаку, Новотроїцьку, Генічеську та на Чонгарі. Сергій Мовчан пояснює, що аналогове мовлення на цій території продовжувалося навіть тоді, коли по всій Україні вже перейшли на цифрове. Мовили в цьому форматі як загальнонаціональні канали, так і місцевий телеканал «КРАТУ» (в Скадовську). Працювали тут мовники і за спеціальними тимчасовими дозволами — це гнучка система, яка дозволяла без конкурсів і складних бюрократичних процедур отримати мовлення на рік. Протягом 2021 року було видано 48 дозволів на тимчасове мовлення на півдні Херсонської області.
З перших днів повномасштабного вторгнення, коли Херсонщина опинилася в окупації, російські війська захопили телевежу та будівлю Херсонської філії НСТУ. Вони вимкнули телевізійний сигнал українського телебачення та почали транслювати російську пропаганду через T2. Мовлення національних і місцевих телерадіокомпаній припинилося. Через безпекову ситуацію хтось із медійників виїжджав з окупованої території, а хтось, попри ризики для життя та свободи, продовжував працювати. Зокрема, висвітлювали події в окупації на диджитал-платформах кореспонденти «Суспільне Херсон», а команді телеканалу «Херсон плюс» вдавалося поєднувати журналістську роботу з волонтерством.
«Під час окупації Херсона з березня по листопад 2022 року українського мовлення не було, була рекомендація від Нацради про вимкнення мовлення. Мовили пропагандистські канали та єдиний херсонський канал, який перейшов на бік ворога — “ВТВ плюс”», — розповідає Сергій Мовчан.
Сергій Мовчан в день звільнення Херсона від російської окупації
У листопаді 2022 року росіяни, відступаючи з Херсона, підірвали телевізійну вежу. Після деокупації міста вдалося відновити мовлення у мультиплексах MX-1, MX-2, MX-3 ТОВ «Зеонбуд» і MX-7 державного оператора, передавачі якого працюють на 6 ТВК у Херсоні та на 9 ТВК у Великій Олександрівці.
«Фактично весь пакет загальнонаціональних телевізійних програм нині в Херсоні працює. Ми знаємо, що Херсон у дуже складній ситуації, буває, що все вибиває, бо “прильоти”, зникає світло, переривається мовлення», — розповів Сергій Мовчан.
Натомість MX-5, який забезпечував трансляцію місцевих телеканалів, так і не відновив свою роботу. «Я думаю, що якби місцеві канали були готові працювати, то МХ-5 би запустили. МХ-5 не запрацював, бо для нього не знайшлося мовників. Тому така ситуація, що на деокупованій частині Херсонщини місцевого мовлення немає. Суспільне мовлення працює, але матеріали розміщуються на сайті та в соцмережах. Релокований “Херсон плюс” на свій сайт постійно готує матеріали. У них унікальна ситуація — вони волонтерили в окупованому Херсоні та паралельно знімали репортажі, готували новини», — говорить Сергій Мовчан.
Він також повідомив, що 24 липня 2025 року анульована ліценція на мовлення «Херсон плюс» у МХ-5 у селищі Василівка та смт Чаплинка (ліцензія була отримана незадовго до початку повномасштабного вторгнення, і мовлення так і не встигли запустити). Від усіх ліцензій на мовлення в Херсоні, Скадовську, Василівці та Чаплинці відмовився телеканал «КРАТУ», ліцензії анульовано. Натомість телеканал «ВТВ плюс» від ліцензій не відмовився, були проведені перевірки, накладені штрафи — й далі питання про позбавлення ліцензій буде розглядати суд.
«ЯТБ» та «Твій плюс», що мали ліцензії на кабельне мовлення, не пройшли процедуру реєстрації відповідно до ЗУ «Про медіа». «Херсон плюс» процедуру реєстрації на кабельне мовлення пройшов і зберігає за собою відповідну ліцензію.
Тож зараз місцеві телеканали в ефірі відсутні, на диджитал-платформах свої матеріали викладають «Херсон плюс» і «Суспільне Херсон». Більш докладно про роботу «Суспільне Херсон» можна прочитати в інтерв’ю менеджера філії Михайла Сваричевського та кореспондентки Альони Мовчан, яка живе та працює в прифронтовому місті.
З телебачення — в диджитал: як працює херсонський телеканал «Херсон плюс»
Телеканал розпочав мовлення в кабельній мережі Херсона у липні 2010 року. Його власниками є подружжя Ірина Мєзєнцева та Володимир Косюк, які є головною редакторкою та директором медіа.
На початку окупації Херсона команда «Херсон плюс» попри все продовжувала працювати. Вони навіть пішли знімати проукраїнські мітинги у березні, і це коштувало їм двох комплектів телевізійної апаратури, які окупанти відібрали та знищили.
«13 березня ми зібралися на “летючку” і вирішили, що працювати в місті з камерою і мікрофоном, як це було раніше, просто небезпечно для життя. Ми ще якийсь час працювали в кабельних мережах, домовлялися конкретно з людьми, щоб записати якесь інтерв’ю, розповідали, як живе в такій ситуації Херсон. Ми вирішили здебільшого працювати на сайт, бо мовлення було відрізане повністю. У нас був сайт і досить розвинені соцмережі, тому проблем із переходом не було», — розповідає Володимир Косюк.
Ірина Мєзєнцева та Володимир Косюк
Паралельно з журналістською роботою вони вирішують займатись волонтерством, адже на початку окупації Херсонщина потерпала від нестачі продуктів та елементарних речей, необхідних для життя.
«І це така особлива фішка нашої редакції. Ми почали збір коштів, до якого долучилися міжнародні громадські організації. Усю окупацію ми відпрацювали як команда волонтерів. Ми здебільшого допомагали селам біля Херсона — це Станіславська, Білозерська, Чорнобаївська громади, Дар’ївка. Разом із тим ми робили серію репортажів про те, як живе Херсон, про зникнення зв’язку, про торгівлю просто з картонок на вулиці, висвітлювали як проходив так званий “референдум”. Підпільно. Ми навчилися робити мультимедійні лонгриди. Великі тексти, які підкріплювалися фотографіями та відеовставками, інколи малюнками, бо не завжди з безпекових міркувань можна було ілюструвати тексти світлинами», — говорить Володимир Косюк.
«Ми за рік до війни купили нову машину, планували возити редакцію на зйомки, а довелося возити мішки з зерном та іншу гуманітарку. Довелось і мішки тягати, а до цього лише мишкою водили по екрану», — додає Ірина Мєзєнцева.
Проєкти редакції «Херсон плюс», такі як «Голос окупованого Херсона», «Вижити в окупації», «Життя на лінії фронту», отримали відзнаки НСЖУ та Нацради з питань телебачення та радіомовлення України. Головним же своїм досягненням вони вважають те, що вдалося зберегти редакцію. Якщо до війни в редакції працювало 15 людей, то зараз — 10, які працюють дистанційно з різних міст України та з-за кордону, оператор перебуває в Херсоні.
Оскільки місцеве мовлення в Херсоні не було відновлено, то редакція продовжує працювати в диджиталі — репортери знімають та пишуть матеріали для свого сайту, а також розвивають ютуб і соцмережі. Сайт було оновлено, він став більш сучасний та адаптований для людей із порушенням зору.
«Сайт — основний інформаційний майданчик, ми навчилися робити адаптації для соцмереж. У нас збільшилась аудиторія. Показники різні. Сплески були, коли Херсон деокупували й коли була підірвана Каховська ГЕС. Тоді наші новини набирали мільйонні перегляди. Медійне середовище змінилося дуже сильно. Люди в Херсоні перестали отримувати інформацію з телевізора і з газет, усі сидять у телефонах», — розповідає Володимир Косюк.
Ірина Мєзєнцева говорить, що до того, як було раніше вони вже навряд чи повернуться, та й бажання такого немає. «Поєднання телевізійного формату з соцмережами — це наше майбутнє. Люди перестали телебачення дивитись, я бачу, яка у нас жива аудиторія. Під останнім дописом про нашестя сарани, що має 160 тисяч охоплення, вже 500 коментарів. Ми бачимо реакцію аудиторії, чого не можна було перевірити на телебаченні», — розповідає вона.
Якщо до війни основними джерелами доходів медіа був продакшн і реклама, то зараз на 90% фінансування складається з донорської допомоги. «Якщо під час окупації було дуже багато пропозицій і всі хотіли допомогти, то зараз цього набагато менше і велика конкуренція. Редакція була розграбована, довелося купувати нову техніку. Завдяки грантовій підтримці за 2023—2024 роки ми повністю забезпечили працівників екіпіруванням — бронежилети, каски, аптечки», — говорять медійники.
Постійний пошук фінансування називають одним із найбільших викликів. І разом із тим труднощі є в доступі до місця зйомок через безпекову ситуацію. «Люди бояться щось розказувати чи показувати. Останній приклад. Ми знімаємо проєкт, де розказуємо про херсонські кавуни. В один день уся Херсонська ОВА поїхала на поле, показала херсонські кавуни, а наступного дня туди “прилетіло”. Фермер, із яким ми домовлялися про зйомку, відмовився нас приймати, бо побоявся, що це призведе до обстрілів. Люди ще з часів окупації звикли з пересторогою ставитися до журналістів. Нашого оператора забирали в поліцію, нам телефонували — ваш чи не ваш? Бо говорять, що у нього підозріла зовнішність», — розповідає Володимир Косюк.
Ірина Мєзєнцева та Володимир Косюк волонтерять у Херсоні
Команда «Херсон плюс» продовжує займатися волонтерством. «У мене тиждень поділений: три дні працюю як головна редакторка, а три дні як головна координаторка волонтерської організації ГО “Спілка журналістів «Альтернатива»”. У мене є команда волонтерів, їх більш ніж 20, усі працюють у Херсоні», — говорить Ірина Мєзєнцева.
На радіохвилях лунають мережеві радіостанції та одна локальна
Зараз у Херсоні працюють 12 радіостанцій: «Промінь», «Громадське радіо», «Армія-ФМ», «Люкс-ФМ», «Українське радіо», «Перець-ФМ», «НВ», «П’ятниця», «Байрактар», «Культура», «Радіо Рокс» (мережеві радіостанції) та єдине локальне радіо в місті Х.ON. У Бериславському районі Херсонської області працює 8 радіостанцій. Х.ON працює в Херсоні, Великій Олександрівці та у Високому (Тягинська громада).
«Херсон був деокупований 11 листопада 2022 року. Вже 12 листопада у нас мовило “Українське радіо”, його й раніше можна було слухати, бо на межі Миколаївської та Херсонської областей було встановлено передавач. Херсонська радіотелевізійна вежа була підірвана окупантами, коли вони відступали з міста. Зараз передавачі встановлені на старій вежі. На кінець грудня 2022 року в Херсоні можна було слухати 6 мережевих радіостанцій: радіо “Промінь”, “Армія-ФМ”, “Українське радіо”, “НВ”, “Байрактар”, радіо “Культура”. Першим із місцевих радіо почало мовити “Ваше радіо — Радіо Рокс”, це франшиза. Усі розуміли, що інформаційний простір треба відновлювати критично швидко, і це було зроблено», — розповідає Сергій Мовчан.
Х.ON – єдина локальна радіостанція на Херсонщині
У першу річницю визволення Херсона з російської окупації 11 листопада 2023 року розпочала мовлення локальна радіостанція Х.ON. ТОВ «Іксон Медіа» було зареєстровано у серпні 2023 року, його власниками є Віталій Михайлюк і Денис Тарнавський. Має тимчасові дозволи на мовлення на частоті 87,7 МГц (500 Вт) у Херсоні, на 93,6 МГц (500 Вт) у Високому, на 92,5 МГц (500 Вт) у Великій Олександрівці.
Програмна директорка радіо Х.ON Катерина Цимбалюк розповіла, що ідея про створення радіостанції виникла з бажання доносити у безпечний спосіб інформацію до тимчасово окупованих територій Херсонщини.
«Спочатку ми з друзями ділились інформацією, як доносити новини до лівого берега Херсонщини. Люди, які перебувають в окупації, прекрасно знають, що якщо підписуєшся на якість телеграм-канали, то твої гаджети й ти сам уже в небезпеці. При перевірці телефона можна відстежити, що ти дивився, з ким ти спілкувався. Єдиний спосіб донести інформацію до людей, не ризикуючи їхнім життям і свободою, — це радіохвиля, яка не залишає слідів. Навіть якщо вони чують українську пісню чи українське слово — для людей в окупації це як рятівне коло», — розповідає Катерина Цимбалюк.
Катерина Цимбалюк в студії радіо Х.ON
Вона також поділилася, що вкрай важливо для неї було вийти в перший ефір саме в день звільнення Херсона від окупації. «Мені здавалося, що це дуже важливо і символічно. Навіть ще не все було готово в студії, але технічно ми вже були готові запускатися», — розповідає медійниця.
Катерина Цимбалюк, окрім багаторічного досвіду роботи на радіо, мала ще досвід життя в окупації — з першого дня до самого звільнення вона перебувала в Херсоні, займалася волонтерством. І попри складну безпекову ситуацію, залишається в місті. З весни 2023 року Катерина Цимбалюк працює радницею голови Херсонської ОВА Олександра Прокудіна.
«Коли починали роботу, то було троє людей в ефірі й технічний директор, який виконує обов’язки продакшна. Ми маємо можливість працювати й у прямому ефірі, й у запису. Зараз я залишилась одна з нашим звукачем. Безпекова ситуація в Херсоні така, що немає великої черги з охочих тут працювати. Я почала переговори щодо створення колаборації зі своїми колегами, вони не зі сфери радіо, але у них є досвід обробки інформації, тому хочу створити нові проєкти в колаборації з іншими журналістами. Мені здається, що нині на часі консолідувати наші зусилля, створювати проєкти, де ми б могли один одного підтримувати», — розповідає Катерина Цимбалюк.
За менше ніж два роки роботи команда радіо Х.ON випустила низку проєктів, серед яких «Люди Х» (інтерв’ю з херсонцями), подкаст «Life-Хакі» (розмови з військовими), «Step by степ» (програма про українців, які змінювали світ), «Та то наші» (музичні оповідки про українців, які творили музику, якою пишаємося), «Персона з Херсона».
Команда радіостанції в день виходу першого ефіру
«Ще був проєкт про Різдво “Казка від тата”, його зробила журналістка Катя Колесник. Ці казки були зачитані не професійно, але душевно, тому що їх читали військовослужбовці у відрядженні на Херсонському напрямку. І вони читали ніби й для своїх діточок, і для всіх, хто слухав радіо. Я коли говорю про цей проєкт, у мене завжди сльози, тому що я розумію наскільки це душевний потужний меседж», — розповідає Катерина Цимбалюк.
Упродовж дня на радіо лунає музика та щогодини — новинний блок. На початку дня в радіоефір виходить ранкове шоу «Show must Kherson».
«Без зупинки у нас проходить ранкове шоу, задача якого полягає не лише в інформуванні про життя міста, а й трошки розважити, трошки змістити фокус уваги, що у нас є хорошого, над чим можемо пожартувати, чим ми можемо пишатися. Це лайтова розмова, тому що людей не хочеться надміру навантажувати, вони й так перебувають в стресі. Наша задача — підтримувати, підставляти плече, створити майданчик, за допомогою якого ми можемо спілкуватись. У нас є чат у телеграмі, де в режимі реального часу спілкуємося зі своїми слухачами», — говорить Катерина Цимбалюк.
За її словами, запуск радіостанції став можливим завдяки інвесторським коштам. Пізніше була підтримка від НСЖУ, а також доходи від розміщення реклами. «Це не ті кошти, які має заробляти комерційна радіостанція, усе йде на оплату комунальних послуг», — розповідає Катерина Цимбалюк.
Друковані медіа зі щотижневих стали щомісячними
На Херсонщині зареєстровано 30 друкованих видань (газети, журнали, альманахи, наукові збірники тощо). Приміром, Херсонський державний університет має 11 видань, Херсонський державний технічний університет — 2.
Але зараз виходять друком лише три: це херсонські газети «Новий день» і «Гривна», а також «Вісті» (селище Нововоронцовка Бериславського району). Торік було відновлено випуск газети «Придніпровська зірка», вдалося випустити кілька номерів, але через брак фінансування газета більше не видається.
Редакції газет «Новий день» і «Гривна» були релоковані та відновили свою роботу наприкінці 2022 року. За словами головного редактора газети «Новий день» Анатолія Жупини, за цей час видали 33 випуски, наклад кожного — 10 тис. екземплярів. Засновник газети «Гривна» Михайло Новицький розповів, що близько мільйона екземплярів газети надруковано за період повномасштабного вторгнення.
«Новий день»
Незалежна газета Херсонщини «Новий день» видається з лютого 1996 року. Головний редактор газети «Новий день» Анатолій Жупина на момент повномасштабного наступу Росії на Україну перебував у Херсоні, протягом місяця жив в окупації.
«Весною 2022 року стало зрозуміло, що перечекати не вдасться, тому що окупанти почали приходити в редакцію, на той час уже викрали Олега Батуріна. Одного дня ми зібрались і раненько виїхали автівкою через Станіслав, минаючи 12 блокпостів. Через дамбу під вибухи артилерії ми виїхали в Миколаїв. Далі вирушили у Львів, бо там чекали друзі й колеги, які обіцяли посприяти з пошуком квартири. Хоча насправді ми їхали в невідомість. З дружиною, донькою, онуком, племінницею, з двома колегами», — розповідає Анатолій Жупина.
Анатолій Жупина
Після адаптації на новому місці почали думати, як працювати далі. Знайшли підтримку у львівському Центрі журналістської солідарності НСЖУ. Анатолій Жупина розповідає, що у травні 2022 року почали поступово відновлювати роботу, спочатку викладали новини у фейсбук і телеграм, потім створили сайт на новій платформі, а старий сайт залишили, щоб не наражати на небезпеку системного адміністратора в окупації. Після звільнення Херсона у листопаді 2022 року за підтримки НСЖУ було відновлено випуск друкованої газети.
Її друкують у ТОВ «Високий замок» у Львові. А далі «Новою поштою» пересилають у громади Херсонщини. Також газета розповсюджується і в інших регіонах України, де працюють гуманітарні хаби для переселенців із Херсонської області.
«Журналісти працюють із різних куточків України — зі Львова, Вінниці, з Києва, з Польщі. Я практично кожного місяця буваю в Херсоні, підтримуємо зв’язок із правобережжям Херсонщини», — розповідає Анатолій Жупина.
Він розповів, що робота редакції та друк газети наразі залежать від грантового фінансування, яке в цьому році суттєво скоротилося через закриття USAID.
«У 2023—2024 роках нам дуже активно допомагав Інститут регіональної преси у проєкті “Підвищення стійкості українських медіа”. Завдяки цій співпраці ми змогли придбати оргтехніку та регулярно виплачувати зарплату співробітникам. Зараз нам допомагає Асоціація регіональних видавців. З січня ми залишилися практично без грантового фінансування, трохи було запасів. Є підтримка начальника Херсонської ОВА, районних і сільських адміністрацій, у нас укладено договори про співпрацю, завдяки цьому ми покриваємо друк та доставлення газети. Ми були серед тих, хто постраждав через припинення американського фінансування», — говорить Анатолій Жупина.
Черговий випуск газети «Новий день»
Серед основних труднощів цього часу він називає не лише проблеми з фінансуванням, а й безпекову ситуацію на Херсонщині.
«Важко потрапити на Херсонщину, я говорю про такі місця як Берислав, Станіслав. Ми були в Станіславі раніше, зараз туди заборонено їхати, навіть з акредитацією Міноборони України. Сьогодні важко навіть у Херсон їхати, бо на трасі чатують дрони. Але їздимо. Найголовніший виклик — це безпека. Бо були “прильоти” і в будівлю нашої редакції в Херсоні. Під час окупації росіяни забрали 30 тонн паперу, нашу оргтехніку, меблі, планували й приміщення забрати колаборанти, але завдяки ЗСУ це не вдалося. Під обстрілами, але стоїть», — говорить Анатолій Жупина.
«Гривна»
До війни це був успішний медіабізнес Михайла Новицького, який включав друковані видання, такі як «Гривна» та літературна «Дебют-газета». Йому ж належала і Херсонська міська типографія, у приміщенні якої розміщувалася редакція. «Гривна» видається з 1994 року, тираж видання в різні роки становив від 20 до 88 тисяч екземплярів.
Усе кардинально змінилося з початком повномасштабного вторгнення.
«Ми з 24 лютого 2022 року практично не працювали, редакція пізніше була захоплена. Слава Богу, окупанти не змогли наш бренд використовувати у своїх пропагандистських цілях. Ніхто з наших співробітників не пішов на співпрацю. Зараз редакція в Херсоні не існує, розбомбили все, що можна. Хтось виїхав у перший день, хтось виїжджав з окупації, а хтось повністю пережив окупацію в місті. Зараз у нас працює до 10 людей в редакції з різних міст України, кілька людей перебуває в Херсоні, в Миколаєві, Одесі, хтось за кордоном, я в Рівному. Ковід нас навчив працювати дистанційно», — розповідає засновник газети «Гривна» Михайло Новицький.
Михайло Новицький
Він разом із дружиною Вікторією Новицькою (головна редакторка «Дебют-газети») переїхав у Рівне. Спочатку відновили роботу сайту, а у листопаді 2022 року за підтримки міжнародних донорів і Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» вдалося відновити друк «Гривни». Зараз вона друкується в Запоріжжі, безплатно розповсюджується в Херсоні й області.
«Ми працюємо на грантові кошти. Бізнесу немає та вже не може бути. До війни була передплата, реклама, роздрібний продаж, був тираж близько 20 тис. До війни це був бізнес, а зараз ми працюємо лише на кошти донорів. Я сподіваюся, буде успішно впроваджено фінансування Міністерства культури. Розповсюджується 15 тис. екземплярів у Херсоні й області. Перший номер за цим проєктом пішов у розповсюдження. Випущено було за час війни десь близько мільйона екземплярів. Два рази на місяць газета виходила різними накладами від 8 до 15 тисяч екземплярів. Є фінансування — випускаємо газету, немає фінансування — не випускаємо. Було таке, що й не випускали місяць. Ми готові й кожен тиждень випускати», — розповів Михайло Новицький.
Херсонці отримали газету «Гривна»
Він говорить, що для них важливо зберегти друковане видання для жителів Херсонщини, адже на прифронтових територіях залишається багато літніх людей, і газета для них — чи не єдине джерело інформації.
«Ми робимо акцент на друковану пресу, тому що в Херсоні залишилися пенсіонери, у яких кнопкові телефони, і для них це чи не єдине джерело інформації. Наші читачі — це 60+. Наші читачі чекають газету, це не лише ностальгія по довоєнному часу, а й корисна інформація, якої вони потребують. Це зараз уже не бізнес, це наша місія — нашим читачам-херсонцям давати інформацію. Бізнесу вже в Херсоні ніколи не буде, бо не повернеться в місто ні рекламодавець, ні “Укрпошта” не буде так працювати на доставлення, ні роздрібної торгівлі не буде, бо кіоски всі розбомблені. Зараз це вже не бізнес, це просто місія», — говорить Михайло Новицький.
Новоронцовська газета «Вісті»
У лютому 2022 року газета в Нововоронцовці призупинила свою роботу. Після деокупації правобережжя Херсонщини вдалося спочатку відновити роботу сайту, а пізніше за підтримки НСЖУ відновили й друк газети.
«У березні 2023 року НСЖУ профінансувала друк газети на пів року. Якщо до війни ми виходили раз на тиждень, то тут вирішили виходити раз на місяць, щоб трохи розтягнути на більший час наявне фінансування», — розповідає головна редакторка Ірина Кошарська.
Вона працює в газеті з 2013 року, на другому курсі університету прийшла на практику кореспонденткою, а зараз є головною редакторкою.
Ірина Кошарська
«Вісті» виходили пів року на чотири шпальти у стандартному форматі А3, були випуски на восьми шпальтах. Через брак фінансування змінювали формат, зараз знову повернулися до А3. Тираж газети — 500 екземплярів, які розповсюджують як у межах Нововоронцовської громади, так і на сусідніх громадах. Вартість номера — 10 грн. Друкується видання в Миколаївській області. Наразі редакція складається з двох людей. Як журналістка працює Ірина Кошарська і є дизайнер, який займається версткою газети та наповненням сайту.
«Як виживаємо? У нас був раніше якийсь ресурс, видавали газету і власним коштом. Трохи нам допомогли дві громади, переплативши газету. З початку відновлення нашої роботи ми взагалі не отримуємо зарплату, працюємо на волонтерських засадах. Ми зверталися до інших громад із проханням про підтримку, ніхто нам назустріч не пішов. Ми просили придбати хоча б по 50 номерів. Така безпекова ситуація, що я розумію, що їм не до газет», — говорить Ірина Кошарська.
Цифрові медіа вийшли на перший план
Ще під час окупації за відсутності українського телерадіомовлення та друкованих видань популярності серед читачів набували онлайн-медіа, які свою роботу не припиняли. Нині серед популярних сайтів на Херсонщині можна відзначити «Вгору», «Мост», «Кавун.City», «Український південь», «Новий день», «Гривна», «Суспільне Херсон», із них чотири потрапили на Мапу рекомендованих медіа від «ДМ» та ІМІ.
За словами представника Нацради з питань телебачення і радіомовлення в Херсонській області Сергія Мовчана, зараз зареєстровано 10 компаній. Серед них як відомі херсонські медіа, такі як «Мост», «Новий день» і «Кавун.City», а також сайт Херсонського державного університету, сайт ГО «Около ТВ», «Місто сонця» тощо.
«Мост»
Сайт заснований у вересні 2012 року за підтримки NED. 20 липня 2023 року його внесено Нацрадою до Реєстру субʼєктів у сфері медіа та присвоєно ідентифікатор медіа — R40-01085. Реєстрантом і кінцевим власником медіа є Сергій Нікітенко.
«Початок вторгнення був величезною кризою для нас, але водночас і можливістю. Більшість херсонських медіа або припинили існувати, або зменшили кількість команди чи контенту. Ми ж навпаки. Ми працювали фактично цілодобово. Багато контенту було, бо росіяни наступали, захоплювали населені пункти, ми намагалися перевірити інформацію. На початку травня ми зрозуміли, що у нас не було жодного вихідного», — розповідає головний редактор сайту Сергій Нікітенко.
У перший день повномасштабного вторгнення команда прийняла рішення виїжджати з Херсона, далі вже працювали з інших міст України. Згодом до команди долучився журналіст, який перебував на той час в окупованому Херсоні.
Сергій Нікітенко
«Один із читачів нам задонатив доволі велику суму, бо хотів, щоб херсонське медіа працювало. Перші пару місяців у нас вистачало грошей, далі ми почали пошуки. Моя робота далі була пов’язана з пошуком ресурсів, з пошуком людей. З травня у нас почав працювати з окупованого Херсона Вячеслав Гусаков, у нього була луганська прописка, він не виїжджав, бо боявся, що його мобілізують в армію окупантів. Коли росіяни почали забирати термінали з магазинів, почалися труднощі як йому переказати кошти. Доводилося шукати людей, які могли йому передати, залучали людей, які були за кордоном. Тобто це була така партизанська робота», — розповідає Сергій Нікітенко.
Після деокупації правобережжя Херсонщини вони почали їздити по звільнених громадах і робити репортажі, у яких розповідали про життя громад.
«Ми стали тим медіа, яке читали не лише херсонці, а й люди, яких цікавило, що відбувається в Херсоні», — розповідає головний редактор «Моста». Вони вже 13 листопада, на третій день після звільнення, заїхали в місто і з того моменту відновили повноцінну роботу.
«Редакції в Херсоні у нас немає, ми працюємо вахтовим методом. У нас зараз працює 9 людей, у Херсоні на постійній основі нікого немає, працює фрилансерка на місці. Ми їздимо в Херсон на 1,5—2 тижня. Я зараз приїхав із Херсона, моя колега післязавтра їде. Так ми намагаємося мінятися, тому що змушувати людей жити в Херсоні ми не можемо, бо це дуже небезпечно. Якщо щось трапляється в Херсоні, то у нас там є фрилансери, які для нас пишуть і знімають», — розповів Сергій Нікітенко.
Зараз більша частина бюджету медіа — грантові кошти, 15% — донати від читачів, 10—15% — доходи від реклами.
Команда сайту «Мост»
«У 2022 році ми вперше закликали нас підтримати. Ми вирішили попросити гроші на наші поїздки Херсонщиною, бо гранти ці поїздки не покривали, я їздив своїм коштом. Це почало працювати. Потім про нас розповіли в “Телебаченні Торонто” — і на нас посипалося дуже багато донатів, зібралася велика сума, яку ми витрачали до липня 2023 року. Я вирішив, що потрібно запускати спільноту, розробили на сайті спеціальну систему пожертв. Наразі це 200 людей, які щомісяця жертвують різні суми. Це було нам дуже помічне, коли зник USAID. Ми написали значну кількість матеріалів, які хотілося б зберегти на папері. І ми за свої кошти видали журнал (1 тис. екземплярів). Він не продається. Його роздають тільки членам нашої спільноти», — говорить Сергій Нікітенко.
Серед основних труднощів, із якими видання стикається зараз, він називає пошук коштів на роботу та співробітників, бо хтось іде з професії. Сергій Нікітенко говорить, що нині ситуація в медіасередовищі Херсона змінилася «з точки зору кількості і якості медіа, їх залишилося небагато. Це час можливостей. Медіасередовище Херсона дуже об’єдналося після повномасштабного вторгнення і зараз дуже допомагає один одному».
«Кавун.City»
Інтернет-видання «Кавун.City» було засноване восени 2019 року. Онлайн-медіа зареєстроване згідно з рішенням Національної ради з питань телебачення та радіомовлення України №1346 від 09.11.2023 року (протокол №26).
За словами головної редакторки видання Євгенії Вірлич, під час повномасштабного вторгнення довелося змінити та переформатувати контент, бо той формат і тематика початкового задуму вже виявилась не на часі.
«До війни наш сайт був націлений на позитивчик, націлений на туризм. Ми до війни виграли грант, метою якого було пов’язати Генічеськ і Херсон матеріалами історично-туристичної тематики. З початком повномасштабки ми перевели свій контент відповідно до вимог часу. У нас не було стрічки новин і немає зараз. Ми пишемо ті новини, які потребує суспільство, а це не завжди позитив. Змінилося наше ставлення до соцмереж, ми підсилили телеграм (у нас було до тисячі підписників). У окупації ми зрозуміли, що на сайт не завжди можна зайти, і в окупації він заблокований, потрібно використовувати VPN, тому є багато новин, які ми даємо тільки в телеграм, пишемо максимально відкрито», — розповідає Євгенія Вірлич.
Євгенія Вірлич
Початок повномасштабного вторгнення застав усю редакцію сайту в Херсоні, згодом співробітники почали виїжджати з окупованого міста. Євгенія Вірлич виїхала у липні 2022 року, зараз живе в Києві, періодично їздить у Миколаїв та Херсон. «Ми всі постраждали, я взагалі додому повернутися не можу, бо моя квартира в Річпорту постраждала від повені після підриву дамби Каховської ГЕС», — говорить Євгенія Вірлич.
Редакція «Кавун.City» не припиняла роботи під час окупації, бо журналісти розуміли: читачі потребують новин про події в місті, а також допомоги та підтримки. «Ми кожен день писали, де є хліб, де працюють аптеки. Такі були вимоги часу. Дуже багато почали писати про колаборантів, після життя в окупації ми їх дуже добре бачимо. У нас немає більше сірого, у нас є біле і чорне. Когось із колаборантів ми викривали, як-от Аліса Вербицька, Лариса Косенко, Наталя Ткаченко. У нас збільшилася аудиторія в окупації, це наше прагнення донести туди правду, і люди також хочуть це чути. Ми дуже співпрацюємо з підпіллям, з рухами “Жовта стрічка”, “Атеш”, “Зла мавка”. Те, що ми планували як туристичний напрям, стало окупаційним напрямом», — говорить Євгенія Вірлич.
Робота медіа в цей час була можлива завдяки грантовому фінансуванню. За словами Євгенії Вірлич, зараз видання має два невеликих гранти та доходи від реклами, яких вистачає на роботу команди з чотирьох співробітників. Пошуки фінансування наштовхнули її на втілення своєї давньої мрії — заробляти самим на себе. Це створення онлайн-крамнички з брендованою продукцією.
«Моя давня ідея — це крамничка оригінальних товарів, яка б підтримувала видання. Це буде оригінальний товар, який максимально асоціюється з півднем. Моя мама в’яже шкарпетки з кавуновим принтом. Ми хочемо залучити майстрів і майстринь, тому що так сталося, що ці товари важко людям продавати. Я кинула клич і готова до співпраці з людьми, які готові надавати такі товари. Я даю їм платформу, я розкручую, ставлю свою націнку. Якщо товар продається — я віддаю ними названу ціну, а собі лишаю свій відсоток. Я сподіваюся, що це спрацює, охочих працювати достатньо. У нас є шестеро майстрів, які готові з нами співпрацювати, — шкарпетки, шалики, настільні ігри ручної роботи.
А ще я зробила магазинчик мерчу на платформі, яка випускає продукцію, вони беруть на себе виготовлення і відправлення, я займаюся рекламою, оформленням. Ми випускаємо мерч через цей магазинчик. Магазинчик уже працює кілька тижнів. По-перше, це якісна продукція, по-друге, це нагадування про Херсон, по-третє, це підтримка редакції. За три тижні роботи ми назбирали на оплату “Укрнету” за місяць», — розповідає Євгенія Вірлич.
Головним досягненням медіа вона називає спільноту, яка сформувалася навколо «Кавун.City». Завдяки своїй аудиторії вони мають змогу допомагати військовим цивільним і навіть тваринам у Херсоні. «Ми збираємо гроші та годуємо котиків у Херсоні. І ці наші ініціативи підтримують наші підписники, це для нас є великим досягненням. Великим досягненням є наші люди в окупації, які нас читають, підтримують», — розповідає медійниця.
Щодо труднощів — то це постійний пошук фінансування та безпекова ситуація в Херсоні, яка залишається вкрай складною.
«Зараз ми всі далеко, мало хто сидить постійно в Херсоні. У нас дуже різний досвід у всіх. Є якісь протистояння політичні, особисті — й зараз вони загострюються, це відвертає увагу і забирає час. У нас було токсичне середовище, а тепер воно стало ще токсичнішим. З цього середовища деякі гравці пішли, хтось не працює, хтось працює в інших містах. Нас стало менше, а проблем стало більше», — коментує Євгенія Вірлич нинішнє медійне середовище в Херсоні.
«Український Південь»
Інформаційне видання «Український Південь» працює з березня 2016 року, його засновницею є херсонська журналістка Лідія Григор’єва.
«Наш офіс у Херсоні стоїть розграбований, під обстрілами. Працюємо дистанційно з різних міст, періодично їздимо на Херсонщину, постійно в Херсоні перебуває наш відеограф. Нам довелося навчитися працювати у дистанційному, вахтовому режимі», — розповіла Лідія Григор’єва про нинішню роботу редакції.
Команда видання складається з чотирьох людей. Працюють у Херсоні, максимально враховуючи безпекову ситуацію. «Я виїжджала з військовими та волонтерами й знімала сама, тому що боялася брати відеооператора. Зараз оператор працює в Херсоні за принципом не подієвості, а коли безпекова ситуація дозволяє виїхати на об’єкт зйомок», — розповідає Лідія Григор’єва.
Лідія Григор’єва
Якщо торік у видання ще були грантові кошти на роботу, то зараз виживають завдяки відеорекламі, а частину зароблених грошей інвестують у сайт. «Ми зберегли видання, зберегли колектив, і важливо, що у нас немає колаборантів. Ми повністю збереглися репутаційно, це для нас було дуже важливо. Я дивлюся, що ті, хто працював у Херсоні під час окупації, нікуди не зникли. Зникли ті, хто працював за бюджетні гроші. Ми знаходимо тих, хто живе з Херсоном у серці, і ті люди нас підтримують, замовляють рекламу. За ці кошти ми існуємо», — розповідає журналістка.
Медіаплатформа «Вгору»
У 2002 році «Вгору» заснувала благодійна організація «Фонд милосердя та здоров’я» для розвитку громадянського суспільства в Херсонській області. З 2002 по 2017 рік щотижня виходила друкована версія газети — незалежний громадсько-політичний тижневик «Вгору». Наразі видання повністю працює в онлайн-режимі. Медіаплатформа «Вгору» 16 жовтня 2023 року зареєстрована як суб’єкт у сфері онлайн-медіа.
Директорка медіаплатформи «Вгору» Ілона Коротіцина розповіла, що до початку повномасштабного вторгнення видання виготовляло як комерційні проєкти, так і різнопланові тематичні проєкти, такі як тревел-шоу «Поїхали далі!» й «Територія успіху». У 2021 році вони запустили медіашколу для журналістів-початківців. Загалом у команді працювали 20 людей. Уся ця робота припинилася з початком війни та окупації.
Ілона Коротіцина
«Коли почалась окупація, ми стали непублічними. Ми зачистили всю інформацію про нас у соцмережах, у нас були сюжети з ведучими, їх ми також повидаляли. Лише були прямі ефіри з ведучою, яка виїхала в перший день, а так ми не світилися. Але ми не зупиняли роботу. 24 лютого 2022 року о шостій ранку забрали з офісу все, що могли забрати, і в офіс ми не приходили, всі працювали по домівках. У березні ми почали ходити на мітинги, знімали, фотографували, самі просто приходили мітингувати. Весь цей час ми писали новини, збільшили кількість контенту в рази, перемкнулися на новини. Кілька людей виїхали 24-го, а інші залишалися в місті. Так ми працювали десь три місяці, потім потроху почали виїжджати, коли стали вирубати зв’язок. Ми зрозуміли, що у нас усього пару людей на підконтрольній території, і коли ми залишились у травні на три дні без зв’язку, то вся робота лягла на них. У Херсоні залишався наш фотограф, кілька журналістів, тобто частина команди працювала до кінця окупації Херсона. Частина нашої команди — в Одесі, в Києві, хтось виїхав за кордон», — розповідає Ілона Коротіцина.
Торік команда медіаплатформи «Вгору» складалася з 30 людей, зараз частину довелося скоротити через припинення американського фінансування. Залишилося 25 співробітників.
«У нас складно з комерційним напрямком. Хоча ми його і відновили, але оскільки область більшою мірою окупована, бізнес або знищений, або релокований, то це складно розвивати. Комерційна діяльність — до 10%, це якась реклама, монетизація. Торік ми запустили спільноту, але це теж невеликий кошт. Усе інше — це гранти. Цього року поки що це дуже складно, ми досі не заповнили наш бюджет, дотримуємося кризового плану, скоротили всі обсяги. Поки що складно, не виходить стати фінансово самостійними, але ми цього дуже прагнемо», — говорить Ілона Коротіцина.
За час повномасштабного вторгнення команді «Вгору» вдалося реалізувати кілька великих проєктів. Зробили проєкт «Руйнуємо російські міфи», у якому розповідали історію Херсона. З фотовиставкою «Нескорений Херсон» побували в багатьох містах України й організували 20 виставок у різних містах. Зняли документальний фільм «Нескорений Херсон», який розповідає про роботу херсонських журналістів, які пережили захоплення міста, окупацію, мітинги та звільнення разом із херсонцями, і фіксували все, що відбувалося в Херсоні.
Медіаплатформа «Вгору» отримала відзнаку від громадської організації Media Development Foundation (MDF) за особливі здобутки в гуманітарній журналістиці.
«Ми потрапили в “Білий список” якісних медіа, це велика наша гордість, що ми змогли цього досягти. За показниками ми входимо в трійку найвпливовіших медіа на Херсонщині. За відчуттями, ми стали ближчими до херсонців, до наших читачів, ніж були до повномасштабного вторгнення», — говорить Ілона Коротіцина.
Серед найбільших труднощів роботи зараз називає фінансову нестабільність і безпекову ситуацію на Херсонщині.
«Робота редакції зараз сконцентрована на новинах, також це прямі ефіри з експертами про ситуацію на Херсонщині, різнопланові сюжети про місто й область, відеоінтерв’ю. Торік ми відновили розслідування, якщо тематично це фактчекінг, тема розмінування, документування воєнних злочинів», — говорить Ілона Коротіцина.
«Місто сонця»
У липні 2023 році херсонська медійниця Олена Пімєнова, яка під час окупації Херсонщини переїхала жити в Кривий Ріг, заснувала своє онлайн-видання «Місто сонця».
«Ідея про створення медіа у мене була давно, але якось раніше було не на часі. Мені завжди хотілося зробити своє медіа, розповідати те, що мені цікаво, показувати місто таким, яким я його бачу. З початком повномасштабного вторгнення я повернулася до цієї ідеї, бо ще одне медіа — це голос і рупор Херсона та Херсонщини. Херсонці часто пишуть, що про нашу область замало інформації на всеукраїнському рівні в інформаційному просторі, і я подумала, що можу стати додатковим голосом, і заснувала своє медіа», — розповідає Олена Пімєнова.
Олена Пімєнова
З моменту появи медіа «Місто сонця» Олена Пімєнова займається пошуком фінансування.
«Команди як такої у мене немає. Є я на постійній основі та мій чоловік, який технічно підтримує сайт. Звичайно, нам хочеться розвитку, вдалося виграти кілька грантів. Коли була така можливість, я залучала на фрилансі херсонських авторів, щоб писати безпосередньо про ситуацію в місті з перших вуст. Розвиваємося, працюємо, не зупиняємося. Я вважаю, що зайвих голосів не буває. Якщо голос мого медіа допоможе донести інформацію про важку ситуацію в місті, в області, то значить, я все роблю правильно. Поки що це все більше на волонтерських засадах, сайт мій. Сама придумала — сама й роби. Я працюю ще в громадській організації, і певний час частину своєї зарплати я витрачала на якісь невеличкі гонорари для фрилансерів. Наразі такої можливості в мене немає, то поки працюю сама, але пошуки фінансування не припиняються», — розповідає Олена Пімєнова.
Серед найбільших труднощів у роботі називає те, що вона не перебуває в Херсоні, тому «певні події можуть просто проходити повз мене», а також те, що зараз більше часу потрібно для верифікації інформації та пошуку фінансування.
Щодо ситуації з херсонськими медіа Олена Пімєнова говорить, що їх «стало менше, але вони стали трохи якіснішими».
Така ситуація нині в медійному середовищі Херсонщини. Редакції працюють у надзвичайно складних безпекових умовах та з нестабільним фінансуванням і браком кадрів.
«Ситуація дуже складна. Робота медіа, як і життя на деокупованій частині Херсонщини, дуже складна. Для мене це героїчна робота. Ті люди, які виконують роботу, перебуваючи у Херсоні, працюють під обстрілами, під дроновими атаками, тотальним відімкненням світла. Медіа є, медіа працюють. На перший план вийшов той сегмент медіа, які до війни були недооцінені — дуже багато роблять онлайн-медіа. В таких місцях бувають і такі матеріали роблять!» — коментує представник Нацради з питань телебачення та радіомовлення в Херсонській області Сергій Мовчан.
Фото: з фейсбук-сторінок та особистих архівів херсонських медійників
