Під час однієї з дискусій форуму «Воєнні медіавиклики 2024: стійкість» журналіст запитав у представника Нацради з телебачення та радіомовлення, що робити з українськими ютуб-каналами, наприклад «Інтера», де є старі випуски «Орла та решки» з російськими учасниками. Окрім цього, в ютубі є багато каналів колишніх ведучих каналів Медведчука та Мураєва й іншого небезпечного контенту на каналах українських блогерів. Що з цим робити та чи має регулятор важелі впливу на них? Про це у матеріалі «Детектора медіа».

Закон «Про медіа» та ютуб

Новий профільний закон містить норми з регулювання платформ спільного доступу до відео. «Це такі ресурси, де поширюється користувацький контент у відеоформаті», — пояснила Тетяна Авдєєва, старша юристка Лабораторії цифрової безпеки. Ютуб належить до таких платформ. Законодавчі норми щодо платформ спільного доступу до відео створювали, щоб імплементувати Директиву Європейського Союзу про аудіовізуальні медіапослуги, яка регулює роботу таких компаній як ютуб, тікток тощо.

Однак положення про такі платформи у законі «Про медіа» стосуються регулювання саме тих, хто зареєстрований в Україні. Як розповів «Детектору медіа» член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Олександр Бурмагін, у реєстрі відсутні відомості про суб’єктів у сфері медіа — провайдера платформ спільного доступу до відео. Тобто немає жодної зареєстрованої української платформи на кшталт Ютубу.

А сам Ютуб не є резидентом України й норми національного законодавства на нього не поширюються. «Сфера дії медійного закону поширюються на тих, хто заснований в Україні (умовно українські аналоги ютубу), має дочірню компанію в Україні та регулярно ухвалює на території України редакційні рішення. При цьому такий обовʼязок не поширюється на платформи, що підпадають під юрисдикцію країн-членів ЄС», — розповіла Тетяна Авдєєва.

За її словами, щоб уникнути реєстрації таких платформ як Ютуб у кожній країні, Директива встановила обов’язок реєстрації в одній із країн ЄС: «Інші країни, якщо мають скарги щодо порушень їхнього законодавства, мають звертатися до регулятора країни, де зареєстрована платформа. Оскільки Ютуб зареєстрований в Ірландії, якщо питання виникають у, приміром, нідерландського регулятора, то він звертається до свого ірландського колеги, і той уже взаємодіє з Ютубом».

Але Україна зараз не є членкинею ЄС. І це є проблемою, бо якщо платформа не підпадає під українське законодавство, то дуже складно змусити її виконувати будь-які зобов’язання.

Які важелі впливу на ютуб є у регулятора

Попри те, що в законі є обов’язок для платформ спільного доступу до відео реєструватися в Україні, якщо нерезиденти цього не зроблять, їхні сервіси не будуть забороняти.

«У разі наявності порушень, якщо платформа на них не реагує, також не передбачене блокування — тільки штрафи або звернення до правоохоронних органів», — сказала Тетяна Авдєєва. Тобто зараз усе зводиться до самого бажання компанії реагувати на повідомлення про порушення від нашого регулятора.

До самих платформ спільного доступу, за словами Тетяни Авдєєвої, є небагато вимог: розмістити умови користування, забезпечити перевірку віку користувача, мати прозорі механізми для скарг і звернень, утримуватися від обробки персональних даних дітей, надавати можливість реалізувати право на відповідь і декілька інших. «Важливо, що платформи не несуть відповідальності за кожну одиницю контенту, тобто кожне користувацьке відео. Вони можуть бути відповідальні за брак реакції на скарги та відсутність механізму для забезпечення прав користувачів», — пояснила вона.

Нацрада будує відносини з великими міжнародними платформами шляхом укладання меморандумів. Однак із Ютубом, за словами Олександра Бурмагіна, станом на 4 вересня 2024 року меморандум не укладено. Хоча Нацрада і зверталася до Ютубу: упродовж 2023 року надсилала три звернення, а у 2024-му — чотири. «Усі листи стосувалися порушень Закону України “Про медіа” та Правил YouTube: прояви мови ворожнечі та підбурювання до дискримінації, прояви російської пропаганди, щодо фактів дезінформації та з пропозицією укласти меморандум про співпрацю», — розказав Олександр Бурмагін.

За його словами, всі листи надсилали на електронну адресу та простою поштою до головного офісу в США. Тобто Нацрада зверталася напряму до платформи, а не до регулятора країни, в якій вона зареєстрована у ЄС.

За словами Бурмагіна, Ютуб відреагував лише на випадок поширення дезінформації (з платформи прибрали фейкову інформацію про нібито загибель українського високопосадовця), а решта звернень залишилася без реагування.

Чи можна вважати ютуб-канали медіа

Це питання — ключове для розуміння можливостей регулювання ютубу. Адже з одного боку блогери не є медіа, але з іншого боку Нацрада реєструє ютуб-канали саме як медіа.

«Ті суб’єкти, які діють на платформах спільного доступу до відео (наприклад, ютуб) або на платформах спільного доступу до інформації — блогери, сторінки медіа у соцмережах, пересічні користувачі — не є суб’єктами у сфері медіа», — пояснила Тетяна Авдєєва. І лише якщо вони добровільно реєструються як суб’єкти медіа, тоді до них будуть застосовані правила, аналогічні до тих, які застосовуються до медіа. «В іншому випадку регулятор не має права реагувати на їхній контент», — додала вона.

Про це свідчить пряма норма статті 16, частина 3 Закону «Про медіа»: «Особа, яка регулярно поширює масову інформацію під редакційним контролем через власні облікові записи на платформах спільного доступу до інформації, не є суб’єктом у сфері онлайн-медіа, окрім випадків, якщо така особа добровільно зареєструється як суб’єкт онлайн-медіа».

«Це було прийнято як реакція на побоювання громадськості щодо надмірного регулювання роботи блогерів. Тобто всі ютуб-канали не є медіа. Але якщо власники захочуть зареєструватися, то до них будуть застосовні законодавчі вимоги. Важливо, що власники ютуб-каналів у такому випадку будуть регулюватися нормами щодо онлайн-медіа, а не щодо платформ спільного доступу до відео», — сказала Тетяна Авдєєва.

За її словами, через цю пряму норму у законі про медіа новостворений орган співрегулювання, коли визначатиме критерії для віднесення ресурсів до онлайн-медіа, не зможе зарахувати до медіа не зареєстровані ютуб-канали.

Заступник директора ЦЕДЕМ, експерт із медійного права Ігор Розкладай також звертає увагу на те, що критерії онлайн-медіа до незареєстрованих каналів не можуть застосовуватися ані за нормою закону, ані де-факто: «У випадку ознак злочинів проти держави це вже буде головний біль правоохоронних органів, як або виявити, або бодай заблокувати такі канали».

Також він додав: «Третя частина статті 16 закону “Про медіа” в перекладі з юридичної на людську мову говорить, що ні, ми не вважаємо ваші акаунти в соцмережах медіа. Але, якщо ви хочете з вашої сторінки зробити медіа — ну тоді, будь ласка, реєструйтеся. Це пов’язано з тим, що Україна не має ефективного (!) контролю над великими платформами на кшталт Фейсбуку, Інстаграму, Ютубу чи Тіктоку. Ми не можемо визначити, хто стоїть за тим чи тим профілем, а платформи не мають жодного обов’язку їх розкривати. Звісно, такий обов’язок можна прописати, але я хочу бачити важелі впливу на бігтек, який змусить їх цього дотримуватися».

За його словами, критерії до онлайн-медіа, що мала розробити Нацрада (а після створення органу співрегулювання — цей орган), мають розроблятися лише для тих суб’єктів, які діють як медіа: «Вони конкурують з медіа, але як водії, що їздять смугою громадського транспорту, думають, що на них правила щодо контенту не поширюються. Якщо таке медіа — умовно, онлайн-видання “Газета 200” — почне розказувати, що Україна сама спровокувала війну або поширювати подібні наративчики, то регулятор має розуміти, що ага, ось таким критеріям це відповідає: “Ану ходи сюди, розумнику, впаяємо тобі штраф”. Але якщо це сторінка краєзнавця Семена Пінгвиненка з Великих Загуляк, який розказує про красу рідного краю, то явно це не предмет інтересу регулятора».

У чинних змінах до закону «Про медіа» не передбачено змін до цієї норми (стаття 16, частина 3).

«Чи можна удосконалити цю норму? Теоретично так. І навіть розбити на онлайн-пресу і соціальників. Але питання норм, які будуть не на папері, а які можна буде ефективно застосовувати — відкрите. І я б не хотів, щоб потім на регулятора вішали всіх собак за те, що він де-факто не може зробити від слова ніяк», — пояснив Ігор Розкладай.

А от виконавча директорка Інституту розвитку регіональної преси Людмила Панкратова сказала, що має більш революційний і підхід і розповіла, що регулюванню має підлягати не медіа, а саме контент, незалежно від того, де він поширений: «Має обмежуватись інформація, яка завдає шкоди, незалежно від того, де вона поширена. Підхід, коли ми регулюємо не контент, а медіа — досить формальний».

Як пояснила Авдєєва, у європейських країнах блогерів регулюють по-різному. У деяких державах на підзаконному рівні розроблені критерії віднесення блогерів до таких, що мають виконувати певні додаткові вимоги. Наприклад, десь важливою є кількість аудиторії (від кількості користувачів залежить, чи підпадає канал під регулювання). А у Німеччині та Іспанії це залежало від монетизації контенту: під регуляцію та додаткові вимоги підпадають ті блогери, чий дохід від монетизації контенту на платформі перевищує встановлену державою межу.

Однак у ютубі є багато офіційних каналів зареєстрованих і ліцензованих медіа. Всі українські лінійні телеканали мають свої сторінки на ютубі, більшість онлайн-видань теж. Але вони можуть не бути зареєстровані у Нацраді. Що робити з ними? Чи можна їх вважати медіа?

«У поясненнях до Директиви ЄС про аудіовізуальні медіасервіси йдеться, що якщо канали на платформах спільного доступу до відео, що є повною реплікою (повторюють контент) аудіовізуального медіа, то вони регулюються аналогічними правилами. У першій редакції медійного закону це положення, на жаль, випустили, але правка мала бути внесена подальшими змінами до закону “Про медіа”», — пояснила Тетяна Авдєєва.

Але навіть внесення цієї правки у закон не розв’язує проблему. Адже ютуб-канал може повністю повторювати ефір аудіовізуального медіа, але при цьому мати й інший контент. Наприклад, архівні випуски (як уже згадувалося вище, це можуть бути старі архіви з росіянами-учасниками) або спеціальні інтерв’ю, студії, створені для диджиталу.

«У теорії, скоріше за все, це не буде регулюватися, бо контент не дублюється повністю, і важко буде встановити, що це те саме аудіовізуальне медіа. Тобто якщо канал не зареєструється як онлайн-медіа, він узагалі не потрапить під регулювання. Але це прикладне питання і багато що залежатиме від тлумачення законодавчих норм нашим регулятором», — сказала Тетяна Авдєєва.

Як Нацрада може регулювати зареєстровані медіа

Станом на 1 вересня 2024 року Нацрада зареєструвала 52 ютуб-канали. Як уже йшлося вище, до зареєстрованих ютуб-каналів застосовуються правила, аналогічні тим, що діють для онлайн-медіа. Їхню роботу відповідно контролює регулятор. Нацрада має реагувати на скарги щодо контенту своїх реєстрантів, а також із певною періодичністю проводити моніторинг.

У Національній раді розроблений і затверджений «Порядок здійснення офіційного моніторингу та проведення перевірок суб’єктів у сфері медіа». Як розповідав у інтерв’ю «Детектору медіа» Максим Онопрієнко, моніторинг онлайн-медіа зараз проводять як реакцію на звернення або скарги від людей і організацій: «Проте ми шукаємо варіанти для автоматизації цих процесів, тестуємо низку програм, розглядаємо можливості синтаксичного та семантичного машинного аналізу, зокрема з використанням можливостей штучного інтелекту з адаптацією до потреб і повноважень Національної ради».

За словами Олександра  Бурмагіна, моніторинг онлайн-медіа, як зареєстрованих, так і не зареєстрованих Національною радою, здійснюється переважно за скаргами фізичних і юридичних осіб.

Регулятор може виносити приписи або штрафи, може й скасувати реєстрацію. Але й у випадку з зареєстрованими медіа Нацрада не має важелів закрити чи заблокувати певний ютуб-канал або контент без позиції самої платформи.

«Уявімо, що умовна “Ісландія TV” реєструється як онлайн-медіа і регулярно поширює контент, що порушує статтю 36 медійного закону (назва статті — «Обмеження щодо змісту інформації» — «ДМ»). Наприклад, не так давно був скандал про те, що на “Ісландії” дискримінували жінок. Уявімо, що таких скандалів стає більше і регулятор захоче заборонити цей канал. Що ми матимемо на практиці? Все залежатиме від позиції Ютубу. У законі можна написати все, що завгодно, але важливо мати механізми реалізації та впровадження законодавчих норм. Те саме з регулюванням платформ спільного доступу до інформації (Digital Services Act). Ми можемо у нашому національному законодавстві написати все, що нам заманеться. Але деякі платформи, як-от сумнозвісний хаб дезінформації — Телеграм, уже заявили, що вони виконуватимуть вимоги Digital Services Act лише у країнах-членах ЄС. Відповідно, на українське регулювання вони не збираються зважати. Що робити у  таких випадках? Це питання відкрите», — пояснила Тетяна Авдєєва.

Утім, за її словами, більшість каналів, які реєструються у Нацраді, роблять це, бо свідомо хочуть відповідати національному законодавству як добросовісні медіа. І вони якраз зацікавлені у своїй репутації та виконанні приписів Нацради. «А ті, хто поводиться з редакційною політикою та контентом як жовта преса, ймовірніше за все просто не будуть реєструватися. А на незареєстровані ютуб-канали Нацрада юридично не має важелів впливу», — додала вона. Доти, доки орган спів регулювання не пропише критерії віднесення до онлайн-медіа

За словами Олександра Бурмагіна, станом на вересень 2024 року скарги до Нацради на зареєстровані ютуб-канали не надходили.

Нові законопроєкти щодо платформ і регулятор НКЕК

Під час форуму «Воєнні медіавиклики 2024: стійкість» заступниця голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук розказала, що регулятором платформ соцмереж буде не Нацрада, а Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку (НКЕК). Цей орган з’явився у 2021 році після реорганізації Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ).

Регулятор соцмереж має з’явитися після того, як в Україні буде імплементований Digital Services Act.

«Це окрема сфера регулювання. Вона передбачає правила для платформ спільного доступу до інформації, які не регулюються законом “Про медіа”. До ютубу застосовуються і вимоги ЄС про аудіовізуальні медіасервіси, і вимоги Digital Services Act», — сказала Тетяна Авдєєва.

Цей акт набув чинності у лютому 2024 році. Як писав «Детектор медіа», Digital Services Act установлює низку обов’язків для великих платформ. «Переважно вони стосуються прозорості: видалення контенту, алгоритмів, реагування на скарги. Також створення на платформах процедур оскаржень рішень, які приймаються стосовно контенту, запровадження можливостей позасудових механізмів спорів, де можна розглядати прийняті на платформі рішення про контент, блокування, видалення акаунтів тощо. Є додаткові повноваження щодо менеджменту кризових ситуацій до найбільших онлайн-платформ», — розповів Максим Дворовий, голова напряму «Цифрові права» громадської організації «Лабораторія цифрової безпеки».

Як повідомила Тетяна Авдєєва, НКЕК висловив бажання бути регулятором цієї сфери: «У Digital Services Act є окремі вимоги для дуже великих платформ, до яких належить Ютуб і Тікток, здійснювати оцінку на права людини та публікувати звіти про це. Для цього є окрема методологія, розроблена Європейською Комісією. Регулятор має стежити за тим, щоб вчасно публікували такі звіти, щоб платформи належним чином розглядали скарги. Платформа має діяти відповідно до вимог “належної обачності”: тобто вживати всіх можливих, необхідних і реалістичних заходів, щоб створити безпечне інформаційне середовище».

Зараз готується кілька законопроєктів, які мають на меті регулювати роботу великих платформ. Насамперед це законопроєкт, який готує Міністерство цифрової трансформації за підтримки USAID та ГО «Лабораторія цифрової безпеки». Цей законопроєкт є спробою імплементувати Digital Services Act, він передбачає перенесення в національне законодавство України до набуття її членства в ЄС згаданих норм, забезпечення синхронного з ЄС регулювання великих онлайн-платформ.

Окрім цього є ще законопроєкт Миколи Княжицького, спрямований, перш за все, на регулювання месенджера «Телеграм» («Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності платформ спільного доступу до інформації, через які поширюється масова інформація»). За словами Тетяни Авдєєвої, у цьому законопроєкті багато положень не відповідає вимогам ЄС: «Бо він пропонує визнавати платформи спільного доступу до інформації субʼєктами у сфері медіа. Але вони не є (і не можуть бути) медіа згідно з європейським законодавством, тож перша проблема — неправильний пропонований статус для субʼєктів. Друга проблема цього законопроєкту — це пропозиція накладати штрафи за невидалення окремих одиниць контенту. Це занадто жорстка вимога. Європейське законодавство працює не так. Воно говорить, що платформи спільного доступу до відео, як посередники, а не виробники контенту, мають реагувати на скарги та забезпечувати, наприклад, механізм фільтрування нелегального контенту. Але платформи не можуть моніторити кожен допис. З такою вимогою у будь-який момент можна буде довести, що платформа діє неправомірно, і просто її заблокувати, адже ніхто не здатен моніторити все, й це становитиме надмірну цензуру. Крім того, законопроєкт пропонує розкриття структури власності платформ в Україні? Очевидно, що Телеграм цього не захоче, але ми не знаємо, чи захоче Фейсбук. А якщо жодна з платформ цього не робитиме? Тоді є побоювання, що цей законопроєкт може призвести до блокування всіх великих платформ (принаймні в теорії)».

Титульне фото: Getty Images