31 грудня 2018 року завершилося громадське обговорення ініційованого Національною радою з питань телебачення і радіомовлення документа про регулювання діяльності іноземних мовників — проекту Порядку формування Переліку програм іноземних телерадіоорганізацій, що ретранслюються. За словами члена Нацради Сергія Костинського, на розгляд регулятора погоджений із громадськістю та індустрією проект може бути винесений уже за місяць.

Розробка цього документа стала кроком Нацради назустріч представникам українських нішевих каналів, які неодноразово нарікали на нерівні умови, що створює законодавство для вітчизняних та іноземних мовників. Українські ліцензіати, наприклад, зобов’язані дотримуватися квот національного продукту та української мови, створювати спеціальне програмування у Дні жалоби та пам’яті.

Послабити регулювання українських мовників Нацрада не може без змін до закону, а тому вирішила взятися за суворіше регулювання іноземних каналів.

У розробленому регулятором проекті, з-поміж іншого, передбачено обов’язок іноземних мовників (крім освітніх телеканалів із вивчення іноземних мов) дублювати або озвучувати чи субтитрувати контент українською мовою. У разі наявності іншомовних звукових доріжок іноземні канали повинні також мати українську звукову доріжку.

Услід за серією статей про ринок українських тематичних каналів (частина 1, частина 2, частина 3) «Детектор медіа» готує цикл матеріалів про іноземні канали. У бліц-інтерв’ю «Детектор медіа» Сергій Осадчий, директор ТОВ «Бітмедіаком» — ексклюзивного представника Sony Pictures Television Networks в Україні, розповів про адаптацію іноземних каналів на українському ринку та чи готові вони додатково інвестувати в цей процес.

– Сергію, як ви оцінюєте розроблений регулятором проект Порядку формування Переліку програм іноземних телерадіоорганізацій, що ретранслюються? Чи можуть вимоги про запровадження озвучення, титрування або створення окремих україномовних доріжок призвести до того, що іноземні канали підуть із ринку?

– Ми відстежуємо це питання й маємо постійну комунікацію з головним офісом. Прораховуємо варіанти. Якщо оцінювати вплив цієї ініціативи загалом на місцевий ринок платного ТБ, то для іноземних каналів нова звукова доріжка — це додаткові інвестиції.

У різних каналів різний рівень присутності та доходів на місцевому ринку. Я припускаю, що деякі канали, присутні в переліку адаптованих, наразі заробляють в Україні менше, ніж їм доведеться витратити на додавання української озвучки — не кажучи вже про інші витрати. Тобто, певні канали можуть піти з ринку або ж почати судовий чи дипломатичний тиск, якщо знайдуть для цього підстави. Наприклад, це може бути маленький канал, але його походження може бути з великої європейської країни, посольство якої має економічну місію із завданням захищати інтереси бізнесу своїх резидентів в Україні.

Крім того, ситуація в індустрії платного ТБ тепер не найкраща (м'яко кажучи) для додаткових інвестицій для будь-кого з міжнародних мовників.

– Чи зацікавлені іноземні канали запускати українську звукову доріжку згодом, через якийсь період?

– Якщо відкласти вбік формально-юридичну частину цієї проблеми — припустимо, що якимось чином вимога робити українську доріжку оформлена, вона не суперечить законодавству й міжнародним нормам (гіпотетично). У такому випадку все залежатиме від конкретних умов адаптації, які мають були дуже виваженими. Потрібен перехідний період — мабуть, не менш ніж один рік — для того, щоб іноземні канали мали можливість вийти на певний процент української озвучки свого ефіру, і зробити це якісно у відповідності до своїх стандартів. Якщо для певного продукту правовласник вирішить робити не озвучування, а субтитрування — це теж має зараховуватись як адаптація державною мовою. Тобто критерії мають бути ще й гнучкими.

– Ваші канали мають окрему версію від тієї, яка транслюється на російський ринок?

– Мені доводилося чути певні думки, про те, що іноземні канали в Україні створені для Росії та розповсюджують в Україні саме російські версії. Тому начебто потрібно якось ідентифікувати їх через українську доріжку. Я вважаю, що ця логіка дещо хибна, тому що в каналів, які мають не економічні, а інші мотиви розповсюдження, не буде фінансових проблем, щоб виконати мовну квоту.

Стосовно нашої групи каналів Sony Pictures Television я можу офіційно заявити, що правовласник каналів — резидент Великої Британії. Канали з березня 2018 року мають окремий від Росії супутниковий сигнал, який крім України використовують також Білорусь, Казахстан, Грузія, Вірменія, де російська мова є так би мовити універсальною з точки зору дистрибуції. У Росії окремий супутниковий сигнал, де може бути присутня російська комерційна реклама та позначка з ліцензією російського регулятора — «Роскомнадзор».

До речі, якщо ви в Україні побачите якийсь із каналів Sony із російською рекламою або з позначкою «Роскомнадзор», це може бути ознакою несанкціонованого прийому — скоріш за все, з російської DTH-платформи.

– Чи відрізняється контент цих двох версій?

– У 2018 році нам довелося вносити певні зміни у програмну сітку одного з каналів — щоб замінити українсько-російський серіал, у якому був присутній актор із так званого чорного списку. А ще ми досить довго обговорювали з офісом у Лос-Анджелесі, який відповідає за всі веб-сайти телемереж Sony, щоб нам відкрили окремі версії сайтів для України — що нарешті трапилось у 2017 році. Тобто, в нас є всі підстави казати про те, що канали Sony Pictures Television уже адаптують свою присутність в Україні.

– Чи є, на вашу думку, наразі передумови до зростання ринку платного телебачення? І що найперше на це впливає?

– Попередні роки більшість учасників ринку вважала, що головні проблеми та загрози індустрії платного ТБ — це відсутність прозорості, заниження кількості абонентів у ліцензійних договорах (underreporting) та демпінг, у тому числі безкоштовне надання доступу до пакетів телеканалів.

Сьогодні певні явища вже не мають масового впливу на ринок pay-TV, проте посилюється вплив такого фактору, як нерівні умови для всіх учасників. Наприклад, українські медіагрупи щороку «стимулюють» провайдерів до суттєвого підвищення цін, тимчасом як через DVB-T2 безкоштовно доступні 32 канали. Це вимиває з ринку pay-TV частину кабельних абонентів — насамперед тих, що були споживачами доступних пакетів. Я не кажу, що підвищення цін — це погано, адже ARPU платного телебачення в Україні насправді дуже низький. Але окрім цього, якщо в країні дуже низький рівень проникнення платного ТБ (а він у нас ганебно низький порівняно з іншими ринками Східної Європи), тоді, мабуть, пріоритетом має бути створення додаткової цінності для пропозиції платного ТБ та / або зменшення цінності безкоштовного продукту, а лише потім — зростання цін та ARPU в pay-TV.

В нинішніх умовах провайдерам потрібно зосередитися на вже доступних та потенційних перевагах свого продукту в порівнянні з безкоштовним ТБ. На мій погляд, це такі речі, як якісний сервіс, стабільний та якісний сигнал, бандл (пропозиція з кількох послуг, об’єднаних в одну. — Ред.) ТБ та інтернету, бандл лінійного ТБ та VOD, керування ефіром (time-shift, catchup-TV) та мультискрин, унікальні пропозиції контенту, HD-версії каналів. Очевидно, що частину цих переваг неможливо втілити у традиційному кабельному ТБ, яке представляє левову частку українського ринку pay-TV. Тому кабельні мережі — це основна зона ризику відтоку на найближчі роки.

Фото надано Сергієм Осадчим