Першого грудня розпочав мовлення новий тематичний канал групи Film.ua Group про здоровий спосіб життя «36,6». Його запуском займалася Наталка Якимович, яка навесні стала генеральною продюсеркою тематичних платних каналів (pay TV) групи, залишивши проект «16+» на каналі skrypin.ua. На наступний рік компанія планує запуск іще двох нових мовників. Про ці плани, а також наповнення тематичних каналів, труднощі з дотриманням мовних квот, специфіку малобюджетного власного виробництва та додаткову монетизацію контенту «Детектор медіа» поговорив із Наталкою Якимович.

«Знайти фахівців, які вільно розмовляють українською, — це ще те завдання!»

Із Наталкою Якимович ми зустрілися після перевірки Нацради з питань телебачення і радіомовлення та багато говорили про квоти, за недотримання яких Bolt, «Дача» та Epoque отримали штрафні санкції.

«Я збиралася до вас під проект “1+1” “Одруження наосліп”, — зауважує продюсерка. — У цьому випуску мову героїв переклали красивою літературною українською. Але їхня мова не була природною і не відображала половини підтекстів. Але я підтримую мовну політику. І вважаю, що коли б ми почали це робити ще десять років тому, то сьогодні б жили в іншій країні. Й українська не була б такою проблемною для спеціалістів».

На її думку, квоти хоч і створюють проблеми для творців контенту, та все ж є каталізатором розвитку власного виробництва. Саме власний продукт продюсерка планує розвивати на каналах Film.ua:

— За ці півроку ми оновили канал «Дача», ми повністю підготували до запуску канал про здоровий спосіб життя «36,6», і тепер ми у процесі зйомок власного продукту для телеканалу Epoque. Окрім стратегічних питань на мені продакшен по всіх каналах.

— Які завдання стоять перед вами щодо частки власного виробництва чи позицій на ринку ваших тематичних каналів?

— Розширення власного виробництва. Ми дуже розраховуємо на наші проекти й хочемо продавати їх іншим каналам. Крім цього активно розвиваємо YouTube, оскільки всі наші програми власного виробництва мають бути популярними серед інтернет-аудиторії. Купити продукт на сьогодні не проблема. Але людей цікавить локальний продукт. Це помітно по відгуках на канал «36,6», який наразі мовить у тестовому режимі. Наші дієтологи, наші спортсмени, наші лікарі, психологи, які знають нашу ментальність, популярніші за будь-який закордонний продукт.

— У жовтні Нацрада виявила порушення мовних квот на ваших каналах Bolt, Epoque і «Дача». Із чим це було пов’язано?

— Не встигли повністю адаптувати всі проекти. Адже частина наших проектів знімалася російською мовою. Наприклад, на каналі «Дача» в нас є програма «Вкусный сад с Антониной Лесик». Програма дуже прикольна й локальна, але Антоніна розмовляє російською. І це вже після повноцінного вступу в дію закону про квоти є порушенням. І ми маємо вирішити — або перекладати проект, або знімати українською. Тепер ми пробуємо знімати її українською. Виявляється, знайти фахівців, які вільно розмовляють українською, — це ще те завдання. Тому ми маємо відмовлятися від співпраці з деякими людьми, з якими було домовлено, тільки через те, що вони не можуть спілкуватись українською.

— Як квоти вплинули на ефір каналів? Ви зазвичай дублюєте чи озвучуєте?

— Ми перекладаємо всі фільми. Той же «Нюхач» тепер говорить українською. Рішення дублювати чи озвучувати приймається окремо по кожному проекту. У нас внутрішня студія дубляжу та перекладу. І з ними ми працюємо на своїх умовах. Але дублювати й перекладати — це недешево, до того ж переклад шкодить самому продукту. Тому на майбутнє плануємо всі проекти знімати українською.

— Чи доступні ваші канали в інших країнах?

— «Дача» йде в Молдові. Також у нас були великі плани щодо виходу у Грузію та Казахстан. Але наразі ми зупинилися на внутрішньому ринку. Тому що робимо продукти українською. Тепер нас у Казахстані не зрозуміють. Якщо чесно, з точки зору виробництва, квоти — це дуже проблематично. Але, з іншого боку, квотування дає можливість зростання власного продакшену. І замість купувати американський, російський чи білоруський контент і адаптувати його, за ці кошти можна зняти свій недорогий продукт.

«Політична журналістика на сьогодні не несе жодної користі людям»

Ми говоримо про виробництво, й Наталка розказує, що бюджети на платних каналах групи такі невеликі, що вона дуже вагалася, чи приймати пропозицію: «Власне, я ніколи не працювала з тими бюджетами, з якими можна дозволити собі все. Навіть на “1+1” я займалася іміджевими проектами, а це не шоу, на які, як треба, виділялися великі суми. Тому я знаю, як це робити. Але найголовніше, що ця робота не суперечить моїм внутрішнім відчуттям чи цінностям».

Наталка без роздумів відмовляється від усіх пропозицій знову зайнятися політичною журналістикою й каже, що розчарувалась у політиці й не хоче цим займатися: «Я хочу займатися реальними речами, які мені близькі, зрозумілі й несуть якусь користь. Політична журналістика на сьогодні не несе жодної користі людям».

А канали «Дача», «36,6» та Epoque генпродюсерка робить як для себе, керуючись власними зацікавленнями та інтересами:

— Коли мені тільки робили пропозицію про співпрацю на Film.ua, ми двічі зустрічались із Сергієм Молчановим (операційний директор Film.ua Group. — Авт.). Проекти мене зацікавили одразу, а далі я побачила бюджети й десять разів перепитувала, чи точно це в гривні. Ми працюємо з такими бюджетами в гривні, як на будь-якому каналі оцінюється в доларах. Але я маю велику енергію, щоби працювати навіть із такими кошторисами, тому що в мене немає внутрішнього роздвоєння, наприклад, коли доводиться робити інтерв’ю з політиком-козлом і брати участь у нісенітниці, яку він несе. Тепер я записую те, що мені подобається. Це класно, дуже надихає і дає можливість рухатися вперед.

— Чи заробляють ваші канали на себе?

— Про це слід говорити з акціонерами. Тому що я працюю із затвердженими бюджетами й моє завдання — не вийти за їхні межі. Наскільки мені відомо — це таки бізнес.

— Скільки людей працює у вашій команді?

— Фактично на два канали («Дача» та «36,6») увесь контент роблять чотири оператори, чотири режисери монтажу і два журналісти. Це дуже компактно. Тому багатьма проектами я займаюся сама і як режисер, і як редактор, і як продюсер. Тому дуже часто до чогось глобального не доходять руки. Але все попереду. Треба зробити міцний фундамент і йти далі. За ці шість місяців фундамент у нас є, тепер ми починаємо будувати стіни.

— Команду ви формували самостійно?

— Я повністю змінила команду, коли прийшла. Я дала шанс їм, ми спільно пропрацювали два місяці, але далі вирішила, що слід змінювати людей. Зі старої команди лишився тільки один монтажер. Тепер моя команда — це люди, з якими я працювала на різних каналах і проектах. Когось я знаю 18 років, когось десять, когось п'ять років. Із Дашею Давидовою, яка тепер працює на «Дачі», ми познайомилися, ще як робили «Табу з Миколою Вереснем». Дуже правильно працювати з людьми, які з тобою на одній хвилі.

— Чи достатньо такої команди для створення програм для трьох каналів?

— Ми б не проти віддати наші проекти на аутсорс і працювати з невеличкими продакшнами. Але поки все, що нам рахували, значно дорожче, ніж те, що знімаємо ми. І значно дорожче — це в десять разів, а не втричі чи вдвічі. Звісно, продакшени, які працюють із російськими каналами і роблять для них розважальні проекти, сміятимуться з наших бюджетів. Не може людина, яка отримує за монтаж одного випуску програми 25 тисяч, змонтувати 15-хвилинний ролик за 500 гривень чи за 1000, тому що це неспівмірні цифри.

— Які саме продакшени ви маєте на увазі?

— Є багато продакшенів, навіть не на слуху, які роблять круті проекти на різних ринках — для Грузії, Росії чи Казахстану. Вони оперують бюджетами, вищими за бюджет тих самих «Плюсів». Маленькі проекти їм нецікаві.

— Чи не достатньо потужностей продакшену Film.ua?

— У нас дуже багато різних компаній, і кожна з них самостійна. Ми теж самостійна одиниця, яка працює на рівних умовах з іншими гравцями Film.ua Group. Так само орендуємо павільйони.

«Моя програма знімається на моїй кухні»

Формат каналу «Дача» Наталці близький: тут зібрано корисні поради, як доглядати за городом, як зібрати хороший урожай помідорів, як розсаджувати хризантеми й багаторічники. У родині Наталки любить готувати не лише вона, а й її син. «Весь контент “Дачі” мені дуже зрозумілий. Я легко можу накидати теми журналістам, придумати завдання, домовитися з людьми, написати пост. Все, про що ми знімаємо, мені зрозуміле і присутнє у житті», — каже продюсерка.

— За словами співвласника «Дачі» та Epoque Сергія Бойка, без заробітної плати штатних працівників година виробництва на таких каналах, як «Дача», коштує близько 10 тисяч гривень. Які проекти найбільш оптимальні для такого бюджету?

— Для «Дачі» ми зараз знімаємо близько 8–10 годин на місяць власного продукту. Це короткі 15-хвилинні випуски. Зупинилися на такому короткому хронометражі, щоби проекти були не затягнуті, але водночас щоб їх виробництво було виправданим.

У нас є «Вкусный сад» з Антоніною Лесик, який незабаром стане «Смачним садом». Вона розповідає про рослини й одразу готує з них страви. У неї дуже вишукані рецепти. Це «Добрий сад» з Ігорем Добруцьким, який розповідає про свої рослини, наприклад, як можна розмножити гортензію в домашніх умовах. Улітку до нас зайшов у виробництво новий проект «Дача Бородача». Максим Кузьменко показує, як удома щось можна зробити своїми руками. Починаючи від табурета до дизайнерських рішень. Також у нас з’явився «Ландшафтний дизайн» з Андрієм Карандою. Це проект про те, як зробити крутий дизайн своїми руками. Це не те, що ми звикли бачити на наших клумбах у парках, коли однорічники пересаджують із року в рік і крадуть на цьому величезні кошти. Тоді як можна зробити клумбу з багаторічників, яка буде дешевшою, ніж клумба із хризантем, і простоїть вона довше, ніж місяць-півтора. Люди насправді зрозуміють, як у них крадуть бюджетні кошти.

— Тобто ви намагаєтеся робити соціальні розслідування?

— Не зовсім. Поки ми просто показали, як посадити багаторічники в кадках. Також ми зняли програму, в якій пройшлися по київських парках і покритикували їх. Але я думаю, з часом ми назбираємо матеріалу і зробимо такий соціальний проект. Бо для Києва це дуже актуальна тема. Адже зараз, наприклад, усі захоплюються парком «Наталка». Але з дизайнерської точки зору він жахливий. До того ж, усі рослини не завжди правильно висаджені й потребують постійного догляду. Це постійне вливання коштів у цей простір, тоді як можна обійтися значно простішими рішеннями. Коли будуть програми, які не лише критикують, а й показують, як правильно, тоді змінюватиметься і приватний сектор.

— Де ви знімаєте контент?

— Частину контенту ми знімаємо в моїх друзів на дачних ділянках. Той же Максим Кузьменко («Дача бородача») мій давній друг із часів ще 5-го каналу. Моя програма знімається на моїй кухні. Десь домовляємося зі знайомими знайомих, шукаємо варіанти, словом.

— Контент каналу Epoque складніший і витратніший. Які формати ви розробляєте для нього?

— У каналу досить складне позиціювання, тому що це не просто канал про історичні події, а сама назва свідчить про щось епохальне. Улітку ми зняли один проект, але забракували його. Були в нього технічні складнощі, допущені при виробництві. Проблема зі світлом, по якості він недотягнув. Знімати проекти для Epoque дорого, і тепер ми в пошуку правильного формату. Бо навіть для того, щоб ведуча у студії розказала про якусь подію, нам треба мати відео- або фотоматеріали, а вони ж захищені авторським правом. Тому ми шукаємо творчі шляхи, як розповісти про таку подію, але не порушити чиїхось прав. Відповідно, нам треба або купувати матеріали, або знаходити художні способи й робити реконструкції, які суттєво збільшать бюджет.

— Який проект нині в розробці?

— Це проект про історії кохання різних визначних особистостей. Зараз ми шукаємо художні прийоми для того, щоб не одна людина була в кадрі. І щоб це не виглядало зовсім бідненько, доводиться шукати партнерів і спонсорів.

— Як на Epoque ви дотримуєтеся квоти національного продукту?

— У нас є кілька власних проектів: «Цей день в історії» та ще кілька проектів, якими ми не дуже пишаємось, але які нам закривають цю квоту. Зараз ми над цим працюємо. І з наступного місяця в нас заходитиме кілька годин нового власного продукту.

«Коли на екранах в офісі Film.ua йде в тестовому режимі наша йога — всі чоловіки завмирають»

Новий тематичний канал «36,6» розпочав повноцінне мовлення 1 грудня. Його формат Наталка Якимович будувала на своїх уподобаннях. Авторську програму вона знімає в себе вдома, а більшість ведучих каналу — це коло найближчого оточення. «Суперкастингів» не було, до проектів продюсерка залучала тренерів, дієтологів та психологів, яких вона знає особисто або тривалий час стежила за їхніми блогами на Фейсбуку. З ними всіма канал працює на некомерційній основі.

— Моя авторська програма продиктована не так моїм бажанням її робити, як розумінням, що це можливість зробити дешевий та якісний контент. Ми пишемо цю програму в мене вдома на безплатній локації, в цю програму приходять мої друзі та знайомі, з якими мені цікаво спілкуватися. Цей проект мені багато дає. Наприклад, після інтерв’ю з учителем трансцендентальної медитації я таки навчилася медитувати.

— Назва «36,6» — як температура тіла здорової людини?

— Так. Більшість сприймає цей проект як пов’язаний із медициною. Але це інший формат. У нас буде багато і спорту, й харчування, й медицини, і програми з психології. Бо для того, щоб жити здорово та щасливо, мати нормальну температуру тіла замало. Перш за все має бути порядок у голові. Всі наші експерти з цього й починають. Спершу треба навести лад у думках, тоді налагодиться й харчування, і здоров’я. Тому в нас буде багато психології.

— Як побудована сітка каналу?

— Традиційна лінійна сітка. Наш ранок починається зі спорту, точніше з йоги. Нам із цим контентом дуже допомогла засновниця Territory of Yoga Світлана Масленнікова. Коли на екранах в офісі Film.ua йде в тестовому режимі наша йога — всі чоловіки завмирають. Далі корисні та швидкі сніданки. В обід буде мамська тема: поради з догляду за дітьми, різні життєві штуки. Є кілька крутих закупних програм, дорогих у виробництві — про те, що ми їмо, з чого складаються наші продукти. Після цього виходитимуть мої інтерв’ю. Також ми співпрацюємо з Мариною Романенко, у якої 25-хвилинна програма Be Happy: в ній вона дає поради жінкам, як почуватися щасливими!

— 25 хвилин — це ж не тільки її монолог, у програмі є сюжети чи гості?

— Ні, це її монолог, і ця програма дуже крута, моя улюблена. Я навіть їжджу на зйомки, як режисер-постановник, щоби послухати Марину. 25 хвилин дивишся на одному диханні й відкриваєш багато для себе нового. Саме таких людей ми шукаємо для співпраці. Цієї програми не буде в інтернеті у вільному доступі. Ми плануємо її продавати й зараз юридично узгоджуємо всі деталі. Програма буде продаватися за передплатою на сайті в Марини Романенко. Платиш гроші — й отримуєш посилання.

За такою ж моделлю ми плануємо працювати ще з кількома людьми. Наприклад, із тренером Дмитром Мамонтовим ми обдумуємо кілька проектів. Один із них — платний додаток у телефон.

— Чи будуть у вас споживацькі розслідування?

— Так. Така міні-документалістика недешева. Але на літо ми запланували серію програм. Звісно, ми не переб’ємо метрів, які створили фільм «Цукор». Але десь у тому ж дусі 10–15-хвилинні програми ми будемо робити з весни.

Також на «36,6» у нас є просвітницька програма про секс із Юлією Гайворонською. Щоби цю програму запустити коректно, нам довелося довго консультуватися з юристами, ставити позначку «18+», попередження «Якщо вам менше 18 років, це відео не для вас». Хоча ця програма цілком просвітницька. Вона смілива, але не вульгарна й не порнографічна. Випуск, де Юля показала кілька секс-іграшок, ми не можемо навіть розрекламувати через YouTube, тому що відеосервіс це блокує. Тому мені дуже дивно, що в інтернеті є стільки всякого лайна, а от пристойні матеріали на тему сексу блокуються.

«Ми все тестимо на YouTube»

У портфоліо Film.ua два кіноканали — Bolt (спільний проект зі Star Media) та FilmUADrama, однак Наталка Якимович поки що не взялася за них.

— Я не займаюся зараз Bolt. Хоча в мене були певні ідеї, коли я прийшла. Але не можна осягнути неосяжне, я ледь справляюся з тим, що роблю зараз.

FilmUADrama — це самодостатній канал, який транслює фільми власного виробництва. Ми думаємо над можливістю створення внутрішнього продукту, який би зв’язував докупи ці всі історії. Як дійдуть руки — візьмуся. Хоча ще питання, чи хоче глядач, який «втикає» з ранку до ночі в серіали та фільми, бачити на цьому каналі щось інше. Тож це питання ще слід вивчити, перші ніж щось змінювати.

— На яку аудиторію націлені ваші канали?

— Проблема та щастя кабельних каналів у тому, що в нас немає прямого зв’язку із глядачами. Якщо загальнонаціональні канали отримують рейтинги і з цією картинкою працюють рекламодавці, то в кабельних немає таких досліджень. Звісно, компанія Сергія Бойка займається вимірюванням перегляду ОТТ/IPTV. Але говорити про гендер чи про вік аудиторії, яка це дивиться, дуже некоректно. Сергій, напевно, сперечатиметься зі мною. Але вони отримують ці дані, виходячи з того, хто підключився та уклав договір. А якщо ми говоримо про Київ, то тут багато людей живуть у зйомних квартирах і договір укладають власники (наприклад, 60-річна бабуся), а орендарі — молоде подружжя. Договір може укладати чоловік, а дивитися буде жінка. Або інша ситуація, коли угоду укладає жінка, але вона має багато хатнього клопоту, а біля телика сидить чоловік. Тому це досить умовні речі.

— Якщо не брати до уваги рейтинги OTT/IPTV, як ви вимірюєте ефективність свого продукту? Тобто як ви можете дізнатися, чи хочуть вас насправді бачити глядачі?

— Для мене хорошим зворотнім зв’язком нині є YouTube. Тому ми багато проектів виклали туди, щоби зрозуміти, що людям подобається, а що — ні. Це молода, активна аудиторія.

— Але вони швидше за все не дивляться телевізор.

— Так. Але все одно це наше майбутнє. І всі рекламодавці орієнтуються саме на цю молоду аудиторію, в якої є гроші. Усі бренди, крім політичних, хочуть аудиторію, яка заробляє гроші й хоче їх витрачати. Ми все тестимо на YouTube.

Проект «Дачі» «Ландшафтний дизайн з Андрієм Карандою» за тиждень подивилося 2,5 тисячі людей. При тому, що це не розкручений канал. Для мене це свідчить про те, що проект успішний. Це органічні показники, ми не вкладали грошей у розкрутку «Дачі». А відео з Мамонтовим про те, як прокачати прес, передивилося 15 тисяч людей на каналі «36,6», про який ще ніхто не знає й у якого тисяча підписників. Це означає, що продукт подобається, люди його дивляться і він може бути популярним і на телебаченні.

— А як же тоді Epoque?

— З Epoque складніше. Epoque — це проект для чоловіків. І наше завдання — знайти на ринку якісно зроблені програми. Те, що канал зараз дивляться, заслуга класного покупного продукту. І на жаль, нам його ніяк не перебити власним продуктом. Усі ми прекрасно розуміємо, що для того, щоби зняти круту документалку з невеличкими реконструкціями, потрібно мати 20 тисяч доларів за серію. Таких грошей у нас на цей проект немає, і жоден спонсор цього не потягне.

«Продакт-плейсмент дає змогу відбити гроші, вкладені у продакшен»

Наталка Якимович вважає продакт-плейсмент вдалим механізмом монетизації й дивується, коли інші сприймають його як щось «сороміцьке».

— Ви розказували, що плануєте виробляти і продавати проекти. Куди ви їх продаватимете?

— У першу чергу плануємо на регіональні канали. Адже після введення квот україномовний продукт має бути дуже затребуваним. Кулінарки ми хочемо розміщувати на YouTube і продавати каналам, які займаються їжею, в тому числі й міжнародним. От мрію зробити програму про українську кухню англійською!

— Чи плануєте рекламу на каналах? Частина українських тематичних каналів існують за гібридною моделлю, тобто не лише за рахунок абонплати, а й продажів реклами.

— Ні. Наші канали мають умови щодо відсутності реклами. Ситуацію можна змінити тільки за рахунок продакт-плейсменту всередині своїх проектів. Але в нас високі вимоги до цього, й ми не хочемо втомлювати глядача, який платить гроші за наші канали. Тому активованого вугілля в кулінарній програмі в нас не буде. Ми шукаємо елегантні рішення.

Наприклад, для «Дачі» готуємо проект, як робити ремонт самотужки. У нас є ведуча Даша Давидова, тендітна дівчина, яка хоче повністю відремонтувати свій будинок. Для цього ми шукаємо партнерів. Не стільки, щоби зробити виробництво дешевшим за рахунок їхніх матеріалів, а тому, що нам потрібна кваліфікована допомога в цьому процесі. Це цікаво робити в партнерстві з великими будівельними магазинами або виробниками фарб. Це буде легкий продакт-плейсмент, який є виправданим.

— Хто може бути партнером для проектів Epoque?

— Вино, наприклад! Гарно ж слухати «Красиву історію» під вино? Чи от ми сидимо зараз у «Бурсі», й тут на другому поверсі чудова бібліотека, прекрасна локація для історичного проекту. Ми би могли знімати тут безкоштовно і зазначати, що вони наші партнери.

У нас чомусь соромляться продакт-плейсменту, критикують як щось сороміцьке. Хоча от в західних фільмах його так багато і якось типу нормально це. Наприклад, тільки лінивий критик не проїхався по продакту в нашому «Скаженому весіллі», хоча, як на мене, всі епізоди з марками були коректні й виправдані. Враховуючи внутрішньоекономічну ситуацію на ринку, коли ми не співпрацюємо з Росією, в Україні не так багато грошей у кіновиробництві, то прибутки з продакт-плейсменту дозволяють виробництву почуватися трохи вільніше. Я за таку спонсорську чесність.

От зараз відкривають нові політичні канали. Я розумію, скільки приблизно це коштує, й мені від цих сум стає страшно, бо люди викидають цілі мішки грошей на якийсь примарний вплив, на створення історій про переливання з пустого в порожнє. Я за те, щоби чесно жити й заробляти, тоді треба використовувати саме такі можливості — прозорі кошти бізнесу, тобто продакт-плейсмент. Наші канали — це бізнес, ніхто не приносить грошей на канал у валізах, як це відбувається на загальнонаціональних.

— Чи планує група розширювати спектр власних каналів? Які ніші вам цікаві? І чи можна чекати запуску нових мовників на наступний рік?

— У наших планах два канали. Тематику не назву, сподіваюся, що до наступної осені приступимо.

— Чи є серед цих напрацювань дитячий канал? Адже наразі у провайдерів є попит на такий контент.

— Дитячий контент дуже затребуваний, але дорогий. Якщо подивитися, що реально дивляться діти з трьох до 14 років в інтернеті, то це повний треш. Наприклад, «Желейний мішка». Або дуже популярними є відео про Машу, яка тестить іграшки. Це ні про що, але діти десь самі знаходять ці проекти і передивляються до дірок. Підлітки дивляться ютубера Дядю Мопса. Це колишній зек, який розповідає, як живеться на зоні.

Мені довелось обмежити свого сина в інтернеті й поставити «батьківський контроль» після цих відкриттів. Думаю, ринок не готовий до якихось нових якісних проектів для дітей. От Film.ua зняв чудесний фільм для підлітків і кілька мультиків — і це вже дуже круто.

Фото надані Наталкою Якимович