Де українським серіалам шукати аудиторію
Канал «2+2» запускає третій сезон «чоловічого» детективного серіалу «Опер за викликом». Крім першопроходця Тараса Ткаченка до проекту долучається, серед інших, режисер Заза Буадзе. Креативний продюсер «Опера...» Сергій Карпенко наголошує: серіал став лідером серед прем'єр власного виробництва, тож планку опускати не можна. Охоче погоджуюся як глядач, хоча бажання чути в українському серіалі більше слова «Україна» та українських топонімів нікуди не зникло, лише посилилося. Але є одна проблема, яку менеджмент не лише «2+2», а й інших каналів — виробників українського серіального контенту — має побачити й почати вирішувати. Її корінь не так у поганому розумінні своєї цільової аудиторії (це потроху вирішується), як у тому, що серіали й аудиторії живуть у різних вимірах.
На таку несподівану думку наштовхнула нещодавня публікація у виданні «Комсомольская правда в Украине». Згоден, не найпрезентабельніший та, відповідно, не надто репрезентативний засіб масової інформації. Проте видання яке завгодно, тільки не профільне. Тобто, не таке, де системно пишуть про кіно- й телевиробництво, проводять опитування, моніторинги, готують на їхній основі матеріали. Або / та регулярно інформують зацікавлену громадськість про кулуари телебачення, плітки і скандали довкола тих чи інших акторів та акторок тощо. Звісно, світська хроніка, котра неможлива без згадки про діячів кіно й телебачення, присутня в більшості суспільно-політичних видань категорії «для всіх». «КП в Украине» — не виняток. Та, повторюся, не всяке подібне видання бере на себе труд опитувати своїх читачів, який із нових українських серіалів їм «зайшов» найбільше.
У такий спосіб згадана редакція вирішила підбити для себе підсумки телевізійного сезону 2017-2018 рр. Голосування відкрили 6 липня, закрили 10 липня. Протягом чотирьох діб усякий читач міг натиснути кнопку й подарувати голос одному з 25 серіалів українського виробництва, які ретельно підібрала й запропонувала дорога редакція. З обов'язковою приміткою: «Природно, що голосуємо за наш продукт». Попереднє опитування присвятили вітчизняним же телешоу, і глядачі обрали «Світ навиворіт — 9» фаворитом, а з чотирьох наступних три — гумористичні. Причому продукція від «Студії Квартал 95» прогнозовано лідирує.
Повертаючись до глядацького голосування від «КП в Україні» за серіали, слід одразу сказати: результат зацікавленим особам був відомий уже протягом наступної доби. Знову «Квартал», знову «Слуга народу. Від любові до імпічменту». Чому знову? Бо двома місяцями раніше команда серіалу вже отримала «Телетріумф». У любителів конспірології є ще одна підстава говорити про нечесну гру, корупцію чи вкидання голосів, як у випадку з інтернет-голосуванням. Можливо — якби йшлося не про непідробну, справжню народну любов до Володимира Зеленського та його команди. Фільм «Слуга народу — 2» не сподобався мені, відгук заочно посварив автора із задіяними у стрічці акторами, хоч їхніх прізвищ там не згадано (хтозна, раптом через це?), та не зашкодив фільму зібрати передбачувано велику касу. А касові збори, пані та панове, через інтернет не накрутиш.
Наступним, на думку читачів «КП в Україні», йде серіал «Школа». Із великим відривом — але друге місце. Знову конспірологи потирають руки: і перше, й друге місце у продукції «1+1», тож маємо маніпуляцію на користь одного каналу. Проте й тут помилочка. «Школа» справді достукалася до цільової, підліткової аудиторії й порвала її так, що тепер актори серіалу гастролюють містами України із трохи меншим успіхом, ніж Олег Винник, зате афіші — на одних із ним площах зовнішньої реклами. Професійні кастинг-директори п'ють валідол, а учасники «Школи» дають уроки акторської майстерності. Дорослі нарікають на бездарну, умовну гру та штучну українську мову — а канал уже оголосив про запуск другого сезону, й від охочих взяти участь не відбитися. Словом, із цією опцією теж усе гаразд.
Погано зі згаданим вище «Опером за викликом». Успішний серіал, який пішов на третій сезон, є у згаданому переліку. Але не отримав жодного голосу. Так само проігнорували невдячні глядачі детектив від «2+2» «Стоматолог», хоча кіно теж вийшло непоганим. І, що зовсім не вкладається в голові, учасники голосування обділили увагою «Нюхача-3» — один із найуспішніших проектів, зроблених в Україні, котрий уже продається як формат на інші ринки.
Загалом із 25 пропозицій читачі, вони ж у теорії — глядачі помітили й відзначили «Сувенір з Одеси», «Дефективи», «Суперкопи», «Той, хто не спить» та «Коли ми вдома». І б'юся об заклад: рейтинги каналів показують зовсім інші результати. Принаймні щодо «Нюхача», «Копів на роботі», «Провідниці» або «Чергового лікаря». Зрештою, маємо приклад «Опера за викликом». Провальні проекти не продовжують, хіба на те є збочена воля власника й головного інвестора.
Коли так — на чиєму боці правда? Виглядає, серіали, вироблені в Україні, мають певну аудиторію. Але в той самий час є глядачі, котрі телевізійний продукт нібито й споживають. Проте живуть у реальності, де немає нічого, крім «Кварталу» і трошки підліткового кіно, решта ж часу приділяється здебільшого комедіям, конкретніше — скетчкомам. Звісно, нав'язати вибір неможливо... Хоча стоп. Я готовий взяти на себе труд і скласти альтернативний список серіалів для голосування. Це будуть не українські й не якісні американські, британські, скандинавські, французькі. Перелік міститиме серіали російського виробництва. Із сумом побачите, яка сутичка почнеться між глядачами за право вивести свій улюблений російський серіал у лідери.
Власне виробництво в Україні, на щастя, опановують. Актори знаходяться, й навіть дуже достойні. Часом дивишся й думаєш: де вони були раніше? Проте однозначно бракує навіть не інституту власних зірок як такого. Він потрібен, бо фільми «Кварталу» пересічні громадяни України знають і згадують завдяки особистій упізнаваності пана Зеленського. Слід іти далі, в напрямку сакралізації, не побоюся цього слова — навіть часом надмірної сакралізації в очах громадськості всього, що відбувається в Україні з кіно, в тому числі — телевізійним. І всіх облич, які в ньому сяють.
Чомусь «Бригаду» або «Ліквідацію» згадають як продавець пересічного стихійного ринку, так і його відвідувач. Нехай забули сюжет, могли навіть не бачити — проте назва крутиться в головах. Про «Гру престолів» такий народ навряд чи знає. Гаразд, заклики не орієнтуватися на тамтешні бюджети справедливі — але ж особисто мені хочеться, аби пересічний глядач знав щось більше, ніж «Слуга народу». І прагнув дивитися інше, ніж російське телекіно про їхній бравий спецназ. Бо коли бачиш повне або майже повне ігнорування пересічним глядачем власної роботи в процесі якогось голосування, маєш демотивуючий фактор. Що недобре в час, коли власне виробництво стає безальтернативним.
На фото: знімальна група серіалу «Опер за викликом», фото: «2+2»