Що відбувається з телеканалом Tonis?

Що відбувається з телеканалом Tonis?

6 Квітня 2017
9713
6 Квітня 2017
11:30

Що відбувається з телеканалом Tonis?

9713
Наприкінці березня на медіаринку почали багато говорити про телеканал Tonis: оголошення про те, що його 9,5 % придбав політик Володимир Макеєнко і тепер він — його власник та інвестор (попри дещо інші дані в офіційних документах), викликало багато запитань, на які сам пан Макеєнко під час присвяченої цій угоді прес-конференції не зміг вичерпно відповісти. Водночас в історії багатостраждального Tonis є ще один фігурант: це його колишній власник Володимир Костерін, який вважає, що свого часу телеканал у нього незаконно відібрали на користь Олександра Януковича. «Детектор медіа» поспілкувався з юридичними радниками пана Костеріна та розпитав подробиці тієї старої історії та думку про те, що з каналом відбувається тепер.
Що відбувається з телеканалом Tonis?
Що відбувається з телеканалом Tonis?

Телеканал Tonis із дня свого заснування та до початку 2010 року існував у формі відкритого акціонерного товариства. Відомо, що станом на 2009 рік його акціонерами були Володимир Костерін (16,41 %), Наталія Жиліна (4,91 %), ТОВ «КК Партнери» (22,91 %), ТОВ «Центр «Фінансовий радник» (21,55 %), ТОВ «РБ Інвест» (21,62 %), ТОВ «ДКД 04» (2,74 %), ТОВ «Артекс-плюс» (2,65 %) і ТОВ «Наталіка» (7,21 %). 17,19 % акцій телеканалу з 29 липня 2008 року перебували в заставі АКБ «Трансбанк» за кредитними зобов’язаннями. Одним зі співвласників «Трансбанку» був Володимир Костерін, якому фактично належали 50 % фінустанови (за даними НБУ, які можна побачити в тогочасних публікаціях у ЗМІ, пану Костеріну офіційно належали 18,57 % банку, при цьому він був його найбільшим акціонером).

Криза 2008 року сильно вдарила по «Трансбанку». 2 березня 2009 року Національний банк України ввів у «Трансбанк» тимчасову адміністрацію терміном на рік, а 2 березня 2010 року оголосив про його ліквідацію.

На тлі цих подій 15 грудня 2008 року акціонери ВАТ «Телеканал “Тоніс”» здійснили додаткову емісію акцій товариства: тепер статутний капітал компанії становив 16 731 250 грн. замість 8 231 250 грн., а частка «Трансбанку» в ньому зменшилася до 8,46 %. Територіальне управління Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) в м. Києві скасувало емісію розпорядженнями №01-КУ-С-А та №01-КУ-Ндси-А від 10 липня 2009 року. А постановою №117-КУ від 12 березня 2010 року ДКЦПФР наклала на ВАТ «Телеканал “Тоніс”» санкції за правопорушення на ринку цінних паперів та призупинила обіг акцій.

На початку 2010 року акціонери ВАТ «Телеканал “Тоніс”» ініціювали перетворення компанії на ТОВ «Телеканал “Тоніс”» зі статутним капіталом 16 731 250 грн. Позачергові збори, де було ухвалено таке рішення, відбулися 12 січня 2010 року. Єдиним із присутніх на зборах, хто проголосував проти цього рішення, був «Трансбанк».

Із 29 квітня 2010 року власниками ТОВ «Телеканал “Тоніс”» стали такі пов’язані з Володимиром Костеріним особи:

  • Жиліна Н. О., розмір внеску 821 884 грн., або 4,91 % статутного капіталу компанії;
  • ТОВ «Сучасне стратегічне управління», розмір внеску 3 951 013 грн., або 23,61 % статутного капіталу компанії. Власник статутного капіталу — Коробов А. І.;
  • ТОВ «Інвестиційні перспективи», розмір внеску 3 832 487 грн., або 22,91 % статутного капіталу компанії. Власник статутного капіталу — Костеріна Л. Б.;
  • ТОВ «Центр «Фінансовий радник», розмір внеску 4 050 642 грн., або 24,21 % статутного капіталу компанії. Власник статутного капіталу — Терещук Н. М.;
  • ТОВ «РБ інвест», розмір внеску 4 075 224 грн., або 24,36 % статутного капіталу компанії. Власник статутного капіталу — Пейсахович І. Г.

«Трансбанк» за підтримки НБУ почав оскаржувати в суді перетворення ВАТ «Телеканал “Тоніс”» на ТОВ «Телеканал “Тоніс”». Позовні вимоги «Трансбанку» ґрунтувалися на тому, що рішення загальних зборів акціонерів ВАТ від 12 січня 2010 року було незаконним через порушення прав банку як акціонера, тобто через зменшення його частки. Крім того, позиція «Трансбанку» мотивувалася тим, що на момент здійснення державної реєстрації припинення ВАТ «Телеканал “Тоніс”» ДКЦПФР наклала на нього санкції.

Володимир Костерін суд виграв, щоправда, лише з другої спроби. Спочатку Господарський суд м. Києва задовольнив позов «Трансбанку» (відповідне рішення було ухвалено 31 серпня 2010 року). 16 вересня 2010 року Київський апеляційний господарський суд відхилив апеляційну скаргу ТОВ «Телеканал “Тоніс”». А 28 жовтня 2010 року Вищий господарський суд України відмовив у прийняті касаційної скарги ТОВ «Центр “Фінансовий радник”» на вищевказані процесуальні рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Однак 12 липня 2011 року Господарський суд м. Києва задовольнив заяву ВАТ «Телеканал “Тоніс”» про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 31 серпня 2010 року за нововиявленими обставинами. Цими обставинами була адміністративна справа, яка підтвердила законність додаткової емісії акцій ВАТ «Телеканал “Тоніс”» та скасувала всі розпорядження Територіального управління ДКЦПФР м. Києва про її скасування. В результаті перегляду справи рішення Господарського суду м. Києва було скасовано й прийнято нове рішення, яким «Трансбанку» у позові відмовлено.

Але це не врятувало Володимира Костеріна від втрати телеканалу Tonis. У 2011 році всі пов’язані з ним фізичні особи одномоментно продали свої частки в ТОВ «Телеканал “Тоніс”», які в сукупності становили 100 % статутного капіталу цієї компанії. Юридичні радники пана Костеріна бачили копії документів із приводу відчуження частки Жиліною Н. О. в статутному капіталі ТОВ «Телеканал “Тоніс”» та Костеріною Л. Б. статутного капіталу ТОВ «Інвестиційні перспективи». Згідно з цими документами, Жиліна Н. О. на підставі попереднього договору від 25 травня 2011 року та основного договору від 26 серпня 2011 року продала свою частку розміром 4,91 %, що становило 821 884 грн., зареєстрованому в Києві ТОВ «Імперіал-Сі» за номінальною ціною. Костеріна Л. Б. на підставі двох договорів від 25 травня 2011 року продала свою частку в ТОВ «Інвестиційні перспективи» розміром 42 тис. грн. двом покупцям — юридичним особам (по 21 тис. грн.): тому ж таки ТОВ «Імперіал-Сі» та панамській компанії «СВТ Менеджмент С.А.» (SWT Management S.A.). Усі договори купівлі-продажу посвідчувалися приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О. Ф.

Після відчуження часток особами, пов’язаними з Володимиром Костеріним, учасниками ТОВ «Телеканал “Тоніс”» стали:

  • ТОВ «Сучасне стратегічне управління» — 23,61 %;
  • ТОВ «Імперіал-Сі» — 4,91 %;
  • ТОВ «Інвестиційні перспективи» — 22,91 %;
  • ТОВ «РБ “Інвест”» — 24,36 %;
  • ТОВ «Центр “Фінансовий радник”» — 24,21 %.

З вересня 2011 року генеральним директор телеканалу Tonis став Олександр Бутко, кінцевим бенефіціарним власником вказували громадянина Чехії Петра Зіку.

Клікніть для збільшення

Юридичні радники Володимира Костеріна припускають, що всі угоди з продажу компаній-власниць ТОВ «Телеканал “Тоніс”» відбувалися за значно меншими за ринкові цінами та здійснювалися під тиском «із боку осіб, пов’язаних із відомим фігурантом» — простіше кажучи, з сином тодішнього Президента Олександром Януковичем. Хоча й припускають, що той факт, що за результатами всіх угод власність ТОВ «Телеканал “Тоніс”» розділилася між ТОВ «Імперіал-Сі» (40,59 %) та «СВТ Менеджмент С.А.» (59,41 %), може свідчити про те, що за купівлею телеканалу могли стояти дві групи — безпосередньо родина Януковича і хтось іще.

Команда Володимира Костеріна трактує цю історію як планомірну атаку на його бізнес: спочатку на банк, а потім через узяту під контроль фінустанову — на телеканал (у нього був бізнес і в інших індустріях, але це вже виходить за рамки нашої статті). І перетворення ВАТ «Телеканал “Тоніс”» на ТОВ «Телеканал “Тоніс”» було спробою втекти від атаки: акціонерні товариства перебувають під сильним контролем держави в особі ДКЦПФР, а також потребують додаткових витрат на підтримання діяльності та є неповороткими в прийнятті рішень. Що стосується додаткової емісії акцій ВАТ «Телеканал “Тоніс”», то вона використовувалася як найпростіший спосіб надати телеканалу обігові кошти, які не обкладаються податками та при цьому дозволяють залишити за собою контроль над компанією. Натомість про бажання розмити частку «Трансбанку» нібито не йшлося. А його судовий позов щодо зменшення частки був не чим іншим, як бажанням затягнути телеканал у нескінченні судові тяганини: навіть якби банк виграв ту справу, він усе одно не отримав би контролю над телеканалом у силу невеликого розміру частки.

Ще в 2010 році Володимир Костерін виїхав з України до Швейцарії, де заснував Risk Reduction Foundation, і після подій 2011 року до телеканалу Tonis стосунку не мав. Улітку 2014 року, після втечі Януковича з України, він дав інтерв’ю виданню Hubs, у якому, зокрема, трохи розказав про те, як у нього забрали телеканал Tonis, та висловив бажання його викупити. А в грудні 2014 — січні 2015 року юридичні радники за його дорученням переглянули обставини продажу телеканалу та дійшли висновку: той факт, що продаж часток Жиліною Н. О. та Костеріною Л. Б. здійснювався за «копійки» порівняно з реальною вартістю активів ТОВ «Телеканал “Тоніс”», свідчить про сумнівність цих угод та дає підстави стверджувати, що вони здійснювалися під примусом. Це суперечить одному з базових принципів цивільного законодавства. Але досі судових позовів — наприклад, про визнання угод недійсними — пан Костерін не подавав.

Тим часом зі структурою власності телеканалу Tonis відбувалися подальші зміни: 1 квітня 2016 року ТОВ «Телеканал “Тоніс”» викупив частки у ТОВ «Імперіал-Сі», ТОВ «Центр «Фінансовий радник», ТОВ «Інвестиційні перспективи», ТОВ «РБ Інвест» (частково) і ТОВ «Сучасне стратегічне управління», які разом становили 80 % ТОВ «Телеканал “Тоніс”». Водночас гендиректор телеканалу Олександр Бутко купив ТОВ «Телеканал “Тоніс”» і 10 % у ТОВ «РБ Інвест», у результаті чого сконцентрував у своїх руках 90 % власності телеканалу та став його кінцевим бенефіціарним власником. Решту 10 % телеканалу купили в рівних частинах п’ятеро осіб:

  • перший заступник гендиректора телеканалу Бирзул В. І.;
  • Васьківська О. В.;
  • Дяченко М. С.;
  • Жилін А. О. (представники Володимира Костеріна запевнили нас, що він не є родичем Жиліної Н. О. Й однакові прізвища — це чистий збіг);
  • Савчук А. А.

Клікніть для збільшення

До кінця 2016 року Tonis ледве животів, але в березні 2017-го стало відомо, що працювати на нього з NewsOne перейшли генпродюсер Олексій Семенов та телеведучі Євгеній Кисельов і Матвій Ганапольський. А незабаром у переліку власників телеканалу з’явилося ще одне прізвище: Володимир Макеєнко. Цей політик із багаторічним стажем придбав 9,5 % ТОВ «Телеканал “Тоніс”», викупивши 2-відсоткові частки Васьківської О. В., Дяченка М. С., Жиліна А. О., Савчука А. А. та 1,5 % у Бирзула В. І. Купівля саме такої частки — 9,5 % — дає підстави думати, що це лише перший крок угоди: згідно з українським законодавством, частка до 10 % не дає корпоративного впливу (наприклад, права скликати збори учасників), але закріплює за її власником право на переважне набуття тих корпоративних прав, які залишилися невикупленими, порівняно з третіми особами, які не є учасниками товариства. Тобто наразі ситуація виглядає так, наче угода почалася і, щоб не створювати зайвих ризиків, у структурі власності телеканалу залишилися тільки ті, хто мають цю угоду виконати. Незавершеність угоди пояснює й чутки, які ходили по ринку: що гроші на інвестиції, наприклад, в обладнання на телеканал одразу не зайшли (хоча зараз уже з грошима там, здається, все добре).

Ще один нюанс: за законом, ті 80 %, на які телеканал Tonis належить сам собі, мають бути протягом року або продані учасникам товариства (а в разі їхньої відмови — третім особам на тих самих умовах, на яких пропонували учасникам), або на цю суму має бути зменшений статутний капітал компанії. Річний термін, нагадаю, сплив 1 квітня 2017 року, але станом на ранок 6 квітня в Єдиному державному реєстрі юросіб структура власності ТОВ «Телеканал “Тоніс”» лишалася без змін: статутний капітал — 16 731 250 грн., 80 % — у ТОВ «Телеканал “Тоніс”», 10 % — в Олександра Бутка, 9,5 % — у Володимира Макеєнка, 0,5 % — у Василя Бирзула, кінцевий бенефіціарний власник — Олександр Бутко.

Клікніть для збільшення

І поки ми чекаємо, що ж буде далі, подумаймо про те, як безславно закінчується спроба Олександра Януковича захопити український медійний простір. Станом на початок 2015 року голова Нацради Юрій Артеменко з посиланням на Генпрокуратуру говорив про те, що у власності Януковича-молодшого залишалися три телеканали: Dobro, Business і Tonis. Відтоді Dobro купив Петро Димінський і перетворив на ZIK, Business не мовить, його вимкнено «Зеонбудом» за борги. Цілком можливо, що Tonis остаточно закриє цю сторінку історії українського медіаринку.

Фото: interesnoznat.com

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
9713
Читайте також
21.03.2017 11:06
Галина Петренко
8 439
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду