Нарешті! 23 листопада Кабмін постановою № 848 затвердив перелік друкованих засобів масової інформації та редакцій, реформування яких здійснюється на першому етапі. 244 газети, переважна більшість — районні та міські, тепер уже цілком офіційно мають право (та обов’язок, що поклали на себе добровільно) перейти на самостійне, без владного втручання плавання у видавничому морі.

Оскільки, за законом «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», йти чи не йти в «пілот» вирішували самі редакції, то ситуація з добровольцями в регіонах склалася дуже по-різному. У деяких областях іти першими зголосилася майже половина, а то й більше редакцій (Рівненська, Хмельницька, Вінницька, Житомирська, Миколаївська та інші області), а в деяких потужних регіонах, навпаки, сміливців мало знайшлося. Скажімо, на Київщині з 34 комунальних видань у «пілот» пішло тільки п’ять, на Дніпропетровщині — дев'ять із 42 ЗМІ[1].

Чому? Спробуємо розібратися на прикладі Дніпропетровщини.

Коли засновник — міськрада

Особливості комунального медіаландшафту великої індустріальної області: майже третина всіх видань — міські, засновані міськрадами. На території Дніпропетровщини — дванадцять міст обласного значення. Характерною особливістю цих міст — і молодих, як Вільногірськ (1956), і з багатою древньою історією, як Кам’янське (вперше згадується 1750 року, хоча козацькі поселення існували ще за сто років до цього) — є розвинена гірничо-видобувна й металургійна промисловість, на підприємства якої активно завозилася робоча сила з кінця ХІХ століття, а найбільше — в радянські часи. Скажімо, за сто років населення Кам’янського збільшилося в 15 разів.

І це характеризує читацьку аудиторію місцевих видань, а отже, певним чином, і їхній контент. Хоча, можливо, на зміст газет більше впливає не читач, а єдиний засновник — міська рада. Зверніть увагу: лише одне видання з наведеного нище списку  («Новомосковська правда») має в співзасновниках трудовий колектив.

«Вести Терновки» — 5000 примірників[2]. Засновник — міськрада. Населення міста Тернівки — 28766[3].

«Відомості» — 10000 примірників (загальний (?) тираж). Засновник — міськрада. Населення м. Кам’янського (до 2016-го Дніпродзержинськ) — 244926.

«Вільногірськ» — 3000 примірників. Засновник — міськрада. Населення м. Вільногорська — 23499.

«Жовтоводські вісті» — 910 примірників. Засновник — міськрада Жовтих Вод. Населення міста — 46630.

«Західний Донбас» — 8000 примірників. Засновник — міськрада. Населення м. Павлограда — 108010.

«Козацька вежа» — 2572 примірників. Засновник — міськрада. Населення м. Покрова (раніше Орджонікідзе) — 41991.

«Нікопольська правда» — 1100 примірників. Засновник — міськрада. Населення м. Нікополя — 114364.

«Новомосковська правда» — 7400 примірників. Засновники — міськрада і трудовий колектив редакції. Населення м. Новомосковська — 71272.

«Першотравенські новини» — 2000 примірників. Засновник — міськрада. Населення м. Першотравенська — 28787.

«Червоний гірник» — 21033 примірників. ( У вихідних даних вказано: загальний тираж: це за тиждень (виходить двічі), чи можливо, за місяць?). Засновник — міськрада. Населення м. Кривого Рогу — 640931.

«Шахтар Марганця» — 1620 примірників. Засновник — міськрада. Населення м. Марганця — 48865.

Більшість цих видань заснована вже в незалежній Україні, отже міська влада вважала за необхідне створити власний інформаційний ресурс. Чи успішним виявився проект — порівняйте наклади.

Та що дивує: йти на перший етап роздержавлення найтиражніші не зголосилися (хіба що «Новомосковська правда», в співзасновниках якої, нагадаю, трудовий колектив). Ну а тим, у кого наклади навіть двох тисяч не сягають, і на другому етапі немає на що розраховувати. Хіба в наступному році кардинально змінять і контент, і менеджмент, адже резерв у них є — потенційні читачі, населення міст.

А змінювати треба…

Вілкули — forever?

«Червоний гірник» пам’ятаю з перших років незалежності, коли до нас у «Приазовский рабочий» приїздили колеги за досвідом, як будувати видання без компартійних зашморгів. І непогано в них виходило.

Коли ж побачила нинішній «ЧГ», була просто шокована. Ні, все технологічно й сучасно: 20 шпальт А3, колір. А ось контент… Розглянемо номер за 13 жовтня. Із першої по четверту сторінки в дев’яти публікаціях згадується мер Юрій Вілкул, і в заголовках, і в тексті, й на фото. Якщо ж раптом у матеріалі Юрія немає, так є інший Вілкул — його син Олександр, нардеп, співголова депутатської фракції «Опозиційного блоку». Схожа картина і в номерах за 11 жовтня, 6 жовтня — по чотири — п’ять разів осанна меру. Здивувалася, невже 29 вересня промовчали про всюдисущих Вілкулів? Та ні, хоч у передостанньому абзаці на першій шпальті, але є знайоме прізвище. Хіба що в телепрограмі немає, та я ж її не вивчала: можливо, на місцевих телеканалах теж Вілкули.

Словом, складається враження, що без Вілкулів нічого не відбувається в Кривому Розі, а «Оппоблок» — єдиний захисник інтересів народу України. Здається, криворізький читач усе-все знає про діяльність батька й сина. Жаль тільки, чомусь міська газета промовчала про їхні е-декларації. А цікаво було би дізнатися, що Олександр Вілкул задекларував мільйони гривень, доларів і євро готівкою й на банківських рахунках, однак при цьому отримав  від держави 157 тис. 780 грн компенсації на оренду житла. І батько-мер не бідує (про його е-декларацію розповів місцевий інтернет-ресурс).

До речі, про е-декларації місцевих чиновників практично не бачила публікацій в комунальних виданнях. А могли б спробувати довести, що зобов’язані знайомити земляків з формально відкритою інформацією.

Чесно кажучи, давно такого не бачила: Джугашвілі відпочиває. От якби ще не заважали «так звані демократичні сили», в Кривому Розі давно б вже настав рай.

На щастя, цей приклад унікальний. Інші комунальні видання значно скромніші (й розумніші) в піарі перших осіб місцевої влади. Хоча, скажімо, чи варто було від імені редакції на сторінках «Вільногірська» вітати мера з ювілеєм?

Три міських газети Дніпропетровщини йдуть у «пілот»: «Вільногірськ», «Вести Терновки» і «Новомосковська правда». У кожної є певний «запас міцності», але щоб вижити в нових умовах, доведеться добре попрацювати.

«Вільногірськ» на першій шпальті друкує ціни реклами й оголошень, та, мабуть, без маркетингових зусиль, припливу реклами не дочекатися: поки що її на шпальтах газети мало. І взагалі, «Вільногірську»  варто «причесати», систематизувати верстку, бо нині читач не буде блукати сірими від мілкого шрифту шпальтами, вишукуючи необхідне (7 жовтня дають на другій сторінці «Офіційний вісник», а потім, аж на восьмій, ще одне офіційне повідомлення про проведення конкурсу).

«Вести Терновки» і верстку мають яскраву, світлу, й зручну навігацію, й рубрики різноманітні («Тема номера», «Местная власть», «Календарное событие»), однак відчувається брак місцевої аналітики. Намагаючись зміцнити зв’язок із читачем, газета оголосила конкурс на кращий матеріал про жителів міста «Люди вокруг нас» і навіть обіцяє премію за три найкращих публікації. І все ж довіра будується не тільки на позитиві, важливо ще й відверто говорити з читачем про проблеми. А їх не може не бути і в Тернівці.

Зате «Новомосковська правда» читається як політичний трилер. І не дивно з тим фактажем, що підкидає його місцеве політичне життя. У Новомосковську, виявляється, навіть через рік після виборів міський голова так і не приступив до виконання своїх обов’язків (на дали приступити). А сесії міськради щоразу відбуваються в новому приміщенні, на якихось заводах, куди навіть журналістів «Новомосковської правди» не допускають.

Однак в'їдливі кореспонденти «НП» й перш за все редактор Вадим Червоноштан, не тільки докопуються до першопричин підкилимної боротьби в міськраді, до якої долучилися й нардепи, а й не дають спокою місцевим чиновникам- корупціонерам. Це одна з небагатьох (на жаль!) комунальних газет не тільки в Дніпропетровській, а й в інших областях, де відверто говориться про місцеву корупцію.

Номер за 13 жовтня — «Дерибан міського бюджету триває», «Хто реконструює спортмайданчик за три мільйони з гаком?», «У Вільному перебудують дитсадок аж за 9,5 мільйонів».

27 жовтня — «Як новомосковські шахраї наживалися за рахунок дітей. При потуранні міської чиновниці дітей в навчальних закладах годували замість вершкового масла спредом».

15 жовтня — «Як в’юни на сковородці або Чому Наталія Падашуля влаштувала гармидер у кардіологічному відділенні».

Отакі різні міські газети, різні підходи журналістських колективів до висвітлення навколишнього життя.

Районки: переважно тижневики, ч/б, з невеликим накладом

Переважна більшість комунальних районок Дніпропетровщини, що надсилають обов’язкові примірники до Національної бібліотеки (їх 19), мають сірий невиразний вигляд і невеликі тиражі. Оскільки в області загалом 22 райони, то ці 19 дають репрезентативну картину комунального медіаландшафту області. Картина, скажімо так, не вражає.

«Апостолівські новини» — 2684 примірника (загальний тираж за серпень). Засновник — райрада. Населення району — 55402.

«Васильківський вісник» — 1680 примірників. Засновник — райрада. Населення району — 32405.

«Вісник» — 1616 примірників. Засновник — райрада. Населення Широківського району — 27183.

«Вісті Софіївщини» — 1850 примірників. Засновники — райрада й РДА. Населення району — 21913.

«Вперед» — 2200 примірників. Засновник — райрада. Населення Солонянського району — 38655.

«Дніпровська зоря» — 1000 примірників. Засновники — Дніпровська райрада й РДА. Населення району — 84658.

«Злагода» — 843 примірники. Засновники — райрада, РДА, трудовий колектив редакції. Населення П’ятихатського району — 44888.

«Наш край» — 2180 примірників. Засновники — райрада, РДА, трудовий колектив. Населення Томаківського району — 25131.

«Наше життя» — 3150 примірників. Засновники — райрада, РДА, трудовий колектив редакції. Населення Магдалинівського району — 33681.

«Нові рубежі» — 2845 примірників. Засновник (із 19 травня) — трудовий колектив КП. Населення Криничанського району — 35186.

«Петриківські вісті» — 1175 примірників. Засновники — райрада й РДА. Населення району — 25525.

«Південна зоря» — 2102 примірники. Засновник — райрада й РДА. Населення Нікопольського району — 40537, м. Нікополя — 114364.

«Покровський край» — 4546 примірників. Засновники — райрада й РДА. Населення району — 34530.

«Приорільська правда» — 3339 примірників. Засновники — райрада й РДА. Населення Царичанського району — 27072.

«Присамарська нива» — 2600 примірників. Засновники — райрада й РДА. Населення Новомосковського району — 74052, м. Новомосковська — 71272.

«Рідний край» — 5080 примірників. Засновники — Павлоградська і Юр’ївська райради, трудовий колектив. Населення двох районів — 40838.

«Сільське Криворіжжя» — 1050 примірників. Засновники — райрада й РДА. Населення району — 45059.

«Синельниківські вісті» — 4750 примірників. Засновники — районна й міська ради. Населення району — 38108, м. Синельникового — 31177.

«Степова зоря» — 2500 примірників. Засновник — райрада. Населення Петропавлівського району — 26395.

Попереду в нас узагальнення ситуації в цілому по країні, але вже нині можна сказати, що для такої потужної області, як Дніпропетровська, мати такі відсталі в технологічному плані районні газети — просто сором. Сором владі-засновниці. Саме владі перш за все. Бо в переважній більшості видань трудові, журналістські колективи не допущені навіть до засновництва (див. вище).

Із 2017 року починається другий етап реформування комунальної преси, але якщо районки починають його з таким багажем, важко розраховувати на успіх. Хоча районні газетярі, молодці, не опускають руки, шукають і знаходять цікаві варіанти. Як «Степова зоря» (головний редактор Ірина Ситнік). Ця газета виграла грант польсько-канадської програми «Схід і Захід разом — підвищення спроможності українських місцевих видань» на проведення соціальної акції «Час для бігу». Дієвий варіант для просування видання на ринку, укріплення зв’язків з читачем і головне — виконання чи не найважливішої функції медіа — соціальної.

Кричущою є ситуація з «Апостолівськими новинами»: як пише газета, минулої зими редакція змушена була працювати в неопалюваних приміщеннях, бо засновник — райрада не підтримує видання фінансово. Красномовний факт — із 85-річчям газету привітали очільники області, а ось вітання районного керівництва на шпальтах «АН» не побачила.

Можливо, пояснює ці події фраза в одній із газетних публікацій про те, що керівник райради «поставив за мету знищити районку, очевидно, як конкурента сімейного бізнесу». Тож варто окремо розібратися з тими методами, яким будуть діяти й уже діють місцеві владці не тільки Дніпропетровщини, аби не випустити з рук інформаційного ресурсу.

Що ж стосується контенту — теми нашого дослідження, то в дніпропетровських газетярів є й притаманні місцевій пресі хвороби, й цікаві знахідки, варті уваги.

Календарно-вітально-звітна епідемія панує й тут. «Вісті Софіївщини» (15 жовтня) — 12 вітань, вся перша шпальта, а на розвороті — звіти з урочистостей. Остання, четверта, — оголошення. І що читати? І в номерах за 1 жовтня, 17 вересня — схожа картина. Вітальний свербіж властивий багатьом районкам — «Васильківський вісник», «Дніпровська зоря», широківський «Вісник» та інші.

Утім, журналісти «Вістей Софіївщини» намагаються й аналітику робити. Пан Якимов, наприклад, пробує аналізувати проблематику фермерства, об’єднання територіальних громад.

Цей автор підготував познавальний матеріал, користуючись джерелами інтернету, про досвід різних країн у боротьбі з хабарництвом. Тепер пора робити наступний крок — розбиратися з місцевими хабарниками, вести журналістські розслідування.

Узагалі районним журналістам чи то часу інколи бракує, чи рішучості, чи професіоналізму доводити теми до кінця. Друкують матеріал «Тарифи по-софіївськи» — про водопостачання, з якого незрозуміло, чи обґрунтовані ці тарифи, чи ні, хто відповідає за це. Але ж після таких матеріалів у читача не має залишатися запитань.

Спробували влаштувати обговорення тарифів з водопостачання й водовідведення (а встановлює їх місцева влада) в «Апостолівських новинах» (15–20 серпня, «Закон чи поняття: хто кого»). Дали лист читача (дуже обізнаного в справі, оперує конкретними цифрами й фактами) і відповідь начальника водоканалу, який, звісно, все заперечує, але таким канцеляритом і так неконкретно, що не змогла допетрати, де ж правда. Хоча, можливо, так і задумувалося.

У газету «Вперед» (Солонянський район) у 2016 році прийшов новий редактор пан Іванов. Намагається покращувати контент і звітує перед читачами, не приховуючи проблем і вад. Ця газета теж пробує проводити свої журналістські розслідування («Площа, ринок чи Шанхай?», дві подачі — 6 і 13 серпня). Для ілюстрації використовує фото.

Звучить на сторінках дніпропетровських районок і тема створення об’єднаних громад. Хоча із запізненням. Процес створення таких громад наближається до фінішу, а «Покровський край» питає «Що таке децентралізація і навіщо вона нам» чи «Кому вигідно об’єднання громад» (5 і 12 серпня). Добре, що читачка гостро відгукнулася на ці волання місцевих керівників («За зачиненими дверима», 16 серпня): «Вони мали знати все раніше і людям розповісти, з людьми порадитися». Мабуть, доречні й претензії до журналістів: треба було не чекати, коли хтось прокинеться, а вивчити закон про добровільне об’єднання громад (він ще 2015 року!), нормативні документи й підштовхувати владу й громадськість до дій, щоб нині не погоджуватися з тим, що зверху запропонують. Втім, у новостворених громад попереду ще стільки нових проблем, що системна журналістська підтримка, розрахована на випередження, не завадить.

Зміна методики дій місцевих ЗМІ стосується не тільки теми децентралізації. Роздержавлення, розлучення з владними засновниками має відучити журналістів від заглядання в рот владцям, чекаючи, поки вони щось скажуть.

Дещо про верстку. Як уже зазначалося, дніпропетровські районки не можуть похвалитися кольорами й виглядають бідненько. Однак і чорно-біла верстка може бути цікавою, якщо не набивати в газету мілкого шрифту так, що осліпнути можна («Петриківські вісті» не сподобилися навіть номер про міжнародний етнофестиваль видати яскраво). А от «Рідний край» захоплюється виворотками в заголовках і підписах. По-різному до них ставляться газетярі, зате ця газета не схожа на інші.

Не всі районщики вважають за потрібне використовувати навігацію, хоча вже для восьми шпальт вона необхідна, бо це зручно читачеві. І про місце й роль фото варто поговорити. І не тільки дніпропетровським районщикам. Просто пошесть якась: із кожного ювілею, святкування, іншого заходу — купа постановочних групових портретів. Який у цьому сенс?

Двомовність — як із цим бути

Чимало комунальних видань області у вихідних даних вказують дві мови: українську й російську. Перш за все міських, що й зрозуміло: про заселення промислових міст ми говорили вище. Однак, що означає «матеріали друкуються українською та російською мовами»? Огляд газет за останні місяці наводить на думку, що кожна редакція розуміє це по-своєму.

Наприклад, чому в міській газеті Павлограда «Західний Донбас» один і той же начальник фінуправління про виконання бюджету розповідає то російською, то українською? Чи в міськраді не користуються державною мовою? Чи хтось перекладає ці матеріали? Чому рішення міськради дають то українською, то російською?

Не хочеться займатися конспірологією, але ж і простим недбальством, неуважністю теж не поясниш подібні факти. А як вам такий заголовок «МОН требует от педагогов использовать в школах только государственный язык»? Чи взагалі дивина: один і той же кореспондент Марія П'ятниця в одному номері публікує матеріал українською (замальовка про соціального педагога) і російською (про голову міської організації освітянської профспілки).

«Нікопольська правда» поряд із українським заголовком друкує навігатор і оголошення про передплату російською.

У «Першотравенських новинах» і редактор, і журналісти пишуть матеріали російською. А «Вести Терновки», хоча й російськомовна газета, мали би дати анонс фестивалю української пісні «Засвітись, козацька слава» українською. Ну не китайська ж це, зрозуміли би читачі.

Чесно кажучи, краще б вже газети були російськими. А офіційні повідомлення давали б українською. Бо ця «каша» не сприяє ні вивченню державної мови, ні порозумінню між україно- та російськомовними. На жаль, практично не зустріла матеріалів, які би допомогали вивченню державної мови. Чи розповідали про українські школи, класи (а є такі в промислових містах області?).

І наостанок про приємне. «Південна зоря» (Нікополь) друкує уроки державної мови. А ще — втретє оголосила конкурс «Я мрію жити в такій Україні». Можна надсилати вірш, статтю чи твір інших жанрів. Беруть участь у конкурсі й дорослі, й діти. І хто б, ви думали, посів першість у попередньому конкурсі? Сільський голова Валентина Науменко, яка написала вірші про Україну…

Примітки:

[1] Медіакарта Держтелерадіо станом нак 15 січня 2014р. http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=111565&cat_id=61321

[2] Наклади — з вихідних даних видань.

[3] Головне управління статистики Дніпропетровської області http://www.dneprstat.gov.ua/statinfo%202015/ds/2016/ds1_m09.pdf