Нововиявленими обставинами, на думку «1+1», є дві рецензії на висновок судової експертизи схожості програм «Ревізор» і «Інспектор Фреймут», яку київський Господарський суд доручив провести при розгляді справи в 2014 році. За зверненням ТОВ «Телерадіокомпанія “Студія 1+1”» Міністерство юстиції України доручило Київському науково-дослідному інституту судових експертиз і Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності рецензувати висновок з метою підвищення кваліфікації судового експерта.

«Нововиявлені обставини – це факти, які існували на час розгляду справи, але про них не було відомо і вони суттєво впливають на рішення по справі. І тут все просто: обставини, які “1+1” називає нововиявленими, такими не є, – говорить директор Нового каналу з юридичних питань Катерина Мороз. – Рецензенти надали висновки а-ля “суперечність п.2.3. Інструкції”, “неузгодження з положенням закону”, “не відповідає вимогам п.2.2., 4.15 Інструкції”. Такі зауваження можна зрозуміти, адже рецензії складали співробітники НДІ, для яких, як відомо, “немає досконалості межі”. Крім того, сама процедура рецензування висновків судових експертів існує для “…вдосконалення професійної майстерності експертів”, якщо цитувати відповідний наказ Мін’юсту. В “1+1” знайшли рецензіям більш прагматичне застосування. Ці формальні претензії до одного з доказів у справі – висновку судового експерта – “1+1” вважає “нововиявленою обставиною”. Хоча документ знаходиться у матеріалах судової справи з грудня 2014 року, і колеги мали змогу вивчати, критикувати, рецензувати та скаржитися на нього».

«Детектор медіа» звернувся по коментар до «1+1 медіа».

Нагадаємо, що Новий канал уже півтора роки судиться з каналом «1+1» щодо порушення прав інтелектуальної власності на програму «Ревізор» під час виробництва і трансляції програми «Інспектор Фреймут».

21 січня 2015 року Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов Нового каналу і зобов'язав телеканал «1+1» і компанію «1+1 продакшн» не створювати будь-яких аналогічних програмі «Ревізор» творів, у тому числі проекту «Інспектор Фреймут», заборонив випускати «Інспектор Фреймут», а також зобов'язав «1+1 продакшн» і канал «1+1» виплатити Новому каналу компенсацію в розмірі понад 1,2 млн грн.

Канал «1+1» подав апеляцію. 3 вересня 2015 року після повторної експертизи у сфері інтелектуальної власності Київський апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу телеканалу «1+1» і скасував рішення Господарського суду міста Києва, знявши заборону на показ програми «Інспектор Фреймут» і скасувавши рішення про виплату грошової компенсації Новому каналу.

Новий канал подав касацію. 10 листопада 2015 року Вищий господарський суд задовольнив касаційну скаргу Нового каналу і скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 вересня, яка була прийнята на користь «1+1», залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Після цього «1+1» подав заяву до Верховного Суду України, посилаючись на «неоднакове застосування Вищим господарським судом України норм матеріального і процесуального права». 17 лютого 2016 року Верховний Суд постановив відмовити у перегляді та залишити в силі попередні рішення господарських судів.

Як повідомляв «Детектор медіа», телеканал «1+1» також подав заяву в правоохоронні органи у відповідь на позов Нового каналу щодо телепроектів «Ревізор» та «Інспектор Фреймут», оскільки мав сумніви в достовірності наданих Новим каналом у суд документів. 

«Заява в правоохоронні органи була подана нами ще навесні 2015 року у зв'язку з тим, що в господарський суд Новим каналом були надані документи, що викликають у нас сумніви в їх справжності. За нашим припущенням, такі документи могли бути виготовлені спеціально для даної судової справи. Звернення до правоохоронних органів у такому випадку є єдиним способом, що дозволяє перевірити подібні обставини», - пояснила директор юридичного департаменту «1+1 медіа» Тетяна Смирнова.

За її словами, на підставі заяви «1+1» було відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 («замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі») і частиною 1 статті 192 Кримінального кодексу України («заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства»).

Фото - ivona.bigmir.net