Справа «Ревізора» проти «Інспектора Фреймут» триває вже півтора роки. Суд першої інстанції задовольнив позов Нового каналу щодо порушення його права інтелектуальної власності — програми «Ревізор» — каналом «1+1» у програмі «Інспектор Фреймут». Апеляційний суд скасував це рішення, а касаційний суд повернув його. Наразі справа чекає на розгляд у Верховному суді України. Вона актуалізує три питання, більших за протистояння двох компаній.

Питання перше. Юридичне

До 2000 року кейсів успішного захисту телевізійних форматів у судах було дуже мало по всьому світу. «Що то за звір такий — телеформат?» — питали судді, дивлячись у Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів, прийняту 1886 року, яка стала базою для більшості національних законодавств про авторське право.

Тим часом індустрія телеформатів сягнула значних оборотів. Один формат American Idol коштує $2,5 млн, ще кілька ведучих світових форматів анонсують вартість у більш ніж $1 млн.

Головна цінність формату — не в ідеї, а в детальній розробці цієї ідеї для глядацького успіху. Телеканали не хочуть ризикувати, не хочуть витрачати час та гроші на період проб і помилок, а хочуть мати інструкцію, де написано, як має стояти камера, під яку музику виходить ведучий, як має починатися й закінчуватися шоу, які події відбуваються посередині, який образ має нести в собі ведучий і який настрій отримає глядач на виході. Зрозуміло, що це велика купа роботи, нервів, розумової праці й часу розумних людей.

У 2000 році форматники, телеканали й продюсери з різних країн створили Асоціацію визнання та захисту телеформатів FRAPA. FRAPA написала Code of Conduct, суть якого зводиться до такого: так, ми розуміємо, що «телевізійний формат» є відносно новим терміном і в правовому полі його не виведено як окремий об’єкт інтелектуальної власності. Але водночас ми розуміємо, що телевізійний формат — це більш ніж просто ідея, це комплексний творчий продукт. Він об’єднує багато елементів (які самі по собі можуть прекрасно захищатися авторським правом): сценарій, «біблію формату», втілення цього сценарію, декорації, дизайн, торгові марки, інколи патенти на промислові зразки тощо. Ми, гравці телевізійного ринку, сповіщає Code of Conduct, визнаємо цей комплексний авторський об’єкт, у який вкладено більше зусиль, часу, натхнення, інтелектуальної праці, ніж у кожен із його елементів. Заради заохочення творчості й народження нових оригінальних творів; на підтримку міжнародних стандартів та розуміючи бізнесову складову телеформатів, ми зобов’язуємося ставитися до них із повагою і не вдаватися до недобросовісної конкуренції.

За посередництвом FRAPA світ намагається вирішувати конфлікти з крадіжкою форматів до суду, замість суду. FRAPA дає експертний висновок — є факт крадіжки чи немає. Це не судове рішення, але під тиском міжнародного авторитету порушника змушують припинити виробництво плагіату та виплатити автору грошову компенсацію. Інакше компанія ризикує потрапити до «списку негідників», із якими не захочуть робити бізнес.

Але якщо справа доходить до суду, захищати доводиться те, що прописано в законодавчому полі: літературний твір (сценарій або «біблію формату») та аудіовізуальний твір (власне програму). У світі це називається юридичним захистом телеформатів за лінією копірайту, авторського права. Так робили адвокати Ігоря Кондратюка, які 15 років тому захистили в суді формат «Караоке на майдані» (це був перший випадок в українській історії). Так робить Новий канал тепер, коли відстоює порушення своїх авторських прав програмою «Інспектор Фреймут».

Питання друге. Економічне

Другим напрямом захисту телевізійних форматів у суді є лінія недобросовісної конкуренції. Тому що телебачення — це економіка. А успішні телепроекти — це економіка обсягом у мільйони (доларів, гривень, фунтів, будь-якої місцевої валюти). Й телеформати дозволяють створювати успішні телепроекти. Та й самі є окремим великим ринком.

Відритих джерел аналітики українського ринку телеформатів немає. Минулої осені матеріал на цю тему писала спецкор «РБК Україна» Вікторія Власенко: «За оцінками учасників ринку, обсяг продажів українських форматів за кордон у 2013 році не перевищував $1 млн. Чи перевищив він цю позначку тепер, виробники контенту не кажуть».

Телеформатів українці створили чимало: «Караоке на Майдані», «Розсміши коміка», «Майдан's», «Ревізор», «Страсті за ревізором», «Хата на тата», «Селянка-панянка», «Звичка одружуватися», «Джентльмени на дачі», «Все буде добре», «За живе», «Аферисти у мережах», «Дешево та сердито», «Хочу у ВІА Гру», «Ліга сміху». Окремий напрямок — формати серіалів: «Нюхач», «Свати». Всі вони пропонуються для купівлі іноземним телекомпаніям, і формат студії «Квартал 95» «Розсміши коміка», наприклад, продано в 13 країн (дані на вересень 2015 року). Є навіть свій «рекорд Гіннеса»: вперше в історії державний японський телеканал NHK адаптуватиме зарубіжний формат телесеріалу — і це буде український серіал «Нюхач», вироблений Film UA 2013 року.

Про вартість телеформатів можемо судити опосередковано, це комерційна таємниця. У справі «Ревізора» проти «Інспектора Фреймут» фігурує сума компенсації в 1,2 млн грн як подвійна вартість формату «Ревізор». На обговоренні проблеми захисту телеформатів юридичною спільнотою в прес-центрі «ЛігаБізнесІнформ» 4 лютого 2016 року старший юрист агентства з інтелектуальної власності IP Experts Марія Швецова поділилася інформацією, що за кордоном компенсація у випадках плагіату телеформатів зазвичай становить понад $400 тис.

Але вартість телеформату напряму залежить від здатності захистити його від крадіїв. Хто буде платити за власність, якщо власник дозволяє її брати й так? Провідний фахівець із захисту телеформатів, британська юридична агенція Lewis Silkin однією з порад щодо того, як захистити свій телеформат, дає таку: покажіть, що ви маєте найсерйозніший намір захищати формат. Всі, хто може замислитися про те, щоби скопіювати ваш творчий доробок, мають бути впевнені, що ви будете за нього битися. Крадуть у тих, хто не захищається. Вчіться агресивного захисту своєї інтелектуальної власності у Disney, Endemol, Freemantle.

Якщо Україна хоче стати гравцем на міжнародному ринку телеформатів, експортувати ці об’єкти інтелектуальної власності, ми маємо вміти захищати свою власність.

Питання третє. Моральне

Так, існує багато юридичних нюансів і тяганини. У справі «Ревізора» проти «Інспектора Фреймут» апеляція подавалася під соусом порушення положень ГПК про повне і всебічне дослідження обставин справи. Заява до Верховного суду називає причиною неоднакове застосування Вищим господарським судом України норм матеріального і процесуального права. Вже після касації з’явилися претензії до судової експертизи, яка була замовлена ще судом першої інстанції. «Я сумніваюся, що когось турбуватимуть претензії до експерта, якщо обидва шоу схожі як дві краплі води, — зауважує Дмитро Гадомський, партнер юридичної компанії “Юскутум”. — І суд, і глядач здатні самі зрозуміти, скопійовано шоу чи не скопійовано».

«Переконаний, що для більшості звичайних глядачів очевидно, що “Інспектор Фреймут” є аналогом “Ревізора”. Так, є певні розбіжності й неспівпадіння, але обидва сценарії, по суті, тотожні. Про те, що має місце порушення авторських прав, переконаний, знає (або чудово усвідомлює) й сама сторона порушника. Але принциповість позиції та брак порядності призводять до кількарічних судових баталій, на базі яких можна зняти цілий серіал», — каже Андрій Нечипоренко, директор юридичної компанії «Наталія Субота і партери».

Дмитро Шаповал, член правової асамблеї і президіуму Форуму молодих юристів Асоціації юристів України у блозі на «Ліга.net» пише: «Навіть з боку того ж “пересічного глядача” важко не погодитися з рішенням суду першої інстанції. Бо всі розуміють, що так само як перейшла з каналу на канал ведуча, у передачу “Інспектор Фреймут” з передачі “Ревізор” перейшли практично всі елементи даного телеформату».

Наталія Мещерякова, керівний партнер IP Experts: «У випадку з “Ревізором” і “Інспектором Фреймут” всі елементи однакові».

Аліса Краснобаєва, юрист патентно-юридичного агентства «Синергія»: «На мою думку, маємо порушення авторських прав з боку “1+1”».

Наталія Владимирова, керівний партнер патентно-правової фірми Prima Veritas: «У боротьбі Нового каналу з “1+1” очевидно, що, недивлячись на деякі розбіжності програм (було б дивно, якщо б їх зовсім не було), факт порушення прав на формат шоу є. Я абсолютно підтримую рішення суду першої інстанції і касації».

Марія Коваль, адвокат ЮФ «Ільяшев і Партнери»: «Я вважаю, що абсолютно обґрунтовано були прийняті рішення першої і касаційної інстанцій, які задовольнили позов Нового каналу. Маємо схожі до ступеня змішання телепередачі».

Ілля Костін, адвокат, патентний повірений, партнер юридичної компанії «Правовий альянс»: «Подивимося, що скаже вища гілка судової влади. Експерти свою думку вже висловили, і вона не на користь відповідача».

Учасники круглого столу в «ЛігаБізнесІнформ» погодилися, що, зважаючи на юридичну вразливість телеформатів, гравці телеринку повинні передусім дотримуватися моральних норм і правил.

Моральний бік справи, на мій погляд, можна резюмувати словами Ігоря Кондратюка, автора формату «Караоке на майдані»: «Ми всі, телевізійники, розуміємо, що таке “телеформат”, купуємо телевізійні формати, створюємо і продаємо їх. І, на мій погляд, потрібно мати трохи порядності, щоб не копіювати, користуючись невизначеністю поняття “телеформат” в авторському праві, а робити щось інше, своє».

А юридичне резюме справи «Ревізора» проти «Інспектора Фреймут» винесе Верховний суд України 17 лютого 2016 року. «Зараз, після того, як третя інстанція, завдяки спеціалізації і високому професійному рівню прийняла, на наш погляд, достатньо зважене і грамотне у всіх відношеннях рішення, багато поглядів направлено на Верховний суд. Саме там зараз на розгляді справа “Ревізор” — “Інспектор Фреймут”, і юристи, судові експерти й медіаспільнота, затамувавши подих, спостерігають, куди нас цього разу виведе крива юриспруденції», — каже Тарас Кислий, керівник практики інтелектуальної власності / технологій, медіа і телекомунікацій ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і партнери».

Про автора:

Ольга Ваганова — піар-менеджер StarLightMedia

Фото - Ivona