Аналіз дотримання стандартів журналістики в новинах, підсумковій програмі і ток-шоу телеканалу «Інтер» (за період 3-9 грудня 2012 року) ГО «Телекритика» здійснює в рамках меморандуму Фонду «Відродження»  та телеканалу «Інтер».

Новини («Подробности»)

Позитивні зміни редакційної політики інформаційної програми «Подробности» протягом 3-9 грудня в порівнянні з попередніми тижнями були досить помітними. Розширився спектр тем, до яких звертаються журналісти інформаційної служби «Інтера», героїв, чиї коментарі можна почути в їхніх матеріалів, та експертів, що коментують політичні, соціальні та економічні теми. Водночас рівень дотримання стандартів, зокрема відокремлення фактів від коментарів, достовірності, точності та повноти, поки що є незадовільним.

Позитивні зрушення відбулись у дотриманні стандарту балансу думок – зокрема, з’явилось більше коментарів представників опозиції та незалежних експертів, у тому числі розмови з гостями у студії. Однак іще не можна сказати, що баланс думок став правилом для творців «Подробностей».

Подекуди навіть на позір різнобічне висвітлення ситуації виявляється незбалансованим – наприклад, говорячи про голодування депутата-опозиціонера Юрія Кармазіна, автор сюжету звертається по коментар до політолога Володимира Фесенка, аби той висловив свою думку про те, чи підпишуть бюджет. Натомість, слід було звернутись до представників влади по відповідь, чи може вплинути голодування опозиціонера на рішення щодо підписання документу. В іншому випадку, говорячи про проект бюджету, наводять синхрон Сергія Тігіпка та схвальний коментар експерта, але ні думки опозиції, ні критичних коментарів експертів не додають.

Проте, попри періодичну відсутність балансу, немає відвертої тенденційності на користь влади, яка простежувалась у новинах «Інтера» раніше. Також істотно поменшало малозмістовних «паркетних» матеріалів, що висвітлюють протокольні дії президента та прем’єр-міністра.

Найпоширенішим випадком порушення стандартів інформаційної журналістики є не досить ретельне відокремлення фактів від коментарів. Зокрема, висновки та припущення ведучих і журналістів часто подаються як факти. Приклади порушення цього стандарту були виявлені в 51 із 58 проаналізованих матеріалів «Подробностей» за цей тиждень.

Також очевидною є проблема з дотриманням стандарту достовірності (посилання на джерела). Майже в кожному (50 із 58) проаналізованому матеріалі є недостовірні посилання («експерти кажуть», «у міністерстві заявляють», «на думку депутатів», «регіонали стверджують» і т.п.) або факти, подані взагалі без посилання на джерело. У повідомленні про те, що Росія хоче націоналізувати свій сегмент інтернету, дане посилання на «американскую прессу со ссылкой на анонимные источники» - це подвійна недостовірність. Факти та судження без чіткого посилання на джерело дезінформують аудиторію та створюють загрозу маніпулювання.  Деякі з них можуть зашкодити й бізнес-репутації компаній – наприклад, повідомлення без жодного посилання про те, що компанія Geely «якобы» змінила свої плани щодо будівництва заводу в Україні.

Також були відзначені менш численні, але доволі часті порушення стандартів точності та повноти подання інформації. 

Тижневик («Подробности недели» 9 грудня)

У випуску інформаційно-аналітичної підсумкової програми «Подробности недели» відобразились разючі зміни редакційної політики, які найпоказовіше ілюструє співставлення двох уривків із матеріалів цього тижневика, присвячених Миколі Азарову – 2 та 9 грудня :

«Премьерство Азарова запомнилось многим. Это первое правительство за 20 лет независимости, которое взялось за реформы. О том, что налоговую систему страны давно пора менять, говорили многие, но дальше разговоров дело не шло. О том, что необходима реформа медицинского обслуживания, соглашались, но не делали. О том, что стране, как воздух, нужна пенсионная реформа, не говорил только ленивый. Но, снова же, никто ничего не делал. Подобные реформы в мировой практике так и называют - непопулярными. Тем не менее, Азаров впрягся и понёс». (2 грудня)

«Ба, знакомые всё лица! Виктор Янукович внес кандидатуру Николая Азарова на должность Премьер-министра. Как и обещал, глава государства с фамилией определился до конца недели. Успел до вылета с государственным визитом в Индию»;  «Сухой паек – такой подарок получили от государства бюджетники. "Не до жиру – быть бы живу" – таким может быть их девиз в 2013-м. На своих наемных работниках власти решили сэкономить. После нового года минимальная зарплата будет немногим выше 1100 гривен. А в декабре следующего года - едва перевалит за 1200. То есть вырастет аж на пять процентов. Инфляция ожидается почти такая же. Получается, повышения и вовсе нет». (9 грудня)

Стилістика текстів випуску виразно контрастує з тією, яка була притаманна програмі з 2010 року. Матеріали «Подробностей недели», присвячені уряду та результатам його роботи, пронизані відвертою іронією, яка подекуди переходить у сарказм (що знаменує упередженість). Досі творці програми не лише не дозволяли собі нічого подібного: вони майже завжди подавали інформацію про досягнення уряду в максимально вигідному для влади ключі, супроводжуючи повідомлення незмістовними, але оптимістичними синхронами Миколи Азарова та Віктора Януковича; негатив, натомість, замовчували, а надто не наводили критики дій влади з боку опозиції.

9 грудня, зокрема в сюжеті Артема Альошина, можна спостерігати протилежну тенденцію: в оцінках державного бюджету наведений значно переконливіший і чіткіший критичний синхрон опозиціонера Сергія Терьохіна, аніж висловлювання на захист проекту регіонала Олексія Плотникова. Баланс не був забезпечений у висвітленні не лише цієї, але й інших політичних тем.

Іще однією ознакою нової якості підсумкової програми стало запрошення до коментування економічної ситуації колишніх міністрів «помаранчевих» урядів – Ігоря Уманського, Станіслава Ніколаєнка та Юрія Поляченка. Досі звертатись по коментарі, зазвичай критичні, до «попередників» у «Подробностях недели» було не заведено. Причому різко критичний тон розмові з Ігорем Уманським задає сам ведучий програми Олег Панюта, вдаючись при цьому до недостовірного посилання: «Совместное творение нардепов и Кабмина не критикует разве что ленивый. Дескать, доходы бюджета завышены, рост экономики – более 3 процентов – нереален. При этом каждую четвертую гривну бюджета придется отдать кредиторам – за долги».

Також творцям програми слід розуміти, що коментарі колишніх урядовців, які з високою ймовірністю є упередженими до чинної влади, є доповненням, але не альтернативою коментарям незалежних експертів. А їх позиціювання як експертів може дезінформувати глядачів. 

Тим більше, коли, як у наступному прикладі,  складається враження, що  залучення експерта носить імітаційний характер.

РЕПОРТАЖ: Подарок для медиков тоже получился не ахти. Общие затраты меньше, чем на образование – чуть больше 42 миллиардов гривен. Государство собирается привести в порядок часть сельских амбулаторий, построить семь перинатальных центров и закончить новый корпус в "Охматдете". У пациентов поводов для радости меньше. Без денег остались взрослые ВИЧ-инфицированные. Недофинансированы почти все госпрограммы, кроме лечения диабетиков, вакцинации, детской онкологии и скорой помощи. При этом расходы на одного больного, по сравнению с нынешним годом, практически не изменились. На медикаменты – около тридцати гривен в сутки. На питание – почти в три раза меньше.

СИНХРОН: Юрий ПОЛЯЧЕНКО, директор Института хирургии и трансплантологии Украины: "Честно нужно говорить, что из года в год эта программа не финансируется. Надо искать возможности поступления небюджетных средств. Каждое лечебное учреждение сейчас имеет возможность привлекать небюджетные средства – это различные фонды".

Формально, залучення експерта здійснено, але залишаються питання – які саме аспекти розглядуваної проблеми від допоміг глядачам зрозуміти. Яка саме з численних держпрограм не фінансується з року в рік? Які можливості залучення небюджетних коштів він має на увазі? Неформальний збір по кілька десятків гривень з хворого, який практикується в бюджетних медзакладах? Пошук меценатів, яких не знайдеш в провінційних поліклініках та лікарнях?

Таким чином, пошук і залучення авторитетних і релевантних точок зору залишається  проблемою.

Поглянувши на саму лише верстку випуску програми, можна пересвідчитись, що в ній немає жодного матеріалу з явно позитивним меседжем, що також дотепер не було притаманним «Подробностям недели»:

Перестрелка в ночном клубе Одессы      

Виктор Янукович внес кандидатуру Николая Азарова на должность Премьер-министра 

Верховная Рада приняла государственный бюджет на 2013 год        

Гость программы – Игорь Уманский, и.о. министра финансов Украины (2009-2010)        

В Киеве может остановиться общественный транспорт          

В море зачастую выходят старые, ржавые и сильно перегруженные суда

На Украину надвигается метель   

В срочном лечении нуждается украинская фармацевтика       

Співставляючи добір тем із версткою й добором тем інших тижневиків, доходимо висновку, що цілеспрямованого замовчування важливих подій тижня у «Подробностях недели» не було. Втім, визначення кримінальної інформації про стрілянину в Одесі як першочергової (головної) теми випуску свідчить про прагнення до шоуїзації та скандалізації програми.

Іще одним традиційним (не лише для «Інтера») є знеособлена критика: зокрема, в матеріалах про комунальні негаразди, кризу фармацевтичної галузі та несправні судна не названі конкретні винуватці змальованих проблем чи відповідальні за їх виправлення. Таким чином порушується стандарт повноти інформації.

Подаємо більш розширено аналіз кожного з цих сюжетів:

Сюжет: В море зачастую выходят старые, ржавые и сильно перегруженные суда

Загибель українських моряків та реальна небезпека для життя їх товаришів. Причини трагедії розкриті – надмірна та безконтрольна експлуатація зношених суден задля отримання швидких прибутків. Є коментарі досвідчених капітанів, представника профспілки. Немає головного – назв компаній та прізвищ їх власників – тих, хто реально піддає ризику життя людей. Вони ховаються під скромним терміном «судовладельцы».

Сюжет: На Украину надвигается метель

Катастрофічні проблеми з опаленням і очисткою вулиць і доріг – без жодної згадки про міських голів, глав місцевих адміністрацій і, зрештою, міністра ЖКХ. Без спроб взяти коментарі від них – принаймні в сюжеті проце не йдеться. Коментарі керівників «низової» ланки ЖКХ та автодору допомагають оцінити існуючу ситуацію, але не дають можливості побачити шляхи вирішення проблем.

Сюжет: В срочном лечении нуждается украинская фармацевтика  

Дві тисячі імпортних препаратів не мають ліцензії в жодній крані світу… крім України. Серед них чимало звичайних «пустишок», є і такі, що можуть зашкодити здоров‘ю українців.Ситуацію коментують громадський активіст, представник угорської фармкомпанії. Загальними фразами відбувається в ефірі керівник Державної служби з лікарських засобів (між іншим в складі цієї служби є відділ по запобіганню обігу неякісних, фальсифікованих та незареєстрованих лікарських засобів). Від МОЗ отримана стандартна відписка. Про спробу взяти коментар в міністра охорони здоров‘я Раїси Богатирьової в сюжеті не згадується. Як не згадується і її прізвище взагалі.

З фармацевтичних олігархів наводиться ім’я лише одіозного і вже маловідомого для більшості українців росіянина Бринцалова. Прізвищ українських власників фармацевтичних компаній(і назв компаній, відповідно), що торгують сумнівними ліками – жодного. 

Очевидно, що для забезпечення суспільства адекватною інформацію необхідно змінювати формат взаємодії з високопосадовцями. Відмова від спілкування з пресою, небажання відповідати публічно за власну діяльність треба позиціонувати, як своєрідну «презумпцію вини». Інформація про «закритість» того чи іншого чиновника повинна доводитись до глядачів, мають створюватись умови для публічних оцінок їх діяльності політичними опонентами, представниками громадськості, експертами.

Обмежуючись думками  виконавців низового рівня, уникаючи імен головних винуватців чи відповідальних керівників за ті чи інші суспільні проблеми, журналісти перетворюють потенційно суспільно-корисний сюжет  в такий собі герметичний продукт – без розвитку, продовження і головне – без результату.

Актуальним, як і для щоденних  «Подробностей», залишається для підсумкової програми ретельніше дотримання і стандартів точності і повноти наданої інформації. Ось, наприклад, коротке повідомлення, що мало на меті проілюструвати неякісність прийнятого держбюджету. Однак, позбавлене хоча б короткого бек-граунду або додаткових коментарів, подібне повідомлення може спричинити хіба що поширення панічних чуток:

Интер, 09.12.2012

В Киеве может остановиться общественный транспорт

СТУДИЯ: А в Киеве с таким бюджетом может остановиться общественный транспорт. Об этом заявил глава Киевской городской госадминистрации Александр Попов в эфире одного из центральных телеканалов. Дефицит столичного бюджета в 4 миллиарда, по словам Попова, может привести еще и к сокращению, например, количества школ. То есть с такими цифрами в смете, уверен Александр Попов, придётся на треть сократить все, что финансируется из бюджета.

Серйозно схибили «інтерівці» з точністю подачі фактів  й у першому сюжеті випуску.

По информации некоторых СМИ, у главного подозреваемого якобы при себе было удостоверение сотрудника Антикоррупционного комитета. Там "Подробностям недели" сообщили, что проверяют, работает ли у них этот человек. В одесской милиции комментарии по делу обещают дать завтра. Журналисты "Интера" будут следить за развитием этой истории.

Насправді, журналісти мали б перевірити, по-перше, правдивість даних, а не обмежуватися маніпулятивним посиланням на анонімні джерела («некоторые СМИ»); по-друге, перевірити, що це за орган такий і яке його місце в структурі державної влади.

Якби це було зроблено, журналісти дуже легко дізналися б, що такого державного органу не існує. А є громадська організація, яка маскується під орган державної влади.

В наявному ж вигляді роздмухування кримінальної події без ретельної перевірки всіх даних у тижневому підсумковому випуску новин взагалі виглядає або непрофесійним, або навмисним – для дискредитації певної теми (наприклад, боротьби з корупцією) чи особи.

Політичне ток-шоу («Велика політика» 7 грудня)

Згідно з моніторингами листопада-грудня, тональність випусків ток-шоу «Велика політика» після парламентських виборів стала більш критичною (або, принаймні, менш лояльною) до уряду, президента та Партії регіонів. Цю тенденцію підтвердив випуск 7 грудня, головним гостем якого стала Ірина Акімова, перший заступник глави Адміністрації Президента, а темою – державний бюджет, економічні реформи та вступ України до Митного союзу (остання тема була розкрита дебатами експертів Олексія Гараня та Володимира Корнілова).

На початку програми Євгеній Кисельов перелічив конкретні запитання, відповіді на які повинна була дати розмова:

Кому достались самые толстые куски бюджетного пирога, а кому одни лишь крошки?

Почему этот документ критикует не только оппозиция, но и, например, действующий министр сельского хозяйства, и киевский городской голова?

Как сухие цифры повлияют на жизнь украинцев?

Оправдает ли себя увеличение зарплат и социальных выплат, если официальный курс доллара, заложенный в бюджете, – 8,3? И каким тогда будет реальный курс?

И правда ли, что деньги на выплаты по вкладам "Ощадбанка" в новом бюджете не предусмотрены?

К чему вообще говориться гражданам после нового года?

Слід констатувати, що вичерпних або хоча б відносно повних відповідей на жодне з цих запитань програма не дала. Інформація з означених тем не була повною.

Маніпуляцій чи ознак неупередженості в діях ведучого протягом випуску виявлено не було. Його запитання до Ірини Акімової були коректними та продиктованими суспільним інтересом.

У доборі учасників програми – журналістів і експертів – підозрілою є присутність протягом трьох випусків шоу, в яких брала участь Ірина Акімова, представника журналу «Эксперт-Украина» Андрія Блінова. Його запитання до Акімової в усіх цих програмах були відверто зручними та вигідними. Відмовившись від права розпочати розмову й задати їй тон, ведучий передав слово на початку програми саме Блінову. Можна припустити, що Блінова було запрошено на вимогу Акімової для озвучення заздалегідь заготовлених запитань.

Лише наприкінці програми ведучий поставив Ірині Акімовій запитання, що стосувались тіньової економіки та корупції, та задовільнився неповною та нечіткою відповіддю. У більшості випадків він не «дотискав» її у разі, коли вона втікала від прямої відповіді на поставлене запитання.

Загалом як аналізу тенденцій розподілу бюджетних коштів за статтями, так і інформації про бюджет у випуску було замало. Найважливіші для суспільства, але невигідні для влади факти містились переважно в запитаннях журналістів, зокрема Ірини Соломко («Корреспондент»), яка запитала про причини збільшення фінансування силових відомств.

Слід також відзначити, що сама концепція програми «Велика політика», що не передбачає балансування позиції головного героя (представника влади, рідше – опозиції) присутністю рівного за рангом та авторитетністю представника протилежного табору, обмежує повноту представлення суспільно важливих тем. Цей недолік лише частково компенсує частина програми під умовною назвою «ринг». З огляду на це, концепція нової програми Анни Безулик «Справедливість», побудованої за принципом дебатів, є значно прогресивнішою.