Вручення грамот і подяк, інспекції мостів і укриттів, передання дронів і відкриття меморіальних дощок — усе це спільне для частини українських комунальних медіа. Таких у країні, згідно з переліком Нацради з питань телебачення і радіомовлення, налічують майже дві сотні, з них 26 — телеканалів.

Вони продукують оплачений із бюджету громади відеоконтент, частина якого спрямована на піар місцевої влади. Рух «Чесно» проаналізував, як керівники громад використовували комунальні телеканали для формування свого політичного іміджу, та виявив основні тенденції.

Гроші громади на піар влади

Згідно з законом про медіа, комунальні некомерційні підприємства, засновані органами місцевого самоврядування, є суб’єктами у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа. Насправді ж такими вони стануть після реформування, яке, відповідно до перехідних положень документа, має відбутися аж через пів року після завершення війни. Тоді мають бути створені наглядові ради, з’явиться можливість залучити стороннє фінансування та редакційна незалежність від органу місцевого самоврядування.

Реєстр суб’єктів у сфері медіа від Нацради з питань телебачення і радіомовлення, згідно з інформацією на її сайті, нині перебуває на стадії розробки через оновлення медійного законодавства. Проте тут є Перелік суб’єктів у сфері медіа станом на 1 жовтня 2025-го. У ньому — майже дві сотні записів із позначкою «комунальні», тобто такі, що фінансуються з місцевих бюджетів. Частина — вузькоспеціалізована, як-от альманах Вінницького обласного центру народної творчості чи науковий збірник Центру консервації предметів археології. Не мають жодного комунального медіа лише Волинь, Закарпаття й Тернопільщина, а всі херсонські — тимчасово не діють.

59 із переліку — підприємства, установи чи організації власне медійні, які працюють на широку аудиторію в радіо- чи телевізійному форматі. Найбільше таких на Вінниччині та Львівщині — по 11, по чотири — на Дніпропетровщині, Полтавщині й Чернігівщині. Переважно це радіокомпанії. Причому власниками є навіть маленькі місцеві ради, наприклад, Оратівська селищна рада Вінниччини має КУ «Оратівська редакція радіомовлення».

Витрати на організацію радіомовлення вочевидь нижчі, ніж на створення та трансляцію телевізійного контенту. Тож лише 26 із них виготовляють і розповсюджують аудіовізуальний продукт.

Комунальні телемедіа має Вінниця — ВІТА, Дніпро — «Дніпро TV», Запоріжжя — МТМ, Івано-Франківськ — «Вежа», столиця — «Київ», Миколаїв — МАРТ, Хмельницький — «Місто» й Чернігів — «Новий Чернігів». Лише дві обласні ради мають свої телеканали: Львівська — «Перший Західний» та Івано-Франківська — «Галичину».

Столиця в опозиції

Найбільше коштів на утримання комунальних медіа витрачають кияни. У власності міської ради столиці є телеканал «Київ» і радіостанція «Голос Києва». Згідно зі звітом про виконання бюджету Києва за 9 місяців 2025-го, фінансування першої вже обійшлося в понад 142 мільйони гривень, а другої — в майже 20.

«Крім того, з метою покращення матеріально-технічного стану комунальних медіа, зі спеціального фонду бюджету розвитку на придбання обладнання спрямовано 974,4 тис. грн», — ідеться у звіті.

Який контент демонструють киянам за понад пів мільйона гривень на день? Наповнення насправді різнопланове: репортажі про наслідки обстрілів столиці, оперативні новини з різних регіонів України, міжнародні події та, звичайно, політика.

Скриншот списку відео ютуб-телеканалу «Київ» із клікбейтними заголовками

На ютуб-каналі чи сайті окремої рубрики немає. Лише записи всієї трансляції за день, що тривають по 9—11 годин. Наприклад, у новинах о 14:00 за 25 листопада була інформація про наслідки російських обстрілів, операцію «Мідас» і наступ росіян на Покровському напрямку, далі ефір продовжили ввімкненням експерта. Загалом контент відрізняється від більшості комунальних медіа, які надають перевагу висвітленню саме місцевих подій. Натомість телеканал «Київ», попри свою комунальну приналежність, претендує на загальнонаціональний рівень і виглядає як опозиція чи альтернатива до провладного «телемарафону».

Сам міський голова не надто частий гість на телеканалі, порівняно з медіа в регіонах. Наприклад, у випуску за 23 листопада він розповідав про унікальну систему розподіленої когенерації, аналогів якої немає в жодній країні світу (7 мініТЕЦ). Проте тут цитують брата київського міського голови Володимира Кличка, який «назвав запропонований мирний план щодо завершення війни в Україні планом капітуляції». Рівень експертності, звісно, викликає запитання.

У деяких сюжетах намагаються не так висвітлювати роботу міської влади, як критично оцінювати діяльність влади центральної. Так, 4 листопада ведучі обговорювали роботу Міністерства культури України з Миколою Княжицьким, нардепом від «ЄС», у критичному контексті: «Їм сказали гарно пропіарити 4 млрд грн на створення контенту за ініціативи президента». У цей же день ведучі згадали й про вилучені 8 млрд грн із бюджету столиці в контексті проблем «Укрзалізниці» й ініціативи про 3 тисячі кілометрів.

У запитаннях до спікерів, що стосуються загальноукраїнських тем, переважають критичні формулювання. Наприклад, ведучі ставлять таке питання гостю, політологу Станіславу Желіховському: «В ЄС дуже чітко вказують кроки до того, аби Україна надалі отримувала підтримку і фінансування Європейського Союзу. Тут ідеться і про боротьбу з корупцією, і про судову реформу, і про прозорість держпідприємств. Але виникає питання: чи готова до цього всього Україна? Тому що, на превеликий жаль, у нас дуже часто політична воля слабша за інтереси еліт».

Коли політолог звертає увагу на позитивні оцінки реформ, то зокрема каже, що ЄС визнає, що наша країна показала більший прогрес реформ за останній рік, аніж за попередній, і показує проблеми в окремих країнах-членах ЄС, то його намагаються повернути у своє русло: «Сконцентруймося зараз на проблемах внутрішніх, а не на зовнішніх пересторогах… Чи можемо ми говорити про якесь свідоме дозування, так би мовити, реформ українською владою для того, аби щось частково залишати під своїм контролем?».

Скриншот ютуб-телеканалу «Київ»

Для порівняння — розмова з депутаткою Київської міської ради від фракції «Удару» Вікторією Мухою, головою координаційної ради з підготовки та впровадження концепції меморіалізації учасників і подій російсько-української війни. Їй ставлять таке питання: «Розкажіть, будь ласка, наскільки довгим і тернистим був шлях до того, аби отримати статус міста музики ЮНЕСКО Києву і загалом яке стратегічне значення має цей статус?».

Так само легка розмова відбулася з Максимом Бученком, директором департаменту соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради КМДА, про міську програму «Турбота. Назустріч киянам».

Скриншот ютуб-телеканалу «Київ»

Місцеві новини займають меншу частку ефіру й на прямому піарі мера не зациклюються. Так, у випуску за 18 листопада фігурувала профільна заступниця Віталія Кличка Марина Хонда з інформацією про компенсацію за відпочинок і навчання для захисників і членів їхніх родин. Посилалися й на іншого заступника Петра Пантелеєва щодо збільшення кількості пересувних котелень з 55 до 70 до кінця року.

Оцінювати таку стратегію мають самі кияни: наскільки їм треба витрачати міські бюджетні кошти на конкуренцію з загальнонаціональними комерційними каналами чи опозицію до телемарафону та центральної влади.

Локальні канали з глобальними амбіціями

«Перший Західний» — комунальний телеканал Львівської обласної ради. Тут теж не тільки місцеві новини, але й міжнародні та загальноукраїнські, що мають вплив на життя галичан. Щоправда, тут в опозицію до центральної влади не йдуть, можливо, тому, що фінансово залежать від цієї вертикалі: хоч гроші на телеканал надають з обласного бюджету, однак на час війни рішення, пов’язані з фінансуванням, ухвалює начальник ОВА. А очільника військової адміністрації призначає президент.

Тож, згідно з розпорядженням голови ОВА Максима Козицького, функціонування цього медіа обійдеться в понад 40 млн грн до кінця року. Гроші — з обласного бюджету, проте на час війни фінансові повноваження перейшли до ОВА.

Скриншот сайту телеканалу «Перший Західний»

Так, у програмі «Головне за день» з 4 по 24 листопада приблизно однакову кількість разів з’являлися як представники Львівської облвійськадміністрації, так і Львівської міської ради. Двічі згадували Максима Козицького, начальника ОВА, і жодного разу — Юрія Холода, в.о. голови обласної ради. Хоча в ефірі таки з’явився один депутат облради — Святослав Шеремета. Усі виступи чиновників спрямовані на пояснення або позитивне висвітлення владних рішень.

Лунала в ефірі й критична до влади інформація. Зокрема про майбутній суд над заступником керівника одного з управлінь ЛОВА та директором держпідприємства за заподіяння збитків державі в розмірі 4 млн грн під час підготовки проєкту будівництва корпусу дитячої лікарні. Щоправда, далі тему не розвивали.

Ще один телеканал, що крім місцевих новин показує загальноукраїнські — «Дніпро TV». Це — комунальне медіа Дніпровської міської ради. Ім’я мера тут з’являється нечасто. Переважно Борису Філатову дякують люди, в яких журналісти беруть коментарі. Так, у випуску за 23 листопада проректор Дніпровської академії музики дякує міському голові за відзнаку, а у новинах за 3 листопада був сюжет про безплатний відпочинок дніпровських дітей у Карпатах, з приміткою, що це все «за ініціативи мера Бориса Філатова».

Частіше в ефір потрапляють заступники мера, особливо Андрій Денисенко. Часом у двох сюжетах поспіль.

Скриншот сайту телеканалу «Дніпро TV»

Наприклад, у випуску за 5 листопада він спершу з’явився у сюжеті про посмертне нагородження загиблих воїнів — й одразу в наступному про виставу за твором Марії Матіос. Подібна ситуація повторилася й 6 листопада. Тоді Денисенко спершу відвідав зустріч з ушанування жертв Голодомору та війни, а наступний матеріал був присвячений відкриттю меморіальної дошки загиблому захиснику.

А ще в кожному випуску є обов’язковий елемент. Дніпрянам нагадують про єдину гарячу лінію Дніпровської міської ради та про можливість подати заявку до штабу взаємодопомоги громадської ради, яку очолює Геннадій Корбан.

Скриншот сайту телеканалу «Дніпро TV»

Про розв’язані проблеми, з якими зверталися дніпряни, звітують на сайті міськради. Нагадаємо, у самого Корбана забрали український паспорт ще 2022 року. Інформації про його повернення чи про набуття громадянства України наразі немає.

Немає мера — немає сюжету

У менших містах комунальні медіа здебільшого зосереджуються на локальній проблематиці. Проте акцент часом зміщується з показу життя громади на висвітлення роботи чиновників.

Телеканал «ВІТА» Вінницької міської ради не цурається ставити представників ради фактично у кожному сюжеті. Так, у випуску новин за 13 листопада в першому сюжеті (про вшанування пам’яті захисника) посадовців немає. В другому (про передання п’яти автомобілів для захисників) є коментар заступника міського голови Андрія Очеретного. В третьому йдеться про термомодернізацію будинку за державною програмою «Енергодім», де 70% — гроші держбюджету, а ще 30% ОСББ взяло в кредит у міськради під 5% річних; і тут з’являється чиновниця — Ольга Воронкова, головна спеціалістка відділу з розвитку ОСББ міськради, а у ввімкненні — Петро Костюк, начальник служби збуту КП «Вінницяміськтеплоенерго». Питання ведучої були, зокрема, такими: як почався опалювальний сезон і чи немає серйозних проблем у Вінниці? Хто має платити за опалення: лише ті, хто користується послугами опалення, чи й навіть квартири без мешканців? Чи стали вінничани більш дисциплінованими в оплаті за спожите тепло? Тут якщо і є критика, то тільки в бік вінничан, які або мають борги, або не знають, що мають платити за тепловтрати в під’їздах.

Наступний сюжет — про відкриття центру психологічної підтримки для поліціянтів «Блакитне небо для України». Профінансувати його допоміг уряд Нідерландів, а 5 мільйонів на ремонт надала Вінницька міська рада, тому в сюжеті є мер — Сергій Моргунов. А крім нього — і голова обласної ради Вячеслав Соколовий і перша заступниця начальника ОВА Наталя Заболотна.

Далі — матеріал про Вінницьку молодіжну раду, яка спільно з громадською організацією організувала благодійний збір для захисників, який коментує начальниця відділу міжнародної політики міської ради Юлія Мончак.

І останній сюжет випуску розповідає про безплатні покази мультфільму для дітей захисників, який організував Міжрегіональний гуманітарний штаб. Одна зі спікерок — координаторка цієї організації Світлана Куца. А ще вона — депутатка Вінницької міськради від «Української стратегії Гройсмана».

Скриншоти ютуб-каналу «ВІТА»

І це не збіг обставин. Випуск за 25 листопада не надто відрізняється від попереднього.

Так, у першому сюжеті Сергій Моргунов передає автівки і дрони для фронту. В другому — заступник міського голови Андрій Очеретний розповідає про ваучерну підтримку бізнесу від міської ради. У третьому — начальниця міського центру соціальних служб Наталія Добровольська говорить про акцію «16 днів проти насильства». У ввімкненні вже не чиновник, а Алла Студілко — голова ГО «Джерело надії України». Однак у п’ятому сюжеті знову з’являються посадовці: заступник міського голови Владислав Скальський і Янна Чайковська, директорка КП «Інститут розвитку міста», під час обговорення стратегії громади. В шостому — вже згаданий Андрій Очеретний презентував проєкт бюджету громади Вінницькому національному технічному університету.

Схожа ситуація — на комунальному каналі Івано-Франківської міської ради «Вежа». Відкриття меморіальних дощок, «ранкові оглядини міського благоустрою», інспекція мостових переправ, фестиваль освітніх інновацій, старт навчального курсу бізнес-інкубатора, День Гідності та Свободи й допомога для військових — міський голова Руслан Марцінків коментує всі ці теми в сюжетах телеканалу. У більшості матеріалів останнє слово надають якраз йому. Крім матеріалу про День Гідності та Свободи, де Руслан Марцінків з’явився першим, а не останнім. В ефірі телеканалу на постійній основі з-поміж іншого виходить програма «Запитай у влади», де мер відповідає на запитання містян.

Крім самого міського голови, в сюжетах телеканалу двічі від початку листопада з’являлася народна депутатка України від ВО «Свобода» Оксана Савчук. Спершу в репортажі про яблучний фестиваль (тут ще також був Роман Яковин, що протитрований фермером, але крім того ще є депутатом Івано-Франківської районної ради теж від ВО «Свобода»). А також у сюжеті про кабінет безпеки, який облаштували в рамках українсько-румунського проєкту «Вдосконалення навичок і покращення ресурсів із надання першої домедичної допомоги в транскордонних громадах», який, зі слів спікерів у сюжеті, профінансував Червоний Хрест із Румунії. А народна депутатка в кінці сюжету розповіла про важливість домедичної допомоги.

Схоже, посадовці системно використовують комунальне телебачення як безплатний і повністю контрольований майданчик для власного піару. Частина фінансованих із місцевих бюджетів муніципальних телеканалів, якщо й висвітлюють проблеми самої громади, то досить поверхнево. Проте за будь-яких причин цього явища — чи вказівки «згори», чи самоцензури — в мінусі залишаються глядачі: їх позбавляють можливості об’єктивно оцінювати ситуацію в населеному пункті, спотворюють уявлення про справжній функціонал і повноваження посадовців, а місцевих опозиційних політиків позбавляють можливості просувати свою позицію на суспільній платформі.

Мерські пресслужби й альтернатива телемарафону

Комунальні телемедіа, що могли б слугувати інструментом локальної демократії, часом на практиці виглядають радше як продовження пресслужби місцевої влади — працюють на прогнозований і стабільно профінансований із бюджету піар тих, хто ці бюджети ухвалює. Відтермінування реформи, що мала б вивести канали громад з-під цілковитого контролю владної верхівки на місцях, законсервувало їхню залежність.

Комунальний телемовник столиці формує ефір так, ніби одночасно змагається за статус загальнонаціонального медіа й регулярно критикує центральну владу. В центрі уваги львівського «Першого Західного» теж з’являються ті, хто контролює його фінансування. Ще більше чиновників у ефірі «Дніпро TV». А вінницька «ВІТА» й франківська «Вежа» часом вибудовують випуски новин навколо місцевих керівників. Критичного погляду на роботу місцевої влади бракує, а рішення посадовців подають суто в позитивному світлі.

У підсумку отримуємо парадоксальну ситуацію: канали, які громади утримують власним коштом і які мали б забезпечувати підзвітність місцевого самоврядування, часом виконують роль пресслужб. Це спотворює реальну інформаційну картину для жителів міст і занурює владу в теплу ванну.

Наталка Бахамент, регіональна аналітикиня руху «Чесно»