незалежний журналіст (Одеса)
аналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика
12:30
Середа, 27 Березня 2019

Як одеситам розповідають страшилки про власну країну

Що та як пише про всеукраїнські та міжнародні події одеський сайт «Таймер».
Як одеситам розповідають страшилки про власну країну
Як одеситам розповідають страшилки про власну країну

Одеські ЗМІ, як правило, зосереджені на місцевому контенті. Якщо деякі онлайн-видання Львова та Харкова приділяють багато уваги загальноукраїнським та міжнародним новинам, то в Одесі пишуть в основному про те, що відбувається в місті. Рідше — про область. А про віддалені міста та країни згадують тільки в тому випадку, якщо вони якось пов’язані з Одесою. Місто є такою собі «річчю в собі» (за словами журналістів сайту «Тексти»), а журналісти зациклені на місцевих конфліктах, персоналіях та подіях.

Проте є один виняток. Це сайт «Таймер», який окрім місцевих новин публікує інформацію про всеукраїнські та навіть міжнародні події. Оскільки видання відстоює відверту проросійську позицію, про що експерти Інституту демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) вже неодноразово заявляли, фіксуючи, зокрема, публікації з ознаками пропаганди, ми вирішили цього разу присвятити наше дослідження якраз немісцевому контенту видання.

Раніше нам вдалося встановити, що у випадку з матеріалами про українських військових всеукраїнський «приціл» «Таймера» дозволяє просто збільшити кількість негативних згадок про них у стрічці. Сайт, приміром, активно публікував матеріали про злочини чи ДТП за участю солдатів та офіцерів ЗСУ чи Нацгвардії. Самі по собі ці матеріали могли виглядати як якісна новина — без особливих порушень стандартів, проте разом такі публікації покликані були скласти відповідний образ українського військового: небезпечний для цивільних, схильний сідати за кермо у стані алкогольного сп’яніння, привозить із зони АТО цілий арсенал та ін.

Що відбувається в Україні за версією «Таймера»?

Щоби дослідити подачу всеукраїнських новин на цьому сайті детальніше, ми проаналізували контент видання з 1 лютого по 3 березня. За цей час на сайті з’явилося 235 новин національного масштабу. За тематикою можна виокремити такі групи:

  • замовні матеріали про кандидата у президенти Юрія Бойка, а також представників «Опозиційного блоку» — Олександра Вілкула та Вадима Новинського (33 повідомлення);
  • церковна політика (21);
  • діяльність президента та хід його передвиборчої кампанії (18);
  • війна на сході України (14);
  • економіка (12);
  • доля українських моряків, полонених у Керченській протоці (10);
  • ситуація із захворюваністю на кір та грип (11).

Загалом на ці сім груп припадає 119 матеріалів, тобто половина від усього обсягу.

Також можна виділити кілька актуальних тем, які послідовно висвітлювалися упродовж кількох днів — відповідно до того, як розгорталися події.

Це скандал навколо «Євробачення» (8 новин з 24 по 28 лютого); події навколо справи Гандзюк (8 повідомлень), скандал довкола нагородження Кремлем гумориста Михайла Жванецького (6 текстів з 28 лютого по 1 березня), ситуація в Одеському медуніверситеті (5; 20–21 лютого та 7 березня), акція «Я Бандера» та ставлення до неї єврейської спільноти (4; 11–15 лютого).

Щодо поточних подій, висвітлювалися лише найбільш резонансні. Наприклад, прес-конференція Віктора Януковича, завершення процесу над Оленою Зайцевою та Геннадієм Дроновим, комунальний колапс у Бердянську.

Цікаво, що говорячи про події та процеси загальноукраїнського масштабу, сайт діє напрочуд системно. У той час, як більшість ЗМІ невідступно йдуть за новинарним потоком, колектив «Таймера» постійно тримає в полі зору кілька основних напрямків, аби створити відповідну картину. Українці хворіють на кір та потерпають від економічної кризи, українські політики — маріонетки Заходу, а новостворену Православну церкву України мало хто визнає.

Чіткий відбір інфоприводів, висока частотність топ-тематик дозволяє досягати бажаного ідеологічного впливу навіть тоді, коли самі повідомлення оформлюються переважно нейтрально. Саме тому «Таймер» є потужним інструментом впливу чи, якщо хочете, ідеологічою зброєю.

Розглянемо тепер окремі напрями, за якими ведеться основна «інформаційна робота».

Кандидати у Президенти: Порошенко прислужує Держдепу, а Бойко обіцяє мир і зізнається в коханні

«Улюбленцем» редакції є Петро Порошенко, якому присвячено 18 новин. Із них у 14 випадках переважає негативна подача. Це новини про підкуп виборців, зневагу кандидата до людей (зірвав із дівчини шапку, відгородився від прибічників парканом). Навіть нейтральні чи позитивні кроки Порошенка подекуди висвітлюються «з присмаком». Наприклад, дорогу біля Рені він відкриває «пафосно», його піарники «злямзили» рекламний хід у Путіна. На додаткові асоціації розрахований заголовок «Одеса: президент Порошенко приїхав на морвокзал до представника Держдепу». Цікаво, що тексти із подібним заголовком з’явилися також на сайтах «Кореспондент» (Порошенко приїхав до Волкера на морвокзал Одеси», lugansk1.info (сепаратистський ресурс) та kulikovets.ru (як зазначено в логотипі «Сайт одесского сопротивления»).

Тим часом виключно позитивним є висвітлення діяльності висуванця від «Опозиційної платформи — За життя» Юрія Бойка. Йому присвячено 28 матеріалів. Усі — з ознаками замовності, але як політична реклама промарковані 17 матеріалів. Бойко критикує владу за підкуп виборців, спад економіки й зубожіння населення, обіцяє мир на Донбасі, а в перервах зізнається в коханні своїй дружині Вірі.

Тим часом на «Таймері» за 31 день з’явилося чотири матерали про конкурентів Бойка — представників «Опозиційного блоку» Вадима Новинського та Олександра Вілкула. З них три публікації мають ознаки замовності, але не марковані як політична реклама.

передвиборча активність інших топ-кандидатів — Володимира Зеленського та Юлії Тимошенко висвітлюється нейтрально. Обом упродовж досліджуваного періоду було присвячено 6 і 4 матеріали відповідно.

Небезпечна українська церква

Створення Православної церкви України (ПЦУ) спричинило потік позитивних повідомлень у більшості українських ЗМІ. На агрегаторах і новинних ресурсах України чільне місце посіли публікації про приєднання до ПЦУ нових громад, оптимістичні заяви політиків та ієрархів.

«Таймер» показує виключно іншу сторону медалі. Тут читаємо про відмову деяких громад від приєднання до ПЦУ, спроби насильницького захоплення церков УПЦ МП та акти вандалізму щодо них. Із 21 новини чотири повідомляють про те, що церковні ієрархи з інших країн відмовилися визнавати ПЦУ канонічною. Саму організацію зневажливо називають «церквою Порошенка», прихожан — «адептами церкви Порошенка». У чотирьох випадках ці визначення використовуються в заголовках. Також знаходимо визначення «так званий Київський патріархат».

З іншого боку, позицію ПЦУ та її прибічників редакція «Таймера» ігнорує. Підбір інфоприводів та їх частотність створюють у читача враження, що ПЦУ насаджується насильно, має сумнівну легітимність і загалом є небезпечним явищем.

Економіка у кризі, ідеологічні урядові постанови та закони

Розраховані на масову аудиторію видання на кшталт «Сегодня» роблять собі рейтинг, розповідаючи своїм читачам про курси валют, нові тарифи, підвищення соцвиплат, оформлення субсидій. Ця тематика лишається затребуваною вже багато років, але для редакції «Таймера» не є приорітетом.

Із 12 новин економічної та споживацької тематики суто практичною є лише одна — про нові правила оплати за електроенергію для населення.

Більшість публікацій присвячено кризовим явищам в окремих секторах економіки. Йдеться про можливе підвищення ціни на газ до 10,65 грн, труднощі «Укрзалізниці», падіння виробництва цукру, вихід з України європейської марки одягу Monton тощо.

Симптоматично, що за такої кількісно й тематично обмеженої подачі економічних новин редакція опублікувала матеріал про зменшення частоти рейсів поїзда «Одеса — Москва».

Протягом досліджуваного періоду «Таймер» опублікував 6 текстів щодо прийнятих законів та урядових постанов. Із них суто практичний характер має лише постанова Кабміну щодо порядку видачі субсидій. Решта — ідеологічні. Це внесення в Конституцію пункту про курс на євроінтеграцію та вступ до НАТО, заборону спостерігачам із Росії стежити за виборами в Україні, перейменування двох областей. Усе це, звісно, подається в негативному контексті.

При цьому наголос робиться на тих одеських народних депутатах, які ці закони підтримують. Так, прорадянськи орієнтована аудиторія «Таймера» дізнається, що проти російських спостерігачів виступили народні депутати-одесити Гончаренко, Курінний та Дейдей, а у випадку з пунктом про євроінтеграцію до них долучилися Голубов, Урбанський та Фаємарк.

На Галичині цитують Геббельса і зневажають Пушкіна: що відбувається в регіонах?

Доволі часто на «Таймері» трапляються повідомлення про незначні або курйозні події, що стосуються проявів антирадянських або антиросійських настроїв у суспільстві. Здається, що редакція ретельно вивчає новини регіонів, аби не пропустити жодного такого факту. Поодинокі випадки, які оминають увагою національні ЗМІ, на «Таймері» висвітлюються системно й тому створюють альтернативну картину життя в Україні.

Завдяки таким зусиллям редакції дізнаємося, наприклад, що львівська чиновниця процитувала Геббельса, у львівській колонії, за версією Слідкому РФ, «забили до смерті» росіянина, у Тернополі хочуть демонтувати пам’ятник Пушкіну, а в Дніпропетровській області дайвери потопили бюст Леніна.

Окрім того, редакція вміло грає словами, щоби поставити під сумнів життєздатність і суверенітет української держави. Особливо це характерно для заголовків. Самі новини при цьому пишуться переважно нейтрально.

Гортаючи сторінки «Таймера», читаємо, що Курт Волкер є «куратором України», голова МЗС Павло Клімкін «випрошує» в американців фрегати, заступник голови Держдепу США «повчив» прем’єра Володимира Гройсмана управляти «Нафтогазом» тощо.

Ігноруючи деякі резонансні події та процеси всередині країни, «Таймер» 10–11 березня присвятив одразу три публікації забороні на в’їзд в Україну Кристіану Вершютцу — австрійському журналісту, який знімав репортажі в окупованому Криму. Окрім факту заборони, накладеної СБУ, повідомляється, що МЗС Австрії звинуватив Україну в цензурі, а також викликав українського посла для пояснень.

Окремої публікації удостоївся колишній європарламентар від Данії Клаус Педерсен. І все тому, що він вважає, що українці не є європейцями, а тому ЄС не слід перейматися україно-російськими відносинами.

Годують, як у ресторані, волонтери передають сало та яблука: «Таймер» про українських моряків у Росії

Слідкував «Таймер» і за судовими засіданнями у справах полонених українських військових моряків у Росії. Нагадаємо, що серед них є й одесити. І якщо деякі одеські ЗМІ писали саме про них та їхні родини, то «Таймер» ця тема цікавила в іншому аспекті.

Ціла низка текстів присвячена умовам утримання моряків. При цьому те, що в Росії їх утримують незаконно, не даючи при цьому статус військовополонених, — замовчується. Також сайт називає моряків «затриманими» або «сидящими», а військовополоненими — тільки в цитатах.

Наприклад, «Таймер» виносить у заголовок одного з матеріалів про моряків цитату їхнього адвоката Сергія Бадамшина з посту в ФБ «Годують, як у ресторані». Йдеться про розмову із Сергієм Сорокою, який був поранений під час конфлікту в Азовському морі. З-поміж усього іншого в ФБ-пості йдеться про допит Сороки і про стан його здоров’я, проте для «Таймера», як бачимо, це не головне. При цьому вислів «годують, як у ресторані» просто вирваний із контексту. Але, прочитавши заголовок, читач має зрозуміти, що не так уже там і погано — у російському СІЗО.

Ще в одному матеріалі йдеться про передачу від волонтерів. У тексті зазначається, що передали їм сало, сир, яблука та листівки із 8 березня. Щодо останнього — в кінці тексту роз’яснюється, що листівки з 8 березня були передані не морякам, а їхнім дружинам. При цьому сайт цитує листування адвокатів моряків, щоби зайвий раз підкреслити «конфуз».

Також повідомляють, що і в родин полонених моряків «усе добре», бо вони отримують гроші від держави.

Окремий матеріал присвячено тому, що моряки пройдуть у Москві медобстеження. Цитують російського омбудсмена Москалькову, яка заявляє, що «місця проведення обстеження були обрані із урахуванням наявності в них висококваліфікованих спеціалістів та обладнання, необхідного для діагностики». Точку зору українського омбудсмена — Людмили Денисової — також подають, однак за принципом імітації балансу. Якщо Москалькова говорить про те, що для українських моряків мають зробити «все необхідне», то Денисова заявляє протест щодо того, що її не допускають до полонених. Хоча український омбудсмен робила заяви і щодо низької якості медобслуговування моряків та щодо загроз їхньому здоров’ю.

Маємо також звернути увагу на бекґраунд, який однаковий для всіх матеріалів про моряків. У текстах ідеться тільки про затримання і про висунуті звинувачення проти них. Проте ніде не зауважується, якою була реакція українських правозахисників та політиків на це затримання та судові засідання.

Таким чином, читач «Таймера» має дійти висновку, що моряки «самі винні», звинувачення проти них — «справедливі», а умови утримання — «дуже добрі».

Донбас, Крим та Азовське море: іноземці засуджують Україну, а в зоні ООС гинуть цивільні

Матеріали про війну на Донбасі «Таймер» продовжує подавати під рубрикою «Мятежный Донбасс». У поясненні до рубрики йдеться, що створювали «ДНР» саме місцеві жителі. А от «украинские власти» у відповідь на це ввели війська. У текстах українські війська також продовжують називати «правительственными», а українські ЗМІ — «проправительственными». У текстах багато цитують командування так званої ДНР, її «МГБ», «Народную милицию» та правоохоронні органи. Також постійно наголошується на тому, що на територіях, які контролюються сепаратистами, є жертви серед цивільного населення. Про жертви з підконтрольних Україні територій «не повідомляється».

Продовжує «Таймер» використовувати заяви іноземних політиків для того, щоби створити враження, що вони засуджують Україну — в тому числі через війну на Донбасі. В одному з матеріалів цитують екс-керівника передвиборчого штабу Трампа Корі Левандовськи. При цьому його слова про можливе повернення Януковича й те, що в Україні ігнорують порушення прав людини, вириваються з контексту (такий саме матеріал опублікувала і «Страна.ua»). Цікаво, що інтерв’ю Левандовськи давав ізраїльському телеканалу. Тобто знову «Таймер» добирає такого політика й таку його цитату, щоби сформувати в читачів відповідне враження про те, що нинішню українську владу засуджують, а Януковича — підтримують. Важливо, що читача вводять в оману і в заголовку, в якому зазначено: «У Трампа захотели каким-то образом “вернуть” Януковича». Але ж тепер Левандовськи не працює на Трампа. Тож його заява не може бути офіційною, а отже й не варта новини.

За версією «Таймера», підозріло ставляться до подій в Україні й поважні видання. Наприклад, про це йдеться в матеріалі про те, що Times назвала війну на Донбасі «громадянською». У тексті знаходимо таке: «Официальная украинская пропаганда утверждает, что никакой гражданской войны на Донбассе нет, а есть вторжение России и российская оккупация. Подобные ситуации (коли зарубіжні ЗМІ називають війну на Донбасі громадянською — Авт.) возникают уже не впервые. Так что громы и молнии со стороны украинских властей не производят слишком большого впечатления на западных журналистов, да и в СБУ их, в отличие от граждан Украины, не потащишь». Тож читач «Таймера» має зрозуміти, що західні журналісти переважно вважають події на Донбасі «громадянською війною», а реакцію українських дипломатів сприймають як насмішку.

Старанно журналісти «Таймера» добирають і матеріали про те, що міжнародні організації нібито припинили підтримувати Україну, наприклад: «Официально: НАТО не собирается посылать корабли к Крымскому мосту», «Европейский суд отложил в долгий ящик тяжбу Украины и России из-за Крыма».

Якщо з приводу війни на Донбасі чи анексії Криму цитують українських політиків, то вони заявляють про те, що збираються повернути ці території. Із заголовку одного з матеріалів дізнаємося, що Порошенко закликає «штурмувати Керченський міст», однак у цитатах президента читаємо про те, що українські моряки мають право вільно використовувати Керченську протоку, в тому числі й проходити під мостом. Відтак реалізація цього права подається «Таймером» як агресія.

«Страшилки» про Україну: спрямовуємо увагу читача та повторюємо потрібні меседжі

Американський дослідник Джеймс Лалл писав: щоби переконати читачів у чомусь, потрібні дві важливі техніки — спрямування уваги та повторення. Так і «Таймер» — спрямовує увагу читачів тільки на певні події, а потім повторює ключові повідомлення. Відтак ті техніки, які призвели до анексії Криму та війни на Донбасі, продовжують успішно використовуватися проросійськими ЗМІ в Україні.

Така система пріоритетів формує в читача уявлення про «дійсно важливе» та «другорядне», дає можливість зануритися в певну тему, і — що важливо для читацької самооцінки — створює враження альтернативного порядку денного, формує світогляд. Зрештою, це мотивує людей певних поглядів повертатися на сайт знову і знову, бо на інших ресурсах «такого не прочитаєш».

У подібній «інформаційній політиці» не знаходимо чогось оригінального. Колись за таким підходом працювали всі радянські ЗМІ. На тлі повідомлень про збільшення надоїв, урожаїв кукурудзи й видобутого вугілля обов’язково з’являлися «страшилки» про те, як поневіряються робітники в капіталістичних країнах. Тільки у випадку «Таймера» і нещодавно проаналізованого нами одеського видання «Слово» такі «страшилки» розповідають про власну країну.

Хотілося би звернути увагу й на те, що на сайт «Таймер» працює «в одній зв’язці» не тільки із сепаратистськими ресурсами, а і всеукраїнськими сайтами: часто манера подачі загальнонаціональних та міжнародних подій запозичується виданням із таких сайтів, як «Кореспондент», «Страна.ua», газети «Вести».

Тож на п’ятому році війни Росії проти України ми маємо цілу низку видань, які під маскою неупередженості продовжують дискредитувати саму країну, окремі важливі для проєвропейського курсу ініціативи, її політиків та громадян. Звісно, українське суспільство не ідеальне, реформи не завжди ґрунтовні й наражаються на великий спротив. Та послідовно показувати тільки одну сторону — означає не мати права називатися «журналістом».

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
457
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2019 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop