Висвітлення подій під час протистояння влади та майдану в Києві й регіонах кримськими медіа відбувається з грубими порушеннями стандартів та норм журналістики. Так, «общественно-политическая русская независимая газета Украины» «Крымская правда» ще після жорстокого побиття студентів на Майдані Незалежності в листопаді 2013 року оприлюднила матеріал під заголовком «Разгон Евромайдана. Извините, что мало!» (№221, 3 грудня 2013 року, автор Максим Головань), газета виправдовувала побиття протестантів та журналістів під час спровокованого штурму Адміністрації Президента. В подальшому перебігу подій, у грудні 2013-го та січні 2014-го, кампанію кримських ЗМІ було скоординовано ззовні в напрямку одностороннього висвітлення подій протистояння. Про це свідчить той факт, що приватні «Крымская правда», «Крымская газета»; державні газети, як-от друкований орган Верховної Ради Криму «Крымские известия», газета Сімферопольської міськради «Южная столица» стали щоденно виходити спочатку під спільною шапкою «Нет оранжевому перевороту!» («Крымские известия» – «Нет – оранжевому перевороту!»), а трохи пізніше під шапками «Нет оранжевому перевороту! Нет иностранному вмешательству!». Спрямованість матеріалів у них відповідає цим лозунгам. В аналогічному ключі публікували матеріали газети «Крымское время», «Республика».

У той же час тижневики Криму – україномовна «Кримська світлиця», кримськотатарські російськомовні газети «Голос Крыма» та «Авдет» – висвітлюють протистояння влади та майдану рідко, однак публікують матеріали, що ґрунтуються на позиціях демократичних оцінок, дотримання прав людини, необхідності демократизації правової та політичної систем в Україні.

Практично щотижня з промовами виступають і Голова Верховної Ради Криму Володимир Константинов, і Президія Верховної Ради. У їхніх заявах та зверненнях містяться однозначні і грубі ярлики для учасників мітингів, як-от «нацисти», «фашисти», «экстремисты», «бандиты» и т. д., а також заклики до насильства, до мобілізації на антимайдан, до введення надзвичайного стану, заклики на кшталт «Автономия в опасности!». Депутати, відповідно, мобілізували кримських журналістів на одностороннє висвітлення подій, на виправдання насильства та поширення закликів до жорстокості й розгону майдану.

В грудні 2013 року експертна група моніторингу провела прес-конференцію, а телегрупа «Центру журналістських розслідувань» підготувала спеціальну телепрограму, в яких ми звернули увагу органів влади на те, що в офіційних документах президії містяться вислови, які характеризуються як мова ворожнечі, що переходить у заклики до протистояння та посилення неприязні між людьми різних верств в Україні. Заступник голови Верховної Ради Крим Григорій Іоффе погодився з такими висновками і пояснив це спочатку тим, що «что поделаешь, сейчас весь политикум так говорит», а згодом на одній із прес-конференцій заявив, що мова ворожнечі президії пояснюється тим, що такою мовою розмовляє майдан, хоча жодних прикладів такої мови майдану навести не зміг.

Найбільш тенденційно висвітлює протистояння влади та майдану газета «Крымская правда», матеріали якої є грубими порушеннями як етичних норм людяності, так і стандартів журналістики. Ось лише окремі зразки публікацій, типові для «Крымской правды» в ці дні: «Бандеровцы не пройдут» (3 грудня 2013 року), «Крым – территория стабильности, и "майдаунов" не допустим» (11 грудня 2013 року), «Диктатура не пройдет!» (13 грудня 2013 року), «Гори огнем, бандеровская нечисть!» (10 січня), «Подлая шутка». «"Евромайдауны" осквернили российский флаг» (14 січня), «Власть! С фашистами и бандитами не договариваются. Огонь на поражение!» (21 січня 2014 року), «Еврофашизм в Крыму не пройдет! Крымские депутаты призывают ввести в стране чрезвычайное положение» (25 січня) та інші.

10 січня 2014 року за підписом усієї редакції газета опублікувала програмну статтю «Вставайте, люди русские!», в якій населення України було поділено на «мы», тобто росіяни, та «они» – решта населення, між якими було оголошено стан війни, на «своїх» і «врагов», причому під поняття «свої» підпадають лише «русские». «Крымская правда» писала: «Сегодня каждый порядочный человек, независимо от национальности и политических убеждений, стоит перед тем же самым выбором, что и 73 года назад: покориться врагу или защищать себя, своих родных, свою землю. Иных вариантов нет. Или-или», «Быть русским – не значит иметь особую форму черепа и набор хромосом. Русские – это не национальность. Это – Долг, Предназначение и Судьба».

І далі: «Первое и самое главное, что мы все должны понять: на нашей земле идёт война. Увы, это вовсе не преувеличение. Не нужно утешать и обманывать себя тем, что сегодня не стреляют пушки и не сыплются с неба бомбы», «нацизм поднимал голову с первых дней “незалежности” – слово “бандеровцы” впервые прозвучало с парламентской трибуны, когда депутаты ещё советского созыва поздравляли друг друга с провозглашением украинской независимости. Но тогда говорить об этом вслух ещё стыдились. Шаг за шагом нацизм выходил из маргинального подполья, и сегодня наследники гитлеровских пособников открыто устраивают бандеровские факельные шествия, заседают в органах власти, пишут законы для этой страны и воспитывают наших детей. В чём их сила? Во лжи и предательстве. ОНИ, в отличие от нас, легко нарушают законы, которые сами же и принимали. ОНИ лгут легко и открыто, не испытывая при этом ни тени смущения. ОНИ легко отказываются от собственных клятв, не краснея предают память своих отцов и дедов. ОНИ успешно используют нашу терпимость и законопослушание.

В этом – их успех. Но в этом нет нашей вины. Мы не можем и не будем играть по ИХ правилам. И мы хотели бы напомнить тем, кто благодаря нашим голосам сегодня называет себя властью, о том, что у них есть не только право казнить и миловать, в зависимости от политической конъюнктуры заботясь о собственной карьере и благополучии, но и долг перед обществом, то есть перед нами – заботиться о порядке в державе и пресекать нарушения закона. Да-да, не позволять распоясавшейся нечисти бесноваться на улицах, убивать милиционеров и нападать на прохожих – это не право, не привилегия, которой можно пользоваться по собственному капризу, а обязанность власти, которую она должна выполнять ежедневно. Власть обязана быть справедливой и не имеет права быть трусливой и слабой…».

«Крымская правда», скориставшись випадком, згадала давню програмну статтю головного редактора Михайла Бахарєва «Мы вернемся к тебе, Родина!», і цього разу в №221 за 3 грудня 2013 року поряд зі статтею «Бандеровцы не пройдут!» публікує конформістські парадоксально непоетичні вірші кримського поета Костянтина Фролова під назвою «Мы вернемся к тебе, Родина!», в яких відзначається «стомленість» русских людей від своєї нинішньої свободи та ностальгія за Росією: «Мы однажды вернемся, Россия, Под твои вековые крыла, От свободы своей обессилев, Что обчистила нас догола…». В № 12 за 24 січня газета публікує інтерв’ю з Генеральним консулом РВ в Сімферополі під відповідним заголовком «Вячеслав Светличный: Крым – неотъемлемая часть Русского мира»…

«Крымская правда» активно підтримує ідею кримської влади про створення в автономії загонів самооборони та сама поширює чутки про те, що «на Крим ідуть бандерівці», які мають намір дестабілізувати ситуацію в автономії, влаштувати на півострові провокації та вбивства. В номері 14 за 28 січня 2014 року вміщено статтю «Крым готов противостоять боевикам майдана. На полуострове запретили деятельность "Свободы" и формируют отряды народной самообороны», хоча постанову Президії ВР АРК з цього питання прокуратура автономії опротестувала та зазначає, що вона підлягає скасуванню.

Значно спокійніше та більш виважено висвітлює протистояння між владою та майданом «Крымская газета». Хоча, мабуть, через тиск із боку начальства газета й виходить під шапками «Нет оранжевому перевороту! Нет иностраному вмешательству!», журналісти в статтях усе ж дотримуються принципу кількох точок зору, розповідають як про дії силовиків, так і про позицію та вимоги учасників протестів.

У фарватері політики фракції Партії регіонів вимушена слідувати газета Верховної Ради АРК «Крымские известия». Публікуючи одіозні, практично екстремістські заяви та звернення президії ВР АРК, промови спікера Володимира Костянтинова та прес-конференції його заступника Григорія Іоффе, газета супроводжує їх матеріалами, в яких висвітлюється позиція лише органів влади, замовчуються цілі та програма опозиції, не визнаються законними вимоги учасників майдану.

Микола Семена, керівник групи експертів проекту з моніторингу наявності мови ворожнечі в друкованих виданнях Криму, Український освітній центр реформ