Нещодавно «Детектор медіа» аналізувала процеси, що відбуваються в київських комунальних медіа після того, як їх неформальним координатором став Казбек Бектурсунов. У розмові з «ТК» пан Казбек не приховував, що волів би, аби в конкурсі на заміщення вакантних посад керівників міських комунальних видань перемогли його креатури – Дмитро Джангіров («Хрещатик»), Павло Карайченцев («Українська столиця») та Олег Арестархов («Вечірній Київ»). Заступник головного редактора «Экономических известий» Юрій Свірко зацікавився умовами проведення цього конкурсу, оголошеного наприкінці березня.

Поки різноманітні політичні сили готувалися до нового Майдану та Європейської площі, в мерії на Хрещатику напередодні 1 квітня оголосили конкурс на вакантні посади керівників газет «Хрещатик», «Вечірній Київ» та «Українська столиця». Я прочитав це оголошення у «Вечірці» за 30 березня, тому цитуватиму його саме за її автентичним текстом.

А текст насправді автентичний. По-перше, конкурс на заміщення посад керівників друкованих ЗМІ Київської міської ради оголошує не ця рада, а Київська міська державна адміністрація, що вже є симптоматичним. По-друге, умови конкурсу передбачають 10 основних вимог, 6 основних обов’язків та перелік із 6-ти документів, які треба надати.

Отже, почнемо з вимог. З вищою освітою нібито все зрозуміло – бажано бути журналістом. Але вже наступний рядок викликає запитання: треба мати «досвід роботи журналістом або оглядачем із суспільно-політичної тематики у виданні не менше 7-ми років». Оглядач – це не журналіст? Новий фах? Та й у якому виданні треба було працювати 7 років? В одному? 
 

Далі взагалі весело: «знання державної мови, володіння англійською мовою, вільне володіння комп’ютером». Якщо знаєш українську – можна не знати англійської, лише володіти зі словником? Чи дозволено володіти англійською та не володіти державною? Або ж можна вільно володіти комп’ютером та не дуже вільно англійською? Хотілося б знати, хто і як визначатиме рівень знання та (не)вільного володіння. Тут мені вперше стало цікаво – чи знає хтось у КМДА англійську так, як знаю її я?

А потім пішло – «знання поліграфічного процесу, знання законодавства в інформаційній сфері». Поліграфію варто знати як державну мову? Але яку поліграфію? Лише планування та верстку номера або також особливості офсетного друку, поліграфічних машин, розрізання та складення шпальт і пакування тиражів? Я от, наприклад, ще лінотипи знаю з дитинства – тоді мої батьки-журналісти віддавали тексти машиністці, а потім – лінотипістці, яка набирала їх у спеціальну типографську форму літерами зі свинцю. А законодавство? Часом рішення пленуму Верховного Суду щодо позовів про захист честі та гідності не треба на пам'ять цитувати? Або всі постанови Кабінету Міністрів про інтернетизацію міністерств, про Укрінформ та особливості встановлення окладів журналістам-держслужбовцям? Або точні дати підписання указів про заснування газети «Президентський вісник», про її ліквідацію та про відновлення в новій формі?

Про 3 кращі власні публікації можна не писати, а ось «наявність власної програми по оздоровленню фінансово-господарського стану газети» змушує задуматися. Невже все так погано в комунальних газетах? Якщо так, то навіщо конкурс – закривати їх треба. А якщо ні – як можна ставити діагноз без рентгену / УЗД / томографії / аналізів? Та чи редактора це справа? Отже, треба хоча б щось про пацієнта дізнатися – може, варто спочатку було оприлюднити цей фінансово-господарський стан, не кажучи вже про суму зарплати головного редактора? А раптом ця зарплата становить з 1 квітня 420 грн. (нова підвищена мінімалка)? 

Проте цю програму, очевидно, можна буде презентувати усно – на відміну від наступного пункту: «Наявність (у письмовому вигляді) комплексу практичних ефективних заходів, спрямованих на залучення рекламодавців». Тут треба було або письмово, або практично. Та нічого – можна написати все що завгодно (фахового журналіста ж шукають, а не дівчину без комплексів). Але ж як вимірювати ефективність цих письмових заходів, що їх ніхто до конкурсу запроваджувати не буде? На мою думку, найефективніший спосіб залучити рекламодавця для газети «Хрещатик» чи «Вечірній Київ» – це поставити на вечірньому Хрещатику пастки або загін міліції, зловити добродія та доставити його до рекламного відділу редакції. Ефективно? Ще б пак!

Далі одразу йде: «Перевага буде віддаватись діловим, чесним, порядним, які за своїми психологічними особливостями та моральними якостями відповідають вимогам, що пред’являються». Це про залучених рекламодавців? Де ж ви таких зловите.

Але переходимо до шести основних обов’язків. Перший – «підготовка та випуск газет, журналів, інших друкованих засобів масової інформації, поліграфічної продукції». Яких іще журналів та інших ЗМІ? В оголошенні йдеться лише про три газети. І якої поліграфпродукції? Треба буде візитні картки штампувати, бюлетені референдуму за відставку мера чи агітплакати на його користь?

Другий – «публікація матеріалів на актуальні питання життя суспільства». Маю питання на матеріал (якщо вже знання державної мови в мерії дійшло до «матеріалів на питання»): хто визначатиме актуальність? Дерибан столичної землі та підприємств міськими депутатами з точним переліком прізвищ – це актуально для комунальної газети чи не дуже? Бійки в міськраді та скандали довкола мерії? Перейменування 2005 року Машинобудівної на вулицю Ґонґадзе, а потім скасування цього рішення 2007 року з перейменуванням на Ґонґадзе проспекту Радянської України та численні протести мешканців цих вулиць? Актуально?

Мабуть, саме заради відповіді на це запитання встановлено третій обов’язок – «проведення соціологічних опитувань, вивчення громадської думки». Головний редактор сам буде опитувати народ чи йому хтось допомагатиме? А вивчення триватиме за вказівками мерії?

Останні три обов’язки – це просто пісня: «друкарсько-видавнича діяльність, реалізація заходів по залученню рекламодавців, організація роздрібної мережі розповсюдження». Спочатку напиши та відредагуй актуальні матеріали, підготуй газету, журнал та інші ЗМІ, далі залучи рекламодавців (рекламу – необов’язково) та сам надрукуй і видай, а у фіналі – ще й розповсюдь! Редактор повного циклу. Може, співробітників редакції з примірниками газети після робочого дня направити до станцій метро торгувати? Тоді можна й зарплату їм платити натурою. А можна накупити десь кіосків та встановити їх поруч із «Союздруком» – ось тобі й організація роздрібної мережі.

Прочитав я все це – і зрозумів: це справжній професійний виклик! Хочу бути людиною-оркестром!!!

Прошу розглядати цей матеріал як «заяву про участь у конкурсі». Заповнену особову картку та два фото 4х6 принесу сам на Басейну, ½-а-102 – до управління кадрової роботи і нагород КМДА. Може нагороду відразу дадуть? Копії паспорта й документів про освіту маю, а «концепцію розвитку (в письмову вигляді) друкованого комунального засобу масової інформації» подам теж.

І хоча ці рядки пишуться 1 квітня, треба ставитися до моєї участі в конкурсі дуже серйозно. Адже про цю участь я напишу для «Детектор медіа» після оголошення переможців конкурсу (хе-хе-хе).

Юрій Свірко – заступник головного редактора газети «Экономические известия».