Українські кінокомпанії вже не перший рік успішно виробляють фільми у співпраці з іноземними партнерами. Донедавна йшлося переважно про партнерів із Росії, але дедалі частіше у спільних кіновиробничих проектах беруть участь європейські та американські компанії. Наприклад, голлівудський продюсер Рік Мак-Каллум планує найближчим часом зняти в Україні дорогу історичну драму разом із вітчизняним режисером Сергієм Лозницею, який завершує написання сценарію про масові розстріли євреїв у Києві. Про те, як зробити копродакшн успішним, говорили під час дискусії «Кінобізнес: особливості, перспективи, можливості» в рамках Kyiv Media Week.

Проблемою кіновиробництва України, як і Росії, на думку учасників дискусії, є орієнтованість виключно на прокат у своїй, максимум - у кількох сусідніх пострадянських країнах, обмежений ринок яких не завжди здатен повернути вкладені кошти. Тим часом як можна й варто прагнути більшого. «Європа має створювати фільми, розраховані на широку аудиторію, - каже Рік Мак-Каллум. - Усе залежить від того, чи маєте ви історію, яка може стати цікавою для всієї Європи або й інших континентів».

Рік Мак-Каллум, американський продюсер 

Доктор Мартін Сміт, радник інвестиційного фонду Ingenious Media зі зв'язків з урядом і громадських справ, розповів, що його компанія шукає нові ринки для співпраці. За участю фонду знімалися фільми «Аватар» (Avatar), «127 годин» (127 Hours), «Люди Ікс: початок. Росомаха» (X-Men Origins: Wolverine), «Міцний Горішок - 4» (Die Hard 4.0) тощо. За його словами, сьогодні на ринку кіновиробництва дедалі більше коштів отримують за рахунок попереднього продажу прав. Наприклад, 60% із 300-мільйонного бюджету «Володаря перснів» становили гроші, отримані саме за таким принципом. Мартін Сміт уважає східноєвропейських кіновиробників занадто залежними від державного фінансування й радить їм «створювати компанії, які самі збиратимуть на ринку кошти, необхідні для кіновиробництва».

Доктор Мартін Сміт

Втім, залежність від державного фінансування - це не про Україну. «Перед тим як убити державне фінансування, необхідно його, принаймні, мати», - обурився продюсер Олег Кохан із SOTA Cinema Group. На його думку, держава повинна посприяти пошуку української моделі кіноіндустрії, зокрема, вирішивши низку законодавчих та економічних питань, важливих для її розбудови. «Держава повинна підійти до цього процесу як до бізнесу, - каже Олег Кохан. - Наприклад, ми можемо стати сировинним придатком Росії. І я нічого страшного в цьому не бачу, адже тоді ми отримаємо можливість виховати нові кадри. Зараз кадрів немає».

Навіть якщо компанії вдалося знайти зарубіжного партнера для спільного виробництва кінострічки, на цьому труднощі не закінчуються, а тільки починаються, каже російський продюсер Сюзанна Муазен, що має досвід співпраці російської «Базелевс продакшн» та Universal Pictures у проекті «Чорна блискавка». Найбільші проблеми, каже вона, виникають із комунікацією - знання мови, складання чітких графіків тощо. «Запізнюватись на зустріч із американськими партнерами не можна. Вони не пробачать вам утраченого часу», - каже пані Муазен. Важлива й відстань: офіс і місце зйомок повинні бути віддалені від місця, де мешкають партнери, не більш ніж на тридцять хвилин їзди.

Плануючи виробництво, необхідно враховувати реальні терміни та можливості. «Нам довго не підписували контракту, бо ми вказали тридцять шість знімальних днів. Підписали, коли ми виправили на шістдесят», - розповідає продюсер. За її словами, слід бути готовими навіть до того, що партнери зажадають узгодити кандидатури постановників трюків і костюмерів. А ще партнери вимагали відсторонити режисера-постановника від процесу монтажу, бо, на їхню думку, сторонній спеціаліст може спокійно, зі свіжим баченням оцінити проект із погляду комерційного успіху.

Витрати ж на виробництво необхідно планувати не за статтями витрат, а за цехами. Через нюанси російського законодавства продюсером доводилось оформлювати як приватного підприємця навіть водія. При цьому партнери по копродакшну вимагали щотижневих звітів про витрати. «Купив у бабусі квіти, взяв в оренду велосипед - таке не приймається», - каже Сюзанна Муазен. До документування всіх дій і витрат слід ставитися вкрай уважно - всі папери партнер витребує по завершенні виробництва. «За кожен цент треба буде відзвітувати, - розповідає продюсер. - Приміром, нас попросили надати костюм, на якому були перешиті ґудзики, згадані в авансовому звіті. Ми мали неприємності з тим, що бухгалтер загубив тридцять кілограмів документів». Намагаючись заощадити, іноземні продюсери навіть пропонували продати декорації після зйомок. Утім, частину реквізиту «Чорної блискавки» подарували дитячому будинку.

У відповідь на такі закиди продюсера президент російської компанії Monumental Pictures Міхаель Шліхт зауважив, що українські чи російські продюсери не вміють сформувати бюджет так, щоб європейський або американський продюсер міг його зрозуміти.

Не слід нехтувати й питанням авторських прав. Ольга Закондиріна, юрист російсько-британського адвокатського бюро MGAP, яка спеціалізується на страховому, банківському, корпоративному та медійному праві, також працювала в проекті «Чорна блискавка». За її словами, іноземні партнери вимагають очищення прав на всі твори, які в той чи інший спосіб використовувались у стрічці. Для цього західні студії навіть проводили юридичні скринінги: спеціалісти переглядали матеріали фільму, шукаючи суперечливих із юридичного погляду моментів, щоб убезпечитись від можливих судових позовів. Адвокат і керівний партнер MGAP Сергій Грачов каже, що його компанія надає повний юридичний супровід із моменту запуску проекту, беручи за це 5% прибутку від прокату стрічки: «Ми отримуємо гроші, якщо фільм став хітом і якщо він юридично чистий».

Ще одним важливим питанням копродакшну є юридичне оформлення прав на продукт. «Найзрозумілішою для партнерів є модель оформлення прав на спільний продукт через розподіл часток акцій у новоствореній компанії. Це зрозумілий будь-якому інвесторові механізм, який працює в будь-якому сегменті ринку. Усе виробництво ми оформлюємо через спільні компанії», - каже юридичний радник Film.ua Group Євгенія Дербал. За її словами, фінансування виробництва відбувається через укладання з інвестором договору позики - це найбільш зрозумілий і прозорий механізм, завдяки якому інвестор може бути впевненим, що поверне вкладені кошти.

Євгенія Дербал, Олег Кохан та Олена Фетісова

Проблеми також можуть виникнути в ситуації, коли партнерами копродакшну є компанії з різною юрисдикцією. Участь в одному кінопроекті, за словами пані Дербал, можуть брати п'ять-шість компаній із різних країн. «Найчастіше відносини з російськими компаніями ми оформлюємо через угоду простого товариства або договір співінвестування, - розповідає вона. - На жаль, непрозорий механізм оподаткування в Україні змушує нас виводити нашу участь у спільному виробництві на рівень компаній-резидентів, які має будь-яка кіногрупа. І якщо наш партнер не наполягає на російській юрисдикції, підпорядковуємо виробництво праву США або Великої Британії. Воно ж регулює наші відносини з західними студіями, з якими ми на рівні компаній-резидентів укладаємо угоду про спільне виробництво, фінансування та дистрибуцію».

Окремим пунктом в угодах з іноземними партнерами стоїть страхування проекту. За словами Сюзанни Муазен, страхування становить близько 5% від загальної вартості виробництва. Керівник практики зі страхування спортивних та масових заходів компанії «АОН Україна» Олексій Владимирський на прикладі співпраці з однією кінокомпанією дав кілька практичних порад для кіновиробників. Перш за все, він не радить користуватися послугами українських чи російських страховиків: «Краще запитайтесь, із якими страховими компаніями працюють ваші іноземні партнери». Починати процес підготовки до страхування варто за два-три місяці до старту проекту, адже узгодження всіх деталей забирає багато часу.

Іноземні компанії страхуються від непередбачених витрат на акторів і режисерів, псування майна та реквізиту, порушення авторських прав тощо. Витрати на страхування зазвичай є виправданими, адже форс-мажор - невід'ємна частина кіновиробництва. Пан Владимирський пригадує, як одна компанія везла вже відзнятий на кіноплівку фільм, і прикордонник, попри всі заперечення знімальної групи, вирішив перевірити її на рентгені. Плівка була засвічена, і довелося все перезнімати. Був також випадок, коли один угорський фільм, відзнятий на 80%, довелося перезнімати - помер виконавець головної ролі. Збитки, яких зазнала компанія, становили 6% від бюджету виробництва, тоді як вартість страхування - лише 1%.

Втім, як зазначив Мартін Сміт, навіть усе перевіривши і передбачивши можливі форс-мажори, неможливо застрахуватися від того, що людям не сподобається фільм: «Адже все починається з аудиторії. Вона - головна».

Фото надані організаторами Kyiv Media Week