Впровадження відкритої форми конкурсів-презентацій кіновиробників, що претендують на державне фінансування, експерти галузі від початку схвалили - як альтернативу кулуарним схемам. Однак упровадження змін має й побічні ефекти, бо потребує нововведень на законодавчому рівні.

Як багато конкурсів на здобуття фінансування, пітчинги супроводжуються скандалами. Під час проведення перших пітчингів з'ясувалося, що сім членів експертної комісії водночас були конкурсантами. (Хоча й формально вони не оцінювали інших проектів своєї сесії.) Цього ж разу пітчинги обійцяють закінчитися в суді. Один із претендентів на фінансування в категорії «Дитячі фільми» - студія «Вот так!» - має намір подати позови щодо захисту честі й ділової репутації та щодо визнання результатів пітчингів недійсними.

Також з'ясувалося, що відкритість пітчингів ще не забезпечує модернізації процесу. Оприлюднення переліку переможців другого конкурсу затяглося на два місяці. А далі ж творчі групи мають ще три місяці почекати на завершення проходження тендеру й на отримання фінансування. «Хоча Агенція кіно і є автономною й має окрему чільницю Катерину Копилову, однак державну політику в галузі культури й кіно курує міністр культури. Тож результати пітчингу затверджує колегія Міністерства», - пояснює голова експертної комісії Конкурсу кінопроектів Державного агентства з питань кіно Олег Фіалко.

Сама доля проектів переможців поки що мало відрізняється від держзамовлення. Теоретично, вони можуть обирати з двох заявлених схем: державна підтримка та державна програма. Однак більшість переможців перших пітчингів обрала перший варіант, у якому держава виступить повноцінним співпродюсером стрічок. Що означає, зокрема, обмеження можливостей копродакшну і залежність у продюсуванні картин від держави як мажоритарія.

В іншому випадку кіновиробники ризикують значно ускладнити роботу бюрократичними умовами. «Державна підтримка, хоч і заявлена, на технічному рівні не працює, - каже продюсер компанії «Пронто фільм» Ігор Савиченко. - Знімати фільм у рамках держпідтримки означає, наприклад, поквартальне отримання фінансів від Держказначейства та поквартальну звітність. Не встиг вчасно відзвітувати - кошти, що виходять за межі кварталу, згорають».

Законодавство передбачає, що у варіанті із держзамовленням права на дистрибуцію з часом може бути передано продюсерській компанії. «Однак гарантій, як і змін на законодавчому рівні, немає», - каже пан Савиченко.

Тож нинішня система фінансування нічим не відрізняється від попередньої практики держзамовлення з частковим фінансуванням і передачею авторських прав замовнику. І після проведення другого пітчингу передумов для іншої альтернативи не видно.

З пітчингу до суду

Головним скандалом других пітчингів обіцяє стати незгода з оцінками експертної комісії творчої групи кіножурналу «Вот так!». Її продюсер уже підготував відкритий лист до президента України й готує два судові позови.

«Вот так!», за визначенням самих авторів, - «дитячий гумористичний кіножурнал, що розповідає про пригоди дітей у школі та вдома, про їхні стосунки в сім'ї та з друзями. Герої кіножурналу постійно потрапляють в курйозні ситуації і вчаться на своїх помилках. І завдяки їм глядач сам стає добрішим, справедливішим і дружелюбнішим».

Його автором, засновником і продюсером є Олександр Коновалов. Він же - голова постійної комісії з бюджету, соцекономічного розвитку та інвестполітики й депутат Сумської облради від Партії регіонів, а також засновник інформагентства «Влада.UA». Реалізовувати проект мали на базі Київської кіностудії дитячих і юнацьких фільмів. У якості режисера пілотних випусків запросили сумського режисера Романа Процика. Надалі ж група планує залучити Івана Войтюка, який, зокрема, виступав режисером та сценаристом стрічки «Платон Ангел» (2010) за участі Богдана Ступки. Також до творчої групи останнім часом долучився адвокат Олександр Золотухін, який робить запити в Держікно, НЕК із захисту суспільної моралі та Міністерство культури. «Позов щодо захисту честі й ділової репутації плануємо порушити цього тижня. А результати проведених пітчингів оскаржуватимемо за місяць - після отримання всіх необхідних матеріалів», - каже адвокат.

До підготовки презентації економіст зі ступінем SE MBA підійшов ретельно. Так, за словами Олександра Коновалова, сценарії кіножурналу зазнали змін після тестування на дитячих фокус-групах. До уваги експертної комісії запропонували SWOT-аналіз і докладну презентацію, а також підготували пілотні серії. Концепція проекту: національний журнал для показу в кінотеатрах (3-5-хвилинні серії на початку дитячого кіносеансу), в інтернеті й на телебаченні. При цьому сценаристами, акторами, режисерами та операторами мають виступати самі діти. Приміром, найкращі фільми переможців конкурсу дитячого відео «Вот так!» буде передано на доопрацювання фахівцям для подальших зйомок повноцінних стрічок.

«Моя стратегічна задача як автора проекту - створити попит на участь дітей у кіно. І якби ми виграли пітчинг, наступним кроком була би зйомка повнометражної дитячої комедії, а також телешоу про те, як діти знімають фільми», - розповідає Олександр Коновалов.

Пілотні серії «Вот так!»:

Ідей пана Коновалова в експертній комісії конкурсу кінопроектів Держкіно не зрозуміли. Його пітчинг перервали вже на другому слайді, аби поставити запитання, відповіді на які містилися в решті матеріалів презентації, зауважує конкурсант.

«Основною претензією, озвученною на пітчингу, було, що ми, мовляв, копіюємо "Єралаш", - каже продюсер. - Ми й справді орієнтувалися на нього, але хочемо робити журнал сучасний і модерновий. Слабке місце "Єралашу" - те, що він повністю завязаний на держфінансуванні. Не було держфінансування - він помирав. У нас зовсім інша стретегія. Також ми планували задіяти дітей з усієї України, в тому числі й соціально незахищених. До того ж, з-поміж усіх проектів у категорії "Дитяче кіно" наш був найнезатратнішим: 8 млн на 110 хвилин хронометражу. Решта проектів потребують у півтора-два рази більші бюджети».

Продюсер наголошує, що судячи із запитань, у нього склалося враження, що експертна комісія із поданими матеріалами проекту була не знайома.

Голова експертної комісії спростовує таке припущення. «Цього не може бути. Якби ми не прочитали їхній пакет документів та не виставили за проект оцінки, яким би чином цей проект потрапив до другого туру конкурсу?», - каже Олег Фіалко.

За словами пана Фіалка, він нічого проти цього проекту не має. Лише не розуміє, до чого тут Держкіно. «Можливо, вони хочуть зробити щось шедевральне і дуже необхідне для України. Вони декларують, що хочуть об'єднати дітей з усієї України і залучити їх як сценаристів чи акторів. І якщо вони справді мають добрі наміри, я лише "за". От тільки робота з дітьми - це компетенція радше Міністерства освіти».

Також, нагадав Олег Фіалко, Держкіно насамперед орієнтується на кінопофесіоналів, а не на підтримку аматорства, хай навіть дитячого: «З цієї ж причини на минулих пітчингах не отримав схвальної оцінки членів експертної комісії проект фільму про мистецьку акцію "З табуретом через континенти"».

А Олександр Коновалов обурений, що рішення про дитячі картини приймалися на загальних підставах «художниками, режисерами документального кіно і дистрибуторами» - замість педагогів, психологів, представників НЕК із захисту суспільної моралі і самих дітей. «Ми готові сприймати критику і вести громадські слухання. І якби нас розкритикував хтось із Walt Disney, ми б розвернулися й пішли. Однак яке право судити нас мала експертна комісія Держкіно?» - обурений продюсер.

Не затребуваною члени експертної комісії назвали й саму ідею дитячого гумористичного журналу, який нагадав їм старий радянський «Єралаш». «Я багато років був президентом дитячого фестивалю в "Артеку". І одного разу там показали подібний проект, відзнятий у Києві. Діти були обурені, запитували: "До яких пір ми будемо це дивитися?". Часи змінююються, тож ставка на "Єралаш" давно не актуальна», - переконаний Олег Фіалко.

Іншої думки про це Іван Войтюк, якого «Вот так!» у майбутньому планує залучити в якості режисера: «Було б чудово, якби перед сеансами зарубіжних дитячих картин крутили й наші 3-5-хвилинні історії про дітей із різних регіонів України. Щоб був ефект пізнання себе через ці малесенькі серії. До того ж проект розвиватиметься від маленьких історій до повного метра з екранізаціями казок і класики». Дитячих фільмів в Україні пан Войтюк не пригадує з часів картин Шерстобітова. Шанси змінити хід історії за допомоги «Вот так!» у нього, схоже, з'являться: Олександр Коновалов заявив, що відмовляється від державного фінансування і залучатиме власних інвесторів.

Нагадаємо, за даним Держкіно, оцінки в категорії дитячих фільмів розподілено таким чином:

Як зазначив пан Коновалов, жодна із заявлених картин не видалася йому цікавою. А презентацією російськомовного проекту «Трубач» він вражений чи не найбільше: «Пітчинг полягав у тому, що членам комісії протягом трьох хвилин пограв на трубі хлопчина, запрошений паном Матешком».

Із чим вони прийшли на пітчинг, «Детектор медіа» запитала в одного з конкурсантів, продюсера картини «Іван Сила» Володимира Філіпова. «Наша картина присвячена Івану Фірцаку на прізвисько античного героя Кротон, найсильнішій людині планети початку ХХ сторіччя. Родом він із закарпатського села. Йому довелося пережити і славу, й репресії, і зрештою Іван повернувся до рідного села. У головній ролі задіяно Василя Вірастюка», - розповів пан Філіпов. Раніше Івану Фірцаку два романи присвятив письменник Олександр Гаврош, а його театральний сценарій про Кротона було відзначено премією «Коронація слова». «Ми як кінематографісти звернули увагу на таку культурну подію і присвятили цій темі власну феєричну історію. Це архетип, в Україні бракує героя, і ми знайшли яскраву фігуру. Для молодих людей і дітей це дуже символічний персонаж», - додав продюсер.

Неозора прозорість

Загалом, за відгуками учасників, презентації других пітчингів видалися технічно досконалішими за дебютний досвід. Такої думки, зокрема, оглядач кіно Ярослав Підгора-Гвяздовський (нині працює в «Українському тижні»), який зауважив, що рівень оформлення проектів покращився. Чого не скажеш про рівень самих презентаторів. «Цікавих ідей під час пітчингу не бракувало. Головна проблема у вмінні представити їх у сценарному плані», - сказав кінокритик. І додав: «Часто складалося враження, що люди не вміють представити свій проект. І з цих причин велика кількість цікавих ідей, скоріше за все, не отримають підтримки. Видається, презентувати кіно має саме людина, яка має "фільм у голові"».

Як недолік конкурсу пан Підгора-Гвяздовський зауважив не надмірну відкритість процедури прийняття рішень. «З одного боку, заявлена прозорість - це чи не найбільший плюс нового департаменту кінематографії, Державної агенції з питань кіно. І ніби вона й була. Але як я знаю та особисто чув від членів експертної комісії, мав місце тиск. Це не означає, що пальці в двері защімлювали, але дзвонили згори і м'яко прозоро натякали, що було б непогано, якби звернули увагу на цей проект».

Щоб уточнити, чи мав місце такий тиск, ми зателефонували на мобільний телефон Катерині Копиловій. Однак отримати коментар в оперативному режимі не вдалося.

Олег Фіалко сказав нам таке: «Дивне питання. Яким чином і хто? Ми ж не чиновники. Процедура голосування таємна, у підсумку називається середній бал за проект. І для того щоб якийсь проект виграв чи програв, "тискунам" потрібно було б обробити 70-80% членів комісії. Я собі цього не уявляю».

Щодо підсумків пітчингу голова комісії зазначив, що в другому конкурсі, як і в попередньому, «відстків 20 коштів виділено на проекти дебютантів». Однак, як підкреслив пан Фіалко, підтримка молодих - не самоціль: «Кинути кошти на дебюти - одна з цікавих тез, яку можна обговорювати. Дасть Бог, коли врешті-решт дебютують 75-100 режисерів, можна сподіватися, що 10 чи 15 із них у перспективі привнесуть нову якість у сучасне світове кіно».

Загалом перелік відзначених вищими балами проектів присутні на пітчингах журналісти вважають цікавими. Однак не лише загальне враження враховується під час прийняття рішення про фінансування. Значення має відсутність боргів перед державою щодо попередніх фільмів та вміння залучити решту коштів від інвесторів. Саме тому в переліку переможців найближчих пітчингів ми не побачимо імен таких цікавих молодих режисерів, як, скажімо, Тарас Томенко, який і досі не розквитався з фінансовими зобов'язаннями щодо картини під робочою назвою «Зона», що частково фінансувалася із держбюджету.

«Сценарій переписувався, почалися зйомки. А нині картина в стані консервації, тому ми не подаємося ні на які пітчинги», - зазначив режисер. Попри пережитий досвід фінансування, до схеми держзамовлення він ставиться схвально: «Всі великі фільми було знято за державним замовленям - і "Броненосця Потьомкіна", і "Землю" Довженка».

Наскільки виправдовує себе система пітчингів - насправді можна буде побачити лише через рік, коли вийдуть фільми переможців, вважає Томенко. Тільки коли глядачі проголосують за відзняті стрічки гаманцями й увагою, стане зрозуміло, чи правильно було зроблено ставки: який резонанс і цікавість у суспільстві здобудуть фільми-переможці й ті, хто до цього переліку не увійшов.

Нагадаємо, до складу Експертної комісії з питань кінематографії Держкіно під керівництвом нового голови Олега Фіалка входять такі фахівці кіногалузі, як Сергій Борденюк, Володимир Войтенко, Анатолій Матешко, Антон Пугач, Андрій Халпахчі, Алік Шпилюк та інші.

Ілюстрація - www.nextwavedv.com

Відео - http://www.vottak.tv