З поправкою на ментальність

10 Листопада 2011
13491
10 Листопада 2011
08:40

З поправкою на ментальність

13491
Особливості національної адаптації форматів: українцям подобаються феєричні шоу, емоції на екрані, побільше «вау-фактора», який змушує завмерти з пультом і не перемикати далі
З поправкою на ментальність

Формати правлять телебаченням. В усьому світі. Тож їхні розробники намагаються зробити так, щоби продукт цікавив якнайширшу кількість профільної аудиторії в максимальній кількості країн. А тому формати перед представленням на ринку культурно знебарвлюють і національно знеособлюють. Однак попри глобалізацію контенту ментальні рефлексії глядача ніхто не скасовував.

 

Представники продакшнів дотримуються думки, що неможливо прорахувати, формат якої культури чи країни краще сприйматиметься українськими глядачами: «Не можна сказати, що англійські формати йдуть, а німецькі не йдуть, є приклади успішності й неуспішності з різних країн. Територіально не можна розділяти. На жаль, формула успіху набагато важча, тому рецепту не існує», - вважає Олексій Гончаренко, керівник Friends Production. Тим не менше, пан Гончаренко схильний вбачати взаємозв'язок між ментальними особливостями і трендами на телебаченні: «Коли, приміром, були румуни на чолі каналу "1+1" в якийсь час, вони були впевнені в тому, що наша країна дуже схожа на Румунію. Румунія теж країна з невисоким рівнем життя, але практично всі їхні проекти провалилися, хоча вони з великим успіхом ішли в Румунії. Бо Румунія - це Румунія, а Україна - це Україна».

 

Керівник продакшну «Студія Пілот» Олександр Брикайло вважає, що українці нічим не відрізняються від інших глядачів: їм або цікаво, або нецікаво, «і ментальність тут не важлива». «Якщо йдеться про міжнародні версії форматів, вони вже інтернаціоналізовані і містять лише метод клонування шоу. Місцеві виробники можуть додавати щось від себе. Іноді шоу від цього виграє, іноді втрачає», - коментує ТК пан Брикайло. На його думку, взаємовплив культур у телепродуктах відбувається завдяки тому, що телевізійне виробництво дедалі частіше наближається до локальності, тимчасом як зміст і формат запозичується.

 

За словами голови ради директорів Star Media Влада Ряшина, незважаючи на глобалізацію, компанії-власники форматів дають усе більше свободи локальним компаніям в адаптації цих форматів. «Так, ми живемо в глобальному світі, але ментальність кожної країни, кожної нації відрізняється від ментальності іншої країни... Місцеві компанії залишаються місцевими і, більше того, роблять ставку на локальний менеджмент. З одного боку, їм передається досвід і розробки, які було здійснено в інших країнах, з іншого - їм надають також право прийняття рішення», - зазначив Влад Ряшин під час конференції «Телебачення як бізнес». Звісно, є винятки. Наприклад, ВВС дуже суворо ставиться до своїх форматів: Weakest Link та Who Wants To Be a Millionaire адаптуються в усіх країнах однаково. «Але навіть у таких програмах завжди мають бути тільки свої, домашні, посили - на інші телешоу, на решту масової культури, на минуле», - коментує журналіст і письменниця, постійний автор «Детектор медіа» Катерина Хінкулова, яка мешкає в Лондоні.

 

Ментальні відмінності в телесмаках простежуються навіть у близькоспоріднених культурах. В Україні, на відміну від Росії, на думку пані Хінкулової, телебачення досить свіже: «Воно орієнтується або на Захід, або саме на себе, але все в межах останніх 10 років. У Росії багато ностальгії - Алла Пугачова, фільми Рязанова, посили на 70-ті роки. В Україні цього набагато менше, якщо взагалі є».

 

 

Бароко-style

 

Незважаючи на вестернізацію українського контенту, українським виробникам шоу не втекти від закоренілих ментальних особливостей.

 

Фішка українських адаптацій великих шоу - у феєричності й ошатності. Так, проект «Танці з зірками» в Україні значно більш постановочний та емоційно насичений (порівняно з британським Strictly Come Dancing). За словами Катерини Хінкулової, у Британії Strictly Come Dancing - досить скромне шоу. Воно красиве, професійне, але обмежене дуже чітким і досить вузьким форматом: «Типи танців можна порахувати на пальцях. Немає і близько таких розкішних постановок, які були в Україні, такого розмаїття, фантазії».

 

Звісно ж, річ не лише в ментальності. Катерина Хінкулова пов'язує це з жорстким конкурентним середовищем, у якому перебувають мовники: «В Україні канал, який робить подібне шоу, існує в ситуації жорсткого контрпрограмування і має вибороти глядача. У Британії контрпрограмування немає, дуже рідко, коли ВВС й ІTV ідуть "стінка на стінку" якимись програмами, розважальними чи спортивними. В Україні - це реальність останніх 10 років».

 

Але окрім конкуренції тут велику роль відіграє й культурна традиція. Ведучий британських «Танців» Брюс Форсайт - це такий собі дідуган за вісімдесят, який останні півстоліття не сходить з екранів зі своїми трохи ідіотськими, однак знайомими жартами. Люди сміються з нього, але продовжують дивитися, бо він репрезентує традицію. «Глядач пригадує, що коли він пішки ходив під стіл, Брюс розповідав з екрану той самий бородатий анекдот, і саме це створює у глядача відчуття: "все добре, все як у дитинстві, Брюс тут", він плюхається в крісло і дивиться "Танці", які для українського телеекрану виглядають дуже і дуже скромно, якщо не сказати вбого», - коментує пані Хінкулова. У Британії й далі працює так званий appointment viewing, коли глядач зарання планує, що ввечері дивитиметься конкретну програму. В нашого ж глядача асоціацій комфорту, звичок із якимись програмами немає, він собі клацає та обирає, що його більше привабить.

 

В українських танцювальних шоу - і «Танцях», і «Танцюю для тебе», і «Танцюють всі» - значно більше «вау-фактора», який змушує глядача завмерти з пультом у руці й не перемикати на наступний канал. Нам складно уявити в ролі ведучого великого шоу поважного чоловіка - в нас панують розкішні молоді жінки. Схильність українців до «барокового» мислення і стимулює його все прикрасити, оздобити, естетизувати. З кожним телесезоном адаптації шоу на екранах обростають новими затіями, приманами, барвами: масштабні вокальні шоу («Х-фактор», «Голос країни») дейтинг-шоу («Холостяк»), танцювальні програми («Майданс»), а в перспективі й парадно-фестивальні, як «Маскарад».

 

 

Спіймати на сентименти

 

Сентиментальність - це ще один гачок, який дає українським каналам чималий глядацький вилов. Давня українська традиція все оромантизовувати відгукується і в сучасних телепрограмах, особливо в дейтинг-шоу. За словами Анни Рапп, виконавчого продюсера реаліті-шоу СТБ «Холостяк», українська версія проекту потребувала значної адаптації: уявлення про те, яким має бути романтичне побачення, в українців та американців суттєво відрізняються.

 

Зокрема, щоб додати в шоу характерної для українців сентиментальності, «Холостяк» знімали за кордоном (у романтичних куточках Іспанії, Італії, Франції), тимчасом як зйомки американської програми відбувалися в межах країни, за винятком фінального випуску. Характерно, що «ніч кохання» режисери української версії перенесли в епізоди, що йдуть після знайомства з батьками, тоді як в американців це відбувається раніше. Ноти української «етичності» і стриманості спостерігаються і в поведінці головного героя, який, на відмінну від американського, не цілується з кожною учасницею під час кожного побачення: «Поцілунок як кульмінація сильної емоції набагато яскравіший», - каже Ксенія Бугримова, керівник проекту СТБ.

 

Емоційність, переживання і загальний настрій на українських екранах подібні до традицій південних народів. Катерина Хінкулова порівнює нашу телекультуру з італійською: «Багато всього, що пов'язано з сексом і/або емоціями, - тут більше паралелей видно з південною Європою». Крім того, вона підкреслює, що в Україні багато гламуру, танців, співів, великий акцент робиться на таланти, тоді як, скажімо, у Британії глядач краще сприймає ситкоми: «Вони (ситкоми. - ТК.) часто міняються і не йдуть по 3-4 сезони, багато односезонок, а також багато програм, пов'язаних із будинком, приготуванням їжі, садівництвом. Британські ситкоми - це окрема тема, деякі з них інакше як дивними не назвеш, з дуже специфічним гумором, "бідні" на вигляд... Українському глядачеві, очевидно, полюбилися реаліті-шоу: "Міняю жінку" чи "Холостяк" це демонструють».

 

 

У країні попелюшок

 

Ще одна реалія української ментальності, яка виявляється і в смаках на телепродукт, - тяжіння до казковості. Історії про попелюшок-холостячок або принців-холостяків мають куди більшу популярність, аніж близькі до реальності, не прикрашені людські взаємини. Українці воліють дивитися телевізор у рожевих окулярах (можливо, тому що цього так бракує у справжньому житті?), вони не завжди готові до правдиво-реалістичного, подеколи жорсткого або меланхолійного продукту.

 

Частково культурним несприйняттям канал «1+1» пояснює закриття проекту «Зняти все!» за форматом Connected. Нагадаємо, «Зняти все» - шоу відеощоденників, у якому своє життя знімають п'ять українських жінок. Вони різного віку і соціального статусу, не знайомі одна з одною й ніколи раніше не працювали на телебаченні. Кожна з них отримує відеокамеру, яку вмикає тоді, коли в її житті відбувається щось цікаве. «В аудиторії була така реакція, якої ми не чекали. Connected не претендував на моралізаторство, він показував усе, як є, і насправді брак якогось хепі-енду виявився ледь не ключовим у сприйнятті жінок, на яких ми розраховували», - каже програмний директор «1+1» Вікторія Шульженко.

 

За словами Олександр Ткаченка, генерального директора «1+1», тести шоу, які канал робив до ефіру, показували абсолютно іншу реакцію: «Ми показували цей формат багатьом колегам у Москві й отримали позитивні відгуки. І багато людей із моєї референтної групи сказали, що дивляться його. Це свідчить, швидше за все, що це коло спілкування являє собою інший пласт настрою, який існує в суспільстві в цілому». Олександр Ткаченко вважає, що в Ізраїлі, звідки цей формат прийшов, люди покладаються на фарби, які в них перед очима, а тому в них цей формат популярніший. Тимчасом як в Україні присутнє бажання бачити життя яскравішим, аніж воно є насправді, шукати в ньому віддушину.

 

«Нам здавалося, що якщо ми зробимо все правильно і покладемося на формат, все буде працювати», - підсумовує Вікторія Шульженко.

 

Наразі не всі українські виробники зважають на культурні складові під час адаптації міжнародних форматів. Але в майбутньому дослідження ментальних особливостей аудиторії можуть стати важливим етапом прогнозування успішності проекту. Телевізійний контент глобалізується, однак національна ментальність при цьому нікуди не зникає. У світі, де просунутими технологіями, масштабними постановками, яскравими спецефектами розбещеного глядача здивувати все складніше, каналам залишиться конкурувати у сфері філософських смислів і культурних категорій.

 

Ілюстрація - mediananny.com

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
13491
Коментарі
4
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Голованова
4791 дн. тому
Дорога Тетяно! У Вас дуже цікава стаття, вельми насичена фактами, іменами та висновками. Я просто маю на увазі, що цифри в даному випадку, та й часто-густо в решті випадків, — це всього-навсього обмежені абстракції. Й розкрити ці цифри часом злету важко. Дедалі наклади газет, журналів, так само як і рейтинги передач, каналів, може, й свідчать про кількість розпосюджених у різний спосіб (насильницько-благодійний також) газет і журналів, а також кількість увімкнених телевізорів, — та якість медіапродукту вони далеко не віддзеркалюють. Як наклади книжок, наприклад. Найкращі твори можуть зараз вдесятеро повільніше продаватися, ніж щось жуйкувате. Парадокс цифр і подій? Парадокс. Але тільки на перший погляд. І ось це треба розглядати, інакше розглядання вийде поверховим, менш корисним. Тобто моє тввердження таке: ні рейтинги, ані наклади, ані величина товпи на зборах не говорять про якість і дійсну популярність, користь від цих передач, статей і всіляких інших зборів
Т.В.
4791 дн. тому
Справа тут зовсім не у вірі. Про вподобання глядача не судять з віри чи суб'єктивних мислень, популярність проектів демонструють цифри. І на превеликий жаль, здебільшого усе, що зі словом "вау", усі так звані таланти-шоу-мульки глядачу подобаються (без лапок!).
DUSIK
4791 дн. тому
Статья очень хорошая. Но смотря на себя и своё окружение я начинаю понимать, что зрителю начинает тоже надоедать смотреть на все через розовые очки, это как смотреть в первые 100 серий Санта-Барбары вроде и возникает эффект вау, вот как живут там у них там все так красиво, романтично и мило. Но уже после 100 серии начинает надоедать этот лоск и однообразность всего происходящего и хочется чет более реального. Запад стал активно перебираться на кабельные каналы, которые все меньше показует лоска и а все больше тянется к большому искусство с соответствующими проблемами и тематикой. И мне кажется и нашему зрителю уже начинает надоедать смотреть очередное шоу с яркой картинкой и одинаковым набором страстей, и все чаще в голову лезут мысли “не верю”. И поэтому все больше и больше ждешь проектов, которые будут хоть как-то отличаться по формату. Молодёжь довольно тяжело засадить за телевизор, когда у них есть интернет, и поэтому надо делать шоу который будет затрагивать интересующие их темы, и я все еще надеюсь добиться встречи с кем-нибудь из продакшенов чтоб показать наработки своего городского-интеллектуально-экстремального шоу. С взрослыми проще, для многих из них просмотр определенной передачи уже перешло в привычку. Я не совсем понимаю подхода наших каналов к сериалам, очень скудный выбор и тематик, менты, ВОВ,бандюки,ситкомы на разные темы. Имея в запасе хороший сериал, можно не так сильно переживать за реалити-шоу, где конкуренство выросло очень сильно. А какой украинский сериал можно вспомнить? Убогий Сплит (я так и не понял че вместо этого говна 1+1 для себя не купил замечательный израильский сериал Пленник войны) или Таксисты? Мне казалось после успеха Буржуя, украинские сериалы смогут составить сильную конкуренцию русским. Но, увы. А ведь сьемки сериалов вроде Глухаря не такие и дорогие. А как мы видим после сериалов актеры еще нужны и как ведущие, поэтому выпуск сериала почти без проигрышный вариант. А пока мы так и будем смотреть на русских актеров которые ведут наши шоу.
Голованова
4791 дн. тому
Я б погодилася з першим абзацем статті, коли б він увевсь або принаймні слово "подобається" були в лапках. Тобто якщо б він звучав точнісінько навпаки. Адже якраз подобається все це хіба що тим, кому воно подобається. А здебільшого це подобається самим учасникам: повеселитися, розім’яти м’язи, потупцювати на сценах, потім зиркнути мавпячими рожицями з екрану — бодай, зірка вже! Навіть підозрюю, що рейтинг подібні передачі беруть не інакше, ніж: увімкнув хтось телевізор у якійсь хазі для матуі чи татуся, а сам пішов до компу, а матуся чи татусь віку від 79 до 99, раніше такі люди теж працюють і не дивляться, а вони, від 79 до 99, закемарили перед екраном, а прокинулися хіба що на "Свободу слова" на півгодинки чи на "Двобій" на "РТР-Планета"... Ну скажіть відвето, пані авторко, ви справді вірите, що комусь з українцв-телеглядачів подобаються пустопорожні феєрії й більшість талант-шоу-мульок?!! Може, безнадійно-безробітним, але й серед того класу замало нудьгуючих вдризг, вони або вдризг, або шукають-таки роботу і себе у цьому навпрочуд форматному й замузиченому житті
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду