В Україні два загальнонаціональних телеканали мають школи з підготовки кадрів просто на власному виробництві - Перший та «Інтер». Сьогодні детальніше - про проект Першого національного.

Школа НТКУ «Телеакадемія» відкрилася в серпні 2010-го. Керівництво проекту заявило про його першість у підготовці кадрів для телебачення країни і запевнило, що аналогів йому в Європі немає. Новація «Телеакадемії» в тому, що професіоналізм своїх випускників вона перевіряє за цілком «дорослими» телевізійними критеріями - рейтингами і частками їхніх робіт, які транслюються в ефірі.

Професійне

Навчання в «Телеакадемії» триває два місяці. Протягом першого студенти опановують базові знання з телевізійної справи: слухають лекції з режисури телебачення, тележурналістики, драматургії програми та сценарної майстерності, культури мовлення та роботи в кадрі, продюсерства, операторської майстерності, звукорежисури, а також піар-технологій. Протягом другого місяця - вправляються у виготовленні власних сюжетів та програм. Схема навчання дещо нагадує американську: немає офіційного поділу на спеціальності, є багато курсів, кожен обирає ті, які йому до смаку. На практичних заняттях з виробництва телеконтенту студенти розподіляють ролі відповідно до своїх знань та вподобань, формуючи знімальну групу проекту. Результатом праці стає телепрограма, яку показують в ефірі Першого національного, щоправда, в геть непраймовий час - з другої до третьої ночі. Тематика і стилістика відеоробіт - довільні; тексти, стиль начиток, підбір відеоряду, героїв - усе на розсуд автора. Є лише два обмеження: жодної політики й жодної прямої реклами. Сюжети слухачів «Телеакадемії» виходять уночі по п'ятницях, а з понеділка по четвер у такому ж форматі транслюються проекти студентів київських вишів - КНУ культури і мистецтв; КНУ театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого; Педагогічного університету імені Драгоманова та КНУ імені Шевченка.

Двомісячний курс у «Телеакадемії» коштує 8 тисяч гривень.

«Коли ми розпочали цей проект, - розповідає генеральний директор НТКУ Єгор Бенкендорф, - я часто казав, що можна провчитися 5 років в інституті і потім за 5 секунд зрозуміти, що на практиці зробити нічого не можеш».

Керівник проекту Олена Загороднюк участь у «Телеакадемії» називає не навчанням, а «активною рольовою грою, присвяченою телебаченню». Студенти, за словами Олени Загороднюк, працюють «майже в прямому ефірі» - запис відбувається о 18:00, ефір - о 1:45. За два місяці, каже вона, неможливо вивчитися на телевізійника, але «Телеакадемія» й не ставить перед собою такого завдання, її мета - «дати телевізійний світогляд».

Соціальне

Від НТКУ як державної структури в усіх її проектах апріорі очікують сильнішої соціальної складової, ніж від комерційних каналів. От і Єгор Бенкендорф на питання щодо перспектив «Телеакадемії» як телепроекту відповів: воліє, щоби вона була цікавою всім глядачам, в той же час розглядає її ширше, як соціальну місію. «Ми зобов'язані давати молодим людям можливість проявити свій талант, дати їм помацати реальну роботу», - каже пан Бенкендорф.

Керівник «Телеакадемії» переконана, що проект буде популярним, адже, за її словами, програма не тільки задовольняє професійні потреби, але й дає молодим людям можливість бути почутими і побаченими: «Це єдиний плацдарм, де люди можуть висловлювати свою думку через власну програму або через бесіду в студії».

Комерційне

Щодо того, чи можливий вихід програми в денний час, пані Загороднюк відповідає: «На все воля керівництва. Хоча допуск аматорів до ефіру - хай і в нічний час - уже є вчинком героїчним».

Заступник директора Могилянської школи журналістики Діана Дуцик вважає, що студентські роботи навряд чи є дуже цікавими для глядачів і можуть давати високі рейтинги: якщо й бувають у студентів хороші ідеї, то їм ще бракує навичок, щоб реалізувати їх бездоганно: «Варто бути реалістами. Адже це лише навчальний процес... Тому я б не критикувала керівництво каналу за те, що програма транслюється вночі, а не в прайм-таймі».

Вустами студентів

Серед наставників у професії слухачі телешколи найбільше виділяють Тетяну Цимбал, Анатолія Васяновича, кураторів Олену Сторожук і Євдокію Колесникову, а також Наталію Баринову, серед дисциплін - уроки мовлення.

Як розповіла ТК одна зі слухачок «Телеакадемії» Інна Зінюк (студентка 4-го курсу КиМУ, Інститут телебачення, кіно та театру, спеціальність «диктор та ведучий телепрограм»), вона прийшла в «Телеакадемію» не для того, щоб визначитися із професією чи здобути теоретичні знання на лекціях. Насамперед її цікавила практика за фахом: реальні зйомки, телевізійна атмосфера та оцінки фахівців. «Все це я отримала, - каже Інна. - До "Телеакадемії" я ніколи не працювала в прямому ефірі, хай навіть у його "імітації", ніколи не працювала з "режисером у вусі" - виявляється, він не тільки допомагає, а й заважає вислуховувати гостей».

Студентка зауважує - той, хто прийшов у «Телеакадемію» вчитися, навчання як такого не отримав: ніхто з викладачів не працював особисто з кожним слухачем над постановкою голосу, поведінкою в кадрі, ніхто не переглядав ефірів. «Ми були наче учасниками реаліті-шоу "Телевізійник за 2 місяці" :). Ми були потрібні, щоби чимось забити ефір о другій ночі. Але особисто я і не мала ілюзій, що тут учитимуть. Ішла за практикою, й мені пощастило отримати її значно більше, ніж іншим телеакадемікам». За її словами, в першому наборі було занадто багато учасників, тож для чотирьох ефірів другого місяця брали тільки найкращих. Позитивним у проекті студентка вважає можливість представити свої сюжети фахівцям інших телеканалів, які часто приходили на ефіри. Як негативний фактор відзначає атмосферу, що панувала серед слухачів «Телеакадемії»: «Звісно, я знайшла багато хороших друзів, але й багато недругів, які весь час ставили підніжки. Вони ж думали, що тут комусь роботу дадуть і що треба "конкурентів" утоптувати в бруд».

Перспективи працевлаштування

Диплом із «Телеакадемії», на думку Інни Зінюк, влаштуватися на роботу не допоможе, крім того, ніяких іспитів чи заліків слухачі не складали, підтвердженням двомісячного навчання є лише відеозаписи їхніх власних програм: «Мій друг, який навчався зі мною на телеоператора, з цим дипломом не влаштувався навіть на той самий Перший національний. Там йому сказали, що вони ці дипломи "не котують", що для працевлаштування потрібен диплом з вишу, а в мого друга такого не було; та він хоча й самоучка, але знімає краще, ніж "професійні" оператори з Першого».

Єгор Бенкендорф у коментарях ТК зазначав, що «канал готовий і навіть планує залучати до роботи окремих учасників», хоча, за його словами, навчання в «Телеакадемії» не є абсолютною гарантією працевлаштування в НТКУ. Водночас Олена Загороднюк зауважує, що 30% студентів першого випуску школи (14 осіб) уже працевлаштовано.

Іншій слухачці «Телеакадемії», Євгенії Денисовій після навчання запропонували залишитися на проекті і протягом кількох місяців вести в межах програми свою рубрику «НТКУ. Погляд зсередини». Ідея рубрики - короткі сюжети-замальовки про різні редакції та відділи телеканалу: «В принципі, я отримала дуже добру ефірну реалізацію. Єдине, чого не вистачало, але це за браком часу, - детально, не в загальних рисах, розбирати часовий ефір». Євгенія наразі готується до свого проекту: «У мене є тематична заявка. Хочу робити свою програму на Першому національному».

Також Євгенія розповіла, що по закінченню навчання редактор програми «Легко бути жінкою» Лариса Дроздова запропонувала всім спробувати себе в цьому проекті. Наразі в ток-шоу працює учасниця «Телеакадемії» Світлана Гуріненко.

Екзамен

Учасники «Телеакадемії» ні екзаменів, ані контрольних робіт не складають. Головна перевірка їхньої професійності відбувається в ефірі, їх можна подивитись на сайті.  Зазначимо, що відеороботи студентів київських вишів транслюються та обговорюються у студії програми в такому ж форматі, як і сюжети телеакадеміків. Окрім того, відео як студентів вишів, так і слухачів «Телеакадемії» разом беруть участь у підсумковій тижневій рубриці проекту «Топ-5», у якій за результатами онлайн-голосування визначають найкращу п'ятірку робіт. ТК у свою чергу вирішила порівняти відеороботи студентів різних інститутів за рейтингами та частками.

Найбільше проектом зацікавилися глядачі в маленьких містах: його середні показники за вересень - грудень 2010 року («50 тис.-») становлять 0,07, частка - 2,46%. Порівняно з цим же періодом у цьому ж слоті в 2009 році, показники зросли лише за вибіркою «Вся Україна» та «50 тис.-».

Найкращі показники перегляду програми «Телеакадемія» за аудиторією 18+ та вибірками «Вся Україна» і «50 тис.+» мають випуски з роботами студентів Національного педагогічного університету імені Драгоманова - рейтинг 0,06%, частка 2,34% та рейтинг 0,05%, частка 1,89% відповідно. Друге місце за цими вибірками посідає Інститут журналістики КНУ імені Шевченка. Водночас КНУ культури і мистецтв має першість за вибіркою «50 тис.-» - рейтинг 0,09%, частка 3,10%. За результатами перегляду, як це видно з таблиці, студенти «Телеакадемії» за часткою останні, за рейтингами - передостанні.

Дані щодо рейтингів телеканалів і телепрограм надано компанією Gfk Ukraine.

Думки фахівців

Борис Потятиник, професор факультету журналістики Львівського національного університету імені Франка, з огляду на традиційну бідність і відсталість матеріальної бази вишів вітає такі проекти, як «Телеакадемія». Борис Потятиник вважає, що двомісячного терміну цілком достатньо, щоби навчитися «дуже конкретних телевізійних речей, за умови, звісно, що слухач "Телеакадемії" вже має певний освітній фон». За його словами, ці телешколи є «вдалим доповненням навчання на факультетах».

Водночас Людмила Гуменюк, виконавчий директор Центру медіареформ, ставить під сумнів те, чи переймається сама «Телеакадемія» ефективністю запровадженого нею навчального формату, «адже керівництво проекту з легкістю зізнається, що "вже в самому задумі є велика частка авантюризму", визнає, що "за два місяці навчити не можна взагалі будь-чого, а телебачення - тим більше" і розуміє, що робити це довше двох місяців - "означає переводити все на професійний рівень", - коментує Людмила Гуменюк, - Виходить, що цілком свідомо державний телеканал програмує непрофесійного рівня освітній продукт, водночас упаковує його у фантик "важливого соціального проекту Першого національного". Тут хтось може зарахувати натхненників "Телеакадемії" до кмітливих креативників. Хтось позаздрить їхній самооцінці. А хтось, можливо, назве цю пропозицію для "кожної людини з вулиці" зануритися власним коштом у телебачення сміливим маркетинговим ходом у відповідь на кон'юнктуру ринку профосвіти».

Пані Гуменюк вважає, що Перший національний, якому пророкують долю громадського телебачення, не мав би під вивіскою державного телеканалу «займатися роздрібною торгівлею освітнім продуктом, методологія котрого не відноситься до професійних», особливо в контексті катастрофічного стану, в якому наразі перебуває вітчизняна академічна журналістська освіта.

Завідувач відділу теорії i методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти АПН України Ганна Онкович участь у подібних телешколах розглядає тільки як додаткову освіту. Основою для журналіста, на її думку, повинна все-таки залишатися фахова освіта. «За умови базової освіти спеціаліст стає фахівцем найвищого ґатунку досить швидко», - коментує пані Онкович.

Телекузні за кордоном

Ідея професійних курсів і телешкіл безпосередньо на каналах не є новою. Зокрема, Людмила Гуменюк зазначає, що до практики готувати журналістів саме в редакціях завжди вдавалися у Великобританії. За її словами, багато українських медійників обізнані зі схемою підготовки журналістів, запровадженою гігантом медіаринку - громадською телерадіокорпорацією Бі-бі-сі у своїй академії (ВВС Academy), з її коледжем для журналістів та іншими формами профпідготовки. Свою систему профосвіти запровадив ще один британський канал - комерційний ITV. Група ITV є виробником 98% британських шоу з аудиторію 10 млн+ , вона виробляє на рік 3200 годин оригінальних програм, які купують для демонстрування й інші канали - Бі-бі-сі, Channel 4, Five, Sky. Один із каналів групи, а саме ITV1, є найбільшим у Британії комерційним громадським мовником із зобов'язаннями перед громадянським суспільством. Термін навчання в обох школах - 12 місяців, кандидатів відбирають за конкурсом і на обмежену кількість місць. Наприклад, Бі-бі-сі щорічно набирає лише 15 осіб, і кількість претендентів на кожне місце може сягати 2,5 тисяч. Критерії відбору жорсткі і корелюються з цінностями, етикою та стандартами, за якими кожна з компаній забезпечує своє мовлення в інтересах суспільства. Показово, що протягом 12 місяців відібрані кандидати працюють як члени команди й отримують за це зарплатню.

Також пані Гуменюк зауважує, що на каналі ITV розроблено цілий набір програм для привернення уваги юного покоління до телебачення. Для тих, кому 14-17 років, пропонують стажування на каналі впродовж 1-2 тижнів. Підлітки працюють у команді з журналістами над ефіром, відвідують практичні заняття в телезірок, а потім набутий досвід записують у своєму резюме як перше робоче місце. Відбір відбувається на конкурсних засадах. Платню за навчання канал із них не стягує. 18-річних і старших канал запрошує на 2-4 тижні, також на безоплатній основі. Для них розроблено два формати - один для студентів денних відділень університетів, інший - для тих, хто не є студентами. Це тому, що за законом кожен, кому виповнилося 18 років, не має права виконувати неоплачувану роботу. Але заради отримання унікального досвіду таким кандидатам дозволяють бути волонтерами, вони не працюють як члени команди, але уважно спостерігають, що робить команда. Все інше для них без змін - конкурсний відбір, зарахування на роботу, робочий графік тощо.

Зазначимо, що у Великобританії будь-який тренінговий центр, телеканал, коледж, університет, навіть визнаний у тележурналістиці гуру, щоби проводити платні тренінги, повинен отримати дозвіл (сертифікат) від відповідних уповноважених органів із підготовки тележурналістів - NCFJ та BJTC, які працюють у партнерстві з освітою та медіаіндустрією і погоджують з ними критерії та стандарти для тренінгових організацій.

«Коли я розмовляв із студентами відділень журналістики в університетах Німеччини, - ділиться досвідом Борис Потятиник, - то, як не дивно, вони нарікали на те саме, що й наші студенти: замало практики. Але я не чув таких нарікань у дворічній приватній журналістській школі, яку зорганізували газета Die Zeit та видавництво Gruner + Jahr», у якій, зокрема, є і напрям «Телебачення». Школа безкоштовна для слухачів і відома «фантастичним конкурсом» (50-70 осіб на місце). Такий наплив охочих пояснюють тим, що організатори із суто німецькою педантичністю підбирають кандидатів на місця журналістів літнього віку, які мають іти на заслужений відпочинок і незабаром звільнять високооплачувані редакційні посади. Школа ця розрахована вже на людей із освітою, які вирішили змінити професію і присвятити себе журналістиці.

Діана Дуцик зазначає: німецький досвід підготовки кадрів у журналістиці передбачає, що тільки після дворічного відпрацювання волонтером, часто за зовсім мінімальну оплату, студент журфаку чи просто людина, яка хоче працювати у ЗМІ, може претендувати на посаду кореспондента, але аж ніяк не оглядача у штаті: «Це стимулює людей займатися самоосвітою, самовдосконаленням. А в нас часто приходять у редакції люди без жодного досвіду і з сумнівною освітою та вважають, що вони мають право претендувати на велику зарплату чи гонорари».

Незабаром у «Детектор медіа» читайте матеріал про другу практичну школу підготовки телевізійників - «Інтершколу».