Рішення урядового комітету з питань гуманітарної та соціальної політики про проведення службового розслідування, покликаного з'ясувати, на якій підставі Державна служба кінематографії (Держкіно) видала прокатні посвідчення двом американським хорорам - «Хостел-2» та  «Піла-6», демонструє наскільки вигідно використовувати мораль у боротьбі чиновників за контролюючі функції.

НЕК, як відомо, давно веде запеклі бої з Держкіно,  вимагаючи від нього заборони на показ фільмів, які, на думку моральних експертів, пропагують культ насильства та жорстокості. До таких картин Нацкомісія відносить «Хостел-2» та всі попередні «Пили». Коли НЕК отримує чергову відповідь від кінослужби, яка невтомно нагадує про перевищення комісією своїх повноважень, про те, що рішення щодо видачі/невидачі/скасування прокатного посвідчення може бути прийнято тільки на підставі висновків Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів, що діє при Мінкульті,  голова моральних комісарів  Василь Костицький починає шукати правди на інших рівнях.

Приміром, звертається до Окружного адміністративного суду - за підтримкою рішення НЕКу про скасування прокатки на «Хостел-2», яку видано у 2007 році (суд, до речі, відмовив моралістам, офіційно - «за пропуском термінів позовної давності»). Або пише листи міністру культури і туризму Василю Вовкуну з проханням «розглянути питання про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб, причетних до державної реєстрації та видачі прокатних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів "Пила: игра на выживание", "Пила 2", "Пила III", "Пила IV", "Пила V"».

Врахуймо, що міністр давно мріє замінити голову Держкіно Ганну Чміль на більш прихильну до себе персону. Тож, припускаємо, він, може, і був би щасливий «застосувати дисциплінарні стягнення» до Чміль, але до цього засідання підстав на це не було.

І ось нарешті на перехресті вулиці НЕКу і вулиці Вовкуна, як казала героїня фільму «Глянець», «перевернулся самосвал с пряниками». За повідомленням прес-служби Івана Васюника, засідання урядового комітету, на якому всім присутнім було продемонстровано чотирихвилинні уривки екранних проявів «гидотного людиноненависництва»,  завершилося ініціюванням Урядовим комітетом проведення службового розслідування стосовно посадових осіб Мінкультури та Держкіно, а також вимогою належним чином та відповідно до законодавства організувати роботу органів, відповідальних за видачу прокатних посвідчень на демонстрування та розповсюдження фільмів». На засіданні віце-прем'єр озвучив ще одне рішення, про яке його прес-відомство громадськість не повідомило: про відсторонення від посади Ганни Чміль на час проведення службового розслідування. Цю ініціативу не пропустили юристи Кабміну, оскільки прийняття подібних рішень в компетенції, як мінімум, першого віце-прем'єра.

І тут до гуманітарного віце-прем'єра, який проводить засідання урядового комітету не з приводу того, що у вітчизняному прокаті відсутні фільми національного виробництва, а лише тому, що до нього потрапило дві американські страшилки, постає низка запитань. Дуже чітко їх сформулював голова Спілки кінематографістів Сергій Тримбач під час прес-конференції, яку зібрала Спілка з приводу дій Івана Васюника.

«Чомусь гуманітарний віце-прем'єр жодного разу не скликав засідання урядового комітету, щоб поговорити про розвиток національного кінематографу, не зацікавився, чому в 2009 році на кіно поки що дали з держбюджету тільки 3 мільйони 100 тисяч гривень (обіцяли 5 мільйонів і 50 примарних мільйонів зі стабілізаційного фонду - О.Ч.). П'ять проектів законів, які могли б покращити кінематографічну ситуацію в країні, "зависли" у Верховній Раді», - сказав пан Тримбач.

Дійсно, чому віце-прем'єр, який має добрі стосунки з міністром культури, не поцікавиться принципом розподілу державних коштів, які акумулюються в бюджеті Мінкульту під кодом фінансування 1172? Цей код поєднує кошти, передбачені Держбюджетом на програму «Створення та розповсюдження національних фільмів» та на централізовані заходи (концерти та інші культурно-масові постановки). Головним розпорядником коштів, згідно з Положенням про Міністерство культури і туризму, є міністр. На централізовані заходи за 10 місяців 2009-го року було виділено 24 млн гривень. На «національні фільми» - 3,1 млн.

Законом «Про Держбюджет України на 2009 рік» на потреби національного кіновиробництва передбачено 50 млн грн. зі стабілізаційного фонду. Навесні Держкіно підготувало проект Постанови Кабміну про порядок використання цих 50 млн. Іван Васюник на засіданні урядового комітету проект відхилив. 28 квітня ця Постанова таки була прийнята, але гроші зі стабфонду досі не виділено: для розблокування рахунків фонду необхідне рішення прем'єр-міністра. Тобто, перед гуманітарним віце-прем'єром знову відкривається благодатне поле діяльності - стукатися до, як співається, «золотого серця» Юлії Тимошенко з благаннями підтримати національний кінематограф під час кризи. Проте, очевидно, опікуватися мораллю не така клопітна справа.

Ряд законопроектів по кіно потрапили у Верховну Раду також не клопотом гуманітарного підрозділу Кабміну. Для того, щоби вони там опинилися, кінематографісти провели ряд консультацій з депутатами із різних фракцій, і в результаті ці законопроекти зареєстровано від імені декількох парламентаріїв -  В'ячеслава Кириленка, Юрія Кармазіна, Павла Мовчана, Володимира Яворівського, Нестора Шуфрича, Сергія Терьохіна. 

На тлі такого ставлення Івана Васюника до проблем національного кінематографу, його синхронні дії з експертами Національної комісії по моралі виглядають як намагання посилити функції та повноваження комісії, поки що завбачливо обмежені Законом «Про захист суспільної моралі». НЕК, судячи з активності, яку вона розгорнула протягом останнього часу, прагне зміни власного статусу. Наприклад, на статус центрального органу виконавчої влади. А висунута на останньому засіданні урядового комітету з питань гуманітарної політики «вимога належним чином та відповідно до законодавства організувати роботу органів, відповідальних за видачу прокатних посвідчень на демонстрування та розповсюдження фільмів» може врешті втілитися в те, що «організацією» цієї роботи займеться саме новостворена державна структура. Яка, як кожний центральний орган виконавчої влади гуманітарного напрямку, буде підпорядковуватися відповідному  віце-прем'єру. Зараз Іван Васильович обурено закидає у бік Держкіно: «Я навіть не хочу думати, через які домовленості видаються прокатні посвідчення на такі "фільми"». (Хоча, до речі, тих, хто несамовито переймається питаннями заборони тієї чи іншої картини, можна запідозрити, наприклад, у співпраці з відеопіратами, чий бізнес від таких заборон тільки розквітає). Але якщо сьогодні прокатні посвідчення видаються на підставі висновків таких авторитетних кінознавців, як Володимир Войтенко, Сергій Тримбач, Алік Шпилюк та Аксінія Куріна, то з яких міркувань і за якими критеріями буде видавати їх трансформована у якусь високодержавну інституцію НЕК - це питання, над яким сушить голову не один спостерігач за синхронними діями гуманітарного віце-прем'єра та  моральної комісії.

Поки ж сонце зійде, на місце Ганни Чміль підбираються різні кандидатури. Останнє ім'я, що пролунало за лаштунками публічного процесу боротьби проти «деформації психіки людей, особливо молоді», Володимир Кметик, який є членом Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, а також засновником та власником супутникового каналу «Малятко TV». Останнє ж ніяк не співвідноситься зі ст.18 Закону «Про захист суспільної моралі», згідно з якою «члени Національної комісії не можуть бути засновниками (співзасновниками) чи мати фінансову зацікавленість у жодному засобі масової інформації чи телерадіокомпанії».

... Нинішній стан фінансування українського кіновиробництва - це 21 законсервований кінопроект, а також низка дрібніших «оптимізаційних» кроків, серед яких, приміром, і перехід кіностудій на скорочений робочий тиждень. Але чи має це значення в порівнянні з «гидотним людиноненависництвом» двох американських хорорів, яким було повністю присвячене засідання урядового комітету з питань гуманітарної та соціальної політики?

Фото - s3.tochka.net