Минає рік по скандальній конференції КНМП («Звичайне "кидалово"») - і на сторінках ТК з'являються заяви, які дуже дивним чином висвітлюють деякі минулорічні події. Спочатку пан Жаркіх написав, що «Господин Тертычный является публичным оппонентом господина Луканова со товарищи». Що не зовсім коректно, оскільки моє опонування завершилося ще в грудні минулого року публікацією в ТК («Медіа-профспілка не відбулася»).

Навіщо автор згадав моє прізвище вісім місяців по тому, як я з'ясував свої відносини із КНМП? Можливо тому, що з тих часів про профспілку до ТК не було кому і чого писати? (А що писати, коли провал очевидний і неминучий?) Але нижче автор послався на мою позицію вже зовсім некоректно: «Можно согласиться с Тертычным, что основной капитал профсоюза - это вовсе не его денежные активы, а добровольная работа его членов, но тут надо сделать серьезную оговорку. Добровольная работа не может быть без цели, без плана, для галочки».

«Оговорка» пана Дениса, таким чином, дає зрозуміти, що я закликав працювати «без цели, без плана, для галочки», а це прямо суперечить фактам. Бо ніхто більше, ніж я, публічно не протестував проти роботи «заради галочки». І не тільки протестував, але й запропонував для обговорення: два протилежні стилі роботи активу («Соціальний характер медіапрофспілки - нордичний?»), програмні тези КНМП («До реанімації чи до моргу: обирайте самі»), та ще й досить конкретні пропозиції з практичної реалізації цих принципів («КНМП: потяг формується»). Мої пропозиції, очевидно, не були і не могли бути бездоганними, але вони були обґрунтованими і відкритими для критики. Але тоді опоненти... зіграли в мовчанку. А рік по тому автор ТК вже вважає, що ні цілі, ні плану взагалі не існувало (?). Хай би ті публікації важко було знайти. Так вони ж - в архіві ТК: два кліки - й читайте, хто хоче! Та я вже писав свою здогадку про багатьох колег: ми не читачі, ми писачі...

Не встигло мені гикнутися від посилання одного автора, як естафету перекручування (цього разу - щодо моєї ролі в спробі оновлення спілки) прийняла пані Скорик: «... по суті написаного можу відповісти точнісінько так, як свого часу казала Олександру Тертичному: "Знаєте як - візьміть і зробіть"». Щось такого, пані Михайлино, не пригадую: бо ви ухилялися від діалогу протягом усього місяця напередодні конференції. В архіві ТК існує цілком конкретний доказ вашого лукавства: моя публікація, в якій описано, хто і яким чином обдурив спілчан, коли пообіцяв, а потім без жодних пояснень заблокував оновлення спілки - за моїми пропозиціями і за моєю можливою участю. Відповіді від «блокувальників» читачі ТК так і не побачили. Аж ось, рік по тому пані Скорик публічно натякає на мою організаційну неспроможність. Отже, використаю право так само публічно нагадати, що всупереч моїм пропозиціям і відповідному рішенню комітету КНМП:

- голова комітету КНМП Михайлина Скорик не підготувала й не оприлюднила заздалегідь своєї звітної доповіді, чим унеможливила участь спілчан в аналізі й оцінці роботи голови за звітний період;

- голова комітету Михайлина Скорик, яка особисто взялася за організацію зборів первинних осередків із обговорення наданих програм розвитку КНМП, цю організацію саботувала: досі невідомо, чи відбувалися ті збори взагалі, які рішення вони ухвалили і т. п.;

- відсутність звіту Михайлини Скорик, а також непоінформованість осередків про надані двома спілчанами програмні проекти унеможливили проведення дискусії в осередках: бо не можна обговорювати те, чого немає;

- голова комітету Михайлина Скорик не організувала (чи саботувала?) висунення й обговорення в осередках (чи хоч би в розсилці!) кандидатур до наступного складу комітету;

- виявивши нездатність (чи небажання?) виконати рішення комітету, пані Скорик не передала своїх повноважень оргкомітету, який мав шанси провести належну підготовку конференції за відповідних повноважень;

- за перерахованих обставин звітно-виборна конференція КНМП не могла і не стала репрезентативним виявленням думок і позицій спілчан, і була перетворена пані Скорик і десятком її спільників на «машину голосування» з усіма відповідними наслідками.

Що і зробило цілком неможливим з мого боку реалізувати план - зробити, як знаю.

Всі названі факти вже оприлюднено на ТК, щоправда, без зазначення імені колишньої голови комітету. Але дехто вже забув - або сподівається, що хтось забув - тож маю нагадати. Пані Михалино, залиште, будь ласка, мене у спокої: ще минулого року я зробив все, щоби перетворити пісочницю на профспілку. На заваді стали саме ви особисто і наближені до вас особи. Ці особи і тепер продовжують керувати пісочницею, яку без жодних підстав досі називають профспілкою. Питання до них, будь ласка...

P.S. Справжній професіонал, посилаючись на особу, мав би пригадати, як і що відбувалося насправді. Якщо з пам'яттю щось сталося, дивіться архів ТК, будь ласка. Якщо і забули, і не подивилися - це і є очевидна ознака непрофесіоналізму журналіста. Тож недаремно пан Жаркіх так доречно турбується: хіба може бути професійною спілка, якою керують непрофесіонали?