Світлана Панюшкіна, керівник проекту «Журналістика цифрового майбутнього»

 

Матеріал вперше опублікований в журналі «Детектор медіа» № 5/2008

 

 

Дуже часто хотілося б не тільки прочитати новину, а і побачити, що відбувається. Згадаємо знамените звернення до громадян Харкова мера міста Михайла Добкіна – його краще один раз побачити, чим 100 разів почути. Це довів той факт, що сюжет про запис виступу харківського мера переглянуло більше 1 млн. користувачів. У той же час цікавими можуть бути не тільки красномовні виступи,  а й футбольні голи, які принесли перемогу або поразку, захоплюючі виступи гімнасток, фрагменти вручень «Оскарів», зйомки подій, нехай навіть зняті на мобільний телефон аматором (у цьому випадку оперативність важливіше якості) і так далі.

 

Можливість дивитися цікаве відео дає Інтернет. Web-технології дозволили користувачам переглядати сюжети будь-коли, без прив'язки до ефірного часу.

 

Нагадаємо, що декілька років тому відео на сайті новин було чимось незвичним, і викладали власне відео в Інтернет лише кілька телеканалів. У Росії цей процес почався давно, і всі сучасні холдинги уже не перший рік створюють власні сюжети, які користуються великою популярністю.

 

В Україні на сьогоднішній день розміщення відеороликів на сайті стає нормою й впроваджується разом із іншими інтерактивними технологіями й просуванням web-сторінки, такими, як фоторепортажі, подкасти, блоги й можливість залишати коментарі. Як вважає Ольга Каращук, менеджер із розвитку корпоративних web-проектів медіагрупи «Інтер», новинні сайти просто зобов'язані додавати функціонал відео на свої сайти, якщо вони бажають зберегти свої лідерські позиції. Із цим погоджується й заступник головного редактора газети «Сьогодні» Михайло Ганицький. Він вважає, що впроваджувати відео на сайті видавці починають у той момент, коли з'являється бажання обійти конкуруючі видання й надати своїм читачам більше різних форматів. Однак, заступник головного редактора газети «Коммерсантъ» Андрій Юхименко ремствує, що ідея використання відеосюжетів у друкованих ЗМІ настільки нова, що дотепер не знаходить застосування у редакціях провідних газет. На жаль, видавцям поки не до кінця зрозуміло, для чого це потрібно і які конкурентні переваги надає відео. Втім, Андрій Юхименко не виключає, що розвиток технологій підштовхне видавців до розвитку цього напрямку вже найближчим часом. «Не виключено, що відео може виконувати роль «тизера» і залучати читача до читання газетної публікації, у якій проблема буде описана детально», – говорить пан Андрій.

 

Видавництва, які прийшли до того, щоб створювати й викладати відео на своїх порталах, впевнені, що текстові новини гарні для звітів й аналітики, а відео просто необхідно для новин, де є присутніми видовище і динаміка. Заступник головного редактора Korrespondent.net Ольга Байда впевнена, що із розвитком ринку послуг мультимедіа і різноманітних гаджетів, текст відходить на другий план – головною стає картинка. А надлишок інформації у наш час не дозволяє людині забивати свій мозок новинами протягом цілого дня. Споживачеві цікавіше картинка, відео підійде для тих ситуацій, коли опис події може бути занадто монотонним. Видовище може частково передати й камера фотоапарата, передати ж динаміку – це завдання відеокамери.

 

Інтернет-відео в Україні стає все популярнішим, і користувачі хочуть дивитися сюжети комічних ситуацій, а й серйозні матеріали, такі як репортажі з місця подій і новини. Тим більше, що Інтернет в країні стає досить доступним як через домашнє з’єднання, так і через мобільне.

 

На перший погляд, on-line редакціям телеканалів набагато простіше приступити до створення своїх відеосюжетів. Ці припущення засновані на тому, що у новинних web-сайтів великих телекомпаній є ряд переваг – команда телерепортерів надає готове відео інтернет-редакції, яке потрібно оцифрувати у потрібному форматі. Ольга Каращук розповідає, що звичайним інтернет-виданням доводиться викручуватися – співробітничати із тими ж телекомпаніями, самостійно знімати напівпрофесійними відеокамерами, залучати до створення видеоконтента й користувачів.

 

До речі, відеочитачів активно використовують і солідні канали новин, наприклад на російському телеканалі «Вести» успішно працює проект «Мобільний репортер» – www.mreporter.ru. Кращі відеоролики попадають у ефір.

 

Друковані видання тільки починають учити своїх кореспондентів знімати відео, однак дотепер в основному цим займаються журналісти електронних газет, таких як Korrespondent.net, «Сейчас» («Ліга бізнес інформ»), «Сегодня». Інші редакції ще тільки придивляються до конкурентів, які активно впроваджують відео на своїх порталах. Редактор видання «Деньги.UA» Ганна Кибовська вважає, що нетелевізійні ЗМІ в Україні дуже рідко займаються відеосюжетами і працюють з ними лише у тих випадках, коли вирішують зробити хороші інформативні сайти. При цьому, в якості відеосюжетів в основному використовують відеозаписи інтерв'ю й відеоблоги.

 

Складність впровадження відео в Інтернеті видавці пов'язують із тим, що це вимагає додаткових витрат і зусиль. Вигоди від цього нововведення поки не настільки очевидні. Андрій Юхименко думає, що ефективні бізнес-моделі ще будуть створювати. Поки ж це всього лише теорія.  Однак, як тільки така модель буде створена й переконливо доведуть, що на відео можна заробляти, знайдуть необхідні засоби й методики впровадження.

 

Втім, те, що відео в Інтернеті є абсолютно затребуваним, сумніватися не доводиться. Про це свідчить зростання популярності таких відеосервісів, як YouTube. В 2006 році американський журнал Time назвав «Людиною року» користувача мережі Інтернет. Цікаво, що на обкладинці випуску із цим оголошенням було зображення монітору із інтерфейсом відеосервісу YouTube.

 

Створювати відео для Інтернету неважко. З досвіду слухачів програми «Журналістика цифрового майбутнього», для того, щоб навчитися створювати сюжет, довелося витратити всього три дні: 1 – зйомка, 2 – монтаж і розміщення в Інтернеті. Найскладніше за все було засвоєння монтажу, оскільки раніше 80% слухачів цим не займалися. Знімати якісну картинку всі навчилися досить швидко. На сьогодні студенти програми впевнені, що, маючи спеціальну програму для монтажу і документацію до неї, розібратися можна максимум за день. Звичайно ж, якість сюжетів для Інтернету нижча, у порівнянні з тими, які створюються на телевізійних каналах. Але у web ніхто й не претендує на той рівень, що демонструють телевізійні оператори із величезним стажем роботи. Для передачі того, що відбувається, цілком достатньо звичайної камери або камери мобільного телефону. У більшості випадків сюжети в Інтернеті зняті саме на мобільний телефон.

 

З досвіду журналістів, які вже знімають відео для своїх редакцій, їм вдається створювати до 15-18 сюжетів на день. Однак у більшості випадків із такою кількістю завдань досить важко впоратися. У середньому, оптимальна кількість сюжетів на день – 10. Для зйомки відео власникам необхідно придбати відеокамеру (у середньому 2000–3000 грн.), купити програмне забезпечення (до 4000 грн.), провести майстер-клас з монтажу й зйомки (послуги інструктора – до 5000 грн.), і можна приступати до впровадження нових технологій. Як вважає Ксенія Новикова, журналіст 5-го каналу, новини, що створюються для Інтернету, не вимагають якогось особливого таланта в монтажі. «Вивчиш кілька кнопок і правил, і ти власник свого відеоматеріалу, цар і бог – переставляєш картинки, створюєш настрій. Коли монтуєш, мозок відпочиває, розвантажується від букв і слів, а перемикатися, як відомо, завжди корисно!» – впевнена пані Ксенія.

 

На думку фахівця телеканалу, відразу відправляти на зйомки недосвідчену людину не слід. Якщо ж людина сама проявляє ініціативу і до цього вона встигала сходити на кілька прес-конференцій у день без проблем і по кожному із заходів відписатися – тоді вперед. Все залежить від журналіста, наскільки він готовий до нових технологій. Михайло Ганицький вважає, що мотивувати в більшості випадків людей можна фінансово. Як розповіли в одній із американських редакцій під час учбового модуля «ЖЦМ», що пройшов у Вашингтоні, редактори запевняли своїх підлеглих, що при наявності відео на сайті популярним стане не тільки видавництво, а й сам журналіст, що буде у «камері». Це ще один крок до публічності, що властива, в основному, для репортерів телеканалів.

 

Важливо пам'ятати, що сюжетів не повинно бути мало. Про повноцінне впровадження відео можна говорити тільки тоді, коли регулярно щодня на сайті буде з'являтися від трьох до десяти сюжетів.

 

Якщо ви стали свідком якоїсь цікавої події чи просто хочете записати відео для свого блогу, вам достатньо мати мобільний телефон із функцією відеозапису та доступ до ПК.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дмитро Крапивенко, Головний редактор сайту News.1plus1.ua

 

 

Колись я працював у діловій пресі. Добре пам'ятаю вихід на ринок «Деловой столицы» – багатьох конкурентів дратувала та агресивність, із якою газета відстоювала позиції у ветеранів ринку. Дратував навіть її яскравий помаранчевий колір (справа не в політиці, у 2001-му цей колір був ще нейтральним) – адже провідні ділові ЗМІ тоді виходили чорно-білими. То ж «строкатість» конкурента здавалася показушною розкішшю, примхою заможних інвесторів. Однак не минуло й двох років, як усі провідні українські бізнес-видання перейшли у колір: і витрати відбилися, і реклами побільшало, і читач задоволений. Щось подібне спостерігається і з відео в наших електронних ЗМІ: комусь це все ще здається панськими витребеньками – лінь знімати, монтувати. Є відмазка про чисельних українських користувачів, у яких «Інтернет відео не потягне». Але, як бачимо, всі провідні сайти уже давно розміщують відеоматеріали, і їхня кількість дедалі зростає. Лідери зробили – решта підтягнеться.

 

З моєї точки зору, відео дає ефект найбільшої верітивності, істинності – текст завжди залишає поле для сумніву: чи все вірно розтлумачив автор, чи не пропустив якусь важливу деталь, чи схибив у бік суб'єктивізму. Краще один раз побачити. У нас на сайті є чимало відеоматеріалів Reuters, що йдуть з позначкою «без коментарів» – хочеш побачити стихійне лихо в Австралії, масові заворушення у Кенії – будь-ласка, дивися. Або ж не встигла, скажімо, людина побачити вечірній випуск «ТСН» – на роботі затримали чи в пробці застряг – зайшов на сайт у будь-який зручний час, переглянув хоч увесь випуск або окремі сюжети – зручно! Та і користувачі – народ, скажемо щиро, трохи лінивий, не надто схильний здолати «многа букаф», тож відео на сайті – контент дуже бажаний.

 

На сайті нашого каналу ситуація дещо інша: спочатку було відео. Відео телеканалу. І як тільки інтернет-ринок дозрів до того, щоб споживати цей продукт, ми прийшли у мережу і закріпилися тут. Відео такої кількості і якості в Ua.net сьогодні мало хто спроможний запропонувати.

 

Що стосується створення власного відео – ми не на 100% утриманці каналу в сенсі відеоконтенту. Дещо робимо самі, силами інтернет-підрозділу. Знімали, наприклад, спеціально для себе дещо з «Танців із зірками». Взагалі, відео для нас – такий самий елемент роботи, як текст чи графіка – іде журналіст сайту на подію, бере відео-, фотокамеру. Нам пощастило – сайт досить молодий, і тому від самого початку так пішло – як працюєш із контентом, то з усім – текст, фото, відео – все, як то кажуть, у торбу, розділення ролей не було історичним. У цьому сенсі нам пощастило. У нас кількість відеосюжетів, що з'являються на сайті протягом дня, вимірюється десятками. Це власне контент каналу «1+1», сюжети Reuters, є відео власного виробництва – його наразі небагато. Трапляється, що деякі музиканти охоче скидають нам свої нові кліпи. Так було з Катею Чілі і «Гайдамаками». Намагаємося постійно диверсифікувати джерела отримання відеоматеріалів.

 

Для запуску відео на сайті головне – технічно підготуватися до цього заздалегідь, розібратися із форматами, протестувати. Підібрати адекватний плеєр. І – вперед! Коли буде прийнято рішення про впровадження відео на сайті, головне – не боятися ризикувати. Звісно, відео на сайті, якщо він не належить телекомпанії, буде менш якісним. Але в цьому може бути і певний плюс: юзери можуть оцінити домашність, «інтимність» такого контенту. І звісно, не треба робити відео заради відео із принципу «щоб, як у людей» – у тих роликах мусить бути цікава картинка. Пісні пики, об'єкти із невдалих ракурсів, «туалетний» саунд – користувач ніколи не оцінить такий контент, і ефект буде а-ля джакузі посеред сільської хати, де ніколи у житті не було водогону.

 

 

 

 

Ольга Байда, заступник головного редактора сайту Korrespondent.net

 

 

Питання появи відео в Інтернеті здається таким простим – купити декілька камер й установити необхідні програми та сервіси на сайт – насправді вирішується не так швидко й не так просто. До того ж, його супроводжує маса курйозних випадків, про які потім ще довгий час ходять легенди.

 

Для початку редакції потрібно усвідомити, що новинні текстові полотнища – це пріоритет інформагенцій, але аж ніяк не сайтів, що призначені для читача. Йому нецікаво при такому обсязі інформації завантажувати свій мозок купою букв. І він правий, хоча би тому, що читач апріорі завжди правий.

 

На даному етапі розвитку українського Інтернету все більше користувачів мають якісний і необмежений доступ. І вони віддають перевагу картинкам, а не текстам. Погодьтеся, ви захочете почути пряму мову Тимошенко із приводу саботажу Балогою антиінфляційних дій уряду, а не читати текст її виступу. Хоча би тому, що Тимошенко завжди яскраво, підбираючи гарні слова, може описати суть проблеми. На папері ж емоцій не видно.

Для таких ситуацій зовсім не обов'язково їхати у Верховну Раду із професійною камерою, оператором і журналістом. Адже є відеоадаптер! А більшість українських телеканалів завжди зроблять прямий ефір із такої події. І повірте, запис ви викладете на сайт набагато раніше, ніж це зроблять телеканали, а її рейтинг буде зашкалювати.

 

Але, крім відеоадаптера, нормальному виданню також потрібна й пара відеокамер. Невеликих, але якісних і надійних. З маленькою камерою набагато простіше проникнути ближче «до тіла», також є можливість більш швидкого транспортування знятого на сайт.

Процес придбання камер варто проводити паралельно із навчанням персоналу працювати з цими камерами. Із сучасною технікою, взагалі, працювати нескладно, але варто знати кілька аспектів.

 

Найгрубіша помилка, що роблять всі початківці, – використання напливів і панорам практично у кожному фрагменті зйомки. Перш, ніж нажати кнопку Zoom, чітко обґрунтуйте, чому ви це робите. Перед тим, як на неї нажати, варто подумати – вам дійсно потрібен великий план об'єкта? Або ви граєте з напливом просто тому, що можете? Замість напливу краще призупинити зйомку або підійти ближче до об'єкта.

 

Наші перші спроби зняти відео для сайту складалися винятково з натискання кнопочки Zoom. Потім цього вдалося позбутися, і відео справді стало набагато легшим й цікавішим.

Ще одна загальна помилка журналістів-операторів по сполученню – тремтіння камери. У деяких музичних кліпах і рекламних роликах такий ефект використовується як художній прийом. Якщо ви прагнете саме до цього, тремтіть, скільки схочете! Але у більшості випадків для відео тремтіння камери все-таки небажане.

 

Хоча, найчастіше, особливо у США, для інтернет-відео штатив не використовується, але якщо ви намагаєтеся зняти панораму, краще взяти його із собою.

 

Наступні поради стосовно кадрів. При перегляді домашнього відео часто зустрічаються кадри, в яких у персонажів відрізана частина голів. Щоб уникнути цього, при зйомці треба враховувати, що майже кожен телевізор зрізує зверху, знизу і з боків приблизно по 10% відео. Одного разу нам у редакцію потрапило відмінне відео з голосною заявою, але у кадрі не було практично половини спікера. На сайт його викласти ми так і не змогли.

 

Наступний аспект, про який варто пам'ятати, – висвітлення. Світло через спину спікера затемнює всю картинку. Можете подивитися результат на нашому сайті. Це дійсно правда. Про світло, якщо чесно, повинні піклуватися організатори заходів, тому що претензії з якості відео виставлені будуть до них і від героїв вечора, і від медіа. Але, якщо організатори не подбали про таку дрібницю, тоді слід пам’ятати: ніколи не знімайте об’єкт, що знаходиться спиною до джерела світла. Попросіть його відійти, бо на відео саме він буде виглядати дивно, і саме у його інтересах погодитися. Хоча, іноді в самій камері є спеціальні освітлювальні комплекси, що може допомогти для невеликої корекції. Уважно стежте за тим, щоб джерело заднього світла не попадало у кадр. А поза приміщенням найкраще знімати об'єкт у тіні, підсвітлюючи його відбивачем.

Але все-таки, крім технічних аспектів, при зйомках відео бажано думати про сюжет. Тоді це спростить роботу при монтажі. Вам не прийдеться слухати годинний виступ якого-небудь державного діяча для того, щоб виявити, що самі цікаві слова не потрапили в кадр.

Отже, підсумуємо. Відео – це цікаво, воно затягує читача на ваш сайт і не відпускає його тільки тому, що йому цікаво. Відео – це просто, варто лише навчитися. Тим більш, що відео для Інтернету найчастіше не вимагає такої високої якості, як для телебачення. І останнє – ваше відео повинно бути зрозумілим без тексту-пояснення до нього. Ідеальне відео – відео без начитки й ведучого у кадрі. І цього варто прагнути.