Кінокомпанія Kristi Films завершила зйомки комедії «Дон Жуан із Жашкова», проєкт якої переміг на 14-му пітчингу Держкіно. Розмір фінансування державної підтримки склав 24,9 млн грн. Партнером у роботі над стрічкою виступає продакшн-компанія Star Media. Режисером фільму став Віктор Буток, котрий адаптував однойменну п’єcу разом з її авторкою Оксаною Гриценко. У центрі історії — безвідмовний київський фотограф Женя Горобчик, якого аж занадто люблять жінки. Він розривається між ними та купою проблем, аж поки не потрапляє до справжнього карпатського мольфара. Більшість подій розгортаються в період новорічних свят, тому прем’єра картини планується на кінець 2021 — початок 2022 року. Ми завітали на майданчик в останній знімальний день, познайомилися з акторами і творцями стрічки й дізналися, якою вона буде.

Сонячний травневий день, територія музею просто неба Пирогова під Києвом. Біля автентичної гуцульської хати, яка стоїть на зеленому пагорбі, люди з раціями. Всередину хати дають змогу увійти тільки нам із фотографом, і то в перерві між дублями. Другий режисер тримає на майданчику ідеальну тишу.

Інтер’єр оселі карпатського відуна виконаний художницею Мариною Пшеничниковою. З дерев’яних балок звисають віники різнотрав’я, всюди запалені свічки, розкладений глиняний посуд, склянки з дивним вмістом і ритуальні обереги у вигляді солярних хрестів. За масивним дерев’яним столом у старечому гримі сидить усміхнений Михайло Хома (Дзідзьо), що грає мольфара. За сюжетом, до нього в пошуках істини приїздить головний герой, фотограф-бабій Женя Горобчик.

— Приготувалися! Камера! Почали!

— З жінками у мене не ладиться. Геть заплутався, тричі одружувався, — важко зітхає Женя.

— А я от все життя одинак був. Може і треба було жінку завести, щоб легше по господарці було, — задумливо відказує мольфар.

— А у мене три жінки було. Та легше мені від цього не стало… Що зі мною не так?

— А може, в тому і біда?

— В чому?

— В питанні твоєму. Чому ти думаєш, що з тобою щось не так?

Ти людина! А людина помиляється і це нормально! Три рази він одружувався… Та хоч десять! — викрикує мольфар! — Для того й живемо! Робимо, помиляємося, знову робимо…

Сцену проганяють ще декілька разів, аж поки режисер Віктор Буток каже, що тільки-но був ідеальний дубль. Через дим від численних свічок Михайло Хома просить п'ятихвилинну перерву, аби подихати повітрям. Він бере дерев’яну ступку для трав і виходить на подвір’я. Хтось зі знімальної групи коментує, що ступка занадто брудна і Хома жартома пропонує помити її Fairy.

На питання, чому Михайло Хома погодився зіграти у комедії, яку не продюсує самостійно (до речі, на 14-му пітчингу кінокомпанія «Дзідзьофільм» також отримала 25 млн гривень на проєкт «Де гроші?»), жартує про голлівудський гонорар. Але за мить уже серйозно пояснює, що йому сподобався сценарій і знімальна група. «Я дуже люблю Карпати і завжди мріяв зіграти роль мольфара. Як було відмовитися? Тим паче, співробітництво мені запропонував продюсер Юрій Мінзянов. Особисто познайомитися, на жаль, ми так і не встигли, проте я захоплювався його роботою. Щодо мого гриму, то не всі карпатські мольфари були сивими старцями. Іноді неможливо було дізнатися, хто перед тобою: чи то дядько, чи старець, чи молодець, який став мольфаром за покликом серця», — каже Хома.

За зовнішній вигляд мольфара відповідають художник по костюмах Наталя Стєпанєєва та асистент художника по костюмах Андрій Яремій, із якими кінокомпанія Kristi Films співпрацювала і в минулих повнометражних картинах «Безславні кріпаки» Романа Перфільєва та «Погані дороги» Наталії Ворожбит. За словами художників по костюмах, образ карпатського мольфара мав відрізнятися від усталеного. «Вдягнений відун у овечий кожух, який ми спеціально застарювали. На ногах у нього зимові буржуйські боти і штани сноубордиста, що є презентами від вдячних спасенних. Шапку-валянку ми зробили з шерсті, бо класична гуцульська крисаня не пасувала б до обличчя Михайла. З реально мольфарських речей — табівка (гуцульська сумочка через плече). Це старовинна річ, що символізує зв’язок поколінь. Їй понад 120 років, а для зйомок її надав колекціонер та хранитель гуцульських старожитностей, пан Богдан Петричук. Така сумочка слугує для зберігання мольфи, себто магічного предмету, який мольфар використовує у своїй практиці», — розповідають вони.

За сюжетом, події розгортаються у Києві, Добропіллі, Жашкові та Карпатах. Головним героєм стрічки є Женя Горобчик — київський фотограф родом із Жашкова, якого дуже люблять жінки. Він шукає роботу, але випадково знаходить нове кохання. Та в Жені вже є дружина й син, а ще колишня дружина і купа проблем. Він розривається між ними та вирішує, що краще вже під поїзд, аніж так далі. Проте дивом потрапляє до справжнього карпатського мольфара і його життя змінюється.

Ситуації, що показані в фільмі, списані з реального життя, каже сценаристка Оксана Гриценко. Саме вона написала однойменну п’єcу, закінчивши драматургічний курс Наталії Блок у «Культурному центрі “Печерськ”» в квітні 2020 року. «У фейсбуці Наталя виклала посилання, за яким можна було прочитати мою п’єсу. Нею зацікавився продюсер Юрій Мінзянов. Він запропонував екранізувати матеріал ще торік і став, до речі, редактором сценарію. Керував, радив, підтримував», — каже вона. За фахом Оксана — журналістка, і «Дон Жуан із Жашкова» — її сценарний дебют. Кіноадаптація відрізняється від п’єси фіналом, вигаданим разом із режисером Віктором Бутком.

За словами генерального продюсера Дмитра Мінзянова, трагікомедія показує життя таким, яким воно є насправді, тому й цікава широкому загалу: «Ми розкажемо глядачу чесну і справжню історію, в якій є сильна драматична складова, тому головному герою хочеться співпереживати. Тож, “Дон Жуан із Жашкова” — не просто жарт заради жарту». Дмитро пояснює, що витратним проєкт зробили зйомки поза Києвом. Особливо вартісними виявилися експедиції до Карпат. Аби дістатися до локації, знімальна група по декілька годин їхала на всюдиходах разом зі знімальною технікою. До того ж більшість акторів — досвідчені й відомі, а отже з високим прайсом. Окрім Михайла Хоми, у стрічці знялися Надя Мейхер, Тоня Хижняк, Даяна Кульбіда, Наталка Кобізька. Ще є вертикальні комедійні персонажі — Дональд і Рональд, яких грають англомовні Олег Карпенко та Роб Фельдман, відомий за серіалом ВВС «Вбиваючи Єву». «Значні витрати також пов’язані із тим, що події фільму відбуваються в період різдвяних свят. Коли ми починали зйомки в лютому, з зимовою натурою не було жодних проблем. Знімаючи навесні, доводилося наряджати ялинки новорічними гірляндами й засніжувати натуру штучно», — коментує генеральний продюсер.

За годину знімальну групу відпускають на обід. Режисер Віктор Буток переглядає сценарій і радиться з оператором щодо наступної сцени. Зробити кіноадаптацію п’єси Оксани Гриценко йому також запропонував продюсер Юрій Мінзянов, який трагічно пішов із життя в листопаді 2020 року. На питання, чому Мінзянов доручив режисеру повний метр, адже раніше Буток знімав лише короткометражні проєкти («Memento Mori. Next Level», «Дружина зі знижкою», «Хайп»), Віктор дещо соромиться. Проте цитує слова продюсера, що дійсно вміє розповісти про серйозні речі крізь сміх.

Сцена зустрічі з мольфаром схожа на казку чи містичну подорож на кшталт муратівської «Мелодії для Шарманки». Персонажі комедії є архетиповими. Собаку, яку зустрічає Женя Горобчик, називають Цербером. Залізничний обхідник виявляється своєрідним ангелом-охоронцем, а таксист, що везе головного героя до мудреця-мольфара, схожий на провідника в потойбіччя Харона. До того ж, сам протагоніст поєднує в собі образи шукача істини та Дон Жуана, нехай і у вельми альтернативному прочитанні. «В архетипі мудреця є влада над умами людей. Коли мудрець говорить про глибокі речі й не впевнений, що достукається до співрозмовника, він переходить на мову метафор. Отже, його відповіді Дон Жуану звучать у формі притчі», — каже режисер.

Після перерви команда переходить до зйомки іншої сцени, яку, до речі, вигадав сам Віктор Буток. Актори швидко заходять у хату, оператор та звукорежисери йдуть за ними, тримаючи в руках техніку. Звучить команда: «Камера! Почали!».

Мольфар бере свої окуляри, на яких написано GUCCI:

— Знаєш, що то є? — показує мольфар на окуляри.

— Бренд? — запитує Женя

— Бреееенд! Гуччі — то прізвище чоловіка, у якого всьо не ладилось, як у тебе!

Він теж світом валандався, а коли 40 літ йому стукнуло, то його геть звільнили, бо застарий став для роботи. То він замість того, щоби байки розводити, почав шити торби файні зі шкіри, і от глянь до чого дошився. Весь світ його зна…

— Знято! Молодці! — кричить режисер по рації. Хлопці зі знімальної групи під враженням від мовлення Хоми повторюють окремі його репліки і сміються.

Женю Горобчика, фотографа, якому щастить із жінками, щоправда, лише на перший погляд, грає актор Слава Бабенков. До цього він не мав головних ролей, проте зіграв у трьох короткометражках Віктора Бутока і в тизирі стрічки «Дон Жуан із Жашкова», представленому на пітчингу. Там і підкорив продюсерів своєю типажністю. Сцена із карпатським мольфаром є кульмінацією, адже той вирішує долю Горобчика. «За сценарієм, мій персонаж переживає кризу середнього віку. Дон Жуаном він зветься, звісно ж, з іронією, адже зваблює не він, а його. Горобчик страждає від безвідмовності, інтелігентності та певної м’якотілості», — розповідає Слава. Актор говорить, що його персонаж не схожий на нього самого, тому йому особливо цікаво зніматися.

Цілий день нам радять поговорити з оператором стрічки Іллею Михайлусем, пояснюючи, як багато художніх рішень він запропонував. «Ми вибрали нетипову фотографічну стилістику зйомки, бо головний герой — фотограф і ми розповідаємо історію від його особи. Формат кадру — квадратний. А візуально він нагадує живе вуличне фото і притягує саме своєю неідеальністю», — каже Ілля.

Наразі триває монтажно-тонувальний період, але у творців стрічки вже є план зняти спін-офф фільму — серіал «Дональд і Рональд блукають Україною». Це історія про пригоди вертикальних персонажів комедії «Дон Жуан із Жашкова». Дмитро Мінзянов розповів, що Kristi Films і Star Media мали намір випустити спін-офф ще до виходу стрічки, що сприймалося б як її промо. Проєкт навіть пройшов етап девелопменту, але на конкурсі Pitch ua не переміг. Наразі продюсер шукає нові можливості профінансувати серіал. Не виключає і співробітництво з онлайн-платформами.

Фото: Роман Орел