Євроінтеграції українського кіно – бути!
Україна стала членом Європейського фонду підтримки спільного виробництва та розповсюдження художніх кінематографічних та аудіовізуальних творів Eurimages. Знаково, що це важливе для українського кіно приєднання відбулося в ювілейний – 30-й рік діяльності фонду.
Перші дискусії про необхідність приєднання України до «Єврімажу» точилися ще в 2000-х. Останні 10 років членство у Фонді обговорювалося досить активно. А у 2018-му Україна вже навіть була за крок до вступу, але тоді забракло політичної волі і голосів під куполом парламенту восьмого скликання. Під час розгляду законопроекту в залі Ради були присутні не більше 150 народних обранців.
Й ось нарешті крига скресла в День Святого Миколая – 19 грудня 2019 року.
Народним депутатам України дев’ятого скликання вдалося зрушити віз із мертвої точки і покотити його в бік Європи, ухваливши Закон про приєднання України до Eurimages. Важливо було проголосувати закон у 2019 році, оскільки конкурс у «Єврімаж» триватиме до 22 січня 2020 року.
Значну роль у цьому процесі відіграли представники індустрії, які працювали над створенням законопроекту. Вдячний робочій групі за створення якісного документа.
Членство у «Єврімаж» набирає чинності для України з дати отримання Генеральним секретарем Ради Європи офіційного повідомлення про приєднання і є логічним продовження створення привабливої системи кеш-рібейтів для залучення іноземних кіновиробників.
То що ж таке «Єврімаж» і навіщо він потрібен Україні?
Eurimages – це європейський фонд підтримки спільного кіновиробництва і прокату кінематографічних та аудіовізуальних робіт, створений при Раді Європи у 1988 році.
Мета фонду – сприяння незалежному кіновиробництву, надаючи фінансову підтримку повнометражним художнім, анімаційним та документальним фільмам. Так Eurimages заохочує співробітництво між професіоналами з різних країн.
«Єврімаж», зокрема, займається допомогою у створенні копродукції, підтримкою кінотеатрального показу, частковою компенсацією витрат на переклад фільмів у цифровий формат, а також сприяє міжнародній дистрибуції стрічок.
До складу «Єврімаж» входять 38 з 47-ми країн-членів Ради Європи, а також Аргентина та Канада як асоційовані члени.
Чому ж навіть неєвропейські держави роблять усе можливе, щоб хоч на умовах неповноправних членів долучитися до спільноти «Єврімаж»?
Все тому, що, як показує практика, кіноіндустрії країн Європи не є настільки потужними (за винятком декількох найбільших ринків, як-от Франція, Велика Британія чи Італія), щоб виробляти самотужки фільми, які будуть спроможні конкурувати у прокаті з голлівудськими блокбастерами. Відтак наглядною тенденцією європейського кінематографу останніх років є збільшення кількості саме копродукційних стрічок.
У випадку спільного виробництва продюсери з різних країн не лише ділять між собою фінансові ризики та фінансове навантаження, а й забезпечують вихід проектів спільного виробництва одразу на декількох територіях.
Усі фільми, які знімаються за підтримки Eurimages, отримують обов'язковий прокат у міжнародній мережі кінотеатрів Europa Cinemas та інших, приєднаних до цієї мережі, яких більше тисячі у понад півсотні країн світу.
У чому роль «Єврімажу»?
Перш за все, звичайно, це гроші. Щорічний бюджет фонду складає понад 25 мільйонів євро. З них близько 20-22 мільйони євро спрямовується саме на підтримку виробництва копродукційних проектів. А претендувати на ці гроші можуть винятково заявники, котрі є членами «Єврімаж».
Фонд надає не лише фінансову підтримку. Також сприяє промоції та міжнародному прокату фільмів.
Eurimages встановлює європейські стандарти копродукції фінансово, юридично та адміністративно. Це дуже потужна система, яка професіоналізує виробників та адаптує їх до міжнародного ринку дуже швидко.
Підтримка європейського фонду – це знак якості і гарантія того, що фільм стане цікавим для європейського дистриб’ютора. Важливо також і те, що за фінансової підтримки Eurimages майнові права залишаються у продюсера.
Варто зазначити, що вже було декілька підтриманих фондом проектів спільного виробництва, одним з виробників котрих була українська сторона. Наприклад, «Донбас» Сергія Лозниці. Проте Україна в тих випадках не була заявником та ініціатором проектів, а перебувала, так би мовити, у пасивному стані.
Тож вступ до «Єврімажу» надав реальну можливість українським продюсерам стати повноправними суб’єктами кінематографічної карти Європи. Серед проектів, що були свого часу підтримані фондом «Єврімаж», багато потрапляють у номінацію на Оскар.
У 2017 році таких проектів, до прикладу, було п’ять:
- Фантастичний трилер «Лобстер» Йоргоса Лантімоса (спільне виробництво Великої Британії, Ірландії, Франції, Нідерландів та Греції);
- Анімація «Життя кабачка» Клода Барраса (Швейцарія, Франція);
- Анімація «Червона черепаха» Михаеля Дюдок де Віта (Франція, Бельгія);
- Драма «Моя земля» Мартіна Зандвлієта (Данія, Німеччина);
- Драмеді «Тоні Ердманн» Марен Аде (Німеччина, Австрія).
Україна готова до співпраці з європейськими партнерами у створенні фільмів спільного виробництва. Саме якість кінопроектів, які плануються до виробництва, і дозволяє нам звертатися до Eurimages, а в подальшому отримувати допомогу у створенні фільмів та у проведенні окремих напрямів розвитку українського кіно.
Фото: сайт Ради Європи