19:11
Понеділок, 11 Грудня 2017

Емоційний Європейський кіноприз: заклики, сльози й крики

9 грудня Європейська кіноакадемія в 30-й раз роздала нагороди: тріумфатором вечора виявився фільм «Квадрат», Вім Вендерс говорив про майбутнє Європи, Жюльєт Бінош лишилася без нагороди, а Жюлі Дельпі збирала гроші на наступний фільм.
Емоційний Європейський кіноприз: заклики, сльози й крики
Емоційний Європейський кіноприз: заклики, сльози й крики

Все почалося в 1988 році, коли Берлін, де зараз знаходиться офіс Європейської кіноакадемії, ще був розділений стіною. Тоді європейські кінематографісти під проводом всесвітньо відомого шведського режисера Інгмара Бергмана вирішили об’єднатися, щоб просувати європейське кіно та захищати інтереси індустрії. Спершу вони хотіли обмежити кількість членів академії 99-ма, але не вийшло: зараз у організації понад 3 тисячі людей, із яких півтора десятка – українці.

В Україні про Європейську академію та її нагороду Європейський кіноприз знають значно менше, ніж про премію Американської кіноакадемії – «Оскар». Хоча ми, власне, маємо стосунок саме до європейського кіно й воно ж нас має більше цікавити. А принцип насправді той самий: професіонали об’єднуються в одну організацію й щороку визначають голосуванням найкращі стрічки, режисера, акторів, сценаристів, операторів тощо. Власне, тим ці дві премії від кіноакадемій і цінні: адже тут велика кількість фахівців оцінює роботу своїх колег, тоді як на фестивалях усе вирішує кілька людей у журі.

По непарних роках премію традиційно вручають у Берліні, а по парних захід подорожує великими культурними столицями Європи.

Європейська академія традиційно підбиває підсумки кінороку в грудні, за два тижні до Різдва. Запрошує членів разом відсвяткувати найбільші успіхи й згадати про найсерйозніші виклики. Яких, здається, з кожним роком усе більшає й, відповідно, більшає й «серйозних розмов» під час церемонії.

Із року в рік на церемонії нагородження щось лишається незмінним. Наприклад, ведучий – німецький комік Томас Херманнс, який завжди сміливо жартує. Проте цього разу він розпочав серйозно, заявивши, що цього року світ кіно перевернувся догори дригом, маючи на увазі найгучніший скандал у Голівуді за останні роки – звинувачення в сексуальних домаганнях й зґвалтуваннях на адресу продюсера Гарві Вайнштейна, які викликали ланцюгову реакцію й щодо інших кінодіячів.

Цього разу Томас Херманнс побував янголом

А сцену цьогоріч оформили по-особливому: з натяком на фільм, висунутий у кількох номінаціях – «Квадрат» Рубена Естлунда. Пізніше виявилося, що це була справжня підказка, хто із номінантів сяятиме від щастя в кінці вечора.

Вечір відкрив танцювальний перфоманс

Першою цього року вручили статуетку за найкращий короткометражний фільм – ним стала 15-хвилинна іспанська стрічка «Часовий код» (Timecode) режисера Хуаньйо Гіменеса.

Хуаньйо Гіменес отримав першу статуетку того вечора

Він подякував академії та своїй команді, а присвятив відзнаку своїй доньці. «У ній я бачу європейське майбутнє. Ми – європейці, й це не тому, що так написано в наших паспортах, а тому що ми так почуваємося, а почуття в нас поки не заборонені», – зазначив режисер.

У другій оголошеній номінації – «Найкращий європейський повнометражний анімаційний фільм» – переміг польсько-британський проект: біографічна стрічка «З любов’ю, Вінсент» (Loving, Vincent). Це перший у світі повнометражний анімаційний фільм, повністю намальований олійними фарбами. У створенні фільму Дороти Кобели та Г'ю Велшмана взяли участь 125 живописців із різних країн світу.

Творці анімаційного фільму про Ван Гога

«Я думаю, що обов’язок творчої людини – реалізувати своє бачення. В нас воно було просто божевільне. Мені пощастило зустріти людей, які повірили в цей проект і дали йому життя. Одним із перших, хто це зробив, став мій коханий, мій чоловік Г'ю Велшман, а також неймовірна команда людей, які долучилися до його створення», – зазначила пані Кобела.

А Г'ю Велшман підкреслив, що Вінсент Ван Гог був справді громадянином Європи, який народився в Голландії, а встиг пожити й попрацювати в Британії, Бельгії і Франції. «Саме тому, що він міг переїжджати, він став тим митцем, яким став. Ми повинні мати відкриті кордони. Якби не вони, в мене б ніколи не було цієї найважливішої копродукції в житті – із моєю дружиною», – зазначив пан Велшман.

З 2014 року під час вручення Європейського кінопризу згадують незаконно ув’язненого в Росії українського кінорежисера Олега Сенцова й закликають його звільнити. Європейська кіноакадемія порушує це питання за кожної нагоди, а її найвідоміші члени пишуть листи до російської влади. Цього року про Олега гостям вечора нагадав продюсер Майк Дауні, який знайомий з Олегом і планував працювати над його наступним фільмом. «Це велике упущення, що його зараз немає тут з нами. Це погано для нас, і ми лише можемо уявити, як це погано для нього. Ми маємо не втрачати надії. Це не моя парафія – молитися, але я б помолився за те, щоб наступного разу на сцені Європейського кінопризу, поруч із нами стояв Олег, і ми разом із ним це відсвяткували. Свободу Олегу Сенцову!», – закликав продюсер.

Майк Дауні також зачитав листа до Олега від відомого китайського митця Ай Веявея, присутнього у залі, який також пережив ув’язнення. «Ув’язнення художника чи кінодіяча, які висловлює своє бачення, є абсолютним порушенням свободи слова та прав людини. Це не лише приносить у жертву його персональну свободу, а й в цілому руйнує суспільство. Як колега-митець я закликаю російську владу до негайного й безумовного звільнення Олега», – написав пан Вейвей.

Першою статуеткою, яку отримав шведський режисер Рубен Естлунд, стала відзнака «Найкращого європейського сценариста 2017 року». Він сам створив сценарій для своєї сатиричної стрічки «Квадрат» (Швеція, Німеччина, Франція і Данія), у якій ідеться про куратора музею сучасного мистецтва. Він подякував актору Класу Бангу, який виконав у фільмі головну роль й активно доповнив сценарій, а також іншим задіяним акторам.

Рубен Естлунд отримує першу нагороду й не підозрює, як часто йому ще доведеться виходити на цю сцену

Звісно, на такому заході не могли не сказати про важливість викриття таких сексуальних злочинів у індустрії, як ті, в яких звинувачують Гарві Вайншейна. Щодо наслідків флешмобу #metoo говорили чотири членкині академії із різних країн. Свою підтримку боротьбі за права й проти насильства жінок у всьому світі висловили продюсери Хелена Даніелсон (Швеція), Ребекка О’Браєн (Велика Британія), Ева Пущинська (Польща) та Ада Соломон (Румунія), які також розповіли про ситуацію зі злочинами проти жінок у своїх країнах.

«Пожежа почалася в нашій індустрії й якщо ми розумні, то ніщо не має нас спинити, аби показати хороший приклад і повернути світ у правильному напрямку. Вперед, леді», – закликала пані О’Брайен, яка також запропонувала започаткувати свого роду «гарячу лінію» для скарг на домагання.

Не всі статуетки, які вручаються у вечір церемонії, – це сюрпризи для номінантів. Дехто приїжджає вже в статусі переможця: це зокрема й отримувачі «Призів за відмінну роботу» (Excellence Awards).

Найкращим європейським оператором 2017 року академія визнала Михайла Крічмана за роботу над фільмом Андрія Звягінцева «Нелюбов». Звання найкращого композитора розділили Євген і Саша Гальперіни, які створили музику для цього ж фільму. Найкращим європейським монтажером року став Робен Кампійо («120 ударів на хвилину»), найкращим європейським художником по костюмах – Катажина Левінські («Слід звіра»), найкращим європейським художником по зачісках та гриму – Ліндертван Німвеген («Пекло»), а найкращим європейським звукооператором – Оріол Тарраго («Голос монстра»).

Нагороду Європейської кіноакадемії та фонду підтримки спільної роботи над фільмами Eurimages за найкращу копродукцію вручили хорватському продюсеру Седоміру Колару.

«Європа – це те, з чим я живу, сплю, прокидаюся й завдяки чому я існую. Ми маємо ніколи не забувати, що це дало нам те, що ми маємо. Дуже дякую за цю нагороду кіноакадемії та Eurimages. Це, мабуть, найпрекрасніший момент у моєму житті», – розповів він.

Із найсерйознішою, найтривалішою й найбільш хвилюючою промовою виступив президент Європейської кіноакадемії – німецький кінорежисер Вім Вендерс, який згадав, якою розділеною була Європа, коли створювалася академія. «Самотні зібралися разом», – розповів він.

Але й сьогодні, на його думку, ситуація погана. Адже знову показався «старий монстр – націоналізм, якого ми думали, що поховали, ця найдавніша і найгірша європейська хвороба», зріс популізм. «Як могло так статися, що це повторюється й у наші часи? Це через гроші?», – запитав він аудиторію церемонії.

Вім Вендерс

«Європа побудована на набагато кращих стінах, більш міцних, ніж гроші. Вона побудована на хороших ідеях про те, якими соціальними та культурними істотами є ми – люди. Чи достатньо ми боремося за ці ідеали? Чи боролися? Чи будемо? – зазначив Вім Вендерс, режисер фільмів «Стан речей», «Париж, Техас» та «Небо над Берліном». – Та сила, яку демонструє європейський фільм сьогодні, є багатообіцяючою щодо протидії "спрощувачам", "олігархам", "ворогам свободи", які сидять у Вашингтоні, Москві чи Тегерані».

За словами пана Вендерса, Європейська кіноакадемія за ці 30 років нерідко почувалася «Ноєвим ковчегом», який надає притулок. Проте він заявив, що усе ж таки вірить в Європу. «Коли я дивлюся на Європу, я все ще бачу велику обіцянку із домішкою утопії. Європа все ще є безпечною. Європа не є проблемою, Європа – це рішення. Давайте захистимо його з усіма нашими переконаннями», – закликав він, привітавши в лавах європейських кінематографістів молодих представників індустрії і пообіцявши їм підтримку старших.

Наступну нагороду – за найкращу європейську кінорежисеру – знову забрав Рубен Естлунд. Він подякував усім іншим режисерам, які претендували на неї, й висловив їм свою повагу. А потім запропонував усім показати, яким має бути «крик щастя». «Оператор, знімай це прекрасне видовище – ошатно вбраних гостей, які кричатимуть з усієї сили», – запропонував режисер.

Під час церемонії також вручили дві почесні нагороди. Відзнаку «Європейські досягнення в світовому кіно» Європейська кіноакадемія присудила французькій та американській актрисі й режисерці Жюлі Дельпі. Організатори влаштували їй сюрприз, показавши відео звернення зі словами захоплення й щирими привітаннями від її колеги по трилогії «Перед світанком», «Перед заходом сонця» й «Перед північчю» Ітана Хоука. «Молода жінка, яку я зустрів понад 20 років тому, дуже пишалася б тим, ким стала. І я знаю, що ти досягнеш усього, чого ще прагнеш», – заявив американський кіноактор.

Жюлі Дельпі

Свій же виступ Жюлі Дельпі присвятила проблемі пошуку жінками-режисерками грошей на свої фільми. На її думку, боси часто відмовляють у фінансуванні жінкам через їхню «емоційність». «Ця нагорода – насправді за те, що я вижила в цьому світі впродовж 35 років, які я працюю в кіно», –  заявила пані Дельпі. Вона розповіла, що за кілька тижнів має стартувати виробництво її нового фільму й вона буде прямо тут збирати на нього гроші, розігравши сніданок у своїй компанії. І здійснила намір, я свідок!

Премію за прижиттєві досягнення цьогоріч отримав російський кінорежисер Олександр Сокуров. Його запросила на сцену голова Європейської кіноакадемії – польська режисера Агнешка Голланд, а зала вітала стоячи.

Агнешка Голланд та Олександр Сокуров

«Я тут подумав, що багато в цьому світі не люблю. Виявляється, я не люблю війну, не люблю, коли людину саджають до в'язниці. Я не люблю несвободу. Багато хто з тих, що сидять тут, у залі, знають, що це таке. Вся історія людини все одно складається з боротьби. 30 років тому хорошу, добру справу вигадали – створити академію», – зазначив він, додавши, що впродовж усієї своєї кар’єри насамперед вивчав мову кіно.

«Я не чекав нагород, а як машина займався тільки цим. Я робив це, бо дуже рано зрозумів, яким небезпечним є кіно для цивілізації. Це зброя, і лише в окремих випадках – мистецтво чи гуманітарна дія. Я хочу висловити подяку всім моїм європейським друзям, які рятували мене, як зараз ми всі рятуємо Олега Сенцова, називаючи тут його ім'я. Для мене ця премія – підтримка і допомога, адже багато моїх фільмів зараз не показують у Росії, а деякі заборонені», – розповів Олександр Сокуров.

Найкращим європейським документальним фільмом року Європейська академія визнала польську стрічку «Спільність» режисерки Анни Замеки (Польща), яка розповідає про намагання дівчини-підлітка об’єднати свою неблагополучну родину. Нагадаємо, на цю нагороду номінувався також фільм «Аустерліц» українського кінорежисера Сергія Лозниці, але німецького виробництва.

Анна Замека

«В першу чергу дякую моїм героям за довіру, а також, звісно, усій команді фільму. Дякую Польському інституту за те, що профінансували мій фільм і дали можливість зробити його саме таким, як я хотіла, без цензури. Я бажаю вам усім і собі завжди мати можливість працювати таким чином і ніколи не приймати це як належне», – зазначила режисерка.

Найкращим європейським актором став виконавець головної ролі в «Квадраті» – данець Клас Банг, який подякував режисеру й своїй дружині. Він заявив, що порадив би кожному актору спробувати «досвід роботи з Рубеном Естлундом».

Клас Банг

А актрисою – угорка Александра Барбелу, яка не могла припинити плакати, адже головна роль у фільмі «Тіло і душа» Ільдіко Еньєді – її дебют в повнометражному кіно – й одразу таке визнання. Адже на цю премію претендували зокрема Жюльєт Бінош та Ізабель Юппер.

Александра Барбелу

«Ільдіко, дякую, що ти дала мені цю можливість», – зазначила актриса, яка до того працювала насамперед у театрі.

Нагороду «Європейське відкриття року – приз FIPRESCI» вручав відомий британський режисер Стівен Фрірз – британському фільму. Статуетку отримав режисер фільму «Леді Макбет» Вільям Олдройд. Ця екранізація твору російського письменника Миколи Лескова «Леді Макбет Мценського повіту» – його повнометражний дебют, який викликав широкий резонанс.

Вільям Олдройд

Переможців у цих номінаціях визначали понад 3 тисячі кінодіячів – членів Європейської академії. Проте одну з нагород Європейського кіно призу присуджують глядачі, голосуючи онлайн. Переможцем у номінації «Вибір людей» стала стрічка «Стефан Цвейг. Прощання з Європою», знята в копродукції Австрії, Німеччини та Франції режисер кою Марією Шрадер. «Це було непросто зробити, бо ж нас запевняли, що люди дуже не люблять субтитри. Дуже дякую вам, аудиторіє, що ви спростували це», – зазначила режисерка.

Марія Шрадер

А далі – Рубен Естлунд забрав нагороди «Найкраща європейська комедія» й урешті-решт «Найкращий європейський фільм», що щиро привітали й журналісти в прес-центрі.

Лауреати пішли позувати фотографам, відповідати на запитання медійників з усієї Європи вже в статусі переможців, а потім – танцювати на афтепаті.

Наступного року – Севілья!

Фото: Європейська кіноакадемія

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
988
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop