Події, що розпочалися ввечері 25 січня на каналі «Інтер» і тривали до сьогодні (а можливо, триватимуть і далі), експерти називають першим масштабним публічним трудовим конфліктом у новітній історії українського телебачення. Всі страйки, заворушення та акції протесту, що відбувались на каналах раніше, мали політичні причини або, принаймні, підтекст. За винятком, хіба що, схожої ситуації на Першому національному каналі в 2005 році, коли нова «помаранчева» команда, намагаючись реформувати та освіжити обличчя НТКУ, наштовхнулась на опір  профспілок (але питання про ініціацію цього опору певними зацікавленими силами ззовні каналу залишилося відкритим).

 Приводом для вибуху на «Інтері» стало розпорядження Правління, підписане 24 січня. Цим внутрішнім розпорядженням увесь колектив «Української незалежної телевізійної корпорації» був позбавлений частини зарплатні. Проте, тексту наказу ніхто поза каналом поки що не бачив....

«Детектор медіа» не бере участі в конфлікті на каналі «Інтер» та не стає на позиції жодної із сторін. Але, як галузеве профільне видання, залишає за собою право аналізувати та оцінювати ці позиції, а також дошукуватися причин учинків та дій колективу та менеджменту. Шануючи приватну власність, ми не можемо не визнавати права будь-якого власника призначати на своєму підприємстві будь-яких, яких йому завгодно, менеджерів, і права менеджерів звільняти будь-кого з працівників та визначати рівень оплати їхньої праці – якщо це, звісно, робиться у відповідності до законодавства. Та відомі нам обставини конфлікту на «Інтері» змушують засумніватись у тому, що всі дії менеджменту є законними. Ба більше, цей перший за два роки (і перший в історії каналу «Інтер») випадок об’єднання журналістів задля відстоювання своїх прав може пролити світло на нові методи контролю над працівниками медіа, за формою відмінні від тих, які ми бачили до 2005 року – хоча суть лишилась та сама.

60+40±…=?

Перш за все, «Детектор медіа» спробувала розібратись у  системі оплати  праці творчих працівників каналу «Інтер». Ось що нам удалось довідатись. У 1998 році адвокатська контора «Коннов і Созановський» розробила трудову угоду для працівників каналу «Інтер», що стала частиною колективної угоди. За цим документом, заробітна платня кожного працівника «УНТК» складається з двох частин: фіксованої (60%) та «додаткової» (40%). Останню керівництво має право виплачувати на власний розсуд, однак, як свідчать «інтерівські» старожили, донедавна користувалося цим правом украй рідко; санкції застосовувались індивідуально, мотиви їх застосування пояснювались і ніколи не були політичними. Наприкінці 2005 – початку 2006 року новий власник Валерій Хорошковський, прагнучи забезпечити лояльність колективу до новопризначених топ-менеджерів та запобігти відпливу кадрів з каналу, вирішив підвищити зарплатню всім відразу. Це підвищення також мало характер постійної доплати (премії), а не збільшення основної ставки. Таким чином, 2006 року кожен «інтерівець» отримував зарплату, що складалася з трьох частин: фіксованої, додаткової та премії. 

Коментуючи події на каналі ввечері 25 січня, Голова Правління «УНТК» Сергій Созановський сказав «Детектор медіа» наступне: «Из 40% дополнительной зарплаты, предусмотренных контрактом, всему коллективу, включая менеджмент, будут выплачены 20%. Премиальные по итогам прошлого года получили многие службы, например, техническая дирекция. Что касается оставшихся 20%, то было принято решение 10 февраля рассмотреть итоги деятельности канала в январе 2007 года и в соответствии с этим решить вопрос по доплатам».  Про другу премію, яку колективу також відмовились виплачувати, тут не йдеться, оскільки в колективному договорі про неї нічого немає (як і в коментарях представників колективу, до речі). Тепер стають зрозумілими вимовлені зопалу слова декого з «інтерівців»: «зарплату зменшать наполовину». Усі три частини зарплатні перераховували на банківську  картку, проте невідомо, чи мають «інтерівці» які-небудь документальні гарантії отримання премії.

В коментарі «Экономическим известиям» Ганна Безлюдна повідомила, що рішення про перегляд зарплат менеджмент начебто ухвалив, дізнавшись, що десятеро штатних працівників не з’являлись на робочих місцях протягом місяця. Прогули, нехлюйство, п’янство – все це траплялось і раніше, і винних позбавляли премії. Але в нинішній ситуації, виходить, за проступок десятьох вирішили  демонстративно покарати весь колектив, незалежно від якості роботи кожного окремо?! Потім, можливо,  розібратись, хто покараний заслужено, а хто – ні, і повернути гроші тим, хто заслужив, що анітрохи не компенсує психологічного ефекту від незаслуженого покарання.

Утім, зрозуміло, що неназвані Безлюдною причини рішення Правління є набагато глибшими. Це могли бути (окремо чи в комплексі):

-         бажання прорідити роздутий, за свідченнями багатьох працівників каналу, за часів Старицького-Мазора-Карижського штат «УНТК» та узгодити видаткову та прибуткову частини виробництва продукту;

-         необхідність звільнити робочі місця для нової команди, приведеної з К1 (за нашою інформацією, протягом останнього тижня в ІАС з’явився ще один К1івський «десант»);

-         прагнення заощадити кошти на преміях та вивільнити їх для якихось інших цілей;

-         необхідність компенсувати фінансові втрати від господарської діяльності попереднього керівництва (за неперевіреною інформацією, однією з причин відставки Сергія Старицького могли бути  неадекватні  результатам діяльності витрати);

-         намагання розділити колектив на лояльну та нелояльну частини, дезорієнтувати та зробити людей керованими, підходячи до преміювання та штрафування вибірково;

-         необхідність встановлення повного контролю над журналістами (зокрема, ІАС) для забезпечення реалізації політичних завдань;

-         нарешті, невтішні рейтинги «Інтеру», – вони, щоправда, дещо зросли у грудні 2006 року, – які Ганна Безлюдна сподівається істотно підвищити протягом поточного року.  

Нижче ми розглянемо ці  можливі мотиви детальніше.

Ані дістати копію, ані бодай переглянути текст трудової угоди «УНТК» «Детектор медіа» поки що не вдалося: навіть найрішучіше настроєні «бунтівники» не наважуються показати документ стороннім. Відомо, що в цьому документі, складеному висококласними юристами, містяться надзвичайно суворі вимоги щодо нерозголошення внутрішньої інформації. «Я навіть говорити по телефону про канал не маю права», – почули ми від одного із співробітників «Інтера». Без погодження з прес-службою «інтерівцям» заборонено давати інтерв’ю, розголошувати суму своєї зарплатні (щоправда, останнє їм «дозволив» Володимир Грановський у своєму інтерв’ю «ТК» 30 січня). Не дивно, що оприлюднена 29 січня офіційна Позиція Правління змусила стушуватись багатьох «гарячих голів» і налякала найменш рішучу частину протестувальників.

Основні тези заяви Правління можна звести до того, що: 1) зарплата (відомі нам «60%») буде виплачена вчасно – до 31 січня; 2) премії і надбавки – внутрішня справа «УНТК» і виплачуються на розсуд менеджменту; 3) закриття проектів та зміна сітки мовлення – внутрішня справа «УНТК»; 4) розповсюджуючи внутрішню інформацію, працівники порушують трудову угоду; 5) повідомляти про події на «Інтері», наводячи синхрони «бунтівників» та отриману від них інформацію, також не варто – можуть потягти до суду. Лише остання теза справді адресована засобам масової інформації, застерігаючи їх від надмірної уваги до подій на «Інтері»; інші – промовисте попередження для самих «інтерівців». Попередження подіяло – дехто, злякавшись судових позовів за розголошення комерційної таємниці, відмовився підписувати лист із вимогами колективу. Навіть провідні активісти «руху опору» з меншою охотою розповідають журналістам про поточні події на каналі. Хоча, за словами голови незалежної медіа профспілки України Сергія Гузя, спроби притягти працівників компанії до відповідальності за розголошення умов трудової угоди не мають жодної перспективи.  Це підтвердив і в своєму коментарі «ТК» відомий медіа-юрист Вячеслав Якубенко.  

Люди і власність

Ганна Безлюдна, отримавши від власника каналу Валерія Хорошковського мандат кризового менеджера, почала діяти у притаманній їй різкій та безкомпромісній манері. Відсторонення від ефіру творчої групи «Подробиць тижня», зняття з ефіру і/або реформування низки розважальних та інформаційно-розважальних програм і, нарешті, урізання зарплати всьому колективу – ось перші  кроки новопризначеного генпродюсера. Навіщо було негайно, без попередження, запускати такі радикальні реформи?

«Причин може бути багато, – каже юрист Ігор Розкладай, представник Інституту Медіа Права, який свого часу досліджував структуру власності каналу «Інтер». – Це може бути зумовлено падінням рейтингів, або бажанням топ-менеджменту запровадити новий формат каналу. Це може бути зумовлено, зрештою, й перерозподілом власності. Ми знаємо, що до 2006 року «Інтер» контролювався через офшорну компанію. За неофіційними даними, «сірі вуха» власників стирчали і продовжують стирчати із сусідньої нам держави. Більш того, на моє переконання, після останньої зміни власників їхній вплив лише посилився».

Відомо, що серед «бунтівників» – не лише працівники «УНТК», але й люди, які працюють у штаті продакшн-компаній, які входять у холдинг і виробляють телепродукт для «Інтера». «Відносини «УНТК» з іншими продакшн-компаній регулюються договорами, – розповідає Ігор Розкладай. – Тобто, продакшн-студія, як окрема юридична особа, укладає договір з «УНТК» на виробництво певного продукту. Відповідно, як «УНТК», так і кожна продакшн-студія має свої колективні договори: «Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи» (ч.1. ст. 11 Кодексу законів про працю України)».

Отже, «ТК» достеменно невідомі мотиви такого неприхованого радикалізму дій нового топ-менеджменту, проте, можна зробити певні припущення.  

Припустимо,   Ганна Безлюдна (саме вона від початку була запрошена на «Інтер» його акціонерами як кризовий менеджер; вона ж лобіювала повернення у Правління Сергія Созановського) отримала від власника завдання скоротити витрати (або втрати прибутку) та зробити так, щоб не було ніяких проблем з журналістами тоді, коли власникам потрібно буде вирішувати через ефір певні політичні завдання.  Ганна  вирішила зробити це найпростішим способом - заощадивши на зарплатні. Як відомо, така практика була й на К1. Якщо урізати людям зарплату, звісно, частина, орієнтована на гроші, піде, - як це сталося на К1, – зате залишиться частина найбільш мотивована, віддана, а також люди, яким достатньо для щастя того, що їх показують по телебаченню. З ними, за бажання та наявності грамотного менеджменту, теж можна робити більш-менш пристойний продукт... Водночас, Ганна Безлюдна особисто контролюватиме преміальний фонд і фонд «додаткових» зарплат, винагороджуючи тих, кого вона (або Правління) вважає за потрібне, і витрачаючи заощаджені гроші, як заманеться, без будь-яких пояснень колективу.

Власне, в цій логіці  різкість кроків менеджменту виглядає цілком вмотивованою. Запроваджуючи управлінське свавілля та повну залежність долі працівників від рішень та настроїв топ-менеджера, можна виштовхати з каналу «буйних» та впокорити «звичайних». І показова безкомпромісність менеджерів каналу  сама по собі є певним меседжем. Хіба, наприклад,  важко було Безлюдній щось вигадати, аби пояснити Володимирові Павлюку мотиви його відсторонення від програми «Подробиці тижня»? Публічно відмовляючись відповідати на це запитання, Ганна Віталіївна продемонструвала, що відтепер вона – єдиний закон, що діє на «Інтері». Журналісти з інших каналів засвідчують, що саме волюнтаризм та безкомпромісність щодо кадрових рішень та виплати зарплат став після 2004 року дуже поширеним серед телеменеджерів методом  маніпуляції підлеглими.

До того же, таким чином підготовку  до повної реструктуризації каналу, яку прогнозують деякі експерти, можна провести з мінімальними втратами. Проводячи реструктуризацію за законом, власникові довелося б виплатити всім працівникам компенсацію, дати всі належні соціальні гарантії... І фокус із «основною» та «додатковою» зарплатами навряд чи вдалося б застосувати. А от одномоментно урізавши журналістам «раціон» на 40-50% (або й більше), менеджмент, можливо, сподівався відпливу незадоволених «за власним бажанням». Справді, 25 січня багато «інтерівців», обурених невиплатою «додаткової» зарплати, на пропозицію керівництва («щось не влаштовує – пишіть заяву») написали й готові були покласти на стіл шеф-редактору заяви на звільнення. Нема людини – нема проблеми...

А ще, можливо, новий менеджмент та власник (або представник власників) Хорошковський  просто «не розуміють», що таке телеканал і чим саме володіють акціонери. Власність, що їм належить, – бренд, техніка, приміщення, меблі, програми. Але не люди. Саме ставлення до людей, як до приватної власності, дуже характерне для багатьох «нових українців», могло стати причиною такого поводження з колективом.

Бізнес є бізнес

Результати 2006 року були невтішними для «Інтера». Це засвідчує документ «Итоги 2006 года», розроблений аналітичною службою каналу і поширений серед рекламних агенцій, що співпрацюють із «Інтером» (відтак, можна підозрювати, що в ньому викладені далеко не всі втрати каналу за рік).

Формально канал залишився лідером українського телеринку, але частка його у 2006 році впала до рекордно низьких 21,4%. Єдине, що в цій ситуації могло б утішати керівництво «Інтера» – одночасне падіння рейтингів головного конкурента, каналу «1+1», до 18,2% - також рекордно низьких для нього. За 7 років «Інтер» утратив майже 7 відсоткових пунктів частки. У першому півріччі втрати були особливо великими, і лише у другому йому вдалося трохи сповільнити процес зниження частки.

За часткою аудиторії 14-49 – найбажанішої для телебізнесу – «Інтер» програв «1+1» 15,7%:18,1% (наприкінці року показники «Інтера» були ще значно нижчими – 14,93% у листопаді і 17,08% у грудні). І, якщо відрив «Інтера» від найближчого  до нього з  каналів медіа-холдингу Пінчука у загальній аудиторії становить 14,1 відсотковий пункт, то у молодіжній Новий канал наближається до «Інтера» на загрозливі 4,6 відсоткові пункти. Лише у грудні 2006 року «Інтеру» вдалося обігнати за аудиторією 14-49 «1+1» завдяки падінню частки останнього. Генпродюсер  «Інтера» з питань маркетингу Сергій Дем’янчук 29 січня заявив, що «Інтер» «у 2007 році має намір зберегти лідерство з частки аудиторії 18+ і максимально омолодити аудиторію» – і визнав, що ребрендингова кампанія «На 10 років молодше», запущена «Інтером» на початку сезону у вересні, не дала результатів. Саме цим, очевидно, пояснюється зняття з ефіру «Ранку з «Інтером», «Comedy Club Ukraine» та інших програм.  Тепер «Інтер» має «план із виробництва і закупівлі конкретних програм, що сприятимуть омолодженню аудиторії».  За даними «МедіаБізнесу», середній вік глядача «Інтера» сьогодні становить 49 років, тоді як у «1+1» – 42 роки, що відповідає середньому вікові українського телеглядача.

Планові показники частки аудиторії протягом 2006 року не були досягнуті в жодному місяці. За аудиторією 18+ у січні відставання становило 1,4 відсоткових пункти (94% від плану), у липні та серпні – 5,3 (79%), наприкінці року – 2,2 відсоткових пункти (91%). За аудиторією 14-49 канал почав з 5,3 відсоткових пунктів відставання (76%) і вже в лютому 2006 року дійшов до 7,5 відсоткових пунктів (65% плану); у червні план було виконано на 91%, а в грудні – на 83%. Кількість вироблених GRP% e 2006 році найнижча за останні 3 роки, реалізація – на рівні 2004 року (79%).   

Частка «Подробиць» знижувалася протягом усього року як за комерційною, так і за молодіжною аудиторією. Частка аудиторії 18+ упала приблизно з 32% до 27%, частка 14-49 – з 16% до 14%.

Нагадаємо, канал «Інтер», стартувавши 1996 року, отримав величезну перевагу – розбудований державою канал УТ-3 з покриттям понад 96%, що дало можливість вкладати гроші у бренд та програмування, а не в купівлю передавачів, ліцензій на частоти тощо. Тепер канали, що збудували свою передавальну мережу за власні гроші, дихають «Інтеру» в потилицю і за покриттям, і за рейтингами. Очевидно також, що сприйняття «Інтера» як «головного каналу», що залишилось із часів, коли цей канал був своєрідним представництвом російського центрального телебачення – «ОРТ» – в Україні, і живилося ностальгією за радянськими часами, відходить у минуле. Сьогодні на роль «найросійськішого» з українських каналів є новий кандидат – ТРК «Україна».

Очевидно, до такого відносного занепаду «Інтер» призвела сукупність різних чинників, серед яких і загальна тенденція до зменшення телеаудиторії, і швидке зростання частки каналів другого ешелону,  і, безперечно, помилки призначеного Хорошковським топ-менеджерського складу. «Крайніх» – колишніх Голови Правління Сергія Старицького, генпродюсера Леоніда Мазора та шеф-редактора Максима Карижського – на каналі вже немає, вони пішли ще до приходу Безлюдної. Вона ж призначила винним у поганих показниках увесь колектив – від прибиральників до керівників підрозділів.

Слід відзначити одну деталь, досить дивну для досвідчених медіа-бізнесменів: у своїх публічних коментарях як Ганна Безлюдна, так і Володимир Грановський раз у раз наголошують на зниженні рейтингів, падінні популярності каналу, невдалій стратегії тощо. З погляду паблік рилейшенз, спеціалістом із яких є Грановський, таке «голосіння» смерті подібне: уявіть, що директор молокозаводу публічно пожаліється, що його підлеглі виробляють неякісний кефір... Принаймні, такі заяви точно не додають каналу популярності. Чи це і є той «розвиток бренду окремо від каналу», про який говорив пан Грановський?

Головний плановий показник на 2007 рік Ганна Безлюдна озвучила на нараді з інформаційно-аналітичною службою: частку «Інтера» планують довести до 30% (згодом на зустрічі з колективом Хорошковський назвав скромнішу цифру - 23,5%). Самих лише інвестицій для цього не досить, адже у цьому сезоні «Інтер» запустив немало недешевих продуктів, які виявились програшними. Йтиметься про ребрендинг, радикальну зміну сітки мовлення, реструктуризацію самого каналу та, безперечно, значне скорочення та оновлення штату.

Розгін

Особливу роль у ситуації на каналі «Інтер» зіграли  журналісти з інформаційної служби К1, що перейшли на «Інтер» із Ганною Безлюдною. Чи могли вони сподіватись, міняючи роботу на більш престижну та високооплачувану, що стануть, фактично, штрейкбрехерами? Зараз керівництво ІАС кидає саме К1івців на найважливіші політичні теми; вони ж становлять кореспондентський кістяк підсумкової програми «Подробиці тижня», яку тимчасово веде старий-новий ведучий Олександр Мельничук (як нам стало відомо, йому вже активно шукають заміну, - зокрема, розглядається кандидатура Романа Скрипіна). Висунення нових кадрів на «передову» можна розцінювати, як запобіжний захід, – адже К1івці цілком лояльні до Безлюдної, на відміну від «інтерівців», – або ж як природне бажання нового менеджера мати в колективі людей, на яких можна покластись. А що штат ІАС і до того був перенасичений – для старої команди «Подробиць» поява молодих конкурентів є своєрідним «показуванням на двері».

У протиставленні нової команди К1 та старих «інтерівців» – ще одна, психологічна, причина бунту, що зародився саме в ІАС. Як свідчать люди, що працювали з Ганною Безлюдною ще на «Інтері», протиставлення «тих, хто вміє працювати» і «тих, хто не вміє» (і кому, отже, треба вчитися у перших) – її фірмовий стиль. Разом зі «своїми» кадрами Безлюдна та її ставленик на посаді шеф-редактора ІАС Антон Нікітін принесли й «своє», «К1івське» розуміння канонів інформаційної журналістики, що відчутно відрізняється від «інтерівської» традиції. Як стало відомо «ТК» із джерел у «інтерівській» ІАС, Антон Нікітін недвозначно дав старим кадрам зрозуміти, що К1івська молодь «навчить їх, як робити новини»...

Для самої Ганни Безлюдної канал «Інтер», безперечно, не чужий, але й не «свій». В ІАСі працюють люди, що свого часу відмовились покинути «Інтер» разом із нею, коли в 2001 році вона забирала свою команду на «Профі ТБ»; люди, які з фінансових чи особистих причин згодом пішли від неї та повернулись на «Інтер» – Олександр Мельничук, Ольга Рєка, Леся Гонта та інші. До того ж, за той час, поки ІАСом керували Олексій Мустафін та Максим Карижський, на перший план вийшли деякі журналісти, які були в Безлюдної не на найкращому рахунку, а також нові кадри, які прийшли вже після завершення доби «темників». Ці люди морально готові до звільнення; декого з них уже повідомили, що їм шукають заміну серед журналістів інших каналів.

Щоправда, тепер, коли стали відомі подробиці «інтерівської» трудової угоди, успіх кампанії з «хед-хантингу» Безлюдній не гарантований: чи погодяться журналісти інших каналів навіть на вдвічі більшу зарплатню, знаючи про систему «60/40/(…)»? До того ж, за словами компетентного джерела, на відміну від Валерія Хорошковського, схильного вирішувати кадрові проблеми методом «пряника», Ганна Безлюдна воліє застосовувати «батіг»... Відкрито. Що ж відбувається за кадром, ми достеменно не знаємо, проте, за словами деяких журналістів ІАС «Інтера», їх та їхніх колег уже намагалися підкупити.

Важко не погодитись, що «Інтер» потребує реформ та модернізації, як кадрової (на каналі, – зокрема, й у кадрі, – працює немало відверто не телевізійних людей), так і технологічної (за словами колишніх журналістів К1, що перейшли на «Інтер», вони «наче потрапили з ХХІ століття на радянське телебачення» – технічне оснащення найрейтинговішого в Україні каналу виявилось на диво застарілим). Та, видається, новий менеджмент вирішив просто позбутися непотрібних йому кадрів. «Я повністю визнаю за будь-яким менеджментом право змінювати обличчя каналу, склад колективу і що завгодно, – каже  Єгор Соболєв, ведучий програми «Час» (5 канал), екс-голова медіа-профспілки, – Але, судячи з наявної в мене інформації, менеджмент «Інтера» використав це право дуже брутально. Не можна казати людям «Беріть речі й ідіть геть!». Адже ми працюємо у бізнесі, який повністю формується людьми. І коли до людей ставляться, як до сміття, це природно викликає протести. Розумний менеджмент дякує людині за роботу, пояснює причини звільнення, дає найкращі рекомендаційні листи та виплачує гроші на кілька місяців уперед. До того ж, людей неодмінно слід попередити заздалегідь. Якщо робити це цивілізовано, з повагою до людей, виходить дешевше. Нехай «Інтер» порахує ті збитки і втрати репутації, яких він зазнав унаслідок цього скандалу – зокрема, й серед глядачів. Такі скандали дуже шкодять бізнесу». Що ж, можна погодитися з Єгором, але,  можливо, для власника скандал (масштаб якого, напевне, він таки собі не уявляв) був меншим злом, аніж спосіб ведення бізнесу попереднім менеджментом? Адже попереднє керівництво «Інтера». Старицький-Мазор-Карижський, координовані тим-таки Володимиром Грановським (тоді він ще не був членом правління і позиціонувався як «представник власника», який всім радив, але ні за що не відповідав), відпрацювали виборчу кампанію, коли «Інтер» став чемпіоном із кількості відверто замовних сюжетів та повідомлень (див. моніторинг новин «ТК», друковане видання «Джинсова свобода»). Ми не хочемо  припускати, що виручені від продажу новинних  сюжетів гроші або зовсім не доходили до власника, або, принаймні, доходили не в повному обсязі – але в тому, що це явно шкодило репутації «Інтер»,  можна не сумніватися! Щоправда, при цьому  саме  Володимир Грановський, під  фактичним контролем та відповідальністю якого канал у 2006 році почав занепадати, залишився «сірим кардиналом» медіа-бізнесу Валерія Хорошковського.

Не лише бізнес

В усіх своїх інтерв’ю, де йдеться про «Інтер», Валерій Хорошковський раз у раз повторював, що канал для нього – лише бізнес-проект. Але, як нам видається, крім підвищення капіталізації, підготовки каналу до ІРО та прибутків, перед каналом стоять інші цілі. Політичного характеру. Можливо, для Хорошковського вони значно важливіші за бізнесові, або ж, вірніше, поєднуються з ними.

Наявна в «ТК» інформація дозволяє стверджувати, що Перший заступник Секретаря РНБОУ має в українській політиці власні інтереси, що узгоджуються, але на сьогодні не зовсім збігаються з інтересами команди Віктора Ющенка. Водночас, консолідація медіа-ресурсів (хоч би хто її здійснював – сам Хорошковський, Віталій Гайдук чи хтось інший), зокрема й каналів Дмитра Фірташа (на думку багатьох експертів, пов’язаного з Президентом), може свідчити про те, що саме він відповідатиме за «медіа-озброєння» Банкової перед можливими поз