Міський голова Ірпеня Володимир Скаржинський звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до газети «Західне передмістя Києва». Ірпінський голова вимагає стягнути з видання та з депутата, який, на його думку, образив мера у інтерв'ю газеті, грошову компенсацію загальною сумою 100 тис. грн. Про це «Телекритиці» повідомив видавець газети «Західне передмістя Києва» Дмитро Войцех (депутат Ірпінської міської ради, позапартійний - ТК).

15 лютого у газеті «Західне передмістя Києва» було опубліковане інтерв'ю  депутата Ірпіньської міської ради Андрія Страховського  під назвою «До тих, хто псує імідж партії, я відношу в першу чергу мера Ірпеня Володимира Скаржинського». В інтерв'ю депутат звинувачує міського голову у корупції та неправомірному обранні на пост. «Наш мер - брехун, хабарник, підлабузник і злодій. Він приймає лише ті рішення, які йому вигідні... Грошей у нашого мера немає. Це означає, що в місто він прийшов для того, щоб красти... Володимир Скаржинський став мером Ірпеня завдяки допомозі своїх друзів. Усі знають, що його не обрали, а поставили...»,  - ідеться в інтерв'ю.

У позовній заяві міського голови Володимира Скаржинського зазначено, що він вважає виловлювання депутата Андрія Страховського  наклепом, за який повинні понести покарання як газета, яка опублікувала інтерв'ю, так і респондент, який давав інтерв'ю виданню.

Володимир Скаржинський звернувся до суду із заявою про захист честі і гідності та ділової репутації і просить захистити своє право на недоторканність ділової репутації. Позивач вимагає відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 100 тисяч гривень (50 тисяч газета «Західне передмістя Києва» та 50 тисяч  депутат Ірпіньської міської ради Андрій Страховський). 

Позивач також зазначив, що у разі задоволення позивних вимог, перерахує отримані гроші хворим дітям. «Я прийняв рішення, що гроші будуть перераховані тяжкохворим дітям, яким потрібне термінове лікування», - йдеться у позивній пана Скаржинського.

Дмитро Войцех,  засновник та видавець газети «Західне передмістя Києва», вважає неприпустимим цензурування інтерв'ю офіційних осіб та в сприймає судовий позов виявом цензури з боку місцевої влади.

«Газета «Західне передмістя Києва» є, фактично, єдиним незалежним і непідконтрольним владі друкованим виданням регіону. Ми маємо постійний зворотній зв'язок з читачем та відповідну редакційну пошту. І я можу сказати, що градус невдоволення просто зашкалює. Ми також не звикли цензурувати людей, у яких беремо інтерв'ю. Тим більше, якщо мова йде про депутата міської ради, який представляє інтереси мешканців міста, висловлює їхню думку щодо стану справ в Ірпені, і має повне право давати оцінку ефективності роботи, діловим та особистим якостям представників міської влади. Цей позов не можу розцінювати інакше як цензуру та спробу "закрити рота" незалежним ЗМІ. Загалом, практика душити пресу та незалежну думку шляхом виставлення до них фінансових рахунків (йдеться, нагадаю, про 100 тисяч гривень) є ганебною. Будь-якій владі треба навчитися доводити свою правоту справами. Проте саме з цим у пана Скаржинського і є проблеми», - сказав видавець.

Розгляд даної справи призначено на 11 квітня на 14.00 у Ірпіньському міському суді Київської області.

У відповідь на позов міського голови Ірпеня  депутат Ірпіньської міської ради Андрій Страховський  4 квітня подав заяву до прокуратури з проханням скласти протокол про корупційне правопорушення стосовно Ірпіньського міського голови та направити його для розгляду до суду.

У заяві Андрій Страховський пояснює, що міський голова звернувся до суду у справі про захисту гідності, честі та ділової репутації, як фізична особа, але оплатив судовий збір за рахунок бюджету (судовий збір склав 1114,70 грн). В цьому пан Страховський  вбачає порушення антикорупційного законодавства. 

Ситуацію із поданням заяви про порушення антикорупційного законодавства до прокуратури прокоментував Дмитро Войцех: «В даній ситуації, за оцінкою наших юристів, пан Скаржинський намагається захистити себе персонально за рахунок міської громади. Звертаючись до суду, він діє як фізична, а не посадова особа, проте сплачує судовий збір коштом бюджету, чим порушує антикорупційне законодавство. Давайте припустимо, що суд стане на його бік. Просте питання - хто стане набувачем суми компенсації, яку він вимагає? Ним стане Володимир Скаржинський, а не громада Ірпеня. Таким чином, і в цьому випадку, захищаючи власну "честь, гідність та ділову репутацію", мер вчиняє, м'яко кажучи, нечистоплотно».

«Детектор медіа» звернулась до юриста Інституту масової інформації (ІМІ)  Романа Головенка за коментарем  щодо цих справ.

«Певне порушення з боку позивача проглядається, хоча воно не зовсім таке, як наполягає відповідач. До речі, засновник газети також здається депутат міськради, тому про збалансованість інтерв'ю та, мабуть, і решти газети не йдеться.

Позов поданий не від фізичної особи, а від міського голови - про це зазначено в "шапці" позовної заяви, яка викладена на бланку міськради, котру мер і очолює. Міський голова (мер) однозначно є суб'єктом в адміністративних правовідносинах, але тут у нас цивільні правовідносини і вже можна посперечатися чи мер - окремий суб'єкт у них, чи лиш керівник міськради й виконкому, які вже є повноцінними суб'єктами цивільних правовідносин. Але це вже глибоко теоретична юридична суперечка, позов усе ж був прийнятий судом, проте чомусь у повістці з суду Скаржинський фігурує як фізособа. Разом з тим, Скаржинський, подаючи позов як мер (суб'єкт владних повноважень), очевидно «забув», що ч. 2 ст. 31 Закону "Про інформацію" (в ред. від 13.01.11 р.) забороняє таким суб'єктам вимагати через суд компенсацію моральної шкоди в дифамаційних справах, якою саме і є дана судова справа (щоправда Скаржинський як фізособа має право вимагати цю компенсацію). Це можна списати і на недогляд чи незнання юриста міськвиконкому, який імовірно писав позов. 

Проте є ще один сумнівний момент: у позові йдеться, що мер прийняв рішення перерахувати стягнуту грошову компенсацію хворим дітям (популярний зараз спосіб попіаритися на "благодійності"). Я не впевнений, що без рішення сесії міськради  (зважаючи на норму ч. 1 ст. 64 ЗУ "Про місцеве самоврядування") мер може самостійно визначати напрям витрачання коштів, навіть якщо вони не були заплановані як потенційні надходження в бюджеті на цей рік.

Тобто ми бачимо, що формально позов подано від міського голови, але за змістом цей позов як від фізичної особи. Вже зараз можна сказати, що гроші місцевого бюджету (1000 грн), які пішли на судовий збір, витрачені марно, оскільки суд не вправі присуджувати меру 100 000, заради яких судовий збір було сплачено».

 «Детектор медіа»