За день до офіційного формування коаліції між Блоком Юлії Тимошенко та Блоком «Наша Україна – Народна самооборона» Президент України ще раз підтвердив свою згоду на такий формат коаліції. Водночас Віктор Ющенко наголосив, що розглядає її не як самоціль, а як інструмент здійснення власної політики, яка, зокрема, передбачає порозуміння з опозицією:

Віктор Ющенко, Президент України: "В цій країні в стінах парламенту повинна бути сформульована політично стабільна позиція, яка дасть змогу сформувати такий же уряд такі ж відносини у трикутнику Президент-парламент-уряд"»(Перший національний, 22 листопада 2007 року).

 

Таким чином, Президент дистанціювався від слів Івана Плюща про необхідність створення у парламенті «широкої коаліції». Більше того, Ющенко сприйняв позицію фракції щодо висування кандидатури В’ячеслава Кириленка на посаду Голови Верховної Ради, хоча вона не була з ним узгоджена.

 

Водночас, Президент не засудив тих депутатів, які «підвісили» створення коаліції відмовою підписати угоду з БЮТ. Навпаки, у Секретаріаті Президента фактично визнали, що дії непідписантів коаліційної угоди жодним чином не суперечать логіці коаліційного процесу між «НУ-НС» і БЮТ. Віктор Балога при цьому заявив, що Банкова не має жодного стосунку до волевиявлення таких депутатів і закликав не звинувачувати Президента у блокуванні коаліційного процесу.

 

«Голова президентського Секретаріату Віктор Балога взагалі заявив, що існують серйозні внутрішні розбіжності із формуванням демократичної коаліції, бо окремі депутати не сприймають курсу, який запропонує нова більшість та уряд. Це змушує політиків втягувати Президента у процес формування коаліції, щоб відповідальність за можливий зрив домовленостей лягла і на Главу держави. Однак робити цього не варто. Віктор Ющенко не раз заявляв, що бажаним є союз помаранчевого блоку та БЮТ, наголосив Балога» (ICTV, 22 листопада 2007 року).

 

В результаті 23 листопада кількість непідписантів зросла з трьох до семи, і створення коаліції довелося відкласти на 29 листопада. Склалося враження, що депутати від «НУ-НС». Найбільш невдоволена частина блоку, команда Юрія Луценка, одразу попередила Секретаріат, що інтриги зі створенням «широкої коаліції» загрожують блокуванням роботи парламенту взагалі і новими виборами, на яких Президент може залишитися взагалі без підтримки. У всякому разі так можна витлумачити слова соратника Луценка Тараса Стецьківа:

 

«Насправді в теперішньому українському парламенті шостого скликання вибір є не між "демократичною" коаліцією і "широкою"... Не такий вибір стоїть. Вибір є між "демократичною" коаліцією і хаосом. Тому що буде або "демократична", або не буде ніякої. І якщо не відбудеться "демократична" коаліція в форматі двох або трьох політичних сил, то наступні парламентські вибори є неминучі. Вони неминучі, тому що через місяць парламент стає напівлегітимним. Уряд вже є напівлегітимним, тому що Янукович сьогодні склав повноваження. І в такій ситуації хаосу парламент існувати не зможе» (ICTV, «Свободі слова з Андрієм Куликовим», 23 листопада 2007 року).

 

Очевидно, мова може йти про те, що більша частина «НУ-НС», яка в четвер підтримала кандидатуру Кириленка і виступає за союз з БЮТ, в разі продовження зусиль зі створення коаліції за домовленістю між Ющенком і Януковичем перейде на бік Тимошенко. В такому разі Президенту доведеться або йти на коаліцію з комуністами, або знову розпускати недієздатний парламент.

 

Уже в неділю Віктор Ющенко відреагував на шантаж з боку «Народної самооборони»: в інтерв’ю каналу «1+1» зазначив, що має достатньо важелів, щоб забезпечити працездатність парламенту.

 

Наступного дня був поширений розгорнутий коментар із прес-конференції політолога, керівника соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка, в якому по суті «зливалася» інформація про справжню причину блокування коаліційного процесу Секретаріатом:

 

Якщо ці керівники будуть протистояти один одному, то Україна зможе розраховувати на рішення, дійсно потрібні для країни. Саме тому другим "конфліктором", за словами Небоженко, є сам Кириленко. Політолог не заперечує, що це гарна людина, але радить йому подумати про самовідвід» («Українська правда», «ЛІГА. БізнесІнформ», 26 листопада 2007 року).

 

Його колега Володимир Фесенко порадив зробити самовідвід і Плющу. Крім того, провина за можливий розкол фракції перекладалася на Кириленка, а причиною вказувалося його прагнення стати спікером:

 

"І якщо усі підпишуть угоду про коаліцію з БЮТ, є великий ризик, що кандидатура Кириленка не пройде", – підкреслив Фесенко, додавши, що якщо не буде обраний спікер, висунутий більшістю, це може призвести навіть до розколу фракції «НУ-НС»» («Українська правда»,«ЛІГА. БізнесІнформ», 26 листопада 2007 року).

 

Того ж таки дня всі ці меседжі у більш жорсткій формі були ще раз виголошені Ігорем Крілем, «голосом» Віктора Балоги в «Нашій Україні»:

 

«На початку жовтня 2007 року, по завершенні парламентських виборів, відбулись не переговори щодо створення демократичної коаліції, а змова частини лідерів політичних сил заради розподілу посад. При цьому Ігор Кріль заявив: «Перший доказ тому – висунення на посаду голови Верховної Ради В’ячеслава Кириленка. Такі питання повинні вирішуватись чесно і прозоро».

Водночас, за словами Ігоря Кріля, «кандидатура Кириленка навіть не розглядалась на Політичній раді партії, і це свідчить про змову та особисту зацікавленість у портфелях». У цьому контексті Ігор Кріль наголосив: «Якщо це не так, то нехай Кириленко відмовиться від посади спікера»» (УНІАН, 26 листопада 2007 року).

 

У відповідь внутрішня фронда в «НУ-НС», очолювана Кириленком і Луценком вирішила взяти реванш за провал створення коаліції 23 листопада. 26 листопада Кириленко повідомив про проведення наступного дня засідання Політради партії, на якій дії Секретаріату мали бути засуджені, а Президенту висунутий ультиматум із вимогою відставки Балоги та примушування непідписантів до блокування з БЮТ.

 

Проте 27 листопада засідання Політради було зірвано неявкою більшості членів. Після цього Кириленко не наважився піти на відкритий конфлікт із Президентом і навіть Балогою. Адже в такому разі це виглядало б як зведення особистих рахунків із главою Секретаріату ціною перспектив створення коаліції з БЮТ.

 

Це дозволило Банковій наступного дня перейти у наступ. По-перше, перебуваючи в Алчевську, Віктор Ющенко зголосився взяв під особистий контроль ситуацію зі створенням коаліції, продемонструвавши своє реальне лідерство в «Нашій Україні»:

 

«Я буду все робить, щоб швидко все таки вийшли на конструктивну дорогу політичні сили, перш за все демократичного ґатунку, які сьогодні займаються створенням демкоаліції. Я все буду робить як Президент, я і сьогодні роблю ту справу, яку можливо Президент не повинен робити – я працюю з кожним чоловіком, який не підписався» (СТБ,«Вікна», 28 листопада 2007 року).

 

А Банкова вустами Ігоря Кріля ще раз нагадує Кириленку і Тимошенко умови створення коаліції:

 

«Людина, яка не може консолідувати депутатів своєї фракції, не зможе консолідувати і парламент. Тому, на мій погляд, В’ячеслав Кириленко повинен про це заявити і зняти свою кандидатуру з посади спікера» (УНІАН, 28 листопада 2007 року).

 

Зрештою, Кириленко капітулював, особисто оголосивши про внесення нової кандидатури на посаду голови Верховної Ради в день укладення угоди про коаліцію з БЮТ:

 

«Я буду зараз пропонувати фракції ту кандидатуру, яка зараз підтримується Президентом України, і буду просити колег проголосувати за посаду голови ВРУ. Це кандидатура нашого колеги Арсенія Яценюка» («Інтер», «Подробиці», 29 листопада 2007 року).

 

Президент не приховував задоволення від отриманого результату. Порівняно з 2006 роком Ющенку вдалося не лише поставити суперлояльну людину спікером і зберегти єдність коаліції, а й єдність своєї партії. Президент також прозоро натякнув, що тепер вважає неможливим повторення сценарію 2005 року, коли прем’єр-міністр Тимошенко намагалася перебудувати більшість у Верховній Раді під себе та блокувала призначення свого наступника Єханурова:

 

Речі, які виглядали проблемними у 2005-му році, чи коли ми мали інший парламент, іншу більшість, і вона, на жаль, працювала більше року, і це призвело до згаяння дуже багатьох ініціатив, – нині я думаю, що сьогодні це вже у минулому» (інтерв’ю українській службі Бі-бі-сі, 29 листопада 2007 року).

 

Проте головний меседж Ющенка стосувався лідерки БЮТ та її перспектив на чолі Кабміну. Президент недвозначно застеріг Тимошенко від надмірної незалежності та ініціативності, демонструючи свою рішучість в разі чого ще раз переформатувати уряд:

 

У будь-якому випадку я хотів би, щоб будь-який майбутній український уряд, в тому числі і Юлії Володимирівни, щоб це були уряди професійні, щоб там не відбувалися експерименти одного дня, за які потім доводиться роками розплачуватися» (інтерв’ю українській службі Бі-бі-сі, 29 листопада 2007 року).

 

Отже, можна стверджувати, що в результаті внутрішньої інтриги в «НУ-НС» Президент не лише повернув собі контроль над блоком, а й змусив Тимошенко змиритися з тим, що вирішальне слово у коаліції та уряді належатиме йому. З іншого боку, диктат Президента зустрів глухий опір з боку більшості депутатів «НУ-НС». Тому одночасно з формуванням коаліції та висуванням Яценюка на посаду спікера був похований проект «широкої коаліції».

 

Звісно, для цього главі Секретаріату довелося виконувати всю «брудну» роботу та, в результаті, налаштувати проти себе більшу частину «НУ-НС». Водночас не можна не відзначити і той факт, що ще негативнішу оцінку з боку однопартійців отримав Іван Плющ, не увійшовши до коаліції.

 

Таким чином, завершилося розмежування позиції Президента та його Секретаріату. Віднині усі прорахунки та непопулярні дії списуватимуться на Балогу, тоді як успіхи зараховуватимуться на рахунок Глави держави. У цій якості глава Секретаріату стає незамінною фігурою для Ющенка.

 

 

Останні десять днів листопада Партія регіонів готувалася до «очікуваного» провалу демократичної коаліції та тріумфального утвердження у владі у форматі «широкої коаліції». У попередніх оглядах ми неодноразово наводили приклади нової інформаційної тактики регіоналів: підтримка кроків Віктора Ющенка з одночасним поширенням будь-яких звинувачень на адресу Юлії Тимошенко.

 

Починаючи з 20-х чисел листопада команда Януковича дещо відкоригувала свої дії. Спікери ПР перестали «кидати тінь» на Президента, натякаючи на його схильність до «широкої коаліції». Натомість почалося поширення різноманітних версій та чуток про повторення сценарію липня 2006 року: утворення спонтанної, ситуативної коаліції як реакції на диктат і тиск БЮТ.

 

20 листопада соратник Ріната Ахметова Борис Колесников повідомив «Контрактам» про можливість появи такого союзу. Більше того, Колесников навіть висував деякі умови до гіпотетичних союзників із Банкової, наприклад стосовно відмови від формування вступу України до НАТО:

 

 

Наступного дня меседж про «друзів» у протилежному таборі повторив Михайло Чечетов. При цьому він не криючись вказав на Банкову:

 

Треба віддати належне президентові – після виборів він став себе позиціонувати як лідер країни. «І Віктор Ющенко, як і Партія регіонів, – ми разом розглядаємо створення коаліції в парламенті не через призму корпоративних і партійних інтересів, а через призму інтересів країни...

Готових проголосувати так, як потрібно країні, там (у “НУ-НС”) десятки, і вони в потрібний момент виявлять себе» («1+1», «ТСН», 21 листопада 2007 оку).

 

22 листопада газета Ріната Ахметова «Сегодня» поширила інформацію з «достовірних джерел» про те, що «на найвищому рівні» дана команда зірвати процес утворення коаліції БЮТ і «НУ-НС»:

 

“Коаліції не буде, буде ситуативна більшість між ПР і “НУ-НС”. По спікеру питання уже вирішене на 95%. І це Плющ. Що стосується прем'єрства і посад, то ці питання будуть вирішуватися в міру надходження”, – відзначила вона» (новина на «Українській правді», 22 листопада 2007 року).

 

Піднесені частковим здійсненням своїх «пророцтв» – коаліція БЮТ і «НУ-НС» таки не з’явилася – регіонали продовжували тиражувати меседж про існування потужного лобі «широкої коаліції» у фракціях БЮТ і «НУ-НС»:

 

«Знаєте, нікому ніколи не вдалося побачити зрадника в Партії регіонів... А це проблеми БЮТ, якщо вони вибирають таких людей, які десь там, знаєте, використовують неморальні критерії у своїй поведінці. Ми не можемо відповідати за те, що вони минулого разу кажуть, що вони не тих привели. А може, ті люди просто не хочуть терпіти авторитаризму в тій фракції? А може, ті люди просто не хочуть погоджуватися, що так, як сказала лідер, має бути, і ніхто слова не може сказати? Може, причина в іншому – не в зраді тих людей, а в їх мужній позиції? І я думаю, що якщо знайдуться в БЮТі люди, які відкрито скажуть, що вони не погоджуються з тими обіцянками, на яких прийшов БЮТ до влади і які неможливо виконати; і якщо знайдуться люди в “Нашій Україні – Народній самообороні”, які скажуть: ми не можемо піти з Тимошенко, тому що ми не можемо відповідати за нереальні обіцянки, які вона дала, бо ми чесні люди, ми чесні політики, ми думаємо не лише про те, як сьогодні прем’єрське крісло отримати, а як жити далі, бо не закінчується на цій коаліціаді життя в Україні, – якщо такі люди знайдуться і відкриті, – я не назвала б їх зрадниками, я назвала б їх просто мужніми політиками» (Ганна Герман, ICTV, «Свобода слова з Андрієм Куликовим», 23 листопада 2007 року).

 

Навіть за день до засідання, на якому «НУ-НС» і БЮТ мали оголосити про створення коаліції, Янукович особисто не виключав варіанту зі створенням ситуативного об’єднання з «Нашою Україною»:

 

«Ми подивимось завтра, чим закінчилися переговори про створення коаліції. Якщо не буде подана заява чи подання про створення коаліції за підписом не менше, ніж 226 народних депутатів, тоді на порядку денному буде стояти чергове питання - це обрання голови Верховної Ради» («Інтер», «Подробиці», 28 листопада 2007 року).

 

Ніби передбачаючи зрив голосування по кандидатурі спікера, Янукович починає забезпечувати юридичні тили на випадок виконання повноважень прем’єр-міністра в умовах відсутності коаліції в парламенті. Тобто, очевидно, був розрахунок на конфлікт між БЮТ і «НУ-НС», через який створення дієвої більшості в Раді унеможливлювалося і дозволяло уряду . Януковичу потрібні були правові гарантії діяльності у переговорах із Секретаріатом і недопущення указу про своє звільнення за схемою видання указу про розпуск парламенту у квітні. Не дарма міністр юстиції Лавринович апелює в цьому питанні до Конституції:

 

«Кабмін без всяких приставок працює сьогодні. І працюватиме до того часу, поки ВР у визначений Конституцією спосіб призначить новий склад Кабміну. У складі уряду є один в.о – це Михайло Васильович Корнієнко. Тому що він виконує обов'язки міністра, не будучи призначеним на цю посаду в конституційний спосіб, його ВР не призначала» («Інтер», «Подробиці», 28 листопада 2007 року).

 

Проте всі ці інформаційні маніпуляції в підсумку привели до мобілізації та консолідації помаранчевого табору під час створення коаліції.

 

Більше того, регіонали не розпізнали, який «подарунок» готують їм опоненти. Можна лише уявити шок регіоналів від контрінформаційної операції, яку провів БЮТ 30 листопада, оприлюднивши записи про спроби підкупу депутатів представниками Партії регіонів та навіть Кабінету Міністрів (Миколою Рудьковським, довіреною особою Андрія Клюєва).

 

На окрему увагу заслуговують дві теми, які отримали продовження протягом останнього листопадового тижня.

 

По-перше, уряд продовжив зловживати довірою громадян, дезінформуючи країну про реальний стан газових переговорів із Росією. Нагадаємо, що на початку місяця Банкова та команда Януковича знайшли спільну мову на ґрунті встановлення прийнятної ціни на газ на переговорах із «Газпромом». Ющенко делегував повноваження у цій сфері міністру ПЕК Юрію Бойку.

 

Проте переговори у Москві забуксували, як тільки з’явилася інформація про створення коаліції між БЮТ і «НУ-НС». Формальним приводом для «зриву» переговорів стало відкликання делегації «Нафтогазу України» з Москви нібито через дрібні претензії податкової адміністрації.

 

Уряд за всяку ціну намагається продемонструвати, що робить усе можливе, аби не допустити зростання ціни у складних умовах. По суті Кабінет Януковича рекламує перед українцями і Президентом свою незамінність у стосунках з Кремлем:

 

 

А вже 29 листопада з’явився коментар Олександра Медвєдєва, замголови «Газпрому» про зростання цін для європейських споживачів у 2008 році:

 

Прозвучало и недвусмысленное предупреждение, важное для каждого украинца, у кого дома газовая плита. Представитель "Газпрома" сказал, что решение Туркменистана повысить стоимость своего топлива напрямую отразится на тарифах для Украины» («Інтер», «Подробиці», 29 листопада 2007 року).

 

Тобто, українцям це раз нагадують: хочете бути такими ж незалежними від Росії, як європейці – платіть європейські ціни за газ. На наступний день в сюжеті на «Інтері» глядача знову підводять до думки, що лише чинний уряд може справитися із проблемою зростання цін на газ:

 

 

Крім того, Президент вирішив нарешті впритул зайнятися проблемами столиці:

 

Президент також доручив столичному меру врегулювати справи з національним спорткомплексом "Олімпійський", повернути в державну власність будівлю по вулиці Інститутської, 3, і створити на його базі Національний музей образотворчого мистецтва України. Одне з доручень торкається рішення найближчим часом питання про встановлення в Києві пам'ятника Георгію Ґонґадзе» (СТБ, «Вікна», 30 листопада 2007 року).

 

Днем раніше журналісти СТБ помітили цікавий збіг, який із розвитком ситуації може створити і належне правове поле для звільнення Чернівецького з посади мера Києва:

 

«Тим часом сьогодні, в день створення парламентської коаліції, Верховний Суд України почав розгляд справи про фальсифікацію результатів виборів мера столиці, на яких переміг діючий глава Черновецкий. Такий збіг» (СТБ, «Вікна», 29 листопада 2007 року).

 

Очевидно, Ющенко намагається демонструвати, як і у випадку з прем’єр-міністром, свою зверхність над головою КМДА і Київським головою Леонідом Черновецьким. З іншого боку, це схоже на останнє попередження: невирішення Черновецьким будь-якого з даних питань дасть Ющенку легітимні підстави для відсторонення його від посади.

 

Із наближенням давно очікуваного терміну створення демкоаліції, питання про те, яким чином застерегти власних депутатів від корупційних спокус, для керівництва БЮТу загострилося вкрай. Зрозуміло, що окрім активної «внутрішньофракційної» профілактичної роботи, про форми та методи якої ми можемо лише здогадуватися, ставка була зроблена і на публічний розголос. Чергова хвиля звинувачень на адресу «регіонів» щодо начебто їх спроб дещо прорідити ряди депутатів-бютівців у день голосування за створення коаліції була ініційована вже на початку оглядуваного тижня. На відміну від попередніх звинувачень, які носили, так би мовити, вигляд загальнотеоретичний, нинішні заяви представників блоку, хоча їх також складно було оцінити як доказові факти, почали набирати більш реалістичних обрисів, обростаючи мальовничими подробицями. Правда, роль ініціаторів конкретних звинувачень була відведена рядовим депутатам.

 

Зокрема, про те, що представники Партії регіонів пропонують депутатам БЮТ і блоку «Наша Україна – Народна самооборона» матеріальну компенсацію за допомогу в зриві домовленостей про створення коаліції, газеті «Комерсант-Україна» розповів депутат від БЮТ Віктор Уколов (далі цитати за матеріалами видання «Українська правда»).

 

За його словами, 9 листопада у київському ресторані Le Grand Cafe відбулася його зустріч з «давнім товаришем». «Вони від початку вибирають у якості посередників родичів, друзів, і це абсолютно вірний розрахунок – ніхто не піде на прес-конференцію вже через те, щоб не підвести таку людину», – сказав Уколов, відмовившись назвати прізвище посередника, але відзначивши, що це представник Кабінету Міністрів, який діяв на той момент.

 

За словами депутата, саме на цій зустрічі йому пропонували $10 млн в обмін на те, що, зареєструвавшись і прийнявши присягу, він поїде відпочивати за кордон чи занедужає. «Мета – перешкодити створенню коаліції і зірвати голосування за Юлію Тимошенко як прем'єр-міністра», – пояснив він.

 

За словами Уколова, зустріч проходила в присутності ще однієї людини. «Він демонстративно нічого не замовляв, однак спостерігав за нашою зустріччю. Мені сказали, що це помічник Андрія Клюєва (зараз в.о. віце-прем'єра, депутат від Партії регіонів)», – уточнив він. Матеріальна винагорода нібито пропонувалася від імені тодішнього віце-прем'єра.

 

«Гроші пропонували готівкою. Наступна зустріч мала відбутися в кабінеті віце-прем'єра», – заявив Уколов. За його запевненням, він одразу ж після цієї зустрічі розповів про пропозицію, що надійшла, лідеру БЮТ Юлії Тимошенко: «Ми з нею посміялися над цим, і вона сказала, що я не перший».

 

Звертатися в правоохоронні органи з заявою Уколов відмовився. «Це (посередник) мій дуже близький товариш, і я не хотів би його підводити. З іншого боку, у країні, де не розкриваються замовлені убивства політиків, навряд чи має шанс бути розкритим справа про спробу дати хабар», – пояснив він.

 

Увечері того ж дня ще один представник БЮТ Олег Ляшко заявив в ефірі 5-го каналу, що в понеділок ввечері йому пропонували 20 млн доларів за те, щоб він відкликав свій підпис під коаліційною угодою.

 

«Сьогодні перед ефіром в мене відбулася зустріч, на якій людина запропонувала мені 20 млн доларів за те, що я відкличу свій підпис під коаліційною угодою. Ставки ростуть», – зазначив Ляшко.

 

«Регіони роблять ці пропозиції через оточення. Вони роблять це через найближчих друзів. Ця людина не член БЮТ, він позапартійний», – сказав Ляшко.

 

«Він мені сьогодні сказав: "Я розумію, що тобі це казати не варто було, але я мав з тобою зустрітися, щоб поставити галочку, що я тобі це казав"», – розповів Ляшко про свою розмову з особою, що пропонувала йому гроші.

 

Партія регіонів виявилась на диво непідготовленою до подібної інформаційної атаки – очевидно не очікуючи, що опоненти перенесуть в публічну сферу проблеми, які традиційно було заведено вирішувати в «конфіденційному» режимі.

 

Наприклад, реакцією з табору регіоналів в понеділок була лише заява члена їх фракції та одного з постійних спікерів Тараса Чорновола, зроблена ним в ефірі радіо «Ера»

 

«Подивіться просто на список депутатів, які у “НУ-НС” не підписалися (під створенням коаліції з БЮТ). Мені здається, що купити їх неможливо. Мені здається, що це люди набагато багатші, ніж більшість українських політиків і абсолютна більшість українських громадян. Для них, що 3, що 5, що 10 млн. Це говорячи, по правді, не є грошима», – додав Чорновіл.

 

Говорячи про причини непідтримки «помаранчевої» коаліції низкою депутатів, він припустив, що вони просто злякалися «колосального бажання Тимошенко одержати владу».

 

«Ті процеси, що відбуваються в Україні, пов'язані з внутрішніми факторами не тільки в секретаріаті президента, а і з самою Тимошенко. З її колосальним бажанням влади: за будь-яку ціну і будь-які жертви і методами - тільки жертви повинні бути чомусь з іншої сторони. Це і відвернуло людей, які просто злякалися, що результати можуть бути фатальними», – додав Чорновіл.

 

Натомість, активна інформаційна кампанія БЮТу набирала все більшого розмаху і цілком можливо, що вона зіграла суттєву роль у дисциплінованому голосуванні бютівських депутатів за створення демократичної коаліції.

Втім, свого піку кампанія сягнула вже наступного дня після успішного голосування, коли 8 депутатів фракції БЮТ провели спеціальну прес-конференцію, присвячену спробам підкупу з боку регіоналів.

 

На прес-конференції член фракції БЮТ, уже згаданий раніше Віктор Уколов наголосив, що всі відеозаписи розмов із депутатами його фракції, на яких їм пропонували гроші за непідписання коаліційної угоди, неголосування за призначення голови парламенту та прем’єр-міністра, будуть передані в СБУ найближчим часом.

 

«Ми обов’язково передамо відеоматеріали та заяви в СБУ», – заявив він.

 

У свою чергу бютівець Сергій Соболєв наголосив, що на прес-конференцію прийшли не всі його колеги, яким робили подібні пропозиції. За його словами, деяким депутатам пропонували взяти гроші та організувати «своєрідне алібі», влаштувавши побиття або ДТП за участю депутата. Це пропонувалося зробити, щоб виправдати відмову депутатів підписати коаліційну угоду. Він наголосив, що члени БЮТ вирішили оприлюднити всі подібні факти, оскільки йдеться про загрозу життю людей.

 

Під час прес-конференції були продемонстровані відеозаписи зустрічей депутатів від БЮТ, зокрема, з членом Партії регіонів Олегом Надошею, депутатом Партії регіонів Владимиром Сівковичем, лідером Партії вільних демократів Михайлом Бродським, які говорять про можливість отримання грошей.

 

Того ж дня Віктор Уколов в ефірі програми «Свобода слова» назвав посередника при спробі підкупу депутатів від БЮТ

 

«10 мільйонів доларів мені пропонував Микола Рудьковський», – заявив Уколов у прямому ефірі ІСTV.

 

За його словами, підкуп всіх 8 членів БЮТ, які зізналися в цьому напередодні, відбувався за однією схемою. Спочатку до депутата підсилали близьку людину, яка від імені віце-прем’єра Клюєва пропонувала від 5 до 10 мільйонів доларів за згоду не прийти на засідання уряду і не брати участі в створенні коаліції. Присутнім були продемонстровані відеокадри, зняті мобільним телефоном.

 

Представник Партії регіонів Юрій Мірошниченко назвав їх фальшивкою і наголосив, що члени БЮТ чомусь не зверталися з цього приводу до правоохоронних органів. Представник БЮТ заявив, що вже в понеділок заяви будуть в СБУ та МВС. У студію програми зателефонував міністр транспорту Микола Рудьковський, який спростував звинувачення Уколова.

 

Тим часом лідерка БЮТ Юлія Тимошенко абстрагувалася від поточних політичних інтриг і виступила в ефірі каналу «1+1» з більш концептуальною заявою, що стосувалася її передвиборчих обіцянок. Вона пообіцяла піти з влади, якщо її уряд протягом двох років не поверне вкладникам Ощадбанку СРСР їх заощадження. «Ми повернемо заощадження за два роки. Якщо ми не повернемо ці заощадження, значить ми складемо повноваження і підемо з влади», – знову повторила вона.

 

Водночас Тимошенко зазначила, що сьогодні ніхто не знає точну цифру боргу перед вкладниками, оскільки не проводилася їх перереєстрація. «Ми назвемо суму зразу після того, як проведемо перереєстрацію вкладників, порахуємо борг і повернемо за два роки», – підкреслила лідерка БЮТ.

 

Водночас вона переконана, що офіційна сума боргу, яка становить майже 132 млрд грн., є значно меншою за реальну.

 

«Чесна приватизація одного заводу, коли я була прем’єр-міністром, принесла 25 млрд. Це (повернення боргу) може бути навіть питання одного року, якщо в країні припиниться чорна приватизація», – додала Тимошенко.

 

 

Лідер комуністів, а за сумісництвом головний спікер своєї партії Петро Симоненко доволі тривалий час перебував в інформаційному «затінку». Цього тижня він вирішив вийти на люди із заявами, в яких висловив свою оцінку поточного політичного процесу. Зокрема, він вважав, що затягування створення демократичної коаліції та будь-якої іншої коаліції відбувається за ініціативи президента Віктора Ющенка.

 

«Мета президента Ющенка очевидна – скасування політичної реформи, ліквідація парламентаризму в Україні і встановлення президентського абсолютизму, як форми державного устрою», – заявив Симоненко.

 

«Йому не потрібна працездатна і ефективна Верховна Рада, йому не має діла до волі народу – йому потрібна абсолютна влада», – додав він.

 

Симоненко переконаний, що сьогодні, «коли президентський "бліцкриг" проти парламентаризму не дав бажаних для нього результатів – люди не підтримали зухвалість і брутальність політики Ющенка, – розпочалася політична "облога" Верховної Ради».

 

«Кінцева мета політичної "осади" парламенту – його повна дискредитація в очах наших громадян, створення у людей ілюзії необхідності "міцної руки", черговий незаконний розпуск Верховної Ради, введення президентського правління та забезпечення переобрання Ющенка на другий термін», – заявив лідер КПУ.

 

«Якщо ми разом не зруйнуємо цей сценарій розвитку подій, то невдовзі на Хрещатику "кістлява рука" націоналізму запалить "костри політичної інквізиції"», – попередив Симоненко.

 

28 листопада лідер комуністів без особливого успіху (як стало відомо буквально наступного дня) спробував себе також у ролі політичного провидця, припустивши, що до кінця тижня ні демократична, ні широка коаліція у Верховній Раді шостого скликання створені не будуть.

 

«Ніякої коаліції, ні "помаранчевої", ні "ширки" – ні завтра, ні післязавтра не буде», – цитує слова Симоненка прес-служба партії.

 

«Тим більше цього (створення коаліції) очікувати марно, бо ситуація політичної нестабільності і хаосу особливо вигідна потужному капіталу: відомо, як говорить народна мудрість, у мутній воді легше рибку ловити», – додав він.

 

Симоненко наголосив, що нічого нового та непередбачуваного не відбувається – відбувається звичайнісінький ремейк 2006 року, коли «помаранчеві» три місяці водили по Верховній Раді «коаліційну козу».

 

«Але є одне але. Якщо тоді була можливість створити іншу коаліцію – антикризову, а потім національної єдності, що і було зроблено за нашою ініціативою, то сьогодні працездатна Верховна Рада олігархам і президенту не потрібна», – вважає лідер КПУ.

 

«Для "дерибану" залишків державного майна, для "дерибану" землі, мораторій на продаж якої закінчується у цьому році, їм значно вигідніше мати напівлегітимний уряд з приставкою в.о. та керований у ручному режимі парламент, який буде ситуативною більшістю приймати закони на користь потужного бізнесу, а не простих людей», – додав Симоненко.

 

Фото «УП»