Сатиричний мультпроект «Кварталу 95» «Сказочная Русь», продемонстрований в ефірі програми «Київ вечірній» на «1+1», не був би вартий реакції, якби не хамська вихватка його творців - змалювання журналіста Мустафи Найєма в образі пса. Кварталівцям відчайдушно забракло найголовнішого в політичній сатирі - спроможності гостро й точно відобразити головні тенденції, суть того, що відбувається в країні. Тому вийшло не смішно.

У якийсь момент навіть виникла підозра, що мультфільм робився не в Україні. Зазвичай росіяни, намагаючись пародіювати українську політику, насправді сміються з самих себе, адже в їхніх уявленнях Тимошенко, Ющенко і Янукович спроможні говорити й думати лише про газ. Для творців цього нового анімаційного виплоду, натомість, досі актуальна ситуація конфлікту між Януковичем і Ющенком. Незважаючи ані на мізерний рейтинг та політичну смерть останнього, ані на те, що останні суперечки між цими політиками вщухли ще 2006-го, з підписанням «Універсалу національної єдності». Покладений в основу сюжету штучний, цілком вигаданий конфлікт, що не має паралелей у реальному житті, - бджоли Ющенка крадуть трон Януковича, - позбавляє сатиру «Сказочной Руси» будь-якого сенсу. «Глянул Виктор под себя, видит - нет там ни... чего», одним словом.

Сатира ця вкрай бідна на актуальні політичні алюзії - її персонажі порожні, пласкі й стереотипні, а сюжетні ходи примітивні. Крім політичних лідерів, честі бути спародійованими «Кварталом» удостоїлися тільки Савік Шустер (в образі «глашатая», який проводить «дебаты под названьем "Шустрый лив"») та Мустафа - у принизливому образі Шустерового «песика демократії», який метушиться, робить непристойні рухи й усіма буває битий. Хоча сам Зеленський наполягає на тому, що нічого принизливого на увазі не малося, а песик - симпатичний.

Сам Мустафа на своїй сторінці в фейсбуку відреагував на знущання кварталівців так: «Посмотрел этот самый мультфильм. Спасибо ребятам за пиар, давно меня не было на таком большом, но маловлиятельном канале. Даже не знаю чем обязан - никогда не пересекался и даже не знаком ни с руководством "1+1", ни с коллективом 95 квартала. Но, очевидно, мы с господами Ткаченко и Зеленским по-разному понимаем взаимоотношения журналиста с пятой точкой власть имущих. Глубоко копают ребята. А в остальном, что я могу сказать? Конечно, неприятно. И, конечно же, я постараюсь не остаться в долгу!».

Переїхати творців «Сказочной Руси» мотоциклом Мустафа вже не зможе - мотоцикл украли. Тому, напевно, остання фраза є натяком на те, що один із найзапекліших українських розслідувальників спробує порити, щоб відповісти на запитання «кому вигідно?». Якщо це так, із нетерпінням чекаємо результатів.

Найпростіше припущення - вигідно тому, кому й завжди. Попри те, що «Квартал» начебто пішов з «Інтера», «Інтер» нікуди не пішов із «Кварталу» - інформацію про те, що медіагрупа Хорошковського купила студію, так і не було спростовано. Відсутність формального зв'язку між владою та «1+1» (на відміну від «Інтера», який політично грамотні громадяни вже давно сприймають як канал Банкової) та підтримувана рекламною кампанією легенда про те, що «Квартал» утік на «Плюси» від цензури має підвищити довіру аудиторії до сатири кварталівців. А сатира ця, судячи з першого випуску «Сказочной Руси», хоч і опускається нижче поясу, але залишається напрочуд лагідною до представників влади.

На тлі кисільно-ніяких персонажів на кшталт Азарова-«Азірова», чиїм головним недоліком є лінгвоінвалідність, Шустера-«глашатая», Ляшка, Королевської і самого «Віктора ІІ», який, крім спання і пошуку вкраденого трону, не робить нічого (що означає - нічого поганого теж), може видатися, що мішенню цієї провокації був саме Мустафа. «Во времена откровенной диктатуры шутить над вчерашними, пребывающими в опале - невелика заслуга. Слегка куснули за задницу нынешних, чтоб народ совсем запроданцами не считал. Но юморок - подплинтусный, отстойный. Натужные дешевые смешки. Все с одной целью - напомнить лишний раз о себе. Видать, иссякает бабло ручеек», - читаємо в обговоренні під дописом Мустафи на фейсбуку.

Окрім пса, що нюхає гузно Януковича, в мультфільмі є лише один справді паскудний момент: натяк на єврейське походження «кролика Сєні» «с обрезанным хвостом», який «не работал по субботам». Досить образливим також є образ Ляшка (натяк на принижений статус гомосексуалістів у в'язниці). Сумнівно, щоб цим політикам цілеспрямовано прагнули дошкулити, радше це є виявом прагнення тримати міцний «градус» сатири - за межею фолу.

Та загалом повторюється історія зі спробою «Кварталу 95» адаптувати «Так, міністре!». Автори ніби й сміються з можновладців, одначе роблять наголос на найневинніших їхніх хибах. Азаров погано говорить, Янукович любить поспати, Литвин диригує ляльковим парламентом. Ну, а метафоризувати наполегливі пошуки доказів корупції та казнокрадства у нюхання заду - що це, як не відверта маніпуляція? Янукович, до того ж, «сильною рукою» (улюблена постсовкова ідеологема) дає стусана Шустеру, а причепливого песика-«Мустафу» футболить за виднокрай, а пародійна Тимошенко, ув'язнена у вежі, фактично зізнається в тому, що «покупала по завышенной цене». Словом, у квазісатиричному мультфільмі ненав'язливо розставлені акценти, вигідні владі.

Чи можливо, що дискредитувати або просто образити Мустафу Найєма було одним із завдань мультсеріалу? Це не виключено, адже чутки про те, що частина пропагандистського та маніпулятивного ресурсу групи підтримки влади буде кинуто на дискредитацію журналістів-розслідувальників, ходять уже досить давно. Зокрема, бачимо щось вельми схоже на розправу над Сонею Кошкіною, яку через суд позбавили наукового ступеня. В українському політикумі та великому бізнесі чимало людей, яким є за що мститися Мустафі Найєму. Навряд чи цю мультиплікаційну розправу можна вважати результативною: аудиторія, схильна до критичного мислення, побачила білі нитки, що ними шита недоладна сатира. А та, що не схильна, не знає Мустафу. З наступних серій «Сказочной Руси», якщо вони будуть, стане зрозуміло, чи був журналіст ситуативним постраждалим, чи мішенню системного «мочіння». Чи, можливо, віддувається за всіх незалежних журналістів, яких намагаються зобразити службовими «шавками», вартими хіба що копняка.

Одначе, переступивши межу пристойності, втративши почуття міри й смаку, кварталівці дискредитували в першу чергу самих себе. А також канал, ефіром якого скористалися для поширення свого несмішного непотребу.